Чехія підтримуватиме Україну до перемоги

Попри власні проблеми, усі кризи, Чехія стоятиме з Україною до перемоги над агресором. Країна вивчила важливі уроки й воліє розвитку. Ставлення до України посилює геополітичні позиції у Європі

Прем’єр-міністр Фіала взяв участь у саміті країн V4 у Кошице

24 листопада розпочалася перша зустріч глав урядів у межах словацького головування в групі, що стартувало в липні цього року. Серед головних тем пленарного засідання — енергетична безпека, війна в Україні та обговорення актуальних викликів у сфері міграції.

На жаль, посеред війни через різні підходи до війни в Україні в четвірці з’являються лінії розламів.

Офіційно було оголошено обговорення енергетики, міграції та регіональної співпраці.

Варто згадати, що прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан скандальним шарфом з картою «Великої Угорщини» на Чемпіонаті світу з футболу. Словацький саміт в Кошице може змінити характер співпраці регіонального альянсу Вишеградської четвірки, яка була напруженою через розбіжність підходів до війни в Україні.

У Будапешті пролунало, що зустріч чотирьох центральноєвропейських лідерів може передбачати перегляд регіонального альянсу, який зазнає кризи через різне сприйняття українсько-російської війни.

Прохолодна підтримка Угорщиною України відштовхнула деяких з найсильніших регіональних союзників від популістського угорського уряду.

Це перша за кілька місяців зустріч V4, попередню зустріч лідерів парламентів було скасовано минулого тижня після того, як її бойкотували чеські делегати через тяглі тісні зв’язки Угорщини з Москвою.

Бойкот змусив популістського прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана висловити сумнів, що саміт у четвер взагалі відбудеться. На конференції в Будапешті минулого тижня він сказав, що «геополітичні розбіжності» всередині V4 щодо війни в Україні спричинили «суттєві зміни» її динаміки.

Країни Вишеградської групи мають проблеми через нелегальну міграцію.

На саміті дійшли згоди щодо посилення захисту зовнішніх кордонів і запобігання діяльності контрабандних груп. Країни висловили згоду допомогти Угорщині з охороною зовнішнього кордону.

З огляду на різке збільшення міграційних потоків, Чехія скликала на п’ятницю позачергове засідання Ради з питань юстиції та внутрішніх справ у Брюсселі.

Дотепний голова уряду Словаччини подарував Вікторові Орбану новий шарф, пожартувавши, що старий слід замінити.

Врешті, градус шарфового конфлікту було зведено нанівець, і на саміті ухвалили декілька важливих речей.

Глава уряду Чеської Республіки відначив річницю прем’єрства

Його було призначено під час пандемії у досить непростий період. Тоді не лише він навіть не підозрював, що найстрашніше попереду.

Вторгнення Росії в Україну в лютому цього року змінило майже все — від загострення висхідної інфляції, найбільшої міграційної кризи в сучасній історії до потужної енергетичної кризи, що спричинила страх, невпевненість людей. Тож Петру Фіалі випало повсякчасне пом’якшення впливу цих криз на громадян Чехії.

За цей рік Фіала безумовно засвідчив свою непересічність і мудрість, прагнучи показати, що Чехія не забуває уроків історії. Залицяння президента Земана з Володимиром Путіним вдалося нівелювати саме завдяки чеському главі уряду.

Петр Фіала, народжений у Брно, вивчав чеську мову та історію, після перевороту в листопаді 1989 року був одним із перших науковців, які присвятили себе політології, у 2002 році його призначили першим професором цієї галузі в країні.

Він був співзасновником факультету політичних наук в Університеті Масарика в Брно, директором Міжнародного інституту політичних наук (1996–2004), короткочасно очолював там факультет соціальних наук, а з 2004 по 2011 рік був ректором університету.

До парламенту Фіала був проректором Університету Масарика.

З 2013 року він розпочав політичну діяльність, очолив ODS (Громадянську демократичну партію) як безпартійний кандидат у Південноморавському краї та вперше став членом Палати депутатів. У 2017 році був переобраний, а з листопада того ж року був заступником голови палати на весь виборчий період. Тоді ж здобув депутатський мандат як лідер коаліції Spolu, сформованої ODS, TOP 09 і KDU-ČSL, яка спільно з іншою коаліцією Чеської піратської партії і STAN отримала 108 депутатів і погодилася сформувати уряд.

Петр Фіала змінив популіста Андрея Бабіша на посаді очільника уряду Чехії.

Він католик, який регулярно відвідує церкву, у країні, де лише 12 відсотків з більш ніж десяти мільйонів жителів кажуть, що вони релігійні. Він є першим професором університету на високій державній посаді з часів першого президента Чехословацької Республіки Томаша Масарика. І він упродовж трьох десятиліть одружений з однією жінкою, з якою виховує трьох дітей.

Фіала походить із поважної буржуазної родини. Його дід був юристом і важливим чиновником у роки першої Чехословацької Республіки, що існувала з 1918 до 1938 року. Бабуся по батьковій лінії юдейка. Під час нацистської окупації (1939–1945) всю родину, включно з батьком Петра Фіали Ігорем, депортували до концтабору.

Після кількох років перебування при владі олігарха-популіста Бабіша якості, які, на перший погляд, не спроможні привабити виборців, виявилися перевагою. «Причина успіху Фіали, який завжди поводиться ввічливо та одягається, як англійський джентльмен, у нетиповості ситуації, що склалася після кількох років перебування при владі уряду Бабіша», — наголосив Павло Маскаринець, політолог з Університету Яна Євангелісти.

Він — консерватор, який послідовно обстоює свою позицію, використовуючи спокійний тон і без емоцій — ці риси відзначили навіть його супротивники.

Тож надскладні часи його прем’єрства не завадили йому втілювати плани.

«Я завжди намагаюся підходити до проблем розважливо, раціонально та вчасно приймати продумані рішення. Хоча криза ще далеко не закінчилась, але це доводиться правильною стратегією», — акцентував він.

Чи вдається Чехії економити на газі та електроенергії?

Чи вдається домогосподарствам і підприємствам економити на дорогому природному газі та електроенергії? Hospodářské noviny підготували інтерактивні дані щодо споживання енергії з Amper Meteo. Дані скоректовані з огляду на вплив погоди та парогазової електростанції Почеради (Парогазовий цикл Počerady (PPC) є першим проєктом такого роду в Чехії. Ресурс потужністю 838 МВт розташований на території вугільної електростанції Почеради). HN завжди порівнює цьогорічне споживання із середнім за той самий період з 2017 по 2021 роки.

Тож у порівнянні з середнім за 2017–2021 роки — різниця в споживанні газу з початку року становить 12%, різниця в споживанні за останні 4 тижні — 18%, різниця в споживанні за останній тиждень — 18%.

За перші п’ять місяців року споживання газу було меншим на 19,2%, а з поправкою на вплив погоди — на 10,7%. Загалом споживання газу (як без коректування, так і з урахуванням погодних умов) наразі було найнижчим за останні 5 років, які досліджує Amper Meteo. Щодо споживання електроенергії не спостерігається такого ефекту економічного використання, як газу.

З огляду на те, що ціни на енергоносії за останній рік значно зросли, схоже, ера дешевої енергії добігає кінця. На це впливає ряд чинників. Насамперед зростання цін спричинено зростанням попиту на енергію після завершення локдаунів у зв’язку з пандемією COVID-19.

Європа наразі під величезним геополітичним тиском, безпрецедентний прямий винуватець цієї ситуації Росія, але опосередковано винен і регіон, бо давно мав оцінити енергетичну безпеку. Дефіцит енергії може загрожувати не лише безпеці, незалежності, процвітанню та економічному зростанню кожної країни, а й планам переходу до надійніших і чистіших джерел енергії.

В таких умовах стійка енергосистема не може обійтися без стабільного джерела низьких викидів. Водночас необхідно інвестувати у відновлювальні ресурси, які можуть і мають відігравати значущу роль у майбутньому, але водночас слід визнати, що умови для сонячної, вітрової, водної чи геотермальної енергії не на часі як для Чехії, так і для деяких інших країн.

Одне з головних завдань чеського уряду — поглибити енергетичну безпеку країни, інвестувати в нові енергетичні проєкти, диверсифікувати ресурси та купувати резерви. Щодо цієї зими прогнози оптимістичні, однак потрібні плани на перспективу.

Наступного тижня Європейський Союз запровадить на практиці певні заходи, узгоджені країнами-членами задля пом’якшення впливу високих цін на енергоносії на підприємства та домогосподарства. З четверга почне діяти зобов’язання щодо обмеження споживання електроенергії в ті частини доби, коли попит буде найбільшим. Водночас європейський блок починає застосовувати механізм, який дає змогу державам збирати дохід від електростанцій вище певного порогу і використовувати його для захисту споживачів.

Уряди ЄС узгодили обидва заходи наприкінці вересня після того, як на тлі війни Росії проти України ціна на газ підскочила до значень, які в кілька разів перевищують середні показники попередніх років. Хоча відтоді ціна значно впала, газ залишається дорогим у порівнянні з попередніми роками, що відбивається на цінах на електроенергію. Причина — європейська гуртова система, в якій ціна електроенергії залежить від найдорожчого способу виробництва, необхідного для задоволення поточного попиту.

Намагаючись мінімізувати використання дорогого видобутку газу, країни ЄС погодилися скоротити пікове споживання електроенергії на п’ять відсотків з початку грудня до кінця березня. Періоди, обрані для заощаджень, повинні становити не менше десятої частини зимових місяців. Падіння попиту розраховуватиметься шляхом порівняння зі споживанням, прогнозованим мережевими операторами на даний період.

Другий захід, який набуває чинності на початку грудня, має на меті протидіяти надзвичайним прибуткам електростанцій із нижчими витратами, ніж у парогазових установок. Для постачальників електроенергії, виробленої з ядерних, вугільних або відновлюваних джерел, було встановлено поріг доходу в 180 євро за мегават-годину. Усі кошти, що перевищують цей ліміт, можуть бути вилучені в компаній урядами ЄС, після чого вони зобов’язані використовувати їх для підтримки кінцевих споживачів електроенергії.

Регламент ЄС надає країнам-членам значну свободу. Наприклад, вони можуть запровадити різні межі доходу для окремих джерел електроенергії, як нижче, так і вище базової вартості. Конкретні заходи щодо досягнення економії електроенергії визначають самі держави, а свої плани в цьому напрямі вони мають надати Єврокомісії до 1 грудня.

Наприкінці літа гуртова ціна електроенергії на європейських ринках піднялася до безпрецедентних значень близько 1000 євро за МВт-год, і навіть протягом останніх тижнів залишалася вище межі, встановленої регламентом ЄС. У вересні Європейська комісія підрахувала, що система перерозподілу прибутку може принести до бюджетів ЄС близько 140 мільярдів євро (3,4 трильйона чеських крон). З грудня до кінця наступного року чеський уряд планує зібрати близько 80 мільярдів чеських крон.

Мізки працюють на автопілоті, — чех про бойові дії на українському фронті

З 24 лютого, коли Росія вдерлася в Україну, десятки чехів приєдналися до українських збройних сил. Один з них розповів CNN Prima NEWS про те, як пройшов надскладні процеси та активно долучився до війни. За взаємною згодою ім’я його не оприлюднено.

Річ у тім, що війна упевнено вхопила життя людей не лише в Україні. Так, звісно, ви часто можете почути про поради домовлятися з агресором, натомість країни з відповідальною владою наразі усвідомлюють, що з окупантами не домовляються, їх слід перемагати.

Зрозуміло, старші люди дуже налякані. Вони бояться зими, холоду, темряви, заможна Європа звикла жити добре й не надто хоче ускладнювати своє життя, водночас завдяки свідомим і поміркованим людям європейці починають усвідомлювати, що Україна наразі боронить і їх.

Ми маємо погодитися — інформаційну війну Росії напередодні війни ми програли всім світом, тож тепер мусимо надолужувати й перемагати, бо боротьба за мізки — значна складова перемоги.

Ми оприлюднимо частину вражень чеського добровольця, аби ви могли побачити війну зсередини усіх учасників процесу.

«Після кількох тижнів навчання «веселощі» закінчуються і наш підрозділ відправляється на передову. Спочатку нас перекидають на Київщину, де ми працюємо в районі Ірпеня, ведемо охоронну діяльність, допомагаємо мирним жителям відповідно до ситуації, що склалася, супроводжуємо колони гуманітарних організацій і знову відчуваємо велику подяку від місцевого населення. Приблизно це той період, коли російська армія почала відходити з Києва, всі локації потрібно зачистити та перевірити, тому що на території, окупованій ворогом донедавна, дуже багато пасток. Будь-який наш крок може бути нашим останнім.

Через деякий час цієї психологічно складної діяльності (наш рівень стресу і страху постійно на максимумі) нас перекидають на Харківщину — щоб показати, що може бути значно гірше. На Харківсько-Сумському напрямку на той час є своя лінія фронту, і тут ми вже в прямому контакті та протистоянні з ворогом. Регулярні ракетні обстріли, до яких ми звикли дотепер, доповнюються неприємно частими обстрілами ворожої артилерії, чи то 120-мм міномети СОВ, чи різноманітні ракети «Град», С300 та інші. Тут ми також вперше зустрічаємося з ворожими танками, у багатьох побратимів струс мозку (по-українськи це називається «контузія»), кровотеча з вух і носа. Усе це спричинено великою гучністю та сильними хвилями тиску від вибухів ракет і гранат. Звичайні стрілецькі навушники не захистять вас від цих проблем, і навіть слухати кулеметні черги та стрільбу з «ерпегів» цілими днями — це не зовсім здорово для слуху та нервової системи.

Ось ми вже на справжній війні. Травмовані у нас щодня, але нам вдається плюс-мінус тримати лінію, рухи вперед-назад мінімальні. Загалом наша операція полягає в тому, що ми цілими днями сидимо в окопах або ховаємося по будинках і намагаємося зупинити російські артилерійські атаки, за якими часто йде атака їхньої піхоти в супроводі танків та рештою бронетехніки. Страх, який ми відчуваємо весь час, неможливо описати словами.

Наші дні й ночі зливаються в однорідне «поза часом». Ми зберігаємо уявлення про поточну дату лише подумки, лише маленькими частинками нашого розуму. Емоційно це безперервна карусель снайперів, переховувань та інших боїв. З неврологічно-психологічної точки зору це особливий, специфічний стан душі, коли наш мозок «іде на автопілоті» і працює за суто рефлекторним принципом. Дуже мало часу на відпочинок. Загалом на фронті в Харківсько-Сумській області ми проведемо кілька тижнів, точно порахувати час ніхто з нас не може. Згодом наш підрозділ перекидають на Донбас, ми діємо в районі Слов’янськ-Краматорськ-Сєвєродонецьк-Лисичанськ та околицях.

Коли ми захищали свої позиції в одному із сіл під Сіверськом, на березі Північного Дінця — як завжди, ховаючись в окопах, як кроти, — під час ворожого мінометного обстрілу раптом відчули ще щось, крім звичного смороду вибухів. Різного роду хімічний запах, я не знаю, що це було за речовина. Раптово стало важко дихати. Страшенно важко… Ніби хтось наступив на наші легені або наші альвеоли заклеїли клеєм. Цю атаку ми якось зупинили хімічними гранатами, але потім половина нашої роти опинилася у військовому шпиталі в Дніпрі з діагнозом: гострий бронхіт.

І знову виступаю перекладачем між іноземними солдатами, які не розмовляють українською, та місцевим персоналом шпиталю, який не розмовляє англійською. Мене кличуть медсестри, лікарі на кожен огляд тощо. Я, звичайно, не можу скаржитися на нудьгу, але, зрештою, є можливість поспілкуватися з українцями, чи то працівники лікарні, чи то солдати-пацієнти. Ще глибше проникаю в душу українського народу, слухаю тут багато історій, здебільшого досить сумних, і якось, між іншим, пригощаюся. У мене немає медичної освіти, я не знаю, що ми вдихали (пахло пеклом), ковтали і які настої нам давали під час лікування, але результат завжди важливий, і факт в тому, що через деякий час ми вилікувалися.

Наші дихальні функції прийшли в норму, і одного вечора по нас прийшли з нашої частини, і ми повернулися на фронт. Вирушаємо пізно ввечері, вже стемніло, аж раптом лунає черговий із нескінченної низки тривог («ТРИВОГА!!!, ТРИВОГА!!!») і ми бачимо і спостерігаємо білий дощ, схожий на феєрверк. у величезній кількості по місту. Білий фосфор. Він спричиняє сильні опіки, і його практично неможливо загасити. Заборонена хімічна зброя, принаймні для застосування проти мирного населення. Вражає школи та дитсадки, дитячі майданчики та житлові будинки. Падає на городи з урожаєм овочів і фруктів (це літній сезон) і на заправлені бензином або дизелем автівки. Атмосферу навколо нас неможливо описати словами.

Проте наказ є наказ, місцеві самі впораються з гасінням, перед нами інші завдання. Ми повертаємося на фронт, щоб спробувати зупинити це Зло.

Наше повернення, чесно кажучи, така ж рутина, як і раніше. Росіяни атакують щодня, спочатку ракетно-артилерійські, потім іноді піхотні атаки за підтримки танків і БМП. Їхні танки настільки близько, що ми чітко читаємо їхні номери. І знову ми опиняємося в тому дуже особливому психологічному стані, коли ми думаємо і діємо чисто рефлекторно, а всі інші думки про будь-що інше йдуть на другий план. За кілька метрів розриваються гранати, дехто з нас знову отримує струс мозку і потрапляє до лікарні. Можливо, єдиний позитив у всьому цьому (тобто, окрім того факту, що ми робимо щось, що перекриває та має вищий сенс) полягає в тому, щоб відчути позитив (якщо хочете: «позитивну енергію») від командного духу нашого підрозділу. Хлопці з різних куточків світу збираються разом, щоб разом протистояти великому злу — ми прикриваємо один одного і взагалі по-різному допомагаємо один одному.

Як чех і знавець історії нашої державності, пам’ятаю відомий вислів нашого першого президента Т. Г. Масарика: «Немає нічого сильнішого за серце добровольця». І не лише конкретно з нашого підрозділу. Мій мозок уже думає в українсько-англійському режимі, дні знову зливаються в безформний потік, у нас щодня травмовані люди, часом навіть мертві, на жаль. З цим насамперед важко психологічно впоратися, коли хтось, кого ти знав, з ким ще вчора ділився кавою та патронами, помирає. Ми повинні продовжувати битися, ці хлопці не повинні гинути.

Загалом я провів на фронті кілька місяців — з весни до кінця літа. Якоїсь миті наш підрозділ (на жаль, зазнавши втрат) змінили свіжим підкріпленням і ми повертаємося у відносно «безпечну» частину України на відпочинок. Ці лапки використовуються навмисне, навіть неприфронтові частини України, деякі з яких розташовані за сотні кілометрів від лінії фронту, чи не щодня піддаються ракетним обстрілам. Ракети продовжують влучати в цивільні будівлі, школи, житлові будинки тощо. Під час цих атак гине все більше мирних жителів, зокрема дітей.

Ми хоч і воїни, але все-таки лише люди й нам просто необхідно відпочити, відновити сили. Народною мовою: «зарядити батарейки». Нам дається час на відновлення. Деякі з нас їдуть на батьківщину, щоб провести час із сім’єю та друзями, решта залишаються в Україні та пізнають її невоєнний бік. Українська гостинність добре відома.

Я не професійний військовий стратег, тож це твердження є суто моїм особистим приватним припущенням: ця війна триватиме ще довго. І це коштуватиме значно більше жертв, зокрема серед мирного українського населення, зокрема дітей. Я хотів би звернутися до всіх: якщо ви можете у будь-який спосіб допомогти цій країні, що страждає, зробіть це».

Прага вшанувала жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні

Тимчасовий повірений у справах України в Чехії Віталій Усатий звернувся до присутніх: «Жертвами штучного голоду-геноциду українського народу, організованого урядом СРСР у 1932–1933, стали мільйони невинних українців. На сьогодні російський агресор переслідує ту саму мету — геноцид українського народу, намагаючись знищити нашу ідентичність, культуру та мову. Але українці зараз, як і 90 років тому, незламні».

Віталій Усатий подякував чеському народу за постійну вагому підтримку, солідарність та допомогу в наближенні перемоги України. У центрі Праги презентували виставку про причини, перебіг і наслідки Голодомору 1932–1933 років. Присутні запалювали свічку пам’яті за всіх заморених голодом українців.

Їржі Юст, чеський журналіст у Москві, написав про трансформацію Росії у сіру територію

Деякі європейські політики стверджують, що санкції, запроваджені проти Росії через її агресію проти України, не працюють. Однак, за словами журналіста Їржі Юста, це неправда. Кажуть, санкції змінили там життя і перетворили Росію на «сіру країну». Натомість там намагаються це спростувати.

«Санкції працюють. Той комфорт, який був, зник, і не лише в Москві», — описав умови тамтешнього суспільства Юст. «Росію охоплює дурний воєнний настрій», — додав він.

І зміни помітні в усьому суспільстві. «Люди вже починають усвідомлювати, що вони мали у 2010, 2012 роках, коли могли вільно подорожувати, та навіть говорили про скасування візового режиму між ЄС і Росією», — сказав журналіст.

Проте, за словами Юста, дебати між громадянами точилися не лише про подорожі, а й про сам державний устрій РФ. «Люди говорили про гуманізацію режиму. Сьогодні йдеться не лише про товари, які зникли з полиць супермаркету, а про внутрішні настрої, які там панують», — пояснив він.

Останні майже п’ятнадцять років Їржі провів у Росії. За цей час російська держава, як кажуть, багато разів змінювалася. «Це дві, можливо, три різні країни. Так сіро було у 2007 році. Леніни дивилися на нас всюди. Це була неприваблива країна».

Але потім все змінилося. «Через три роки Росія стала цікавою. Держава почала інвестувати в культуру, в транспорт, в гуманізацію не лише Москви, а й інших міст. А потім прийшов 2014 рік і війна. І тепер знову», — констатував Юст.

Але одне об’єднує всі етапи, які пройшла Росія. «Хоч ці періоди внутрішньо суперечать один одному, їх об’єднує одне. І сірість, то менша, то більша», — підсумував він.

29 листопада триватиме презентація книги Юста «15 років в Росії» у празькому кафе Langhans.

Ексклюзив

Марина Ковальчук, Newssky (Прага)