Попри спроби спротиву Віктора Орбана Європейський союз демонструє єдність щодо України

Ексклюзив. На сьогодні Віктор Орбан чинить усілякі спроби, аби завадити допомозі Україні, водночас його спікери виголошують про те, що ЄС нічого не робить задля припинення війни. Втім, ЄС схвалив допомогу Україні у розмірі 50 млрд євро, дотиснувши Віктора Орбана.

Угода про допомогу Україні була укладена після того, як група лідерів переконала прем’єр-міністра Угорщини відмовитись від вето на пакет фінансування.

Лідери Європейського Союзу досягли угоди про надання Україні допомоги у розмірі 50 мільярдів євро, одностайно висловивши згоду попри попереднє заперечення Віктора Орбана, який скасував своє вето.

«Ми домовилися. #Unity.

Усі 27 лідерів домовилися про додатковий € 50-мільярдний пакет підтримки для України в межах бюджету ЄС.

Це забезпечує стійке, довгострокове, передбачуване фінансування для #Ukraine.

ЄС бере на себе лідерство та відповідальність у підтримці України; ми знаємо, що поставлено на карту.» — написав президент Європейської ради Шарль Мішель у мережі X через кілька хвилин після офіційного початку засідання Ради минулого тижня.

Отже, ЄС надає Києву 50 мільярдів євро.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що він «вдячний» Шарлю Мішелю та лідерам ЄС за створення Фонду для України вартістю 50 мільярдів євро.

«Дуже важливо, що рішення було ухвалено всіма 27 лідерами, що ще раз доводить міцну єдність ЄС», — написав Зеленський у Твіттері.

«Продовження фінансової підтримки ЄС України зміцнить довгострокову економічну та фінансову стабільність, що не менш важливо, ніж військова допомога та санкційний тиск на Росію», — додав він.

Варто зазначити, що напередодні угорський проурядовий політичний аналітик Андраш Ласло висловився у тій таки мережі X стосовно допомоги Україні з боку Європейського Союзу: «Після майже 2 років війни ЄС досі не робить кроків, щоб зупинити війну. Він також не постачає боєприпаси, які обіцяв. Виробництво європейської промисловості впало на 6% у 2023 році.

Ціни на енергоносії в Європі все ще вище, ніж платять світові конкуренти.

Європейським фермерам набридла дешева сільськогосподарська продукція з України, яка не може відповідати таким стандартам якості, що і європейська.

Призов новобранців – це лише мала частина того, що потрібно.

Лінія фронту не рухається. Вічна війна не врятує Україну. Лише мир здатен на це».

А що Орбан врешті сказав – його загнали в глухий кут!

«Я був у глухому куті. Якби ця угода не була досягнута та Угорщина продовжувала б використовувати своє право вето, тоді 26 країн-членів погодилися б спрямувати гроші в Україну і забрали б кошти, призначені для Угорщини, і надіслали б їх також в Україну – чому б це було добре?», – скаржиться він.

Водночас угорський прем’єр вкотре наголосив, що між Україною та РФ мають розпочатися мирні переговори. «Час на боці росіян, і чим довше триває війна, тим більше людей гине», – переконаний Орбан.

Наприкінці лютого 2024 року Європарламент має схвалити утверджену Європейською радою довгострокову програму Ukraine Facility на 50 мільярдів євро. Україна очікує на перший транш у 4,5 мільярда вже у березні. План передбачає надання Україні 50 млрд євро впродовж 2024-2027 років. З цієї суми 39 млрд євро будуть спрямовані до держбюджету для посилення макрофінансової стабільності.

Угорщина єдина держава НАТО, яка ще не ратифікувала вступ Швеції до альянсу. Девід Прессман чинить тиск на Орбана

Останніми роками Віктор Орбан обрав тиск тим заходом, який може вплинути на нього. Посол США в Угорщині також змушений тиснути на нього, аби розпочався процес ратифікації вступу Швеції до НАТО.

Девід Прессман спільно з послами інших союзників НАТО, включно з Польщею, Данією та Словаччиною, відвідав угорський парламент у понеділок, мотивуючи Будапешт схвалити заявку Швеції.

Позачергове засідання парламенту було скликане опозицією для голосування щодо ратифікації у понеділок, але законодавці від владущої партії Fidesz бойкотували сесію, а це означає, що на ній не було кворуму, і ратифікацію буде відкладено.

Законодавці Fidesz заявляють, що вони хочуть, щоб прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон відвідав Будапешт перед тим, як вони ратифікують заявку.

Як відомо, процес ратифікації вимагає підтримки всіх членів, що погіршує відносини Угорщини зі Сполученими Штатами та спричиняє занепокоєння серед їхніх союзників.

За словами Прессмана, вступ Швеції до НАТО є питанням, яке безпосередньо торкається національної безпеки США, а також безпеки альянсу в цілому.

«Прем’єр-міністр пообіцяв скликати парламент, закликати парламент діяти за першої можливості, сьогодні була можливість зробити це», — сказав Прессман.

«Ми з нетерпінням чекаємо на можливість уважно стежити за цим і сподіваємося, що Угорщина діятиме оперативно».

Швеція подала заявку на вступ до НАТО у травні 2022 року, що стало історичним зрушенням у її безпековій політиці, викликаним вторгненням Росії в Україну.

Прем’єр-міністр Віктор Орбан, у якого зв’язки з Росією ліпше, ніж в інших держав ЄС та більшості членів НАТО, каже, що його уряд підтримує приєднання Швеції до альянсу, але відповідний законопроєкт міститься у парламенті з середини 2022 року.

Врешті для ратифікації заявки Швеції слід зібратися угорському парламенту, і це планується на звичайній сесії, каже парламентська група партії «Фідес». Парламент має знову зібратися наприкінці лютого після зимових канікул.

«Якщо це важливе питання для шведів, то, очевидно, прем’єр-міністр Швеції приїде до Будапешта», — кажуть там у відповідь електронною поштою на питання Reuters.

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто також заявив, що було б «справедливо», якби Крістерссон відвідав Будапешт до ратифікації, — так само як шведський лідер також побував у Туреччині до ратифікації Туреччиною.

Поліції Угорщини підвищили зарплату

За словами державного секретаря Угорщини Бенце Ретварі, після підвищення зарплати поліції влада країни «завжди може розраховувати на них у важку хвилину, і вони також можуть розраховувати на уряд». Молодший офіцер, який заробляв 267 000 HUF у 2022 році, тепер отримуватиме 463 000 HUF, молодший офіцер, який раніше заробляв 393 000 HUF, тепер зароблятиме 589 000 HUF.

У своїй заяві Бенсе Ретварі написав, що з 1 січня зарплата 56 000 професійних правоохоронців зросла на 79 500 форинтів брутто. Підвищену зарплату правоохоронцям вперше перерахували в перших числах лютого. Професійний персонал отримав підвищення зарплати на 116 000 HUF брутто півтора року тому, а також і цьогоріч.

Бенсе Ретварі акцентував, що підвищення зарплати стосується професійних співробітників правоохоронних органів: поліціянтів, контртерористів, пожежників, тюремних охоронців та офіцерів імміграційної служби.

Лише проурядові медіа, улюблені Орбаном, отримують державну підтримку

Хочу зауважити, що в Угорщині немає жодного тиску на опозицію, чи на медіа. Немає заґратованих журналістів, військових чи політиків.  Але в дивний спосіб так стається, що всі опозиційні проєкти розвалюються, опозиційні політики створюють інститути донорським коштом, а опозиційні медіа через фінансову неспроможність припиняють діяльність.

Тож Вікторові Орбану в розумі й здатності до маніпуляцій відмовити складно.

Якісні непроурядові медіа Угорщини живуть подвійним життям, спілкуючись зі своїми читачами частково в друкованих виданнях, частково в Інтернеті.

Попри те, що вони, безсумнівно, вподобані великою кількістю читачів і сенс їхнього існування не спричиняє сумнівів, деякі з них зникають або працюють у скороченому режимі. Нещодавно були опубліковані результати тендеру Культурної агенції Петефі (PKÜ), коли видання могли подати заявку на фінансування з бюджету у 350 мільйонів форинтів (це менше, ніж у 2021 році, коли воно становило 400 мільйонів форинтів), зрештою, майже ніхто не отримав винятково високої підтримки, але зі списку також не видно, кому було відмовлено.

До 2021 року Національний культурний фонд (NKA) вирішував майже виключно підтримку журналів (і члени Угорської академії мистецтв входили до ради прийняття рішень), відтоді також долучився PKÜ, який запустив кілька тендерів з метою «відродження журнальної культури Карпатського басейну», на яку, як і раніше, можуть претендувати як друковані, так і інтернет-журнали. Деякі організації отримують все менше грошей, цього місяця Revizor, мистецький портал, який працює вже п’ятнадцять років і є важливим угорським органом театральної критики, забив на сполох.

З інших джерел Revizor отримав загалом 3 мільйони форинтів державної підтримки цьогоріч, що є невеликою частиною їхніх операційних витрат, які постійно зменшувалися останніми роками.

З цієї причини видання шукає передплатників, за словами головного редактора Тамаша Яшая, ця кампанія є їхнім останнім шансом, якщо їм це не вдасться, вони припинять своє існування у встановлений термін.

Загалом Revizor, який отримав відмову у згаданій заявці PKÜ, тобто 0 форинтів, наголосив, що головою журі був доктор Геза Балаш, який зараз очолює Інститут теорії університету театрального та кіномистецтва (SZFE), на його думку, 7 мільйонів форинтів пішли на міждисциплінарний журнал SZFE, Uránia, який видається з 2021 року та наразі опублікував два номери (Géza Balázs сам фігурує серед авторів). Голова журі також є ключовою особою в двох інших інтернет-порталах, які отримали підтримку: він є редактором і видавцем журналу e-nyelv (9 мільйонів форинтів) і почесним президентом компанії, яка керує e-nyék (4 мільйони форинтів). Але існує не лише цей конфлікт інтересів. Серед осіб, які ухвалюють рішення, Жолт Надь Коппані та Кінга Ерош, які надали 10 мільйонів форинтів сайту під назвою olvasat.hu, що діє під егідою Асоціації угорських письменників, обидва рецензенти є членами асоціації, він також є президентом Strong Kinga Irodalmi Magazin, який видає чотири номери на рік, виграв 13 мільйонів на тендері, серед авторів якого Кінга Ерош і генеральний директор PKÜ Деметр Сілард. Прикордонні газети та Magyar Cirkuszművészeti також здобули чимало у конкурсі PKÜ.

Їхнє видання тримається тривалий час попри зміни й негаразди, адже витрати на видання та поширення зросли, а з іншого боку – зменшилася кількість передплатників. Наразі кілька періодичних видань стали гібридні або повністю онлайнові, а в гіршому разі припинили діяльність, на тлі чого незначною мірою є зменшення державних ресурсів, але це не єдина причина припинення існування медіа.

Наче зникали хвилями, першою великою втратою став у 2014 році легендарний 25-річний літературний журнал Holmi, який припинив своє існування через погіршення стану здоров’я його головного редактора Пала Реза. Іншими редакторами газети були видатні особи літературного життя Пал Завада, Саболч Вараді та Шандор Радноті. У 2016 році Національний культурний фонд (НКА) не надав підтримку кільком престижним культурним газетам, а 2000 літературних і громадських видань припинили своє існування. Історик літератури Іштван Маргочі, редактор газети, процитував слова Золтана Яноші, голови правління, що «вони намагалися зберегти основи угорської журнальної структури», тому в 1989 році історик літератури Іван Горват, історик культури Андраш Торьок, юрист-економіст Ласло Ленд’єл і Herner 2000, заснований істориком культури та філософом Яношем, не були включені – висновок можна зробити. Багато діячів культури, включно з лауреатом премії Аттіли Йожефа, письменником Дьєрдєм Драгоманом, були обурені цією новиною, оскільки це була одна з перших газет, яка опублікувала його твори.

У 2016 році майже половина суми була виділена на підтримку культурних журналів – 500 мільйонів замість 700-800 мільйонів раніше – також було скасовано трирічну систему подання заявок на спеціальні журнали, до якої колись входили Színház і Ellenfény. Здавалося, що зміни стосуються головним чином театральної сцени, журнали інших галузей мистецтва не зазнали такого впливу (давні культурні журнали, засновані в п’ятдесятих або раніше, Tiszatáj, Alföld і Jelenkor, можуть почуватися досить безпечно), натомість Гільдія театральних драматургів, Асоціація незалежного виконавського мистецтва та Угорське театральне товариство опублікували заклик стосовно радикального скорочення підтримки у 2016 році. Діяльність Ellenfény також стала нестабільною в той час, журнали Muzsika та Színház також не отримували достатніх державних коштів, протягом кількох років обидва припинили друк, перший перебрався в Інтернет у 2018 році, другий проіснував до 2022 року , востаннє вийшов друком у грудні того ж року у форматі газети про театральне мистецтво, що діє вже понад п’ятдесят років.

Золтан Агостон, головний редактор літературно-мистецького журналу Jelenkor, про культурне значення журналів та їхню роль, що змінюється:

Періодичні видання функціонують переважно з кількома авторами, зображаючи інтелектуальні та мистецькі умови та стан даної епохи, але часто нова група, яка спонукає до змін, також постає перед публікою в цій формі. Важливими чинниками є інтелектуальна мобільність і розмаїття, а також відповідне співвідношення старого, тобто безперервності культурної та літературної пам’яті, і нового. І, звісно, оскільки ми живемо там, де журнали -це маленькі кола свободи. Їхня обов’язкова функція – критика та дискусія, що підтримує здатність до саморефлексії та захищає від деменції на соціальному рівні.

Будапешт – центр культурного життя Угорщини. Чому можливо, що найважливіші журнали угорської художньої літератури пов’язані з сільськими університетськими містами (Тісатай Сегед, Альфельд Дебрецен і Єленкор Печ)?

Ці міста є культурними центрами сучасної Угорщини, кожне з яких також демонструє свій місцевий колорит. Культурна ідентичність цих міст визначається існуванням їхніх літературних журналів, які працюють протягом багатьох десятиліть, а наративну ідентичність Сегеда, Дебрецена чи Печа можна чітко прочитати з їхньої історії та змін. Кожна з них є національним форумом, тож її читачі не лише живуть на місці, але й у найкращі часи місцеві інтелектуали та друзі культури, жахливі слова, деякі місцеві політики також відчували/відчували ці газети своїми. (Щодо політиків, то тут я вживаю вислів «відчув його своїм» у позитивному сенсі, а не в тій формі, яку прославив Естерхазі у зв’язку з організацією чаювань, що звучить приблизно так: «люди, але оскільки ми хочемо вам тільки добра — ну, в тому і проблема, — відповіли селяни».)

Журнал Jelenkor діє на традиціях понад шести десятиліть, що минули з моменту його заснування в 1958 році.

Ці невеликі, але багаті історією видання досі називають в Угорщині місцевими осередками свободи. Тож тішить, що слово «свобода» остаточно не зникло з ужитку в країні, де не існує альтернативи за мовчазної згоди власне угорців.

Дописувала власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук, заступниця головного редактора