Про Віктора Балогу

Не все так просто

Одні вважають Віктора Балогу мало не “хрещеним батьком” закарпатської “каморри”. Інші постійно закидають мені тим, що я із гумором, як правило, “позиціоную” Балогу в тих чи інших текстах (а відтак — чи не “відмазування” це?).

Тому насамперед — у мене щодо Віктора Івановича нема жодних політичних ілюзій чи, як любив колись казати президент Ющенко “акцептів” (любив він ті “акцепти”, нє?) прагматичного характеру. Але в мене є окрема думка про (небезпідставно) демонізованого Балогу, окей?

1) Скажімо так, Віктор Балога є — поки що — невід’ємною частиною української внутрішньої Realpolitik. У нього є інстинкт political animal,схожий на той, який мала пані Тимошенко, але такий, який виключає перетворення “Васюків на Новий Йорк” в уяві розпалених послідовників. Нема де правди діти, Віктор Іванович — талановитий інтриган:) але (-)

2) Згадайте 2012 рік:  під час дико брутальної кампанії клан (ну, а що це?) Балог не ліг під ПР. Попри той кошмар, що був улаштований “донецькими” в області, руками того-таки тепер відомого на всю країну Михайла “Блюка” Ланьо. Таку саму обережно-стійку, але опозиційну лінію ця маленька група проводила і в Раді минулого скликання. Сподіваюся, 2012-13 роки ще не замулені в свідомості мас, а тому багато хто пам’ятає, чого така нелояльність могла коштувати (не забули ще сенсу слова “нелояльність”?).  Чомусь після початку Майдану ні в кого не виникало питань, на чиєму боці будуть Балоги — так, чи не так?

3) Під час Революції Гідності Віктор Балога почав допомагати нашій справі ще тоді, коли її доля була далекою від будь-якої переможної перспективи. Сьогодні про деталі розповідати ще дуже зарано — Революція ще далека від завершення, а Війна за Незалежність — від перемоги. Це геть не означає, що саме Віктор Балога має якусь індульгенцію — наприклад, пан Берлусконі був двічі головою італійського уряду, але й зараз Чарівний Сільвіо може спокійно вислизнути з-під чергового вироку. Берлусконі та Балога — співставні особистості? Я цього не казав. Але хіба хтось зараз відверто розповідає про “малі батьківщини” та “політекономічне походження” політиків з Буковини, Львівщини, Центру та Центрального Сходу, га? Всьому — свій час і місце. Але — зауважьте — Балога, як мінімум, не випинається на будь-які перші ролі. Бо — має цей правильний інстинкт. Нарешті —

4) У 2006-9 роках Віктор Балога очолював адміністрацію (тоді — Секретаріат) президента Ющенка (от прастігоспаді, чесно). А я працював у чи не найбільшому опозиційному виданні. Як тільки я не знущався з Балоги у своїх статтях (гугл у поміч)! Але чомусь нікому в тому секретаріаті не прийшло в голову найняти відморозка із цеглиною, який би чатував на мене (чи моїх колег) біля під’їзду. Ті, хто працював із “донецькими”, умовно — чи не умовно — кажучи, зрозуміє в чому саме контраст, на який я вказую у цьому прикладі.

Під час новоствореної кризи у Мукачеві найбільш розважливий та здоровомислячий коментар ізнов прозвучав з вуст саме Віктора Балоги.

Принаймні, з практичної точки зору, тому, що клієнтелу ще одного Віктора — а саме державного зрадника і ворога нашої Батьківщини В.В. Медведчука — в цьому регіоні та й по всій Україні треба, врешті-решт, добити і придушити назавжди.

…Я сам ідеаліст і люблю ідеалістів. Але ті, хто вважає, що справжня політика робиться у білих рукавицях, як на мене — не ідеалісти, а небезпечні дурні, які в свій час загубили, наприклад, УНР. На щастя, часи змінилися, змінилися і люди. Будівлю новітньої української державності теж будують не безтілесні янголи — більш того, історія свідчить, що такі янголи ще не побудували жодної державності.

І якою надалі не була би доля “тіньового короля Закарпаття”, особисто я завжди пам’ятатиму про те, як виглядала електоральна мапа Закарпаття цикл за циклом, і якого підступного удару з тилу нам могли завдати.

Але цього не сталося.

Максим Михайленко