Слово про зцілення гадаринського біснуватого, або як припинити зло

Ексклюзив. Ми живемо в суспільстві, яке одержиме темрявою, смертю та дияволами. У жовтні ви навряд чи можете зайти в магазин або по вулиці, щоб не побачити виставку привидів, гоблінів і надгробків. Що послабить панування темряви, яка сьогодні підкрадається до нашої країни? Хто може врятувати нас від впливу диявола, до якого так багато сьогодні, здається, залицяється? Чи є сила сильніша за диявола? Чудо Христа в Гадарі доводить, що є Той, Хто не тільки сильніший за диявола, але діє зі співчуттям і милосердям, щоб врятувати від рук диявола.

Господь Ісус Христос та Його дванадцять учнів щойно перетнули Галілейське море. Під час того переходу Христос учинив велике чудо, вгамувавши бурхливе море, яке викликало в учнів страх: «Хто це за людина, що навіть вітер і море слухаються Його?» ( Марка 4:41 ). З іншого боку, Христос зустрів не силу однієї з сил творіння, а князя влади повітря ( Еф. 2:2 ). Ісус Христос та Його учні вийшли на землю в Гадаринській області, столицею якої було місто Гадара. Це також було відоме як область Декаполя на східному березі Йордану та Галілейського моря. Люди тут були не євреями, а язичниками. Регіон був відомий своїм свинарством, чимось проклятим для євреїв. Згідно з положеннями Мойсеєвого закону, свині були нечистими. Римські армії регулярно марширували регіоном, грабуючи будинки та міста та тримаючи людей у покірному страху.

Однак ще страшнішим для цих людей, ніж ці армії, був цей чоловік — якщо його взагалі можна назвати людиною. Колись він, здавалося, мав нормальні стосунки з іншими, бо після того, як Христос зцілив його, він повертався додому до своїх друзів. Але цим чоловіком настільки керували демони, що він, мабуть, став невпізнанним для своїх друзів і родини. Пізніше ми читаємо, що він був одержимий легіоном демонів. Римський легіон складався, за деякими словами, з близька шести тисяч піших воїнів (разом із підрозділами місцевих союзників) і двохсот кінноти (двома алами).

Очевидно, ця людина була б абсолютно некерованою. Насправді, коли люди намагалися стримати його ланцюгами, він розривав ланцюги і продовжував лютувати. Ми читаємо, що він навіть «оселився серед гробниць». Святий апостол Лука розповідає нам, що він ходив без одягу, вселяючи страх у серце будь-якого подорожнього, який наближався на відстань чутності.

Диявол завжди працює на знищення. Якщо він може тримати людину в рабстві меншим, ніж це, він не витрачатиме своїх зусиль, але він не любить нічого так, як «красти, убивати та нищити» (пор: Івана 10:10 ).
У цьому уривку зі Святого Письма згадується про двох біснуватих, які протистояли Ісусу Христу, коли Він висадився на берегах Гадаринських гір. Лука та Марк згадують лише одного демонічного в цьому випадку, ймовірно, зосереджуючи свою увагу лише на найгіршому з двох, який був одержимий легіоном демонів.

Подумайте про жахливі, тривалі страждання цієї людини. Він був клеймований як одержимий. «Одержимий демоном» став його собою та його соціальною ідентичністю. Він жив у злиднях серед гробниць, без одягу і часто закутий у кайдани. Його психотична поведінка лякала й пояснювалася в ті одержимі демонами дні лише одним способом: напевно, на нього вторглися зовнішні, демонічні сили.

Але коли Христос прийшов, легіон демонів зрозумів, що Господь збирається вигнати їх із людини. І чомусь їх лякала перспектива стати безтілесними духами. Вони благали дозволити їм увійти до стада з приблизно 2000 свиней, які паслися неподалік. Отримавши дозвіл, вони увійшли до свиней, а ті стрімголов кинулися в озеро і потонули. Оскільки свиням практично поклонялися як богам, то свинопаси були налякані, а також втратою 2000 свиней, за яку їм доведеться відповісти. Їх жахлива звістка поширилася по всьому регіону, і люди, замість того, щоб виявляти належне поклоніння єдиному правдивому Богові, натомість благали Ісуса відійти.

Приголомшливо читати, що ці люди радше мають своїх «свиней», ніж Його. Але навіть сьогодні є багато людей, які воліють мати інші речі, такі, як свині, ніж мати Христа.

Чоловік, який був голим, некерованим і одержимим, тепер спокійно сидів, одягнений і при здоровому розумі. На відміну від своїх односельців, він благав піти з Ісусом Христом. Він був готовий почути і виконувати слово Боже. Іншими словами, хоча він був язичником, і до цього моменту найгірші з язичників тепер хотіли наслідувати Ісуса Христа.

Вся ця історія захоплююча, але є тонкий момент, який можна пропустити. Це ось це. Ісус Христос не хотів використовувати цю людину для створення карнавальної атмосфери на майбутніх мандрах. Господь міг брати цього чоловіка з собою всюди, куди б Він не йшов, і щоб він свідчив про визволення, щоб вразити натовп. Однак Спаситель просто сказав чоловікові повернутися додому до своєї родини та друзів і розповісти їм про те, що сталося. Господь шукає людей, які були врятовані та звільнені, які підуть у повсякденне життя та проповідуватимуть добру новину Євангелії. Ми повинні бути тими людьми.
Іншими словами, ця людина стає першим місіонером до язичників.

Пізніше, коли Ісус Христос повернувся в цю місцевість, там було багато віруючих. Багато хто увірував завдяки свідченням цього чоловіка, який був одержимий демонами. Це відбулося саме тому, що людина з гробниць була нарешті вільна. Раніше він був жорстоким, тепер він мирний. Раніше він блукав голий по цвинтарю, тепер він був повністю одягнений. До того, як злі сили володіли ним, тепер він був при здоровому глузді. Раніше він був жахом, тепер він був сповнений вдячності. Раніше він був безнадійно втрачений, тепер він був дитиною Бога.

Що стосується демонів, то сьогодні багато людей вважають, що їх слід віднести до тієї ж категорії, що й привидів, гоблінів, гномів, казок і фей. Багато християн сьогодні вірять, що якщо вони колись існували, то сьогодні їх немає. Однак важко пояснити те, що сьогодні відбувається в нашому суспільстві, не вірячи в існування демонів. Одержимість демонами така ж реальна, як рак чи проказа. Демони заважають людям фізично, розумово та духовно.

Серце людини не повинно бути вакуумом, тому порожнє серце є мішенню для сатани. Ви були створені, щоб мати спілкування з Богом, і це відбувається лише тоді, коли у вашому серці є Ісус Христос. Відсутність божественної природи в людині робить її відкритою для будь-яких видів манії та діяльності демонів.

Св. Августин якось сказав: «Диявол подібний до скаженого пса, прикутого на ланцюг. Він безсилий завдати шкоди, коли ми поза його досяжністю, але як тільки ми входимо в його коло, ми знову наражаємося на травми чи шкоду».

Безсумнівно, у наш час ми бачимо, що слова Августина звучать правдивими, особливо після того, як світ став свідком війни в Україні.

Сьогодні зло, воно все ще з нами, але воно змінило свій вигляд. Те, що колись називали демонами, тепер називається духовними провідниками. Те, що колись називали сеансами, тепер називається трансовим ченнелінгом. Те, що колись називалося реінкарнацією, тепер називається регресійною терапією. Те, що колись називали окультизмом, тепер називається Нью-Ейдж.

Проблема в ще і тому, що ні добро ні зло в цьому світі не існують в якомусь онтологічно досконалому вигляді. І якщо онтологічно досконале Добро існує, це Бог і його справи. А онтологічно досконале зло не існує. Воно не реалізується, хоча диявол і прагне до його реалізації, ніколи не досягне цього. У світі людей же, люди тільки можуть прагнути до якоїсь повноти добра чи зла, але досконалість це буде лише частковим. Тому творячи добро чи зло, людина може попутно змішувати їх між собою.

Тому для людини можлива така парадоксальна річ як «було б щастя, та нещастя допомогло» та «благословенна Адамова вина». Людина здійснюючи гріх так само недосконала, як і людина, що робить чесноти. При цьому важливо розрізняти поняття блага як морального добра та поняття блага як поза-моральної вигоди. Це дуже різні речі.

Наприклад, таке: знаменита розмова місіонера з готтентотом про добро і зло, («добро, якщо я відведу чужих корів, зло — це, якщо корів відведуть у мене») породив вираз «готтентотська етика», був результатом мовної помилки місіонера. Він запитав його не про моральне добро, а про вигоду. Надалі нові хвилі місіонерів, які більш глибоко вивчили мови корінних народів Африки знайшли у них уявлення про моральне добро і моральне зло, причому також і уявлення про те, що до морального зла та неетичної поведінки людини штовхає якийсь дух. Так само як і за праведну поведінку людини чекає нагорода вищих сил.

Можна звичайно побачити за цим просто психологічне прагнення перекласти з себе відповідальність на іншого («біс поплутав»). Але можна розгледіти та природне людське прагнення пізнати та розрізнити добро і зло. Не визначити, а саме розпізнати.

Важливо в цій історії побачити, що моральне добро може бути не вигідно. А ось зло може бути саме вигідно. І ця змішаність породжує у людини непорозуміння як людині діяти. Часто вигода від зла може вести до якогось блага. Мафія може жертвувати на програми допомоги голодуючим і зазвичай мафіозі так і роблять. І роблять це через третіх і четвертих осіб, зберігаючи своє інкогніто.

Але треба знати, що гроші мафії, так само і гроші чиновників-корупціонерів, криваві гроші вбивць і негідників. Ці пожертвування, хоча і йдуть на благо людям, самим «жертводавця» не приносять духовної користі. І справжнє моральне благо може вимагати не пожертвувань, а припинення корупції та кримінального бізнесу.

Приміром. У столиці однієї з країн СНД років двадцять тому діяла велика мережа кримінального бізнесу. У неї були залучені сотні людей, самі злочинці, клієнти, корумповане чиновництво і поліція, керувала цією мережею одна жінка угорського походження. Оборот від «бізнесу» обчислювався в мільйонах доларів. Ця жінка робила великі анонімні пожертви на церкву. Цей «status quo» міг усіх влаштовувати, і церковних служителів теж.

Проте. Справа порятунку душі, багато важливіша. На сповіді (з її слів) священник їй пояснив, що не може приділити їй відпущення гріхів та дати Причастя, якщо вона не припинить керувати кримінальним бізнесом. При цьому він розумів, що його храм втрачає багатого жертводавця. Діти і онуки цієї жінки, звикли жити в розкоші та будуть незадоволені, коли ця розкіш стане менше або зовсім зникне. І «о жах» їм доведеться працювати. І щобільше: звільнене місце лідера мережі однозначно призведе до «розбірок» між різними угрупованнями, цілком можливо з вбивствами конкурентів.

Маса рядових співробітників цього бізнесу не скоюють злочинів (по КК) виявляться без роботи. Загалом доводів проти вимоги священика було багато. Але м’яко і протягом півроку зміг її переконати почати демонтаж мережі свого кримінального бізнесу. Тут треба віддати їй честь. Оскільки ніщо не заважало знайти священик який би регулярно «відпускав їй гріхи» з вдячністю приймаючи пачку стодоларових банкнот. Нагадаю тільки, що таке «відпущення» просто недійсне, а священик, що його приділяє, і сам робить смертний гріх.

Більш того, вбудувавшись, таким чином, в цей кримінальний бізнес в якості бенефіціара, він сам не міг би отримати прощення гріхів на сповіді. Але чи то вона не стала шукати такого бенефіціара свого бізнесу серед духовенства, який заспокоював би її совість помилковими «відпущеннями» та причастям у гріх, готуючи її душу для пекла, чи то не знайшовся. І вона пішла по єдино правильному шляху. Бізнес-мережа розпалася на кілька локальних структур, і за контроль над нею стали вбивати один одного бандити та корумповані чиновники. Її діти і онуки зненавиділи матір і бабусю, а заодно і Церкву. Тобто її покаяння стало великою жертвою. Довелося заново будувати стосунки з дітьми та онуками. Звикати жити скромно. (Хоча за мірками того міста все одно «вище середнього») по своїй волі вона виплатила «відступні» багатьом колишнім співробітникам, щоб вони могли залишити злочинний бізнес. Це була величезна праця.

Тільки «перекинувши стадо свиняче в озеро» можна знайти справжню близькість з Богом та отримати справжнє звільнення від «легіону зла». Бог вимагає від нас відмови від будь-якої вигоди, якщо та приноситься злом. Чи не заспокоєння совісті помилковою участю в Таїнствах, а справжнім оновленням і виправленням свого «modus operandi». Справжнім, справжнім покаянням та наверненням до Христа. Становлення приватної економіки після тотальної радянської зачистки неможливо без криміналу і корупції.
Відпущення гріхів бандитам і корупціонерам без припинення ними їх «бізнесу» ще більш неможливо. Це необхідний крок, безумовно, бо любов до Бога понад усе.

Але зазвичай мене запитують: «А все-то так, отче, але дозвольте питання?» І часом молодь мене веде з сучасності в область історичних прецедентів. Якщо кримінальний діяч покінчив зі злочинністю і встав на шлях виправлення, що йому робити зі здобутими нечесним шляхом грошима? Приклад: «пірат вийшов на пенсію» та вирішив пожертвувати свої багатства (припустимо, вони у нього залишилися на час «виходу на пенсію» та не були пропиті, програні в азартні ігри або прогулені в борделях) Церкві, якомусь бідному приходу де-небудь на островах та взагалі вирішив на старості років зайнятися справою порятунку душі після минулих звершень — припустимо знову, що він іспанець, португалець або француз; пожертвування так само не підуть йому на користь, як і в описаному вами випадку?

Я в такому випадку відповідаю: дуже важливо саме припинення твореного зла. Я не фахівець з XVII століття та епохи піратства в Атлантиці. Не можу сказати, як би пірат повинен відшкодовувати заподіяне зло. Але в наші часи –це досить не складно. Можна зробити внески на храм або благодійні установки, якщо мова йде про живих, а за померлих слід створити заупокійні поминання. Але головне вести життя згідно заповідей Христових.

Бог є світло. Ісус Христос є світлом світу. Він навіть назвав нас світлом світу. Він прийшов, щоб показати нам це світло як всередині нас, так і поза нами. Наша робота полягає в тому, щоб чинити так, як Він, бути світлом, ділитися світлом, давати іншим знати, що це світло також є в них, особливо коли вони самотні чи в темряві. Ось де наша увага має бути зосереджена, не на демонах, чи темряві чи гріху, а на Богові, на світлі та святості. Те, що ми шукаємо, ми обов’язково знайдемо.

Ієромонах Феофан (Скоробагатов) Полоцький,

доктор богословських наук.