Габор Хорват: економічна вага Європи вимагає відповідної військової складової
12.03.2024
Габор Хорват
Чи готова Європа до змін у безпековій ситуації у разі потенційного повернення до влади Дональда Трампа, запитала кореспондентка Newssky у заступника головного редактора угорської газети Népszava Габора Хорвата.
Якщо Дональд Трамп переможе на виборах у США в листопаді, очевидно, що Європі не залишиться нічого іншого, як самостійно готуватися до війни з Росією. Перше президентство Трампа мало б отримати такий висновок, оскільки воно показало, що американський ізоляціонізм відновив силу, і участь США в майбутньому великому конфлікті не можна сприймати як належне.
Озираючись назад, слід зазначити, що двом колишнім президентам, Вудро Вільсону та Франкліну Д. Рузвельту, знадобилися величезні зусилля, щоб залучити Сполучені Штати до порятунку Європи в обох попередніх світових війнах. Те, що здається таким очевидним сьогодні, було далеким від того, що було під час тих рішень.
А що на вашу думку, змінилося з розвалом СРСР?
Пізніше, під час холодної війни, Сполучені Штати були глибоко зацікавлені вбезпеці Європи, але з розпадом Радянського Союзу все знову змінилося: глобальна ідеологічна загроза була усунена. Повернення до ізоляціонізму було лише питанням часу.
Невже Трамп є феноменом?
Трамп є не стільки причиною феномену, скільки простим джерелом нової — і, здавалося б, практичної філософії, яка запліднила частину американських еліт протягом значних періодів історії. Європа опиниться перед такою ж дилемою, навіть якщо Джо Байден переможе Трампа вдруге. Ніхто не може бути впевнений, коли Вашингтон ізнов відвернеться від Європи, щоб переслідувати свої інтереси в іншому місці, наприклад в Азії, Африці та Латинській Америці.
А чи можлива поява спільних збройних сил Європи?
Великі кораблі повільно змінюють курс, але у випадку з європейськими кораблями процес займає смішно довго. Приблизно шість десятиліть тому президент Франції Шарль де Голль першим спробував подолати сили інерції, і відтоді ідея створення спільних європейських сил оборони виношується.
Альтернативи цьому немає, але це далеко не легкий крок.
Грандіозність проблеми починається з фінансового аспекту: у 2023 році США зобов’язалися забезпечити приблизно 860 мільярдів доларів, або близько 68%загальної суми всіх союзників по НАТО. Навіть якщо лише мала їх частина служила безпеці Європи, очевидно, що швидкої заміни просто не буде. Втім, в альянсі є дві інші ядерні держави та численні боєздатні збройні сили, які можуть негайно створити значні сили стримування, якщо буде політична воля. Весь східний фланг, можливо, за винятком двох незначних у військовому сенсі членів, Угорщини та, можливо, Словаччини.
Лідерство, певна річ, у Лондона, Парижа і Берліна?
Дві основні країни регіону, Польща та Румунія, мають свої причини для укладання угоди; немає жодних сумнівів, що Велика Британія, Франція, Нідерланди, Данія та Німеччина візьмуть за собою лідерство, а Італія та Іспанія будуть на буксирі. Для Фінляндії, Швеції та Норвегії це буде безпроблемним кроком.
За іронією долі, головною перешкодою на шляху до швидких дій може бути небажання США відмовлятися від важелів впливу в європейських справах. Але хто б не прийшов до влади у Вашингтоні, економічна вага Європи вимагаєвідповідної військової складової. Щоб його створити, країнам доведеться рухатися до більш тісного політичного союзу, який Віктор Орбан знову зустріне з гнівом. Результати виборів до Європарламенту дадуть нам підказку, чи переможе європейський федералізм чи Європа національних держав отримає новий імпульс.
Довідково:
Ізоляціонізм — це термін, який використовується для позначення політичної філософії, що виступає за національну зовнішню політику, що провадить невтручання в політичні справи, насамперед у війни, інших країн. Отже, ізоляціонізм принципово виступає за нейтралітет і проти втягування у військові альянси та договори про взаємну оборону.
Спілкувалася власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук, заступниця головного редактора
