Свята Королева Маргарита Шотландська, внучка Ярослава Мудрого. Ексклюзив

В одному з наших минулих нарисів ми описали складний життєвий шлях Агафії Ярославни, забутої дочки великого князя Київського. Цей матеріал мав успіх в аудиторії, про який ми і не мріяли. А тепер потрібно написати про її доньку, українку, яка стала королевою Шотландії. Нарівні з апостолом Андрієм вважається покровителькою цієї північної країни. До слова, університетський коледж королеви Маргарет в Единбурзі, заснований в 1875 році, спочатку розрахований на навчання жінок, названий на її честь. 16 листопада — це не просто національне свято, а й день літургійної пам’яті першої Святої Шотландії — королеви Маргарити, внучки Благовірного Князя Ярослава Мудрого.

Свята Королева Маргарита Шотландська, що відрізнялася незвичайною красою, чарівністю та розумом, в 1070 році стала дружиною шотландського Короля Мальколма Третього, була щаслива в шлюбі, народила вісьмох дітей, двоє з яких — Олександр і святий Давид, були королями Шотландії, а дочка Матильда — стала королевою Англії. З цієї причини сьогодні всьому християнському світу вона більш відома як Свята Маргарита Шотландська

Майбутній чоловік Агафії Ярославни, принц Едуард Вигнанець народився в період масованого данського вторгнення в англосаксонське королівство. Він був сином короля Англії з Вессекської династії Едмунда II Железнобокого (приблизно 990-1016), після багатьох пригод він опинився в Київській Русі, був прийнятий в теремі його майбутньою тещею, княгинею Іриною-Інгигердою, полюбив княжну Агафію, а та йому відповіла взаємністю. Коли Анастасія Ярославна стала королевою Угорщини, Едуард та Агафія поїхали разом з нею на береги Дунаю.

Там у подружжя народилися принц Едгар Етелінг та княжни Маргарита і Христина. Оскільки тоді в Угорщині співіснували дві традиції, а східно-християнського обряду дотримувалася королівське подружжя, то Маргарита і була охрещена саме за православним обрядом. У 1057 р Її батько з сім’єю повернувся до Англії, їй було близько дев’яти років. Він так і не став королем, так як помер незабаром після того, як ступив на рідну землю. Англійський престол був зайнятий норманами, відомим Вільгельмом Завойовником. І Агафія Ярославна, вдовуюча Королева Англії з двома дочками — Маргаритою і Христиною, залишившись без будь-якої підтримки, прийняла рішення повернутися до континентальної Європи, спочатку до Франції до сестри, а потім і до Угорщини, або до Києва. Але їх плани кардинально, але при цьому позитивно змінилися. Юна Маргарита мріяла стати черницею, але Промислом Божим, по дорозі на батьківщину, шторм прибив корабель царственої сім’ї до берегів Шотландії, де їх гостинно зустрів король Малкольм III.А пізніше, підкорений красою і розумом Маргарити просив її руки. Вона погодилася прийняти пропозицію тільки через кілька років — спочатку життя в монастирі приваблювала її набагато більше шотландської корони, але, врешті-решт, вона погодилася і між 1067 і 1070 р.в абатстві Данфермлін відбулося їх одруження.

Нам із вами особливо важлива ця подія — Маргарита по материнській лінії вела свій родовід від самого київського князя Ярослава, тому її вплив на життя народу Шотландії мало особливий східно-християнський відтінок.

Маргарита, в двадцять один рік «дорогоцінна Перлина», — каже її біограф Тюрго, згодом єпископ Сент-Ендрюський, була відома своєю красою, вченістю, благочестям, милосердям та вродженим почуттям справедливості. Чоловік Маргарити був старший за неї приблизно на 15 років. Малкольм III був сином Дункана I, убитого в 1040 р Макбетом. Малкольм жив у вигнанні, поки не розбив Макбета в Абердинширі (Макбет був убитий). Святість і мудрість дружини справляли на короля величезний вплив. Малкольм ставився до дружини зі святою повагою і, віддано дотримуючись її порад, він ставав не тільки більш релігійним і совісним, але і більш культурним та царственим. Відданість короля дружині і вплив на нього були майже безмежні. Він ніколи не відмовляв, не бурчав, не висловлював ні найменшого невдоволення, коли Маргарита брала його гроші і коштовності для справ милосердя.

Отже, ставши дружиною короля Малкольма III, юна Маргарита вирішила поєднати роль дружини і царственої особи з істинно християнським і просвітницьким служінням. Вона була настільки ж самовідданою на престолі, якою могла б стати в монастирі. З дитячих років вона з любов’ю вивчала Святе Письмо, мала гострий розум та прекрасну пам’ять. Багато вчених мужів та духовенства радилися з нею, і оскільки вона мала дар приголомшливо добре викладати свої думки, збирала так само місцеве духовенство, священиків, які прибули з нею з Англії; і вона говорила до зборів так добре і щиро, що всі брали її мудрі поради: під її впливом були засновані багато монастирських абатств в країні. Королева Маргарита брала безпосередню участь у житті народу Шотландії.

Їх шлюб, навіть в простому життєвому розумінні був щасливим. Для Шотландії ж, на загальну думку, союз короля з україно-англо-угорською принцесою, яку море викинуло на берег, подібно до того, як в біблійні часи був викинутий на берег заради порятунку грішної Ніневії пророк Іона, став справжнім благословенням.

В результаті нескінченних воєн і навал, в XI столітті релігійне життя Шотландії, країни, яка прийняла Христа в кінці VI століття від одного з найбільших святих — святого Коломби, поступово занепало та переживала справжню кризу. Процвітали забобони та язичницькі пережитки, недільні та святкові богослужіння ігнорувалися, традиція особистої і сімейної молитви практично повністю втратилася, а втрата благочестивих практик, цієї необхідної для душі гімнастики, швидко привела до занепаду духовності. Вимоги канонічного права про шлюб не виконувалося, зокрема, справжньою проблемою стали шлюби між близькими родичами, що виправдовуються дотриманням якоїсь давньої кельтської традиції. Обов’язок сповідатися і причащатися хоча б у Великодній час виконували одиниці. Церква Шотландії практично втратила спілкування з Римом та давно згасала у ізоляції, не маючи практично ніякого серйозного впливу на паству.

Король Малькольм, швидше відважний воїн, ніж мудрий правитель, який не вмів навіть читати, до одруження на Маргариті не вважав ситуацію, що склалася у духовному житті його країни тривожною, і тільки прислухавшись до дружини, почав діяти. Перш за все, за порадою королеви, до якої відчував не тільки любов, а й глибоку повагу, він звернувся до духовенства країни та домігся скликання Синоду. Спільними зусиллями, за самої діяльної участі Маргарити, вдалося виробити ряд заходів, спрямованих на оновлення життя Церкви.

Вона не стала черницею, як її сестра Христина — настоятелька монастиря в Гемпширі, але в своїй родині і в країні, якою вона, разом з чоловіком мудро управляла майже двадцять п’ять років, незмінно подавала приклад благочестя, доброти та милосердя. Її турботами до Шотландії приїхали ченці-бенедиктинці. Вона засновувала монастирі та будувала церкви, в тому числі нову церкву в абатстві Данфермлін, що стало не тільки центром поширення віри, а й сховищем дорогоцінної реліквії — частки Хреста Господнього, привезеної нею на свою нову батьківщину. Прагнучи прикрасити шотландські церкви, вона не тільки жертвувала кошти для їх оздоблення, а й сама вишивала покриви і літургійні облачення. Будучи прекрасно для свого часу освіченою вона дбала про придбання книг, одна з яких — Євангеліє, багато прикрашене дорогоцінними каменями, сьогодні зберігається в Оксфордській бібліотеці.

Вона пом’якшила запальний характер чоловіка та облагородила грубі звичаї його войовничого двору, прищепивши придворним смак до іншого проведення часу, ніж бенкети та битви. Вона подавала підданим приклад сімейної молитви, незмінно молячись разом з чоловіком і дітьми. Її придворні дами любили її та схилялися перед її чистотою і відданістю чоловікові, і її приклад чимало сприяв поліпшенню моральності серед шотландської знаті. Можна сказати, що завдяки королеві чесноти увійшли в моду.

Але королева дбала не тільки про духовну їжу для своїх підданих. Вона була не просто добра, а й далекоглядна і тому не обмежувалася звичайною для царюючих осіб роздачею милостині. Вона доглядала за хворими та відвідувала бідняків, вникаючи в їх повсякденні потреби. Її стараннями будувалися притулки для бездомних. Вона мила ноги жебракам, а у свята влаштовувала для них обіди в палаці, на яких була присутня сама. Вона відвідувала в’язниці і викуповувала утримуваних там боржників.

Вона сприяла тому, щоб суд здійснювався з усією можливою увагою і милосердям. Вона, як ми пам’ятаємо, була зведеної родичкою короля Іштвана (Стефана) Угорського дуже багато що в її діях викликає в пам’яті слова цього святого короля звернені до сина: «Якщо хочеш отримати честь твого королівства, люби справедливий суд, якщо хочеш тримати душу в твоїй владі, будь терплячим….Якщо хочеш поважати королівську корону, насамперед, заповідаю… зберігай апостольську віру з такою ревністю і неусипністю, щоб давати приклад всім даним тобі від Бога підданим, щоб всі церковні мужі гідно могли називати тебе справжнім християнином….Завжди і в усьому, спираючись на любов, будь милостивим».

Королева Маргарита була покровителькою мистецтв і освіти, діяльно, як всі руські княгині, займалася благодійністю, відвідувала хворих і доглядала за ними, повеліла будувати гуртожитки для бідних. Встановила традицію — на Різдво і Великдень, влаштовувати бенкети для простого народу, запрошуючи в ці святкові дні, в королівський палац, по 300 чоловік.Вона наполягала на утриманні від роботи в неділю, кажучи чудові слова: «те, що залишилося не зробленим в 6 днів, може бути заповнене нашою молитвою в день Господній».

Дотримувалася вона і традиції кельтської церкви для мирян-віддалятися від світу, перериваючи будь-який зв’язок з ним. Досі показують печеру недалеко від королівського міста Дунфермліна, де Свята Королева мала звичай проводити деякий час у відокремленій молитві. Хоча вона була дуже поглинена справами дому та країни, вона залишалася відстороненою від світу. Її особисте життя було суворим. У неї був певний час для молитви та читання Святого Письма. Вона скупо їла і мало спала, щоб мати час для молитов. Вони з Малькольмом провели два пости: один перед Великоднем, інший перед Різдвом. У цей час вона завжди вставала опівночі до служби Божої. По дорозі додому вона омивала ноги біднякам та подавала їм милостиню. Вона завжди була оточена жебраками на людях і ніколи не відмовляла їм. Записано, що вона ніколи не сідала за стіл, не нагодувавши спочатку дев’ять сиріт та дорослих.

Вона була настільки ж святою і самовідданою на престолі, якою могла б стати в монастирі. Маргарита назавжди вирішила, що її обов’язок — творити добро для цього народу. Вона запобігла схизму між Римом та Кельтською Церквою, присвячувала багато часу допомозі бідним, сиротам, хворим. Крім того, Маргарита принесла в Шотландію європейську культуру і зробила це куди більш успішно, ніж нормани, що діяли насильством і примусом.

Завдяки цим досягненням вона вважалася зразком «справедливого правителя» і, крім того, вплинула на свого чоловіка і дітей, особливо на свого молодшого сина, майбутнього короля Шотландії, святого Давида I, щоб вони були мудрими правителями. Всі літописці сходяться на думці, що королева Маргарита володіла сильним, чистим, благородним характером і мала величезний вплив на свого чоловіка, а через нього і на шотландську історію, особливо в її церковних аспектах. Разом з чоловіком вона заснувала кілька церков.

Існувало стільки варварства у звичаях народу, стільки зловживань в Церкві, стільки реформ було потрібно у всіх сферах життя, що вона збирала місцеве духовенство, священиків, які прибули з нею з Англії, вона говорила до зборів так добре і щиро, що всі приймали її мудрі поради.

Вона робила дуже багато як для релігійної, так і для світської культури. До Шотландії стали привозити свої товари купці з усіх країн. Було введено безліч корисних законів, невідомих досі. Вона закликала шотландців купувати і носити одягу різних кольорів. Вважається, що саме вона вела т. зв.«шотландку», яка стала відмінною рисою національного костюма.

Королева ввела кубки і страви з золота і срібла. Все це вона робила не з любові до мирської величі, а щоб двір був менш варварським. Хоча король не вмів читати, заради дружини він любив книги, брав їх в руки зі зворушливим хвилюванням і повагою і цілував їх. Іноді він брав одну з улюблених книг королеви, віддавав золотих справ майстру, який прикрашав книгу золотом і дорогоцінним камінням, і потім повертав дружині як дар своєї любові. При її доброзичливому, привітному зверненні вона була так сповнена гідності, а в строгості настільки позбавлена всякої похмурості, що кожен і боявся, і любив її. Ніхто не наважувався в її присутності зронити грубе або порожнє слово.

Цілком можливо, що вона познайомила королівський двір з англійськими придворними звичаями, уявленнями про мистецтво, одяг і навіть зачіски. Можливо, доречно, що Маргарита та Малькольм готували своїх дітей до того, щоб стати не тільки монархами в Шотландії, але і в Англії, якщо Вільгельма Завойовника вдасться змусити повернутися в Нормандію. Знання англійської мови послужило б їм хорошу службу, якби вессекський рід був відновлений на англійському троні. І це частково вдалося: їх дочка стала королевою Англії, а її нащадки керують цією країною і до цього дня.

Бог дозволив подружжю померти майже в один день. Малкольм III загинув 13 листопада 1093 року в битві з франками разом з їх старшим сином. Коли Маргарита отримала звістку про це, вона вже була важко хвора. 16 листопада 1093 року її душа увійшла в небесну славу. Син Едгар, який повернувся з цією звісткою, не наважився сказати матері про загибель Малкольма і, дивлячись на хвору, сказав, що все добре. Маргарет подивилася на нього і закричала: «я бачу правду!». Вона підняла руки до неба і сказала: «Боже Всемогутній, дякую Тобі за таке велике нещастя в останню годину мого життя і нехай воно по Твоїй милості очистить мене від гріхів моїх!»

Через чотири дні вона померла. Маргарита виховувала своїх 6 синів і 2 дочок в строгості і благочесті, наставляла їх у Святому Письмі і в тих обов’язках, які покладало на них їх становище. Плоди її виховання відчувалися ще довгий час після її смерті. Похована свята королева в стародавній резиденції шотландських королів-місті Дарфелмлін — в стінах головної церкви, заснованого нею абатства кельтського монастиря.

Сьогодні в серці Шотландії — місті Единбурзі на піднесеній скелі — стоїть замок з однойменною назвою. Також в замку можна побачити корону шотландських короля та ряд інших дуже цікавих предметів і реліквій. А гордістю самого замку є одне з найстаріших будівель в Шотландії, капела Святої Маргарити. Це аскетичне будова звів на честь матері — король Давид на початку XII століття. Там немає нічого, що нагадувало б про саму Маргариту, зате в багатьох храмах Англії, Шотландії, Ірландії можна зустріти скульптури Святої королеви, її зображення на численних вітражах.

В епоху, коли монархи Європи за допомогою військової сили, або підступності, приєднували до своєї корони цілі країни, керовані лише марнославством або жагою багатства і влади, сприймаючи підвладні їм народи як інструмент для задоволення власних забаганок, свята Маргарита, принцеса-вигнанка, показала приклад відповідальності государя-християнина за країну, що опинилася в його владі.

Двоє синів Маргарити, названих невластивими для Шотландії, але настільки близькими давньоруської князівської традиції іменами — Давид та Олександр, стали королями Шотландії. Імена ж дітей і онуків Агати-Маргарита, Христина, Давид і Олександр — невідомі сучасній їй Британії, також можуть свідчити про візантійсько-угорсько-руське походження дружини Едуарда Вигнанця.

Так, Давид було ім’ям, даним при хрещенні першому руському святому і молодшому братові Ярослава Мудрого Глібу (канонізований близько 1073 р.). Це ім’я також вживається у відомій промові («Слово про закон і благодать») Іларіона, митрополита Київського, який порівняв Володимира I з біблійним Давидом, а Ярослава з Соломоном Мудрим. Дітей угорського короля Андрія I також звали Давид та Шаламон. Олександр, безумовно, сходить до імені Олександра Македонського, діяння та біографія якого були дуже популярні в Києві XI століття. Нарешті, імена Маргарита і Христина мають, ймовірно, шведське походження, а дружина Ярослава Мудрого була саме шведською принцесою. Ім’я Філіп носив батько Олександра Македонського. Так що августіші сестри зробили топовими ті імена, які раніше не активно використовувалися ні на Британських островах, ні у Франції. А тепер кожен десятий хлопець, там або Філіп, або Девід.

Через півтора століття після смерті Маргарити в 1250 році її доєднали до лику святих. Так внучка Ярослава Мудрого стала першою шотландською святою, а в 1673 році вона була проголошена святою покровителькою Шотландії.

Лайош Надь та Шандор Рудь (м. Берегово), мад’ярони