Черговий промах папи Франциска на російському фронті

Ексклюзив. 25 серпня 2023 року по відео-зв’язку папа Римський Франциск виступив перед російською молоддю. Понтифік відверто вихваляв російський імперіалізм, кажучи молоді в Росії, що вони ніколи не повинні відмовлятися від спадщини Петра I та Катерини II. Багато разів називаючи Росію «великою», він сказав: «Спасибі вам за ваш спосіб життя, за те, що ви росіяни». Спадщина, яка включає поневолення країн Балтії та розчленування Польщі.Під час геноцидної війни Франциск каже «дякую за ваш спосіб бути росіянами, не відмовляйтесь від цього». М’яко кажучи, неоднозначна промова. Це як під час другої світової сказати «дякую за ваш спосіб бути німцями. Ви спадки великого рейху, не забувайте і не відмовляйтесь від цього». Цікаво, як польські католики ставляться до цього останнього облизування Кремля з боку Папи Франциска?

Що на це все можна сказати? В черговий раз доводиться червоніти через черговий промах папі Франциска на російському фронті. І це привід для того, щоб пояснити ще раз різницю між політикою Ватикану та віровченнямКатолицькой Церкви. Поговорити про пастирську роль Римського Папи для католиків та представників інших християнських сповідань.

Поширена (особливо середи православних християн) помилка ніби будь-які думки і слова Римського Папи мають для віруючих католиків непогрішний авторитет. І це просто не так.

Непогрішність служіння наступників Апостола Петра не поширюється на виступи і приватні думки навіть святих Пап римських.

Св. Климент (який постраждав у Криму в першому столітті) вірив в існування міфічної птиці Фенікс. Св. Пій Х на користь куріння тютюну для зору (на початку ХХ століття це було загальне медичне оману і лікарі прописували куріння сигар від далекозорості). Св. Іоанн Павло II офіційно вірив в добромисність представників РПЦ МП імені Сталіна, хоча в «Щоденниках» дивується їх брехливості.

Папа Франциск запропонував російській молоді наслідувати імператора Петра Першого та Катерини Другої. Єдині два заняття в чому можна наслідувати першому російському імператору не впадаючи при цьому в смертний гріх – це столярне ремесло та токарна справа. У всьому іншому я не назвав би його «гуманістом». Ні безліч його коханок та коханців (зокрема і Олександра Меншикова), ні алкоголізм ні садизм, ні байдуже ставлення до людей, ні навмисне богохульство включаючи «всешутейшие і всепьянейшие Соборы», як то на позитивне не надихають (ну Ключевського почитайте, хоча не лише він про це писав). Про розгром Батурина я промовчу.

Така помилка виникає зі слабкого знання російської історії. Реформи Петра I це вестернізація (іншою мово початкова стадія), а модернізація російської держави стала лише наступним етапом розвитку при царюванні його спадкоємців. Та за останні 105 років відбувся величезний регрес, а про це понтифік-соціаліст «цнотливо» мовчить. Не забуваймо і про контрреформи Катерини II – це ліквідація Української автономії (Гетьманату доби Розумовських) та Січи, посилення кріпосного права і політичного терору (досить подивитися її діалоги з Дідро, що б побачити її уявлення про росіян як про «недолюдей», які без кріпосного права деградують). Якщо немає часу читати джерела, можу порадити лекцію історикині Тамари Ейдельман про Катерину II.

Може комусь здаватися, що папа міг мати на увазі лише те, що згадані правителі Росії були спрямовані на діалог із Європою. Вони були зацікавлені в тому, щоб навчатися у європейців, стати частиною їхнього світу. Однак Франциск не продовжує цю думку, не говорить про культуру діалогу. В результаті виник яскравий промах. Потрібно було пояснити, чому саме цих історичних діячів він навів як приклад.

Взагалі історія Росії громадських діячів про-європейців було набагато більше ніж два імператори, про які згадав понтифік. Або чому б не сказати про Єлизавету Петрівну, тут і проєвропейський курс, гуманізм (мораторій на страту), проект Української незалежності. Так, ще і Ломоносова (позашлюбному сину Петра) можна запропонувати наслідувати, Чаадаєва та Бєлінського, наприклад. При цьому я маю сказати, що посилання понтифіка на царів було невдалим (приклад сам по собі не на часі), з цим безглуздо сперечатися.

Просто хочу лише припустити, що інтенція про святого отця була добра, не імперіалістична, а гуманістична. Іншими словами, інтенція була гарна, гуманістична, а виконання дурне. А на мене, приклад святителя Філарета (Дроздова), митрополита московського, треба було навести. І про-європеєць, і християнин, теолог і гуманіст, та навіть прото-екуменіст.

До чого це? До того що, як кожен політик, Папа залежить від своїх референтів та укладачів промов. А хто йому взагалі промови пише? Не виключно, що в нетрях Ватикану завівся ефсбешний кріт та не один м’ягко кажучи.

В реальності не здивуюся, якщо Папа Францик вперше в житті в цьому тексті побачив імена Петра I та Катерини II. Не думаю, що в аргентинській школі, або семінарії, йому про них розповідали у дрібницях. Я веду до того, що будь-які політичні заяви Папи варто сприймати з неабиякою часткою скепсису.

До речі. Подивився я сьогодні чудовий польський фільм про блаженного Стефана кардинала Вишинського. Точніше про його служіння під час нацистської окупації Польщі. А ще точніше про його внутрішню духовну боротьбу («Wyszynski-zemstaczyprzebaczenie», тобто «Вишинський, помста або прощення», 2021 рік випуску). Там він (тоді простий капелан у лікарні) дуже невтішно висловлюється про Папу Пія XII. І я в тій ситуації, як історик не готовий судити однозначно ні Папу Пія, ні капелана Стефана Вишинського. Особливо яскраво показаний момент, коли він-польський ксьондз повинен (пастирськи зобов’язаний) сповідувати вмираючого офіцера вермахту. А слова Папи Пія на тему примирення з радіоприймача звичайно прозвучали не дуже.

Як і слова Папи Франциска, будь-які політичні заяви будь-якого Папи варто сприймати з неабиякою часткою скепсису.

Отже, z-католики (а в Швабростані є і такі) негайно скористаються цією пропозицією, щоб відкинути позицію Папи Франциска, виражену в комюніке Святого Престолу від 30.08.2022, що засуджує розв’язану РФ війну як несправедливу, огидну і блюзнірську. Так вони це стали робити відразу ж. Це так, але я вважаю, що вони це роблять неправомірно, повстаючи проти суду, винесеного Верховною церковною владою.

Пропозиція не ставитися до всіх політичних заяв Папи скептично, легітимізує позицію z-католиків. Заяви Папи, які не стосуються вчительства в області моралі, моральності і догматичної теології, не повинні прийматися без розміркування на предмет їх адекватності.

А визнати Петра I зразком гуманізму на підставі слів Папи, можна тільки по дурості. Так само і для визнання цієї війни з боку Росії злочинною, мені досить катехізису, праць Св Августина і святого Фоми.

Не будемо забувати, що ті українці, що обрали «мир» та «хліб» у 1922-му, вже через десять років їли власних дітей.

Українці, що «втомлювалися», «зневірювалися», припиняючи підтримувати український повстанський рух у сорокові-п’ятдесяті все одно були або розстріляні, або вислані на Сибір.

Смерть і війна приходить в наш дім не через нашу войовничість, а зовсім навпаки, через нашу толерантність, гостинність, по-справжньому мрійливу європейську вдачу, через гуманістичні принципи, якими ми, в силу християнських чеснот, наділяємо нашого одвічного ворога, вбачаючи і в ньому «таку ж людину, що і ми». Але вони розуміють, що ми інші, тому й бажають нам смерті, різними шляхами і у різний спосіб в історичній перспективі доводячи свою справу до кінця. Тому, аби вижити нам треба облишити будь-які сентименти на адресу московитів, зрозумівши одну дуже важливу річ – що б не казали, що б не робили, як не апелювали росіянці до якихось там загальнолюдських цінностей, вірити їм ніколи не можна.

Будь-якими шляхами вони будуть робити все можливе, аби приспати нашу увагу, знову повірити в міф про «один народ» лише для того, аби всівшись за одним столом, щоб разом пити за «мир і дружбу», підсипати нам в келих отрути, задушити в «братських обіймах» чи всадити ніж в спину, коли ми потягнемося за найкращим шматком для нашого дорогого гостя. Часом, дійсно, дуже важко уявити всю ступінь їхньої брехні, моральної деградації, підступу та людоненависництва, але для того щоб вижити, нам варто засвоїти головний принцип в спілкуванні з ними – зброя, сила і стійке несприйняття всього, що містить бодай одну смертельну для нас молекулу «рускаго міра» –ось рецепт життя. Все інше веде до загибелі, бо для них «миру» без прикметника «рускій» не буває.

Марно понтифік говорить на тему великої людяності. Він не знає, що росіяни проявили себе у цій війні як ґвалтівники та вбивці дітей, він не чув про їхні катуваня – відрізані голови, відрізані геніталії, жахливі побої і моріння голодом Папо Римський, ви дійсно представник Святої Віри?

Як вірно зазначив у своєму телеграм-каналі, аналітик Олександр Кушнарь, проблема, з якою ми зіткнулися зв’язку зі висловлюваннями понтифіка, має дуже глибоке коріння. На його думку, звернення Папи Франциска до російської молоді, яку він назвав спадкоємицею «великої» Росії з її «катеринами» та «імперією» – це найкраща ілюстрація дивовижної живучості на Заході відповідних ілюзій, які на психологічному рівні заважають визнати Росію первородним злом і оголосити їй екзистенційну битву.

Кремлівська зараза століттями вела пропаганду «російського великокультур’я» серед європейців, які виявилися підсаджені на наркотик «переваги Росії», але ж як оголошувати справжню війну тому, кого ти вважаєш «культурно переважаючим», «духовно багатим», «хранителем великих цінностей», «Третім Римом», «батьківщиною Достоєвського» та просто «переможцем у Другій світовій»?

Ось чому Захід не воює проти Росії, як слід було б, а замість цього обережно не дає Москві виграти, А Україні – програти. Звідси всі ці дивні висловлювання з приводу того, що «ми не прагнемо поміняти режим в Росії» (Шольц), що ATACMS більш необхідні на тайванському фронті (американські ЗМІ), що німецькі Taurus і англійські Storm Shadow треба штучно обмежити в дальності до 250 км (щоб ні-ні по російській території і навіть по Кримському мосту!) і що «всі війни закінчуються за столом переговорів» (Столтенберг).

Проста відповідь на цю проблему полягає в тому, що необхідно виростити нові покоління європейців, вільних від пропаганди «російської величі» та розуміють, що Росія – Це не більше ніж древнє скупчення доцивілізаційної дикості, що мріє зробити весь світ театром кривавого абсурду за фасадом «Ролдугіна» на чолі з кривоногим лисим чортом, який, утримуючи намазаний «новачком» скіпетр в одній руці, а череп Івана Грозного в іншій, буде посміюватися над італійцями, виспівують навколо нього опери, поспішають піднести йому черговий делікатес з качиної печінки.

Нинішні лідери Заходу з їх комплексами підлещування перед «великоросами» нікуди не придатні – з цим доведеться змиритися, спостерігаючи за їх жалюгідними спробами «стримати Росію». Вся надія – на майбутні світлі голови, але їх ще треба народити і виховати. Просто плодитися і розмножуватися вже недостатньо. Пора зайнятися масовою політичною освітою для підростаючих жителів Євроатлантики. До цих спостережень потрібно додати, що понтифік нічим не гірше Пригожина, якщо Пригожин в Африці допомагав волелюбним народам боротися з колоніалістичним спадщиною Європи, то папа по молодості надихав не менш волелюбні загони Че Гевари в джунглях Латинської Америки (Колумбія, Еквадор, Болівія…) на боротьбу з американським імперіалізмом! А соціалістичне минуле у нього постійно прослизає.

Розглянемо інші аспекти цієї теми. Точно мало що відомо, але в Аргентині в той час, коли він керував там єпархією був диктаторський режим, які там могли бути не тільки у нього угоди з кровожерливою владою, поки що знає тільки Бог, сам понтифік, та ще невелике коло осіб. До того не виключено, що судячи з його поведінки, на нього є компромат, можливо у ФСБ РФ. Можливо там містяться відомості про його співпрацю з диктаторським режимом, або традиційні, «ренесансні», гріхи духовенства: казнокрадство з педофілією (спекотні мулатки або лагідні юнаки з індіанських сіл – смаки бувають різними).

Йому буде краще піти у відставку, як це зробив його гідний попередник. Але у відставку папа не збирається. Ватикан повідомляв, що Франциск збирається після Московії відвідати Україну. Невже цього близнюка Пригожина пустять на нашу землю? Українці-католики свідомо розуміють, що цей папа – це не весь Католицький світ. Тому не думаю, що його тут дуже хочеться бачити.

До того ж папа Бенедикт спочив у Бозі, а місце в гірській обителі в італійських Альпах звільнилося. Саме туди через «погане здоров’я» міг би і Франциск піти, щоб відмолити свої гріхи. А покаяння в гірській обителі пішло б йому на користь, в будь-якому випадку.

До цього зауважу, що кожному християнину потрібно знати, що гріхи священиків, монахів та монархів не скасовують святості Бога, і що від Божого суду ніхто не піде. Бог їм суддя! Кому багато дано, з того багато і запитається!

По-перше, якщо понтифік покаже приклад покаяння, то це принесе більше користі всьому Християнському світу, ніж незрозумілі заяви на тему наслідування сильним світу цього.

По-друге, повторимося він навів вкрай невдалі приклади та ще й без пояснень, чому наслідувати. Вже краще було згадати в проповіді для молоді (рівень освіти якої вкрай низький) святих, наприклад, мати Терезу, або кого-небудь з ново – мучеників ХХ століття (від комуністів чи інших тоталітарних режимів убієнних), або поетів, вчених, в будь-якому випадку людей з однозначною репутацією.

Аналізуючи виказування понтифіка, у багатьох виникає миль, а чому б вагнерівцям гарненько подумати та не перейти всією братією на службі до Папи, замінити собою швейцарську гвардію, тоді вже і темні справи з минулого точно не спливуть. Відмінності в світогляді-мінімальні! Незначні відмінності між світоглядом понтифіка-соціаліста (а не доктриною Католицької Церкви) і ідеологією РПЦ МП імені Сталіна, легко можуть бути подолані в ході спільної боротьби проти спільного ворога.

Недовгий період нормального розвитку Росії залишився в минулому, тому що нинішня РФ має таке ж відношення до культури імперії Романових – Пушкіна, Льва Толстого, Достоєвського, Мусоргського, Чайковського і так далі, яке має нинішня Італія або Франція до Овідія, або Горація, Цицерона і Сенеки з Марком Аврелієм. Це давно вже спадщина всього світу, але не росіян, за великим рахунком «народу» без культури та історичної пам’яті (у них вся історія починається в 1945 році, тому марно взагалі говорити про правителів колишніх епох). Тієї Росії вже більше 105 років немає і ніколи вже не буде. Вже етно-культурні процеси завершують своє коло.

А всі ці «корисні (для Кремля) ідіоти», включаючи старого соціаліста-папу, під розмови про відродження «великої Росії» сприяють зміцненню російського фашистського режиму, – точно так само всі ці європейські «інтелектуали» підтримали свого часу Муссоліні і Гітлера з їх маячними імперськими ідеями.

Православний святитель Ігнатій Брянчанінов(1807-1867), з дворянської сім’ї, друг імператора, проводив відокремлене споглядальне життя, правдиво говорив: «саме російський народ повинен, зобов’язаний привести до влади антихриста». Частково це збулося, предтеча антихриста сидить в Кремлі, займаючи місце поганих, або хороших російських монархів.

А паралельно ця сталінська РФ вкинула в промивання мізків по всьому світу, мільярди якщо не трильйони. Пропаганда «великої російської культури» щедро спонсорується чекістами-олігархами. Поки рашистські ракети не почнуть падати на голови «безтурботних парижан» ніхто не почухається. Політики теж їсти хочуть. Ну і нічого, гинуть-то українці, а не європейські виборці. Їм тепло, світло і ситно – можна і Достоєвського почитати на дозвіллі. Радше за все, це робота російської пропаганди і проплачених кремлівським режимом агентів впливу. У Ватикані завжди вистачало тих, хто ласий на гроші, особливо серед укладачів папських промов.

Такого Папи, як був Кароль Войтила, святий Іван-Павло Другий, більше не буде, мабуть найближчим часом зокрема. Це була людина духовна, інтелектуальна, Папа від Бога! Давайте молитися йому, щоб промив мізки бідолашному Франциску та нам всім дав би вірне розуміння правди Божої. Але відаймо належне і теперішньому понтифіку: він просить християн за молитву про себе, можливо, розуміє щось…Будемо сподіватися, що він не піде за руським кораблем, а піде шляхом Бенедикта – на покуту у гірську обитель.

І всякий добрий католик (так і взагалі християнин) може ясно бачити злочинність поведінки російського уряду і без слів понтифіка (який досить часто помиляєтеся в російському питанні) про це.

Іван Верстянюк, оглядач