Гріховні доходи РПЦ імені Сталіна, або справа правдолюбця Степанова. Ексклюзив

27.09.2021 0 Редакция NS.Writer

Дивовижні справи творяться в Мордорі. Ще більш чудові в Ординській Церкві. Так почалося вже повномасштабне полювання на бунтарів та правдолюбців різних мастей. Іншими словами, розквітає там буйним цвітом «духовність», від якої багато опадають чи то в окультну містику, чи то в атеїзм. А Христос там і близько не гуляв. Так, священика Романа Степанова відсторонили від служіння за ідеалізм та заклик Патріарху покаятися у хронічному гроше-любстві. Не будь ця сумна історія правдивою, вона б стала хорошою байкою. 31-річного священика ось-ось позбавлять сану за те, що він закликав вищих ієрархів відзвітувати про доходи і власність. На те щоби заборонити в служінні священика психопата-маніпулятора, та ще за великим рахунком і нехристиянина (царебожника), що руйнує сім’ї, знущається на дітьми, культивує богомерзьку Совдепію та блатну контр-культуру, будує всередині церкви тоталітарну секту імені себе коханого, (Сергій Романов) у РПЦ йдуть роки. А що би заборонити в служінні священика, який закликав Патріарха Гундяєва до прозорості доходів та витрат знадобилося дві доби… Про це і не тільки, з виходом на більш глобальні явища ми сьогодні і поміркуємо.

4 вересня 2021 року священик Роман Степанов звернувся до Гундяєва із закликом оприлюднити власні доходи, а також доходи представників церковної ієрархії та їх родичів, посилаючись на досвід держслужбовців та на свій власний досвід. В цілому дуже непросте життя у отця Романа Степанова, але він бореться як може за себе, за віру, за свою церкву. В результаті звільняють священика за справедливу пропозицію. І навіть по суду відновитися не передбачається. РПЦ — це держава в державі, яку можна порівняти якщо не з Третім Рейхом, то з якою-небудь давньо-східною деспотією.

Отже, Роман Степанов, який служив у Новочебоксарську на парафії блаженної Ксенії Петербурзької, виступив на своєму YouTube-каналі з маніфестом. Він закликав усіх священнослужителів, незалежно від займаних посад, розкрити свої доходи та опублікувати у загальному доступі податкові декларації. Отець Роман згадав, що на це його підштовхнули запитання від пастви, які він як священнослужитель слухає майже щодня, але не знає, як відповідати на них. Буквально наступного дня отця Романа відсторонили від служби в тому храмі, а 6 вересня і зовсім заборонили йому служіння в РПЦ МП. Наказ підписав особисто митрополит Чебоксарський та Чуваський Саватій. За словами Степанова, у цьому наказі були розкриті таємниці його сповіді: факт вживання наркотиків, зрада дружини та співжиття з іншою жінкою. Як визнав потім сам отець Роман: «я — залежна людина, але 13 вересня у мене був ювілей — 15 місяців, як я не приймаю наркотиків. Блудником себе назвати не можу, але у мене була дівчина. Я її дуже кохав, вдячний їй за теплоту і, найголовніше, за нашу дочку Кіру. Вона унікальна, дивовижна людина, моя велика радість та щастя. Але, на жаль, через конфлікт з її вітчимом я вже рік не можу з нею побачитися. І нас чекає новий судовий процес про порядок зустрічей з дитиною». Сподіваємося, з часом все у нього налагодиться. Адже і другий шлюб тепер став можливим для духовенства. Патріарх Варфоломій це дозволив. І з наркотиками він зав’язав. Можна тільки припустити, як його хотіли загризти всякі там «духовно-моральні» сволоти та церковні щури всіх мастей і орієнтацій.

Поки церковний суд не розгляне справу Романа Степанова, йому заборонено проводити не тільки будь-які церковні служіння, а й благословляти кого-б то не було, носити ряси та інші священичий одяг, навіть наперсний хрест. До церковного суду, який має відбутися не пізніше грудня 2021 року скинутого настоятеля відрядили псаломщиком в Свято-Троїцький чоловічий монастир під опіку наміснику монастиря архімандриту Василю (Паск’є), з настійним побажанням для Степанова брати участь в таїнствах сповіді та причастя не рідше 1 разу на тиждень. Більш того, цьому щуру Паск’є, швидше за все, були дані і таємні інструкції, щоб він всіляко «упокорював» неугодного отця, простіше кажучи знущався над ним усіма зеківсько-комуністичними способами. Тож Степанов вирішив інакше: він переїхав до Казані.

Відома ведуча Ксенія Собчак взяла інтерв’ю у о. Романа. У бесіді з нею опальний клірик розповів, як прийшов у Православ’я та коли відчув перше розчарування. Степанов розповів телеведучій, що випробував перше розчарування у церкві ще коли навчався у Казанській духовній семінарії. За його словами, проректор з виховної роботи чіплявся та приставав до студентів, і Роман написав про це московському єпископу. «До нас приїхала комісія і зробила анонімне опитування студентів. 75% сказали, що чули про подібні випадки, інші 25% сказали, що вони були жертвами. Цей священик поїхав, і щодо нього почався загальноцерковний суд. Нас викликали, допитали, і далі справа нікуди не пішла… після цього у мене з’явилася недовіра до системи», — сказав він. Священик підкреслив, що не перестане бути християнином та ходити до церкви. «Здається, що сексуальні перверсії, насильство, абьюз і фінанси — дві абсолютно різні сфери. Але мені здається, що стіна, яка закриває прозорість Церкви зростає на економічній закритості в першу чергу», — говорить він. При цьому, Степанов зазначив, що особисто знайомий зі священиками, які живуть далеко не за коштами.

Згідно із законом Російська православна церква не зобов’язана звітувати про свої витрати і заробітки. Але вона не робить цього і добровільно. Журналісти та рядові служителі про капітал РПЦ можуть судити тільки за непрямими ознаками. Церковна економіка абсолютно непрозора. У будь-якому приході ведеться подвійна, а іноді і потрійна бухгалтерія.

Сьогодні релігійні об’єднання вирішують це питання по-різному. Це дозволяє створювати різноманітні сірі схеми, через які прокачуються значні суми. При цьому забезпечується фінансове збагачення одних релігійних служителів в умовах крайньої бідності інших. Мабуть, настав час однакового вирішення цього питання. Зокрема, можна використовувати досвід країн Європи та Азії, де існує так званий церковний податок. Наприклад, така система діє в Німеччині, Греції, Данії, Швеції, Фінляндії та Ісландії. У Росії подібна система дозволила б вирішити відразу кілька проблем.

По-перше, при такій системі всі доходи релігійних організацій і служителів стають прозорими. Зникають надприбутки ієрархів, які перерозподіляються між усіма кліриками конфесії, але левова частка потрапляє їхним рідним, друзям, коханим обох статей і так далі. Пройдисвітів біля годівниці завжди вистачало. Скасовуються сірі схеми отримання доходів і фінансування різних проектів.

По-друге, всі клірики отримують стандартну зарплатню згідно зі спеціальним «табелем про ранги». Скажімо, середньостатистичному священику нараховується зарплата вчителя, архієрею — зарплата директора школи. Таким же чином нараховуються відпускні, відрядження та інші витрати за посадою, а також пенсії по старості або інвалідності. Особливо актуально це для старообрядницьких священнослужителів, більшість з яких соціально ніяк не захищені.

По-третє, всі богослужіння і здійснення треб для віруючих конфесій стають безкоштовними.

Таким чином, подібна зміна в законодавстві могла б сильно вплинути на оздоровлення всередині — і зовні-церковного клімату, повернути довіру віруючих і простих громадян країни до офіційних церковних структур.

Зараз у РФ абсолютно звільнене від податків все, що має відношення до релігійної діяльності. З пожертвувань нічого платити не треба. Ми можемо спостерігати багато церковних крамниць, де стоїть касовий апарат, де пробивають чек за кожен пиріжок Ви отримаєте чек, але там буде написано «пожертвування». Це означає, що ваші гроші, які ви платите, далі будуть існувати в неоподатковуваному просторі. Але таким чином РПЦ збиває гігантські статки, такі, про які прості (часто вельми наївні парафіяни) і мріяти не можуть.

Паралельно абсолютно непрозорим фінансам існує досить зрозуміла ідеологічна лінія. У різних єпархіях намагаються призначати окремих спікерів, які спілкуються з журналістами і роблять офіційні заяви. Тих, хто проявляє занадто велику самостійність, чекає доля отця Романа Степанова з Новочебоксарська. Якщо говорити за отця Романа, то такі речі, які сказав він, в РПЦ за визначенням не вітаються. І тому там відбуваються досить сумні історії.

В принципі, навіть якби церковні клірики оприлюднили свої офіційні (а не фактичні) доходи, нічого б страшного не сталося. Однак Патріарх відреагував асиметрично та дуже істерично. Наступного дня після опублікування відео-звернення священика цього, за особистим дорученням прес-секретаря Гундяєва Володимира Легойди, відсторонили від служіння і збираються віддати під церковний суд. На думку експертів, це говорить про те, що записане звернення — не приватна ініціатива одного священика, а точка зору опозиційно налаштованої особисто до Гундяєва частини вищого та середнього духовенства, яке втомилося від нескінченної гонки заради збагачення найближчого патріаршого оточення, що давно дискредитує Церкву.

Іронічно в цій ситуації те, що священик Роман Степанов за способом думок швидше ліберальний, а за способом донесення інформації більше схожий на Навального в його «непримиренній боротьбі» з системою, став провідником позиції консервативного крила РПЦ, що бажає викорінити систему, вибудувану гундяївською зграєю. Для них куди ближчим є образ його попередника-Патріарха Алексія II, який більше дбав про духовну сторону життя, ніж про матеріальну.

Отець Роман Степанов говорить про розрив між Церквою та народом. Але на його прикладі ми бачимо й інше: розлад всередині самої Церкви, яка все ще намагається демонструвати єдиноначальність. Гігантська прірва відокремлює митрополитів та єпископів від священиків і ченців. Навіть у великих монастирях бідність буває така, ніби послушники ледве виживають в лісовій глушині. Живуть часто в тісноті, економлять воду та електрику. Взимку підмерзають, буває, що і дахи течуть — немає грошей полагодити. У селах церкви, пам’ятники історії та архітектури, з тієї ж причини десятиліттями стоять в руїнах.

На тлі цього парафіяни чують, як особливі «священики збивають пішоходів на BMW і Гелендвагенах». Бачать, що лідер цієї контори з’являється на публіці в люксових годинниках, які стоять, як реставрація цілого храму. Туди ж віднесемо резиденції в Передєлкіні, Геленджику та інші. Всі все бачать, всі все розуміють. Але молодого батюшку, який наважився сказати про це вголос, тут же відсторонили — в кращих тоталітарних традиціях, як ніби сама РПЦ МП від них анітрохи не постраждала.

Тому цілком можливо спрогнозувати зміцнення консервативного крила всередині РПЦ і продовження тиску на Гундяєва та його прихильників з метою скорочення їх бази підтримки. У цій ситуації наступним предстоятелем РПЦ МП імені Сталіна з великою часткою ймовірності стане людина більш консервативних поглядів, яка націлена на консолідацію суспільства навколо Церкви.

У зв’язку з цим згадується розповідь батюшки Павла Груздєва, як голова колгоспу зарубав священика в селі ще до війни, щоб заволодіти діамантами з митри, а виявилося, що це різнобарвне скло. А зараз у гебешній РПЦ чесні священики не потрібні. Їм потрібна сіра посередність, пасивна стерильність, ну і само собою…політруки в рясах.

Повертаючись до основної теми нашого нарису, нагадаємо, що Гундяєв (відомий також ка патріарх Кирило) — це чернець, який давав обітницю «вольния нищети заради Христа». Тобто він не повинен володіти навіть тим рубищем (рясою), в яку був одягнений під час принесення чернечих обітниць. Що і робив, наприклад, Сербський Патріарх Павло. Але Гундяєв-Михайлов не такий. І по факту вже тов. Гундяєв — не чернець і це теж визначає його життєві пріоритети. Тоді нехай розстригається і куколя не носить. Кукіль-це єгипетський чернечий чепчик. Він все життя (до патріаршества) цього прагнув, заради цієї влади на все пішов і коли, нарешті досяг всього, що хотів, взяти і кинути — це потрібно бути дуже сильним і чесним перед собою і Богом. Повно патріархів в історії вели скромний і нестяжательний спосіб життя, відповідний чернечим обітницям. А лжепатріарх ГундяєвВ. М. — за фактом молиться іншому божеству..

Згадаймо і те, що єпископи — це теж ченці, по ідеї і за каноном немає у них гаманця, і їдять з одного столу з кліром. А клір або жебракує на церковній платні, або з мирян десь працюючих тягне гроші. При тому більшість батюшок ледь зводять кінці, але тільки працівники патріархії щось отримують і то не всі. І зазвичай єпархії РПЦ імені Сталіна мають в користуванні представницькі іномарки, але ніби не особисті.

Очевидно, що тема прозорості церковних доходів ставатиме все актуальнішою. Нікуди від цієї розмови нікому не дітися. Йти на розкриття своїх доходів доведеться. Сьогодні священик, що виступає «проти» прозорості доходів та сам приховує свої доходи, вже розглядається як якийсь атавізм, релікт минулого. Ми нехай повільно, але все ж йдемо в правильному напрямку.

Дискусії навколо заяви Романа Степанова про необхідність Патріархії РПЦ бути економічними та прозорими спонукало нас розглянути інші аспекти церковно-соціальних відносин. Чи має право мажоритарна конфесія в країні на якусь закритість? Право говорити, що все це — «наша внутрішня справа, не смійте обговорювати хто не наш». Для ЗМІ не поміченими пройшли «відповіді» священиків-блогерів, про те, що «нема чого невіруючим знати про наше внутрішнє життя». І ще така позиція: «більшість людей невіруючі, тому перед ними оголювати проблеми РПЦ — не можна.»

Розглянемо по пунктах цю аргументацію. Будь-яка мажоритарна релігійна організація впливає на суспільство в країні. На все суспільство. Вона пропонує себе всьому суспільству в якості морального авторитету, лобіює свої інтереси в коридорах влади та пропагує свій світогляд вільно, або мимоволі, за допомогою адміністративного ресурсу.

У випадку з РПЦ імені Сталіна, лобіює собі правові та економічні преференції і т.д. ви можете бути Агностиком Атеїстовичем, але з ваших податків ФСО охороняє патріарха РПЦ, а не Президію РАН, наприклад. На ваші гроші вводиться в школи ОПК і т.д. Відповідно будь-який громадянин незалежно від віри, має право задаватися питаннями щодо того, наскільки заявлені моральні установки та цінності реалізовані всередині самої мажоритарної конфесії. Мажоритарна конфесія не в праві вимагати відмови від обговорення її проблем від тих хто, до неї не належить. Цікаво звичайно почути аргументацію, а не верески типу «РПЦ останній оплот проти содомії та лібералізму, не смійте її критикувати». Але, як говорив персонаж романів Дюма, «ставлю тельця проти яйця», що жоден діяч РПЦ не зважиться у відкритій чесній дискусії обговорювати ці тези. Будь-які НКО повинні бути фінансово прозорі. Включаючи релігійні організації. В. т. ч. і ті, хто отримує державне фінансування та пільги.

У РФ склалася така ситуація, що на сьогоднішній день, не існує іншого способу, крім такого ось духовного підпілля, і суто особистого індивідуального духовного зростання, не забуваючи про таїнства сповіді та причастя. Гундяєвська корпорація вже дуже мало має спільного з християнською живою вірою. А вже держава старанно вилизується РПЦ і поготів. І «Храм Святого Міноборонія» — явне тому підтвердження. Власне, ця будівля не має ніякого відношення до культових церковних будівель, це такий собі імперський маніфест: «можемо повторити». Перед нами неоязичницький (точніше, сатанинський) храм Марса Розсіянського.

Багатьох сьогодні нудить, коли бачать на що перетворилася РПЦ. Це вже не Церква Христова, — корабель порятунку душі людини в бурхливому життєвому морі. Це — корпорація олігарха Гундяєва. Обслуга і підпірка путінського злодійського режиму. Жодна твереза людина не може приймати такий стан речей. Але, треба розуміти, що храм Божий, — це не якась шевська майстерня, яка може бути поза політикою, поза мораллю і совістю, поза суспільним життям.

Власне, моральність є так би мовити спеціалізацією Церкви. І, дуже сумно бачити, що саме це стало найслабшою стороною російського кліру. І ось щодо пристойного священика з наявних, так би мовити, в нинішньому мізерному асортименті складно сказати, чи довго він протримається в РПЦ. Бо тенденція абсолютно очевидна: всіх скільки-небудь пристойних совісних людей просто видавлюють з гундяєвської корпорації. А отцю Роману рекомендуємо спробувати щастя в ПЦУ.

Іван Верстянюк, оглядач


Поделиться статьей:

Подписаться на новости:




В тему: