Габор Хорват: Не слід чекати багато від саміту НАТО

Габор Хорват

НАТО навряд чи може запросити країни, що мають конфлікт зі своїми сусідами, а ще й надто з тими, які перебувають у стані війни з ядерною державою. Однією з цілей участі в саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року Литва назвала запрошення України до членства в Альянсі. Ще у 2008 році на саміті в Бухаресті країни НАТО зафіксували перспективу членства України та Грузії. Newssky поцікавився думкою щодо перспектив обох країн у заступника головного редактора угорської газети «Непсава» («Голос народу») Габора Хорвата.

Не намагаючись передбачити можливий розвиток подій до липня, я на боці обережного скептицизму. НАТО навряд чи може запросити країни, які ворогують зі своїми сусідами, а ще й надто ті, що воюють з ядерною державою, оскільки це означало б негайну участь у цих конфліктах усіх 31 нинішніх членів альянсу. У Заходу немає бажання вступати у війну з Росією, тож потрібно спершу розв’язати поточні конфлікти, перш ніж запросити Україну та Грузію. Це не обов’язково означає, що дві країни не можуть мати особливих відносин з НАТО, включно з певними гарантіями безпеки та військовою допомогою, але, ймовірно, вони матимуть спосіб, відмінний від повноправного членства.

Підтримки країн Балтії та Польщі недостатньо, щоб проштовхнути запрошення. США, як головна сила альянсу, мають стояти за будь-якими такими кроками спільно з двома іншими ядерними державами альянсу, Великою Британією та Францією. Я не бачу цього — хіба що станеться якийсь несподіваний збій, наприклад, як Росія використає зброю масового ураження проти України або залучить до конфлікту нинішніх членів НАТО. Останнє є реальною загрозою, наприклад, будь-який крок щодо Молдови може створити другий фронт, цього разу, ймовірно, за участі Румунії, де містяться американські війська та значна протиракетна база. Те ж саме у разі нападу Росії на країни Балтії чи Польщу. Хоча це реальні можливості, вони означатимуть дуже серйозний прорахунок з боку Кремля, тому ми повинні вважати їх дещо малоймовірними.

Наразі на шляху України є ще одна реальна перешкода: НАТО вимагає одностайного рішення щодо прийняття нових членів, і, як ми бачимо, з підтримкою зволікають Туреччина та Угорщина або навіть Швеція. Стосовно Угорщини двосторонні відносини з Україною мають значно поліпшитися — а зв’язки між Будапештом і Москвою значно втратити — перш ніж з’явиться можливість для політичних дій такого характеру. Поки що немає жодних ознак того, що уряд Орбана змінить свою політику щодо України в короткостроковій перспективі, і, зрозуміло, Україна також не поступиться на цьому етапі, коли триває війна.

In English

Спілкувалася Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media