День Всіх Святих: що це значить для християн?

Ексклюзив. Історичне християнство відрізняє шанування святих. Святі завжди були людьми, які своїм життям і словом проповідували те, чого світ не хотів чути. Зазвичай святими були люди, які народилися у звичайних обставинах, але досягли надзвичайних речей, тому що вони наслідували Божий поклик. Про культурологічні аспекти я розповідав позаминулого року. Зараз важливо описати богословські аспекти. І самих два головних тези фундаментального богослов’я які виступають ключовими, це theosis і synergia.

Тобто. 1) Бог рятує людину в співавторстві з самою людиною. І якщо розглядати історію спасіння як продовження історії творіння, то людина буквально є власним співтворцем. Тобто людина покликана навчитися співпрацювати з Богом.

2) У процесі цієї співпраці людина набуває якісь надприродні властивості, які перш за все носять характер містичний. Тобто на тілі людини зазвичай це ніяк не відображається. Чудеса з тілами святих якраз свідчать про винятковий характер подібних випадків, коли демонстрація Богом дива (чуда) покликана привернути увагу людей до особистості святого.

Теозис (або обоження) перш за все стосується свідомості та душі людини. Саме вони переживають, якщо завгодно перетворення ще в цьому матеріальному житті. Набувають, якщо завгодно, «превентивне» блаженство Царства Небесного.

І згідно Св .Писання: «Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних. Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні». (1-е Кор. 15 :40-42)

Тобто ступінь близькості до Бога у кожної людини буде своя. Апостол Павло використовує цю аналогію, тому що у його час вважалося, що зірки не світять самостійно, але тільки відбивають світло сонця. Тому аналогія зоряного неба, де безліч об’єктів відбивають світло одного світила, бачиться досить вдалою.

Теозіс – це відображення сяйва Божества по суті людини, того сяйва, яке повідомляє людині деякі Божественні властивості. І в цих властивостях святі знаходять можливість не тільки особистого спасіння, але й співучасті в спасінні інших людей.

У Писанні є місця, де розповідається про чудеса Ісуса Христа по вірі інших людей. Як, наприклад, зцілення паралітика (бачачи віру їх). Або зцілення одержимих на прохання і вірі батьків. В такому контексті згадаємо і слова «Якщо віруєш, все можливо віруючому», які були звернені до батька одержимого юнака, а не до нього самого. Так само і звернення до віри, зцілення від гріха через покаяння можливо по вірі та через прохання інших людей.

Ясно, що люди, що володіють святістю, мають велику силу віри та більший вплив на духовну реальність (це щось екстраординарне, аж до чудес). А головне – це можливість святих зі стану небесної слави чути прохання віруючих та розуміти їх, якою б мовою вони не вимовлялися. І випрошувати у Бога для людей силу і допомогу.

Тут ми наближаємося до Богословської таємниці Церкви – соборів святих. Громад, в яких людина перебуває в оточенні братів і сестер, в тому числі тих, хто вже перебувають в стані Царства Небесного. І людина може просити їх про допомогу, і сподіватися на її отримання.

Важливо пам’ятати, що шанування святих, принципово відрізняється від поклоніння Богу. Шанування – це практика «віддання почестей», або «данини поваги», яка в нашій культурі відноситься багато до кого. До батьків, до церковної ієрархії, до законної і справедливої державної влади, до представників науки і т. д. Зовні ці знаки поваги можуть не відрізнятися від релігійних обрядів і навіть від обрядів поклоніння Богу.

У чому принципова різниця? І тут відповідь всередині людини. Як вона формує своє бажання та наміри здійснити поклоніння, або просто віддати шану. Чого людина хоче насправді. Людина, позбавлена в силу хвороби можливостей, фізично висловлювати свою бажання і почуття, тим не менше подумки може зробити найглибше поклоніння Богу.

А як протилежне хотів би навести приклад атеїста (якщо він дійсно був таким, що достовірно невідомо), академіка Павлова, який на вулиці нарочито хрестився на московські церкви, щоб дратувати більшовиків. Ясно що такий тролінг, хоча і виглядав благочестивою молитвою, нею в принципі не був. Так само і ставлення з Богом і Церквою

Повернемося до Святого Письма. «Після цього я поглянув — і ось величезний натовп, якого злічити ніхто не міг, з кожного народу, покоління, народності й племені. Вони стояли, зодягнені в білий одяг, перед престолом і перед Агнцем, і пальмове віття було в їхніх руках; і вони кликали гучним голосом, промовляючи: Спасіння нашому Богові, Який сидить на престолі, і Агнцеві! А всі ангели стояли довкола престолу, старців і чотирьох живих істот. Вони впали долілиць перед престолом і поклонилися Богові, кажучи: Амінь! Благословення, слава, мудрість, хвала, честь, сила і могутність нашому Богові навіки-віків! (Об’яв. 7: 9-12)

Ці слова святого Письма варто згадати саме сьогодні, бо сьогодні День всіх святих. У цей день ми згадуємо і, наскільки дозволяє наш обмежений розум, споглядаємо – святих Божих. Ми не зобов’язані визначати та вираховувати їхню кількість. Нам чітко сказано, що вони є великою множиною, яку ніхто не може злічити, з усіх націй, і колін, і людей, і рас; а це вже сама по собі найблагословенніша новина для всіх, хто любить Бога і людей.

Вони святі, це – герої та героїні людства, обрані, аристократія благодаті. Це ті, хто залишився незаплямованим від світу. Вони чисті, хто виправ свої шати і вибілив їх у крові Агнця, яка є духом самопожертви. Це ті, хто несе пальмову гілку тріумфу, хто вийшов із великого горя, хто відважився, боровся і страждав за Бога, і правду. Ні серед них також слабкі жінки, які до крові встояли, борючись проти зла.

Тож сьогодні, коли ми святкуємо всю сім’ю Бога, минуле теперішнє та майбутнє, використовуйте свою уяву. Спробуйте побачити, щоб ми всі будемо ділилися спільною трапезою за одним величезним столом, який простягається крізь час та простір від кожного вівтаря до кожного іншого столу, навколо якого сьогодні зібрана Божа сім’я; усім тим, хто збереться за цим столом і за всіма тими іншими столами в наступні роки; усім тим, хто зібрався, щоб розділити цю єдину святу трапезу у минулому, аж до столу, де сам Ісус Христос їв та пив зі своїми друзями. Усі ці столи – це справді один стіл, і всі, хто там збирається, – це одна родина, родина Бога, де святі – це наші старші брати та сестри.

Сьогодні знайте, що всі святі, які були перед нами, радіють разом з нами в цей День всіх святих. Вони знають перемогу, яку Христос здобув для нас. Це не тільки ми тут, у земній церкві. Крім усіх мільйонів наших співхристиян по всьому світу, свята християнська церква включає всіх померлих святих, яких ми пам’ятаємо, але не бачимо. Але вони моляться за нас на небесах.

Святі на небі не такі вже й далекі. Це як сказано в Посланні до Євреїв: вони оточують нас. Вони є тією чудовою «хмарою свідків», які поклоняються разом з нами та заохочують нас бігти в змаганнях віри (Євреям 12:1).

Як християни, ми з’єднані з усіма святими Церкви: розпорошеними по світу й тими, що за рогом; ті, хто жив дві тисячі років тому, і ті, що ще прийдуть; і тих, хто серед нас, і тих, хто вже пішов до слави небесної. Ми всі об’єднані Одним Господом і Спасителем. Спілкування зі святими – це перебування у спільнота, яка виділена для Бога, яка перевершує простір, час і навіть саму смерть.

Таким чином, День усіх святих стає гарним днем не лише для вшанування життя тих, хто є частиною Тріумфальної Церкви на небесах, але й для заклику церкви як спільноти віруючих на грішній землі.І з Божої ласки ми колись приєднаємось до того тріумфально-переможного свята без кінця. Усі святі зібралися як один, стоячи перед престолом Агнця, зодягнені в білі шати, живучи перемогою Христа, здобутою на Його хресті, у всій її повноті.

Вони голосно скандують: «Ми спасені нашим Богом, що сидить на престолі!».

В такому контексті варто згадати, що літургія належить не лише нам, а Триєдиному Богові. Тому ми називаємо це Службою Божою. Це Боже служіння нам через Його Слово та Таїнства (перед усім таїнства сповіді та причастя). Спасіння належить нашому Богу, і це те, що Він дає нам тут у Своєму Слові та Таїнстві!

Ми приходимо у храм Божий не для того, щоб розважатися, а для того, щоб навчатися. Ми приходимо сюди, щоб зміцнитися у вірі. Ми вчимося від святих і ангелів на небі, як поклонятися Богові, як приймати Його дари з вірою і як визнавати Ісуса Христа засновником та виконавцем нашої віри.

«Хто ці святі?» запитав апостол Іван, маючи на увазі святих на небі. Відповідь? «Це ті, хто виходить із жахливих страждань». Вони такі ж люди, як ми з Вами. Вони пережили свою долю душевного болю. Вони боролися день у день, витримуючи, коли це здавалося безнадійним. Це люди, яким віра не прийшла легко. Це люди, які намагалися повірити в Бога, повірити, навіть коли їхні численні проблеми говорили їм про протилежне. Вірою вони знали, що Бог все ще контролює, що Він все ще любить їх, все ще прощає їх і все ще тримає їх у вірі.

Тому, коли ми збираємося на богослужіння, присутні не лише ми. З нами ангели небесні. Духи праведників, які стали досконалими, також з нами (вони святі небесні). Але найбільше, коли ми приходимо на службу Божу, Ісус Христос є тут. Він тут зі Своїм тілом і кров’ю, даруючи нам Свою прощення та благословення.

День усіх святих – це пам’ять про наш зв’язок, пам’ятайте, що наша маленька громада (наприклад, навіть невелика сільська парафія) тут є частиною Тіла Христового, частина Церкви в часі та просторі. Сьогодні ми згадуємо, що ми вдячні святим за їхню підтримку та чудову допомогу, яких дехто з нас не знав у цьому житті, але з ними ми з’єднані в Тілі Христовому. Ми пам’ятаємо і прославляємо їх як улюблених дітей Божих, людей, за яких помер Ісус Христос.

Ми святкуємо пам’ять усіх святих, які були до нас, які були для нас прикладом і передали нам віру. Ми дякуємо за їхнє життя та за те, що вони зробили, але що важливіше, ми дякуємо за те, що Бог зробив для них і для нас.

Нагадаю, що  Святий – це той, хто переміг через віру. Святий –це той, чиє життя було присвячене поклонінню Богу та виконання Божої волі. Святий – це той, хто вселяє в нас бажання знати шляхи Господні та іди за Христом Ісусом.

Подумайте про це на хвилину: чи не має сенсу те, що ми повинні лише разна рік зупиняйтеся на нашому публічному шануванні всіх святих, а не подумати про те, хто є святими та дякувати Богові за них?Чи немає сенсу робити це на нашій приватній молитві щодня та віддавати Богу подяку за всіх святих й особливо за тих святих, які торкнулися нашого життя та показали нам щось від Христової любові, щось від Божої слави. Зрештою, те, чим ми захоплюємося в них, є частиною того, що ми покликані наслідувати, бо це є частина того, на що ми сподіваємося, тому що Бог буде працювати через нас. Це частина того, чим Бог закликає нас бути, саме те, що нам належить втілювати та жити.

Святий – це людина, яка є прикладом вірності; людина, яка, через свою віру в Христа, показує щось від Його світла. Подумайте про це ще хвилину чи дві, подумайте про святих – не думайте про відомих святих, таких як святий Миколай, чи святий Іван-Хреститель, або святий Амфілохій Почаївський, але подумайте про святих, які торкнулися вашого життя, тих, хто надихнув у вас глибшу віру в Бога,тих, хто викликав у вас бажання благословити Бога, в Якого вони вірять. Згадайте тих, чия любов і чиє свідчення пробудили щось у вашій душі.

І тому ми дякуємо Богові за тих відважних чоловіків і жінок протягом багатьох років, які були вірними до смерті, проповідуючи Євангеліє. Але ми також, якщо ми славословимо Ісуса Христа, бо належимо до сім’ї Бога. Навряд чи ми опинимося в таких обставинах, але як послідовники Спасителя Нашого ми покликані бути вірними Йому в нашому повсякденному житті, у школі, вдома та на роботі, і черпати натхнення у святих, які жили на землі до нас та залишили нам приклад побожного життя.

День усіх святих – це день, коли ми пам’ятаємо, що завдяки Божій благодаті ми є одним тілом у Христі Ісусі, об’єднані з християнами по всьому світу та на небесах у прославленні та служінні Богу, Який став Людиною (Боголюдиною) заради нашого спасіння, Який через приклад святих показав нам шлях для побожного життя та порятунку душі.

Ієромонах Феофан (Скоробагатов) Полоцький,

доктор богословських наук.