Скандал з ІІВ та візантійські гойдалки Віктора Орбана

Ексклюзив. В час, коли країни вільного світу, наголосивши, що вони також козацького роду, об’єдналися навколо України та її народу, Віктор Орбан вирішив залишити власний слід в історії світу. Угорський народ самотужки долає проблеми, європейські фінансові фонди недоступні через блеф угорської влади, який вона назвала реформами, тим часом Орбан виголошує кремлівські наративи.

Віктор Орбан блокує членство Швеції в НАТО. Через Росію чи Туреччину?

Це питання дослідив провідний дослідник Центральної Європи VSquare, угорський журналіст-розслідувач Сабольч Паньї. Хоча ніхто не знає справжньої причини небажання Орбана надати повну підтримку розширенню НАТО, експерт назвав чотири теорії.

«Містере держсекретарю, ми шведів блокуємо заради турків? Пане державний секретарю, хіба ми не голосуємо [про вступ Швеції в НАТО] від імені росіян?» Ось так угорський опозиційний депутат висловився в угорському парламенті 28 березня, лише через день після того, як парламентська більшість прем’єр-міністра Віктора Орбана дала зелене світло членству Фінляндії в НАТО. Однак уряд Орбана все ще відмовляється прийняти Швецію до військового альянсу і відкладає це питання на невизначений термін.

З липня 2022 року парламент Угорщини, в якому владуща коаліція Орбана має переважну більшість, гальмує голосування щодо вступу двох північних країн до НАТО. Натомість членство Фінляндії було поставлено на голосування, а Швеції – ні. Хоча кожен присутній депутат від Fidesz, включаючи самого Віктора Орбана, проголосував за Фінляндію, той, хто мав внести ініціативу був відсутній, очевидно, через його важливі зобов’язання в іншому місці. Це Петер Сійярто, міністр закордонних справ Орбана, лауреат престижної російської державної нагороди «Орден дружби» та найбільш дружній до Росії член уряду Угорщини.

Прийняття одного нового члена НАТО, а не двох, коли міністр закордонних мав внести пропозицію щодо приєднання, але просто зробив так, щоб голосування не відбулося, є символом зовнішньої політики уряду Орбана. Балансування Орбана між західними союзниками Угорщини та Москвою – наприклад, голосування за санкції ЄС проти Росії, намагаючись звільнити високопоставлених союзників Кремля від тих самих санкцій – добре задокументовано. Стратегія Угорщини уповільнити розширення НАТО, але не зупинити його повністю, ідеально відповідає цій моделі.

Ситуація є підозрілою, адже Угорщина постійно відкладає парламентське голосування щодо міжнародних договорів, необхідних для членства Фінляндії та Швеції, а лідери країни надають суперечливі пояснення та не виконують обіцянок, зокрема, дану Польщі, країні, яка колись вважалася найближчим союзником Угорщини.

«Я попросив прем’єр-міністра Віктора Орбана якнайшвидше ратифікувати можливість приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО. Я отримав обіцянку. Є конкретна дата. З боку Угорщини є зобов’язання, і я вам за це дуже вдячний», – заявив прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецкі під час зустрічі Вишеградської четвірки в Кошице в листопаді 2022 року. За словами Моравецкого, Орбан пообіцяв йому, що проведе голосування за вступ обох країн до НАТО на початку 2023 року, під час першої сесії угорського парламенту в лютому. Не сталося.

Оскільки війна Росії в Україні триває, а підривна діяльність Росії в країнах, що не входять до НАТО, Грузії та Молдові, стає все очевиднішою, роль НАТО у захисті безпеки Європи неможливо переоцінити. Але уряд Угорщини, здається, має інші пріоритети.

Що ж заважає Орбанові дотримуватися слова?

«Турецька теорія» та «Шведська теорія угоди щодо зброї»

Туреччина, інша держава-член НАТО, яка блокує розширення, робить це явно через підтримку Швецією курдських політичних груп. Уряд Угорщини не висував жодних чітких запитів і не висловлював жодних власних застережень протягом тривалого часу. Обидва договори були подані до парламенту Угорщини в липні 2022 року, і більшість очікувала, що все відбудеться, попри тривожний коментар Орбана, який залишився непоміченим. Тоді він заявив, що парламент мав обговорити це питання восени 2022 року, але також додав, що його уряд «приділяє особливу увагу застереженням Туреччини». Туреччина вимагала від Швеції екстрадиції курдів, яких президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган назвав «терористами». Ердоган також зажадав від північноєвропейської країни припинити підтримку певних курдських груп. Коментар Орбана прозвучав досить дивно, оскільки курдське питання не мало нічого спільного з національними інтересами Угорщини.

Крім того, Швеція є одним із найважливіших військових постачальників Угорщини, а це означає, що Угорщина прямо зацікавлена в поглибленні оборонної співпраці з цією північною країною. Швеція надала Угорщині 14 винищувачів шведського виробництва (Saab) Gripen на основі рішення та контракту, підписаного першим урядом Орбана у 2001 році, а потім продовженого його другим урядом у 2012 році. Під час третього уряду Орбана Угорщина модернізувала свою армію протитанковою зброєю «Карл Густав» шведського виробництва, а також розгорнутим об’єктом технічного обслуговування для підтримки ВПС Угорщини.

З огляду на природу того, як працює уряд Орбана, мало сенс думати, що Угорщина намагалася використати членство Швеції в НАТО для переговорів щодо зниження цін в деяких нових угодах з продажу зброї або чергове продовження оренди винищувача Gripen.

З іншого боку, Туреччина також є важливим союзником Угорщини або, принаймні, Ердогана для Орбана. З моменту своєї сумнозвісної промови про «неліберальні демократії» у 2014 році Віктор Орбан дав зрозуміти, що він дивиться на все більш авторитарну Туреччину Ердогана як на модель для наслідування. Крім того, з середини 2010-х років було добре відомо, що власна родина Орбана встановила тісні зв’язки з Аднаном Полантом, турецьким олігархом, близьким до Ердогана. (Дочка Орбана навіть була сфотографована під час приватної зустрічі з бізнесменом та його сином.) Угорщина також підписала вигідні оборонні контракти з Туреччиною, а нещодавно навіть підписала військову угоду, яка передбачає обмін розвідданими.

Окрім того, численні офіційні особи Fidesz відкрито заявили, що «Угорщина не буде останньою країною», яка ратифікувала договори про приєднання, тобто уряд Орбана повторює дії Туреччини. По-друге, 17 березня, лише через кілька годин після того, як Ердоган заявив, що Туреччина підтримає заявку на вступ до НАТО Фінляндії, але не Швеції, голова парламентської фракції Fidesz оголосив те саме. До цього не було жодних ознак того, що Угорщина по-різному ставитиметься до Фінляндії та Швеції.

Теорія «грошей ЄС»

У другій половині 2022 року кожне зауваження членів владущої партії Віктора Орбана свідчило про повну підтримку в їхніх рядах членства як Фінляндії, так і Швеції в НАТО. Але за словами уряду, вони були надто зайняті, щоб втиснути голосування до порядку денного парламенту. Протягом цього періоду, як стверджував уряд Угорщини, вони були зосереджені на ухваленні законодавства, яке вимагає Європейська комісія, щоб Угорщина отримала доступ до фондів ЄС.

Це пояснення миттєво викликало припущення, що Орбан просто намагається шантажувати ЄС, блокуючи вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, доки Комісія не розморозить кошти ЄС, які були зупинені через корупцію та проблеми з верховенством права в Угорщині. Ця теорія мала певний сенс. З іншого боку, і Швеція, і Фінляндія є лише другорядними гравцями у формуванні політики ЄС, не кажучи вже про те, як легко такий шантаж може мати протилежні наслідки.

Перша сесія парламенту Угорщини у 2023 році вже тривала, коли Орбан раптом дав зрозуміти, що не дотримає обіцянки, яку дав Моравецкому. Після кількох місяців тицяння пальцем на Туреччину або вдавання, що парламент Угорщини зайнятий виконанням запиту Європейської комісії, Орбан раптом вигадав абсолютно нове пояснення, яке підтверджує «теорію грошей ЄС».

«Між нами, депутати [Fidesz] не в повному ентузіазмі. Деякі люди вважають, що ми повинні поговорити з дорогими фінами та шведами, тому що для цих двох країн неприйнятно просити нас про допомогу, в той самий час вони поширюють відверту брехню про Угорщину, наприклад, що там немає демократії або верховенства права», — сказав Орбан в радіоінтерв’ю, прямо пов’язуючи розширення НАТО з дебатами в ЄС щодо ситуації з верховенством права в Угорщині.

Звісно, усі депутати, згадані Орбаном, були дібрані ним особисто і ніколи не наважувалися виступати проти свого прем’єр-міністра за попередні дванадцять років. Як показав аналіз Радіо Вільна Європа, законопроєкт, запропонований урядом, отримав 99,7% підтримки в парламенті від фракції Fidesz і 100% підтримки від сателітної фракції християнських демократів з 2010 року.

Після заяви Орбана відбувся політичний театр. Дві делегації політиків другого рівня від Фідес були скеровані до Гельсінкі та Стокгольма, щоб розібратись у ймовірних «розбіжностях», проблемах, які були настільки гострими, що про них жодного разу не згадувалося протягом попередніх семи місяців. Після того, як ці делегації завершили свої зустрічі з фінськими та шведськими колегами, голосування щодо вступу обох країн, за чутками, нарешті було внесено до порядку денного парламенту — до того, як Ердоган підтримав лише заявку Фінляндії, змусивши Угорщину дотримуватися курсу.

«Російська теорія»

Є третє пояснення того, що уряд Угорщини робив із заявками двох скандинавських країн про вступ до НАТО.

За кілька днів до того, як депутат від Fidesz висловився про Фінляндію, Ласло Кьовер, спікер парламенту та найвпливовіший політик від Fidesz після Орбана, зробив відверті заяви. Політик, відомий своїми радикальними поглядами та відвертим стилем, заявив в інтерв’ю, що «НАТО та ЄС не роблять кроків до миру», і повторив свою давню думку про те, що «Росія має законні вимоги щодо безпеки».

Говорячи про розширення НАТО, він також стверджував, що депутати від Фідес «стурбовані загрозою війни, оскільки Фінляндія має спільний 1340-кілометровий кордон з Росією, що, на їхню думку, збільшує ризик військового конфлікту». Він сформулював свою аргументацію так, ніби НАТО зараз не має спільних кордонів з Росією, і не згадав, що членство в НАТО успішно забезпечило повний захист усіх його членів від агресії Росії. Країни, на які Росія напала в останні десятиліття, були поза межами альянсу НАТО.

Ця епопея про уповільнення вступу Фінляндії та Швеції до НАТО не є першим випадком, коли дії уряду Угорщини, здається, узгоджуються з російськими інтересами або «потребами безпеки». І хоча «теорія Туреччини» і «теорія грошей ЄС» звучать правдиво, якщо поглянути на ширшу картину та ширшу модель поведінки уряду Орбана, у грі також є «теорія Росії».

Уряд Орбана блокує офіційні зустрічі НАТО-Україна на високому рівні з 2017 року, мотивуючи це порушенням прав меншин етнічних угорців у Західній Україні. Однак, як показали попередні розслідування VSquare, одним із головних акторів локальної напруги на Закарпатті є Росія, яка проводить таємні операції під фальшивим прапором. Уряд Орбана мовчав щодо цього. Однак нещодавнє блокування Угорщиною офіційних зустрічей Україна-НАТО настільки засмутило альянс, що генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг проігнорував вето Угорщини та все одно скликав зустріч. (Іншим прикладом підривної поведінки Угорщини є те, що країна також заблокувала Україні приєднання до Центру кіберзахисту НАТО.)

З моменту вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року уряд Віктора Орбана не лише вирішив не надавати будь-яку військову підтримку Києву, але й не пускав військову допомогу інших країн НАТО через угорсько-український кордон. І хоча навіть члени НАТО з сильними проросійськими настроями, такі як Болгарія чи Словаччина, вислали кількох російських дипломатів за шпигунство після 24 лютого, Угорщина не пішла таким шляхом. Уряд Орбана також відхилив заклики вийти з Міжнародного інвестиційного банку (МІБ), де домінує Росія, тіньової фінансової установи, яку багато членів НАТО вважають прикриттям для російської розвідки. Тим часом контрольовані урядом Угорщини проорбанівські ЗМІ вже майже десять років поширюють чіткі наративи Кремля.

Однак більшість цих питань щодо прокремлівських позицій уряду Орбана здебільшого залишалися поза увагою або від них відмахувалися як від неважливих, локальних проблем маленької, геополітично незначущої країни Центрально-Східної Європи. Історія з блокуванням членства Фінляндії та Швеції в НАТО змушує поводитися інакше. Якою б не була справжня причина стратегії Орбана і яка б із цих чотирьох теорій не найреалістичніша, це матиме серйозні наслідки для вже заплямованої репутації Угорщини як ненадійного союзника НАТО.

Чого найліпше навчився Віктор Орбан упродовж свого не припинюваного правління Угорщиною — візантійській політиці, блефувати й казати неправду, в яку він, здається, вірить. Втрачає держава Угорщина, її імідж у глобальному світі та її майбутнє. Перед нами — приклад деградації особистості через фінансову і решту залежностей.

Санта-Барбара з будапештським російським IIB триває. Паніка через оприлюднену інформацію захопила з новою силою

Я пишу про цю історію з огляду на те, що вона позначилася в негативному сенсі на всіх чотирьох країнах Вишеградської групи і її завершення поки не передбачається. Річ у тім, що таких історій про Російську Федерацію не одна, і війна України проти російського окупанта дала змогу побачити й усвідомити, як ця країна будувала відносини з тими, кого називала партнерами.

Уряд Орбана чинив спроби розморозити кошти, заблоковані Європейським союзом, і намагався допомогти росіянам уникнути прямих санкцій Заходу.

Зламані електронні листи розкривають закулісні операції Міжнародного інвестиційного банку проти Чехії та Словаччини, які щойно з нього вийшли. Польща все ще намагається повернути свої гроші після виходу понад два десятиріччя тому.

Міжнародний інвестиційний банк (IIB), пов’язаний з Росією банк у Будапешті, висловився занадто впевнено 24 лютого минулого року, у день, коли Росія вдерлася в Україну. У заяві, опублікованій того дня йшлося, що «останні геополітичні події жодним чином не впливають на діяльність банку, реалізацію його стратегії або виконання його зобов’язань перед інвесторами, партнерами та клієнтами». Однак за лаштунками банку швидко поширилася паніка.

Протягом наступних днів і тижнів керівництво IIB ставало все більш занепокоєним, оскільки європейська фінансова установа заблокувала кошти банку, посилаючись на санкції проти Росії. Декілька країн-членів оголосили про вихід з IIB на знак протесту проти війни, та навіть кредитні рейтингові агенції дають негативні оцінки банку.

Заснований у 1970 році для створення можливої альтернативи Світовому банку чи Європейському інвестиційному банку для соціалістичного блоку, московський IIB припинив роботу після розпаду Радянського Союзу. Він був відроджений у 2012 році для підтримки розширення фінансових інтересів Росії. На посаду голови обрано Миколу Косова, фінансиста та колишнього дипломата з родини високопосадовців КДБ. Однак банк залишався досить невеликою установою зі сплаченим капіталом у 424,87 млн євро станом на січень 2022 року, за кілька тижнів до вторгнення Росії. Серед решти акціонерів, крім Росії та Угорщини, які знову приєдналися до банку у 2015 році, були Куба, Монголія, В’єтнам, а також країни, які оголосили про розрив відносин з IIB торік у лютому: Болгарія, Чехія, Румунія та Словаччина.

Згідно з одним із внутрішніх документів банку, вихід країн-членів «знищив багато чого з того, чого ми досягли за два дні». В іншому документі говориться, що це «паралізувало діяльність Банку». Ці документи є частиною пакета внутрішніх документів, що вже піддавалися витоку у лютому цього року. Файли нібито були отримані невідомою групою хакерів під назвою «Karma_byt3s» і опубліковані в Інтернеті. IIB визнав, що системи фінансової установи були зламані, але банк також стверджував, що в результаті цього злому почали поширюватися «фальшиві електронні листи».

VSquare і його партнери по розслідуванню Direkt36, ICJK і Investigace.cz також отримали документи, вилучені хакерами, проаналізували та порівняли їх з інформацією, отриманою раніше про банк, а також звернулися до низки установ, які, згідно з документами, були пов’язані з IIB. Перехресна перевірка не виявила жодної інформації, яка б поставила під сумнів вірогідність витоку документів. Банку надіслали детальний перелік запитань, на що в фінустанові наголосили, що відповіді нададуть у повному обсязі.

Відповідей не надійшло, а лише заперечення щодо автентичності наведених документів.

Витік документів, про деякі з яких раніше повідомляв угорський тижневик HVG, свідчить не лише про те, що банк перебував у катастрофічній ситуації через війну, але й те, що Угорщина була головним союзником і опорою росіян, які мали більшість власників. Посадовці в уряді Орбана намагалися розморозити кошти, заблоковані ЄС, вжили заходів, щоб уникнути прямих санкцій Заходу, плануючи можливі нові структури акціонерного капіталу, які офіційно утримали б частку власності Росії нижче 50 відсотків. Тим часом внутрішні документи та електронні листи свідчать, як керівництво IIB планувало уникнути виплат чотирьом державам-членам ЄС, які вийшли з банку, включаючи Чехію та Словаччину.

Російське вторгнення в Україну знову привернуло увагу західних союзників до банку. Вони були стурбовані у 2019 році, коли фінансова установа, яка раніше базувалася в Москві, перевела свою штаб-квартиру до Будапешта за активної підтримки уряду Орбана (справи банку були викриті VSquare та його партнерами-розслідувачами Direkt36, ICJK, Investigace.cz і Atlatszo – Сабольч Паньї (VSquare/Direkt36), Камілла Мартон, Андраш Пете, Андраш Сабо, Жужанна Вірт (Угорщина/Direkt36), Томаш Мадленак, Лукас Діко (Словаччина/ICJK), Хана Капова, Зузана Сотова (Чехія/Investigace.cz).

Однак витік документів чітко, ніж будь-коли, показує, що уряд Угорщини вважає співпрацю з банком, у якому домінує Росія, надзвичайно важливою, навіть з огляду на війну, і навіть ціною протистояння своїм союзникам у Вишеградській групі.

Місяцями раніше IIB запросили на конференцію Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), фінансового відділу ЄС, заплановану на травень 2022 року, але тепер ЄІБ фактично скасував це запрошення. Організатор конференції сказав одному із запрошених, що присутність співробітників IIB на конференції «була б не зовсім доречною» у світлі «геополітичних подій».

Повідомлення отримали співробітники банку. Один із топменеджерів банку переслав листа своєму колезі, сказавши, що його «дуже важко коментувати, але він досить лаконічний і зрозумілий». Він додав, що міжнародна спільнота, яка бере участь у запланованій конференції з управління ризиками, «не хоче зустрічатися/розмовляти з IIB». (ЄІБ підтвердив, що вони справді відкликали запрошення IIB.)

Цей епізод є явною ознакою міжнародної ізоляції очолюваного Росією банку. Але це мало більші проблеми, ніж скасування запрошення на конференцію.

Чехія оголосила про вихід з IIB 25 лютого, наступного дня після початку війни, і закликала інші країни ЄС, які є членами банку, зробити те ж саме. За винятком Угорщини, Румунія, Словаччина та Болгарія наслідували цей приклад. Попри те, що ці країни оголосили про свій вихід, процес виходу тривав кілька місяців, протягом якого виникла серйозна напруга між ними та представниками інших країн, насамперед росіянами.

European 4 — чотири країни, що вийшли з банку надіслали спільного листа тодішньому голові IIB Миколі Косову, вимагаючи від банку суворого дотримання норм ЄС та решти міжнародних санкцій проти Росії та Білорусі, а також з проханням прийняти відповідне рішення органів управління банку. Листування, що просочилося, показує, що керівництво банку намагалося маневрувати, щоб уникнути чіткої позиції. З одного боку, вони вважали пропозицію чотирьох країн «надто політичною», яку Росія ймовірно заблокує. З іншого боку, вони вважали, що голосування проти пропозиції дасть Європейській четвірці козир, оскільки це означатиме, що IIB не хоче виконувати санкції.

Напруга навколо European 4 також відчувається в інших сферах діяльності банку. У листі наприкінці березня заступник міністра фінансів Росії Тимур Максимов, який представляє Росію в правлінні Раді управителів IIB, сповістив російського заступника міністра енергетики, що банк не зможе надати 1,3 мільярда рублів, необхідних для завершення запланованого проєкту. Йшлося про проєкт гідроелектростанції в Карелії, Росія. Він пояснив, що члени Європейської четвірки, які залишають банк, все ще входять до складу керівних органів фінансової установи, і через їхню позицію «очевидно, банк не зможе отримати необхідний дозвіл».

Також виникла напруга навколо питання врегулювання, тобто коли і як країни-члени, що виходять, отримають назад свій капітал. Відповідно до витоку листування, керівництво банку після деякої дискусії дійшло висновку, що було б найліпше, якби країни, які вийшли, нічого не отримували, пропозиція, яка отримала назву «нульовий варіант». (Болгарія отримала 42,2 млн євро, Чехія – 37,4 млн євро, Румунія – 26,1 млн євро).

Оприлюднені листи свідчать, що IIB сподівався на допомогу уряду Угорщини. Про це йдеться в проєкті листа за підписом Мартона Надя, в якому стверджується, що Росія не мала неправомірного впливу на банк, оскільки її частка нещодавно була зменшена до 45,44 відсотка. За іронією долі, проєкт листа угорського міністра, який стверджував, що Росія не має вирішального впливу на IIB, був виправлений під час редагування заступником голови IIB у Росії Георгієм Потаповим.

Хоча уряд Угорщини був стабільною підтримкою для IIB, у банку очікують, що цього замало. У вересневому електронному листуванні російський співробітник написав, що, на його думку, може виникнути ситуація, коли може статися «експропріація російських (державних/приватних) активів в ЄС», і «IIB як частина російських активів може стати предметом». У такому випадку або Росія повинна буде вийти з банку, або банк повинен буде залишити ЄС і переїхати в інше місце.

«Це, по суті, повторна поява стіни між Заходом і Росією. Ми будемо змушені, так чи інакше, опинитись по один бік цієї стіни. Або шукати третьої географії без такої стіни», – підсумовує фінансовий директор Окленд в листуванні, який додає, що оскільки Угорщина є частиною ЄС, простір для маневру уряду тут може бути зменшено. «Це може унеможливити підтримку [присутності банку] в ЄС», — йдеться в електронному листі.

Цю драматичну історію можна виписувати нескінченно. Натомість вона не цікава і занадто передбачувана. Росія поводиться як гравець в наперсники скрізь, де їй дозволяють це робити. Тих, хто прямо висловлюється, що такі ігри — це ганьба, це утворення намагається знищити. На жаль, пішаками в таких аферах є умовні корисні «орбани». Ми зичимо країнам-партнерам позбутися такого спадку, і якщо їм вдасться повернути їхні кошти, їх сміливо можна буде назвати героями.

Угода між Угорщиною і Єврокомісією щодо фондів ЄС вкотре не укладена

Угорський уряд не зміг вкластися в термін до кінця березня, за який він зобов’язався досягти угоди щодо фондів ЄС, тому невідомо, коли кошти ЄС надійдуть до Угорщини, повідомляє Népszava з посиланням на джерела в ЄС. Представник ЄП Іштван Уйгелі також опублікував аналогічний звіт, згідно з яким Комісія незадоволена 70 відсотками пунктів, про які йдеться.

Кінець березня для угоди щодо зупинених фондів ЄС минув, попри те, що переговори вже на завершальній стадії, повідомило джерело Népszava в ЄС, яке спостерігає за переговорами. Комісія все ще аналізує пакет угорських пропозицій і все ще очікує інформації з деяких питань. Одним з таких випадків є конфлікт інтересів в опікунських радах університетів, які діють у формі приватних фондів, що ставить під загрозу участь цих закладів у програмах Erasmus+ та Horizon Europe. За словами Népszava, наступного тижня Тібор Наврачич проведе переговори з комісаром з питань бюджету Йоганнесом Ханом у Брюсселі. Газета нагадала, що крайній термін до кінця березня є зобов’язанням уряду Угорщини, тому його недотримання не передбачає жодних правових наслідків. Таким чином, затримка поки що не призводить до втрати грошей. Джерело Népszava не захотіло прогнозувати, коли може бути досягнуто угоди.

Інформацію від Єврокомісії отримав також Іштван Уйгелі, представник Європарламенту Esély Közösséd, за словами якого Угорщина фактично не може отримати коштів ЄС до літа. Політик розповів в ефірі АТВ про те, як, за словами його джерел, уряд не виправдав очікувань комітету щодо Фонду відновлення чи механізму верховенства права. Загалом для виплати коштів ЄС необхідно виконати 27 вимог. До речі, джерела в комітеті Уйгелі повідомили, що комітет незадоволений ні судовою реформою, ні створенням Органу доброчесності.

«На професійному рівні між урядом і Комісією відбуваються звичайні переговори, але політик Віктор Орбан не має намірів виконувати угоду, адже якби угорська судова система відновила свою незалежність і функціонувала як слід, вона безсумнівно розвалила б систему», — сказав Іштван Уйгелі. Мартон Надь, міністр, відповідальний за економічний розвиток, заявив, що кошти ЄС можуть надійти в Угорщину до літа.

Варто нагадати, що керівництво ЄС наголосило, що виплата 5,8 мільярда євро з фонду постепідемічного відновлення Угорщини почнеться лише після того, як уряд Орбана ухвалить 27 важливих законів і рішень. Серед них 21 захід, пов’язаний із боротьбою з корупцією, також є умовою провідної ролі верховенства права. Чотири з шести зобов’язань пов’язані з реформою судової системи, яка, однак, була поставлена ​​як умова не лише для доступу до інструменту відновлення, а й для виплати 22 мільярдів євро надолуження (згуртованості — кошти, заборговані Угорщині за сім років). У цьому контексті Національна судова рада має бути наділена більшими повноваженнями, незалежність Суду має бути посилена, перешкоди для суддів, які можуть звертатися до Суду ЄС із запитами щодо прийняття рішень, мають бути усунені, а також можливість влади оскаржувати остаточні судові рішення в Конституційному Суді має бути усунена. Після тривалих переговорів уряд надіслав до Брюсселя відповідні законопроєкти, які ще й досі на узгодженні.

Російський посол в Будапешті скаржиться, що Угорщина стала недружня, і пообіцяв заходи у відповідь

Вдруге за місяць Кремль дав зрозуміти, що він обурений урядом Орбана.

Росія офіційно внесла Угорщину до списку недружніх країн — акцентував посол Росії в Угорщині в інтерв’ю РІА Новини.

Євген Станіславов заявив, що Угорщина займає прагматичну позицію, від якої не поступиться навіть під тиском ЄС і НАТО. На його думку, політика Угорщини базується на захисті своїх інтересів, але як дипломат відчуває на собі негативні наслідки «української кризи» та санкцій ЄС і США. «Угорщина підписала весь антиросійський пакет санкцій Євросоюзу і змушена їх суворо виконувати. Тому її вважають недружньою до Росії країною. Усе це означає, що ми можемо навіть застосувати заходи у відповідь», – сказав посол. Він певен, що санкції негативно впливають на співпрацю між двома країнами в економіці, політиці, культурі та навіть людських стосунках. «Останнім часом це все більше заважає нормальній роботі посольства. Але ми все одно налаштовані оптимістично, ми прагнемо до конструктивної співпраці з Угорщиною, — сказав Станіславов. Він додав, що хотів би зберегти позитивні результати останніх років.

Інтерв’ю російського посла стало другим випадком за місяць, коли Кремль висловив свою образу щодо уряду Орбана просто тому, що Угорщина виконує зобов’язання, що випливають з її членства в ЄС і НАТО. 3 березня Росія зупинила дію угоди з Угорщиною 22-річної давнини про те, що «громадяни обох країн з дипломатичними або службовими паспортами мають право в’їжджати, виїжджати, проїжджати та перебувати на території іншої країни без візи протягом 90 днів». Після його публікації надійшло повідомлення від Міністерства закордонних справ і торгівлі, в якому звертається увага на те, що «з 4 квітня 2022 року Росія вимагає від власників дипломатичних паспортів ЄС попереднього отримання російської візи у відповідь на те, що Європейський Союз 28 лютого 2022 припинив дію кількох пунктів Угоди про спрощення візового режиму між ЄС і Росією». Видається, що той факт, що росіяни ухвалили рішення щодо Угорщини з 1 березня 2023 року може свідчити про те, що вони зробили виняток щодо угорців через їхні дотеперішні добрі стосунки.

Росіяни називають Угорщину недружньою країною уже не перший рік. Вражає те, що через рік це знову акцентується з відчутним роздратуванням, наче в угорсько-російських відносинах стався якийсь розрив. Усе це дещо іронічно, оскільки уряд Орбана надзвичайно прагне до добрих стосунків із режимом Путіна. Красномовним свідченням цього є той факт, що міністр закордонних справ і торгівлі Петер Сійярто кілька разів відвідував Росію після того, як росіяни вдерлися в Україну 24 лютого 2022 року за дорученням президента Володимира Путіна, натомість він не здійснив візит до Києва, як і прем’єр-міністр Віктор Орбан, попри запрошення.

Станіславов назвав цілком виправданою заяву міністра закордонних справ і торгівлі Петера Сійярто про те, що Німеччина блокує видання необхідних дозволів на побудову нових блоків в Paks II з РосАтомом, що є атакою на суверенітет Угорщини.

«Мир в Україні можливий лише на умовах, визначених Україною», — посол Естонії в Будапешті

Спосіб завершення конфлікту в Україні надовго визначить майбутнє Європи. Умовою міцного миру є вигнання та імпічмент росіян, а також євроатлантична інтеграція України, — про це сказав Рауль Тоомас, посол Естонії в Будапешті, за його словами, лише ті, хто починав війни, підтримують війну.

За словами дипломата, історія Естонії дуже схожа на історію України, оскільки обидві страждали від російської окупації понад 50 років. Естонський народ пам’ятає, що означає бути захопленим агресивним сусідом, і усвідомлює, що сам по собі мир не завжди означає свободу. Перемога України також важлива для завершення нескінченного циклу російських загарбницьких воєн. Від того, як закінчиться війна в Україні, надовго залежатиме мир у Європі. Російська агресія проти України показала, що Україна не може бути нейтральною і джерелом конфліктів і нестабільності, є так звані «сірі зони» в Європі. Україні місце в Євросоюзі, а після війни в НАТО.

Дехто, здається, хоче розділити політичних лідерів на дві категорії щодо війни в Україні: за війну та за мир.

Естонія проукраїнська. Ми підтримуємо міжнародне право, Статут ООН і взяті на себе зобов’язання щодо його дотримання та захисту. Ми також виступаємо за підзвітність і ні на секунду не підтримуємо вторгнення інших країн до своїх сусідів і вбивство невинних людей. Мир в Україні можливий лише на тих умовах, які поставить Україна, і лише якщо Україна цього хоче. У дихотомії «про війну» чи «про мир» лише ті, хто почав війну, справді виступають за війну. Естонія підтримує мирні переговори, але лише якщо вони відбуватимуться на умовах України, з повною повагою до її незалежності та територіальних кордонів.

Естонія є найбільшим постачальником військової допомоги Україні на душу населення.

Рауль Тоомас, акцентував, що від майбутнього України залежить безпека та стійкість Естонії та регіону.

«Крім того, агресія проти суверенної держави в серці Європи загрожує безпеці всієї Європи та нашим цінностям. Наша підтримка суверенітету та територіальної цілісності України непохитна, і ми продовжуватимемо надавати всебічну допомогу Україні доти, поки вона не виграє війну», — наголосив посол.

У співпраці з Німеччиною Естонія передала Україні два польові шпиталі та медичне обладнання на суму майже 15 мільйонів євро, третій польовий шпиталь у співпраці з Нідерландами та Норвегією, які підтримали проєкт 7,8 млн євро.

Останній пакет допомоги Естонії охоплює напівавтоматичні гвинтівки, снайперські гвинтівки, приціли, біноклі, боєприпаси, особисте та спеціальне спорядження, патрульні катери та тепловізори, медичне обладнання. Загальна вартість військової допомоги становить 494 300 євро. Загалом Естонія надала Україні гуманітарну допомогу на понад 23,1 млн євро та допомогу у сфері розвитку та відновлення на 6 млн євро.

Днями у Києві прем’єр Словенії Роберт Голоб виступив з промовою українською мовою, виголосивши: «Ця війна неспровокована і непотрібна, це нам усім нав’язали, але тепер вона з’єднала нас, сьогодні всі ми українці. Ваш прапор – тепер і наш прапор. У Словенії ми розвішуємо його перед усіма державними установами, також перед моїм кабінетом. Дозвольте мені згадати, що сьогодні ми пов’язані, як ніколи. Спільно з вами й ми козацького роду. Разом з нами знову «запануєте у своїй сторонці». «Слава Україні», водночас Віктор Орбан заявив, що західні лідери все частіше говорять про можливість надсилання миротворців. Натомість хто саме і на якому рівні веде ці переговори – прем’єр Угорщини не уточнив, і навряд чи його хтось уповноважував. Схоже, воєнні поразки його товариша Путіна примушують його до таких дій.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media