Слово про дари Господні та що з ними робити

Ексклюзив. Сьогодні я пропоную вам, дорогі брати та сестри, згадаємо євангельське читання про те: «що мені зробити, щоб успадковувати життя вічне?»– як сказав багатий юнак. І Господь сказав йому: роздай майно твоє, і йди за Мною. І тут особливо всяким любителям буквалістського читання Писання, бракує мудрості зрозуміти глибину слів Господа Ісуса Христа, але спробуємо збагнути те, чого нас вчить Спаситель.

І на початку згадаймо ще й знамениті слова про верблюда, якому простіше пройти крізь вушка голки, бо ці слова теж пов’язані з цим євангельським епізодом; а це окрема тема, це як би перший шар смислів, який ми бачимо, та як отці церкви говорили, так у Святому Письмі є багато шарів смислів, і ось перший шар – це зовнішні обставини.

Перше те, що читається – це те, що лежить на поверхні. Але якщо почати мислити, а я нагадаю, що перед нами Святе Письмо, а його боговдохновенність укладена саме в тому, що там більше, ніж один шар смислів; там Господь дарує ще смисли, посилає їх надприродним чином. Тим, хто з чистим серцем і в стані освяченої благодаті вдається до Святого Письма, Господь розкриває ще більш сенсу, тому ми тут дивимося на святоотцівські тлумачення, на тлумачення вчителів церкви, на розуміння тексту святими людьми. Я ж, скромний ієромонах Феофан, анітрохи не претендую на святість, але з усім тим закликаю всіх Вас з довірою Богу почати міркувати над цим фрагментом зі Святого Письма.

І Господь говорить нам ось про що. Перший шар сенсу такий: якийсь юнак, який був багатий, приходить до Господа нашого Ісуса Христа і питає: «Благий Вчителю, що мені робити, щоб успадковувати вічне життя?» (пор: Мк: 10: 17) Господь каже йому: «що ти називаєш мене благим? Ніхто не благ, як тільки один Бог» (пор: Мк: 10:18).

І тут перед нами дуже цікаве місце, тут Господь Ісус відкидає месіанський титул, який цей юнак до Нього звертає, мабуть, знаючи, чим все закінчиться. Тобто в іншому місці Він і вимагає месіанських титулів собі та приймає їх, коли йому Петро каже: «Ти Христос, Син Бога живого», то Господь говорить, що це знання він отримав надприродним чином, а не тому, що такий розумний був взагалі. А тут Господь як би відчуває віру і юнак не заперечує Йому тут.

Далі Христос говорить багатому юнакові: дотримуйся заповіді, причому внутрішньо, шануй батька і матір твою, не вбивай. Знаєш заповіді, дотримуйся. «Я зберіг їх від юності моєї», – говорить цей заможний хлопець, але це, м’яко кажучи, неправда. З якої причини? Тому що закон не дає такої можливості.

Взагалі, слабкість людської природи, як апостол Павло сказав, дається, щоб людина оголила перед собою свою та Богом слабкість; людина не може бути праведною завдяки виконанню набору наказів. Праведність людина може знайти тільки шляхом духовної досконалості. Про це скажу трохи далі.

А у цій історії Христос каже: «Одного бракує тобі, роздай майно твоє і йди за Мною». І той відійшов від нього засмученим, оскільки був дуже багатий.

Ось ці слова, вони говорять про те, що людині важко розлучитися з такою річчю, як маркер, самоідентифікацію через майно. Ось я такий-то, ось у мене такі-то є машини, будинки, рахунки в банках; відповідно, я тому солідна людина, що я маю, якусь посаду високу, яка мені дає можливості, повагу. Мене люблять люди за щось, за багатство, наприклад. Зазвичай у багатих людей, як правило, величезна кількість друзів. Тільки правда, це все не друзі, це якісь або такі ж багатії, як вони, або люди, які сподіваються від цього багатства, щось отримати. Ось справжніх друзів у них, як правило, дуже мало, зазвичай їх навіть менше, ніж у людей бідних.

Повертаючись до того, що заможний хлопчина був засмучений, тому що йому було вкрай важко розлучитися з цим багатством. І Господь говорить, що дуже важко багатому увійти в Царство Небесне, що значить, як важко тому, хто прив’язаний та детермінований ось своїм майном, осягнути таємницю Царства Божого, збагнути таємницю Царства Небесного, що важко багатому увійти в Царство Небесне і легше верблюду, пройти крізь голкові вуха, ніж багатому увійти в Царство Боже. І, почувши це, Його учні дуже здивувалися та сказали: «Хто ж може тоді спасатися?» А Христос, подивившись, сказав їм, що «неможливе людині, можливо Богу».

І тут є як би два тлумачення.

Господь наш – людина Сходу, скажімо так, людина Близького Сходу. А багато хто з тих, кому доводилося спілкуватися з вихідцями з тих земель, помічають, що їх мова насичена такими образними висловами, якимись дивовижними порівняннями, навіть якщо вони з вами спілкуються одною з європейських мов.

Але це перше, що в голову приходить, а друге – такі тлумачення вже елліністичні: «верблюдом» називався корабельний канат, досить товстий, який навіть символічно протягнути крізь вушко голки нереально; в Євангелії від Луки мова йде про те, що саме канат простіше «протягнути через вушко голки».

Третє можливе тлумачення: «вушками голки» називалися хвіртки у стінах Єрусалиму, призначені для того, щоб ті люди, які запізнилися до закриття воріт, щоб не ночували зовні міста та не опинилися, відповідно, у руках розбійників. Іншими словами, щоб вони могли пройти такий вузький лаз в стіні та опинитися в місті. А тим часом спритні торговці примудрялися якось і верблюда крізь цей лаз протягувати: розвантажувати його та змушувати повзти на колінах. Такий лаз був каплевидної форми, і тому в народі його назвали «вушко голки». Перед нами типова «міська легенда», але вона одночасно наповнена символізмом. Тому що потрібно розвантажитися та встати на коліна, а це значить необхідно змиритися, а тоді буде можливо досягти мети, мети спасіння власної души.

Ось і перша версія представляється ймовірною, тому що це приклад образності мови людини Близького Сходу, яка звикла взагалі так розмовляти, особливо публічно, повчаючи когось; іншими словами, ми зустрічаємося з особливістю ораторського мистецтва тих місць і тієї культури.

Але я хочу звернутися до більш глибокого сенсу, тому що, а чому тільки багатство? Насправді слово багатство, в слов’янських мовах (в українській, білоруській, навіть в польській, в цілому в західнослов’янських) є похідним від слова могутність. До речі, однокореневе зі словом Бог та зі словом богатир. Так, мається на увазі той, хто володіє силою або могутністю.

І ось перед нами момент того, що Господь дає нам розуміння Своєї правди. Те, що, звичайно, до багатства можна прирівняти та фізичну силу, і інтелект, звичайно, інтелект, мізки – це багатство, безумовно, а в наш час, коли мізки раптом стають самостійною, продуктивною силою. Я про програмістів кажу, для яких для виробництва не потрібно потужностей, тобто у них інтелект відразу в продукт переходить з вартістю тисячі євро; адже, вони можуть виробляти відразу продукт, а мізки вже є капіталом навіть.

Ось все це заважає людині прийняти віру, якщо вона себе через це само-ідентифікує. Це дуже важливий момент, якщо людина вважає це невіддільною частиною себе, воно і саме перестає служити людині, а починає людиною володіти. Це дуже цікавий феномен, що коли воно із засобу перетворюється в ціль, то воно починає людиною володіти та вже не служити людині, а людина починає служити йому.

Це окремі моменти, це теж, до речі, в області мистецтва та науки. Можна сказати, як тільки наука стає самодостатньою та не служить людині, а людина починає служити їй, то з людиною буває все дуже, дуже погано. І цей як би такий, якщо завгодно, закон світобудови – співвідношення причин та цілей, наслідків та методів – це дуже важлива частина буття людини. Але до іншого, що значить роздай бідним?

Це дуже важливий момент.

Господь закликає всіх, хто має будь-які здібності, можливості, таланти, фінансове багатство, інтелектуальні дари, не служити їм, а поставити їх на служіння людям всім. А якби розуміти цей євангельський епізод буквалістськи: дана молода людина, була би суперолігархом, супер- мільярдером у Римській імперії. Ну роздала би вона все гроші бомжам, бомжі гроші проїли, скінчилося, а заможний юнак сам став бомжем та що далі? Що світ став від цього краще? Ну на якийсь маленький момент краще, але зараз би ми згадували його як гіпермотивованого хлопця, він в цьому сенсі б нам послужив. Але, власне кажучи, все.

Господь закликає до чогось набагато більшого; Господь закликає до того, щоб звернути на служіння. Це не означає роздавати. Тут дуже цікаве тлумачення святителя Іоанна Златоуста на це місце, де він говорить, що у світі, безумовно, існує, визначена несправедливість, одні народжуються в багатих сім’ях, інші –у бідних. Ті, хто народилися в багатих сім’ях, мають доступ до освіти, їх виховання дозволяє їм більш успішно реалізовувати якісь свої проєкти, просто з дитинства. Наприклад, у дітей, що народилися в багатих сім’ях більше довіри дорослим з однієї простої причини, що багаті батьки частіше виконують обіцянки дітям, ніж бідні.

Вони мають більше довіри до дорослих та, як наслідок, більше довіри до людей, а це допомагає їм, як дивно не звучить, отримати ще більше багатства. А люди бідні більш недовірливі до всіх, і тому виходить часто так, що вони стають недовірливими до того, хто хоче їм щось добре зробити, але при цьому можуть компенсувати це винятковою довірливістю всяким шахраям.

Якщо звернути увагу на всякі пірамідні контори, які діють за принципом: «дай нам сьогодні гривню, завтра отримаєш 100», то в основному бідні люди від них страждають; і немає жодного мільярдера, який повівся на їх пропозиції. Якщо тільки це не якийсь бандит, який награбував грошей, а не придбав їх чесним шляхом.

І святитель Іоанн Златоуст вказує ось на що, що такий несправедливий розподіл Бог допускає для того, щоб люди навчилися справедливо розподіляти. Щоб люди багаті ставали вартовими цього майна, якщо просто бідній людині звалити на голову багатство, вона його там оперативно проїсть, промотає. Як в знаменитому анекдоті про бомжа, який знайшов на смітнику валізу з мільйонами євро та вирішив влаштувати бенкет для таких же бомжів. Ось вони зібралися, стали якось це відзначати, і він їм розповів, і вони кажуть: «Ну тепер ти як би можеш купити собі квартиру». Він каже: «Правда, можу купити собі квартиру». Пішов в ріелторське агентство, довго-довго вибирав квартиру, все-все не годиться. Ріелтори кажуть: «ну чому? Ось прекрасна квартира ось в центрі міста та ось в кращому районі, даремно. …До смітника далеко».

Ось бідна людина дуже часто не здатна діяти адекватно, і я неспроста згадав бандюків, які повірили у піраміди та маючи величезні гроші, спустили їх марно. Адже володіння будь-яким багатством потребує також в умінні його вірно розподіляти. І людина за своєю природою, звичайно, цим умінням не володіє, це потрібно виховувати, цьому потрібно вчитися. І з інтелектом насправді те саме.

Ми не знаємо таких випадків, коли дурень би раптово став розумним. Або там слабак раптово став сильним. Слабаку, щоб стати сильним, потрібно дуже довго-довго займатися, він стає сильним поступово, і він вчиться правильно та справедливо розподіляти здібності, що проявляються в ході тренувань. Ось підлітки зазвичай, коли вони раптово для себе стають фізично сильними, починають творити всяке непотребство та насильство, іншими словами, неправедно вживати свою фізичну силу. Підліткова злочинність – одна з найжорстокіших, найбожевільніших.

І ось коли ми розмірковуємо над цим усім, розуміємо, що Господь як би ставить тих, кого наділяє, якимись своїми багатствами, здібностями, інтелектом, фізичною силою, Він ставить їх як би на розподіл, дає їм відповідальність за розподіл цього у світі, відповідальність того, що поставити це на служіння людям. І тому, звичайно, їм важче увійти, більше відповідальності, і важче увійти в Царство Небесне. «Але неможливе людині, можливо Богу», – далі говорить Ісус Христос.

Тобто, ось цю відповідальність Господь пропонує розділити з Собою, Він каже: «Пусти Мене у твоє життя, я навчу тебе, як правильно розподіляти, як зробити так, щоб було благо для всіх з того, що ти маєш, з того, що Я ж і дав тобі. Я дав тобі, тому що Я знаю, ти можеш пустити Мене своє життя та навчитися розподіляти».

Ось це вчення церкви, вчення того, що Господь звертає до нас, воно закликає нас, до, скажімо так, духовних висновків.

Сформулюймо висновок перший– нам необхідно просити Господа про те, щоб Господь дав нам мудрість побачити ті дари, ті багатства, які у нас вже є. А не нити та не говорити «Ось я там хочу грошей, Господи, дай мені гроші». Як один чоловік, з яким я якось їхав в електричці (я був у підряснику з хрестом) мені каже: «Ну ось я просив у Господа грошей і Господь мені їх не дав. Мені ж багато не треба, ну, будь ласка, Господи». І почав розповідати, яке життя у нього важке, а насправді життя там з’ясувалося по ходу, що у мені-то важче, просто він скиглив.

Ось вміти не нити, вміти оцінити ті благодатні дари, які Господь дарує нам оцінити їх, те, що нам, як то кажуть, послано.

І сформулюємо другий висновок: просити у Господа благословення, ради, мудрості, то щоб ці дари використовувати на благо всіх, на благо церкви, на благо наших ближніх, на благо для того, щоб помножити у світі кількість добра, помножити у світі кількість блага, послужити людям, послужити проповіді Слова Божого, істині Писання, істинній вірі взагалі.

А зараз «чисто духовне» міститься у тому, що ми повинні просити у Господа мудрості для того, щоб розподілити ті дари, які у нас вже є; а тоді може бути Господь попустить, дарує нам примноження цих дарів, таке буває, не обов’язково, але часом відбувається так, що дари примножуються.

І у нас спливає й третій висновок про те, що нам всім потрібно прагнути та просити у Господа – це мудрості, розуміння Святого Письма та, як дивно не звучить, вміння дотримуватися заповідей, жити благочестиво. Про це не заведено говорити чомусь, але дотримання заповідей потрібно, тому що воно оголює нашу слабкість, саме тому воно необхідно. Необхідне благочестиве справедливе праведне життя, прагнення творити добро та уникати зла. А це все дає чистоту душі, чистоту помислів, чистоту серця, які необхідні для того, щоб чути голос Божий.

Ось дуже часто про це забувають. Ніби кажуть: «Ну ось це зовнішнє благочестя», так, вони пов’язані, все-все це один з одним пов’язано. Не можна мати чисті помисли, маючи затьмарене серце. Не можна почути голос Божий, бувши затьмареним серцем та розумом. Це так, а тому будемо просити у Господа і духовного, і морального, і, так скажемо, духовного очищення та освячення.

Так будемо всі ми дякувати Господу за дари, які Він нам дарував та просити у Нього дарів духовних для того, щоб правильно використовувати ті матеріальні дари, які Він нам вже дарував, які Він нам примножить.

Господу нашому слава завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ієромонах Феофан (Скоробагатов) Полоцький,

доктор богословських наук.