Не будьмо надто суворі. Сподіваймося на перемогу демократії в Польщі цієї осені

Ексклюзив. Невдовзі у Польщі відбудуться парламентські вибори. Це непростий виклик для політичних партій країни, і часом страх втратити владу провокує наших добрих друзів вчиняти не надто добре. Та ми сподіваємося, що здоровий глузд переможе, бо майбутнє світу залежатиме зокрема й від України.

Непросте набуття членства Україною в Європейському Союзі наражається на додаткові складнощі. Гієни та шакали польської політики.

Цей текст не про зраду. Річ у тім, що політика — це складна субстанція. Деталі мають значення. Ми підсвідомо і свідомо шукаємо в усьому моральність, Та окрім моральності є кон’юнктура, є власні інтереси тощо. Не кваптеся встановлювати діагнози й виголошувати вироки, бо світ значно складніше ніж вам здавалося.

Осінні вибори в Польщі та Словаччині можуть ускладнити поступ України до Європейського дому. У статті для Visegrad Insight наш добрий друг Войцех Пшибилскі та заступник головного редактора Адам Джассер зауважили, що націоналістичні політичні сили перед виборами в Польщі та Словаччині потенційно припинятимуть безумовну підтримку України. «Амбіції Києва стикаються з проблемами серед друзів з ЦСЄ», – пише  Visegrad Insight.

Очікуване голосування у двох країнах Вишеградського клубу цієї осені може послабити проукраїнську єдність членів Європейського Союзу. Якщо націоналістичний порядок денний переможе, «найкращі друзі України назавжди», ймовірно, вимагатимуть нових поступок, які можуть перетворитися на крижаний душ для нас. Якщо внаслідок такого передвиборчого порядку денного постануть нові уряди, дрібні націоналістичні фобії створять межі та умови для майбутньої підтримки країнами ЦСЄ інтеграції України в ЄС.

Іншими словами, шлях Північної Македонії до членства в ЄС – заблокований умовами Болгарії, заснованими на політиці двосторонньої ідентичності – стане шаблоном для решти націоналістів у ЦСЄ стосовно заявки України на членство зі значно вищими ставками для Заходу. Щодо 5,5-мільйонної Словаччини – це очікувано з огляду на відверту антиукраїнську позицію деяких провідних претендентів на виборах 30 вересня; однак все антагоністичніший підхід польського уряду до України, що протистоїть кремлівській окупації, свідчить, що попередні декларації як головного друга Києва в Європі не варто сприймати за чисту монету. Замість дотримання широко розрекламованого бачення «польсько-української спільноти», яка могла б відіграти вирішальну роль у Європі в цьому столітті, владуща польська партія «Право і справедливість» (PiS) потурає націоналістичному електорату, повертається до старих історичних образ, а також економічних інтересів як керівних принципів своєї політики щодо Києва.

«Зміна статусу найпалкішого прихильника України збіглася з опитуваннями, які показали, що владуща партія може боротися за абсолютну перемогу на парламентських виборах 15 жовтня частково через те, що PiS втрачає сільський і націоналістичний електорат, що схиляються до екстремістів, які засудили «українізацію Польщі» — зазначили редактори Visegrad Insight. 36-мільйонна Польща прийняла понад шість мільйонів українських біженців і продовжує приймати насамперед жінок і дітей.

З лютого 2022 року уряд віддав Україні майже 40% свого озброєння, яке мало вирішальне значення для зміцнення обороноздатності Києва в перші місяці війни.

До лютого 2023 року уряд був одним із найактивніших прихильників якнайшвидшого вступу України до ЄС і НАТО. Президенти Анджей Дуда та Володимир Зеленський зав’язали щиру дружбу та намалювали бачення нової ери у двосторонніх відносинах. «Ви завжди можете розраховувати на Польщу», — сказав Дуда Зеленському під час візиту останнього до Варшави у квітні. Однак той момент був піком у стосунках і початком зворотного руху. Майже того ж дня польська влада почала відверто нарікати щодо надходження українського зерна, яке прямувало на експорт, до Польщі, і відтоді стосунки почали погіршуватися з приголомшливою швидкістю.

Через експорт зерна, що сприяв насиченню польського ринку та розлютив фермерів, лють зачепила й відмову України перепросити через масові вбивства українськими націоналістами тисяч поляків під час Другої світової війни. Польські міністри та їхні медійні союзники почали публічно «мочити» Україну через «невдячність», а українські урядовці ображалися через те, що Польща вдається до шантажу старими рахунками під час складної боротьби України за своє існування. Протягом шести місяців дві країни пройшли шлях від публічних проявів братерства перед спільним ворогом до виклику послів одна одної задля з’ясування стосунків. Замість проявів підтримки швидкого вступу Києва до ЄС польські офіційні особи почали надсилати попередження, що без належних вибачень за масові вбивства на Волині Польща може накласти вето на членство України. Європейські столиці були вражені відвертим опортунізмом Польщі. «Є країни, сильні, як леви, є країни, хитрі, як лисиці, а є країни, як гієни та шакали», — сказав на TVN24 Яцек Чапутович, міністр закордонних справ PiS у 2018-2020 роках. «А ми ведемо політику гієн і шакалів».

Через не надто дипломатичний випад Чапутовича польський уряд звинуватив його у «зраді». Річ у тім, що насправді проблема зерна та історичні образи спричиняють сильний резонанс серед націоналістичних польських виборців, збільшуючи підтримку ультраправої партії Konfederacja, яка може отримати золоту акцію. Задля залишення у владі PiS може піти на альянс з ультраправими, що майже напевно означатиме значно гірші відносини з Україною. Натомість як наголошують автори статті в Visegrad Insight, короткострокові передвиборчі міркування не є єдиною причиною, чому «Право і Справедливість» так легко відмовляються від свого міжнародного іміджу відданого союзника України — існують фундаментальні речі, чому відносини з Києвом неминуче погіршаться, якщо партія продовжуватиме керувати. Це буде повернення у колишню форму.

До агресії Росії лідер PiS Ярослав Качинський і деякі з провідних діячів партії не довіряли Україні. Вони сприймали її як потенційного конкурента за регіональний вплив, іноземні інвестиції та, зрештою, кошти ЄС. Історичні образи з минулого сформували основну філософію партії, яка зводить усі складності до чорно-білого бачення Польщі як справедливої жертви своїх злих сусідів. наприклад, антинімецькі настрої також поширені в передвиборчій риториці. Навіть з точки зору безпеки, «Право і справедливість» поступово відмовляються від усталеного польського підходу, згідно з яким приналежність України до західних структур відповідає національним інтересам Польщі. Концепція, задумана понад століття тому про те, що незалежна Україна має першочергове значення для незалежності Польщі, підтримувалася польськими мислителями та політичними лідерами, зокрема маршалом Юзефом Пілсудським, а також покійним президентом Лехом Качиньським, близнюком Ярослава. Як відомо, Лех загинув у авіатрощі 2010 року.

Лех Качинський, як і багато лідерів руху «Солідарність», рішуче проголошував принцип самовизначення націй, які колись опинилися в пастці Російської імперії. Уряд під керівництвом «Солідарності» був першим у світі, який визнав незалежність України під час розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Відтоді ця лінія була провідною у східній політиці Польщі, але після приходу до влади у 2015 році PiS обрала дещо інший підхід, у якому економічні та історичні міркування переважали над рештою.

Масована підтримка Варшавою України після початку російської агресії була певною мірою опортуністичною. Усередині країни безпрецедентна підтримка українців з боку мільйонів пересічних поляків змусила уряд долучитися. На міжнародному рівні Варшава побачила шанс для виходу з політичної ізоляції, нав’язаної здебільшого власними силами, і заміни Франції та Німеччини, оскільки ці країни зіткнулися з негативною реакцією через їхнє попереднє умиротворення президента Росії Володимира Путіна та мовчазне визнання претензій Росії на Україну як на свою «сферу впливу».

Натомість парадокс полягає в тому, що Франція та Німеччина більше не йдуть шляхом умиротворення, а підтримка вступу України до ЄС зростає на Дальньому Заході. У Словаччині проукраїнська позиція уряду, що йде у відставку, також може змінитися після голосування у вересні. Роберт Фіцо, провідний кандидат на посаду прем’єр-міністра, давно критикував постачання зброї з ЄС Києву. Хоча його повернення до влади не є певним, словацьке суспільство є одним тих, що згідно з опитуваннями найменше підтримує Україну. Менш як 40% словаків у порівнянні з 93% у Швеції підтримують постачання зброї Україні. Двозначне ставлення Фіцо до агресії Росії подібне до ставлення Віктора Орбана, прем’єр-міністра Угорщини, головного адвоката Росії в ЄС.

Прага відмовилася долучитися до польських спроб заблокувати українське зерно, стверджуючи, що це невелика ціна допомоги Києву. Натомість Словаччина сприймається як менша перешкода. Попереднє владування Фіцо позначалося об’єднанням популістської неприйнятності та прагматизму. Ключовим чинником є економічна залежність країни від ЄС та Німеччини. Приєднання Фіцо до мейнстриму лівих у Європейському парламенті може сприяти пом’якшенню його позиції в реальних політичних рішеннях. Польща більший гравець, і під керівництвом PiS вона стала руйнівною силою у справах ЄС, ставлячи під сумнів самі принципи, на яких заснований Союз.

Група європейських консерваторів і реформаторів у Європейському парламенті об’єднала «антифедералістичну» сім’ю партій і лідерів. Лише за кілька тижнів до агресії Росії проти України прем’єр-міністр Матеуш Моравецький, спадкоємець Качинського, організував «конгрес» євроскептиків, націоналістів і проросійських політиків, таких як Марін Ле Пен, Орбан і Сантьяго Абаскаль.

Непослідовність політики PiS може стати перешкодою на шляху України до Європи. Ключовим питанням є внутрішнє управління ЄС. PiS наполягає на тому, що національні держави повинні мати змогу застосовувати право вето та розглядати наростальний імпульс ухвалення рішень більшістю як загрозу національному суверенітету. Партія відкидає європейську традицію компромісу та досягнення консенсусу для формування політики ЄС. PiS переконана, що національні інтереси слід жорстко захищати всередині блоку, не розуміючи, що якби кожна країна застосувала такий підхід, ЄС був би паралізований і, швидше за все, розпущений.

Суперечливість такого підходу є найочевиднішою, якщо розглядати потенційне набуття Україною членства. За масштабністю України її вага в Раді ЄС перевершила б вагу Польщі. Якби у Києва виникла спокуса грати в ту саму гру, що й Качинський чи Орбан, потенціал порушити блок був би вагомий. З огляду на те, що Польща може мати законні суперечливі інтереси з Києвом щодо того, як розподілятимуться кошти ЄС у майбутньому чи впливу її виходу на сільськогосподарський ринок ЄС, ухвалення рішень на основі консенсусу чи більшості може бути на користь Польщі. Німеччина, Франція та решта країн ЄС пояснили, що мажоритарне голосування — критично важливий наступний крок у створенні ЄС для подальшого розширення. Біда в тому, що PiS намагається переконати польську громадськість, що політика «взяти торт і з’їсти його» можлива – отримати від ЄС усе, що хоче Польща, не дотримуючись правил.

Ця риторика полягає в одвічному аргументі про те, що Захід, насамперед Німеччина, завдячує Польщі особливим ставленням через страждання поляків, яких зазнали під час і після Другої світової війни. Відмова від компромісу та протистояння Брюсселю є основою виборчої кампанії PiS, як і позиціювання будь-кого в політичному спектрі, хто хоче повернення до більш консенсусної політики в ЄС, як зрадника. Це чинить величезний тиск на опозицію та може обмежити її здатність суттєво змінити курс Польщі, навіть якщо вона здобуде перемогу в жовтні. Очолювана експрезидентом Ради ЄС Дональдом Туском найзначніша опозиційна група, Громадянська коаліція, зосередила кампанію на внутрішніх проблемах, таких як корупція, зловживання владою та криза вартості життя, а не на зовнішній політиці. Туска щодня критикують політики PiS та її державне телебачення як маріонетку Брюсселя та Берліна, якому нібито доручено повалити патріотичний уряд, який дбає про національні інтереси та безпеку Польщі. PiS вдасться до будь-якої спроби змінити курс, зокрема в Україні, якщо вона опиниться в опозиції.

З огляду на викладене, в України попереду важкий шлях до ЄС. Ненадійність Польщі на шляху України до ЄС виявилася для України неочікуваною. Є ознаки того, що Україна коректує свою політику, прагнучи тіснішого діалогу з Францією та Німеччиною, попри оманливий наратив PiS про те, що Польща стає новим центром тяжіння ЄС. Переговори про вступ до ЄС ніколи не були легкими для Києва через приховану втому від розширення на Заході, посилену ворожим досвідом роботи з поворотом Польщі та Угорщини до автократичних тенденцій та заперечення фундаментальних цінностей ЄС. «Для Києва було б неправильно повністю обійти Польщу у своїх зусиллях забезпечити вступ до ЄС. Попри те, що вони справедливо розчаровані, українські еліти мають зробити все, що в їхніх силах, щоб відповісти на чутливість поляків, хоча б лише для того, щоб показати, що вони мають конструктивний підхід до складних питань» — акцентують Пшибилскі та Джассер.

Волинська різанина — потужний приклад. Безперечно, звірства, вчинені українцями щодо польських сусідів у 1942-44 роках, були злочинами проти людяності та мають бути однозначно засуджені українцями. Відмова зробити це морально сумнівна і, що важливіше, дає польським опонентам України в ЄС емоційний аргумент. Якщо Україна має спокусу відкинути це як побічну проблему, їй слід дослідити, як нерелевантні історичні скарги, висунуті Грецією та Болгарією, перешкоджали амбіціям Північної Македонії щодо вступу до ЄС і НАТО протягом понад двох десятиріч.На думку редакторів Visegrad Insight паралель не втрачається у стипендіата Visegrad Insight та провідного українського інтелектуала Віталія Портнікова. У есе від 8 серпня під назвою «Немає інших сусідів» Портніков стверджує, що Київ не може ігнорувати ризику того, що Угорщина та Польща об’єднаються, щоб заблокувати майбутнє України в ЄС. «Досвід Північної Македонії, яка протягом багатьох років не могла навіть розпочати процес переговорів про вступ до ЄС без історичного та конституційного компромісу спершу з Грецією, а тепер з Болгарією, є яскравим доказом можливого розвитку подій», — написав Портніков. Він переконаний, що Україні слід усвідомити, що ключі до її членства наразі в руках великих держав ЄС, насамперед Німеччини та Франції. Натомість вона не може нехтувати своїми безпосередніми сусідами, навіть якщо це зачепить гордість України.

«Одразу визнаю, що будь-який компроміс (щодо історії) матиме вигляд національної поразки для поляків і українців. Це зруйнує репутацію, спричинить урядові кризи, тривалі парламентські дебати, (навіть) вуличні сутички. Буде жарко, дуже жарко. Але, на жаль, в України немає іншого шляху євроінтеграції. Бо інших сусідів немає» — наголосив Віталій Портніков.

Передвиборча кампанія в Польщі набирає обертів. Що поставлено на карту парламентських виборів у цій країні

15 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори, які можуть дати владущій партії «Право і справедливість» (PiS) безпрецедентний третій термін при владі. За голосуванням уважно стежитимуть зокрема військові союзники Варшави у війні в Україні. Більшість опитувань громадської думки показують, що PiS та її невеликі союзники, Suwerenna Polska та республіканці, лідирують. Але їх відрив від основної опозиційної групи – правоцентристської Громадянської платформи (PO) колишнього президента Європейської ради Дональда Туска – скоротився після того, як PiS досягла максимуму в 43,6% на виборах 2019 року. Чи зможе PiS у разі перемоги сформувати дієвий уряд залежатиме від низки чинників. По-перше, виборчі правила в Польщі віддають перевагу великим гравцям, і PiS може отримати суттєвий імпульс, якщо один або кілька її невеликих суперників не набере мінімальної кількості голосів, щоб потрапити до парламенту. Це може стосуватися центристської аграрної партії „Trzecia droga”, ультраправої Konfederacja або Nowa lewica. Згідно з деякими опитуваннями, PiS може виграти з невеликим відривом, тоді як PO та Nowa lewica або Trzecia droga досягнуть успіху, коли опозиція сформує коаліцію більшості.

Konfederacja — темна конячка на виборах, а опитування, проведені влітку, показали, що вона набирає близько 14% голосів, хоча за останні тижні цей показник зменшився. Партія популярна серед молоді, яка зазвичай не надто любить голосувати, тому явка може відіграти ключове значення. Лідери Konfederacja заявили, що не вступатимуть до жодної коаліції, тож якщо партія досягне успіху, PiS чи PO може не вдатися набрати більшості.

Славомір Менцен, 36-річний співлідер партії Konfederacja — податковий радник, зірка соціальних медіа та запеклий політик, який одного разу сказав, що його прихильники виступають проти євреїв, гомосексуалістів, абортів, оподаткування та Європейського Союзу.

Ще один співзасновник партії Konfederacja Кшиштоф Босак — колишній президент Всепольської молоді, депутат 5-го та 9-го скликань Сейму та кандидат на посаду Президента Республіки Польща у 2020 році.

На думку політичних аналітиків, успіх Konfederacja залежатиме від того, скільки місць отримає партія. Третій термін PiS, ймовірно, означатиме, що Польща продовжує відходити від демократичних стандартів, кажуть критики. Уряд звинувачують у політизації судової системи, перетворенні громадських ЗМІ на партійні рупори, у використанні державних активів для посилення контролю над владою та розпалюванні гомофобії. PiS каже, що її мета — зробити суди ефективнішими, а економіку — справедливішою, і все, що вони роблять, — захищають католицький характер Польщі перед обличчям ліберального тиску Заходу. Уряд, очолюваний опозицією, зіткнеться з завданням скасувати зміни PiS у судовій системі та ЗМІ, щоб забезпечити їм незалежність і відповідність конституції, яку, на думку критиків, PiS зруйнувала. Це також відкриє шлях для Польщі у налагодженні відносин з Німеччиною, які зазнали серйозної напруги під час правління PiS.

PiS, імовірно, намагатиметься зробити подальші кроки для впровадження своїх консервативних цінностей у суспільне життя, насамперед щодо обов’язкових шкільних програм. PO пообіцяла, що поверне можливість переривання вагітності до 12 тижнів після того, як вердикт Конституційного трибуналу, який PiS вважав політизованим, спричинив майже цілковиту заборону абортів. Будь-який політичний параліч після виборів – ймовірно, якщо не буде явної більшості – може спричинити занепокоєння щодо ролі Польщі у підтримці України у війні з Росією. Варшава відіграє важливу роль серед союзників по НАТО у наданні матеріально-технічної та військової підтримки Києву. Наступному уряду також доведеться боротися зі стрімким дефіцитом бюджету та економікою, яка відстає від виконання правил Європейського Союзу щодо чистої енергії. Крім того, йому доведеться переконати Брюссель, що його демократичний досвід поліпшується достатньо – після нещодавно запропонованих змін у судовій системі – щоб розблокувати мільярди євро у фондах відновлення COVID та об’єднання.

Зменшення купівельної спроможності є головним для виборців на тлі двозначної інфляції та стрімкого зростання цін на енергоносії. PiS сподівається активізувати свій електорат, який зазвичай охоплює старших, бідніших людей з менших міст, збільшивши свою провідну програму дитячих субсидій на 60% до 800 злотих ($193) на місяць на дитину. Програма, яка отримала назву «500+», коли її вперше презентувала PiS під час виборів у 2015 році, стала для багатьох виборців символом того, що, за словами партії, є її політикою захисту сімей і поверненням «гідності» бідним. PiS також заявляє, що її правління гарантує національну безпеку, акцентує на масові закупівлі військового обладнання та свою антиміграційну позицію. Водночас PO стверджує, що серія інцидентів, зокрема щодо білоруських гелікоптерів, які перетнули територію Польщі, і ракети, що заблукала в польському лісі, свідчать, як уряд намагається забезпечити безпеку кордону. Схоже, Konfederacja залучила молодих виборців обіцянками низьких податків і менших внесків на соціальне страхування.

Уряд PiS наполягає на референдумі щодо питань міграції, приватизації, пенсійного віку та безпеки спільно з виборами, адже нація має почути свій голос на референдумі. Опозиція стверджує, що програма опонентів спрямована на розпалювання страху перед мігрантами. Лідери опозиції закликають до бойкоту таких пропозицій. Для того, щоб результати були дійсні, мають взяти участь понад 50% зареєстрованих виборців.

Формати спілкування між конкурентами у виборчих перегонах різноманітні. Не варто забувати, що в усіх країнах колишнього соціалістичного табору є спільні риси. І не завжди річ у моральності. Швидше, у засадничих чинниках певного світогляду. Чим далі людина відійшла від “совка”, тим вона простіша й вільніша.

Угорщина і Польща шпигують за своїми громадянами, зокрема представниками медіа

Ставлення до свободи слова, до журналістики є певним маркером стосовно відповідності певної країни демократичним стандартам. Дослідження семи розслідувачів в межах Проєкту звітності про організовану злочинність і корупцію: Investigace.cz (Чехія), Bird.bg (Болгарія), Frontstory.pl (Польща), Rise Project (Румунія), Центр розслідувань Яна Куцяка – icjk.sk (Словаччина), Átlátszó (Угорщина), Context Investigative Reporting Project (Румунія) формує інформаційний бюлетень стосовно організованої злочинності чи корупції та оприлюднює найактуальніші факти.

Незалежні ЗМІ в Угорщині виявили, що автократичний режим Віктора Орбана таємно придбав шпигунське програмне забезпечення Pegasus, яке зазвичай використовується щодо журналістів, активістів і політичних опонентів. Таке ж шпигунське програмне забезпечення широко використовувалося в Польщі для стеження за юристами та політиками. Йдеться про програмне забезпечення, виготовлене ізраїльською NSO Group. Компанія щороку проводить захід з продажів у Празі, але чеські чиновники заперечують використання технології. У Румунії та Словаччині уряди відмовляються повідомляти, чи використовують вони шпигунське програмне забезпечення, хоча в минулому вони це робили. У Болгарії працює компанія, яка розробляє шпигунське програмне забезпечення, а генеральний прокурор стверджує, що за ним шпигували.

У 2021 році 300 угорських телефонних номерів було знайдено в базі даних, що зазнала витоку, отриманій міжнародним розслідуванням під керівництвом Forbidden Stories. Цей факт свідчить, що шпигунське програмне забезпечення Pegasus використовувалося в Угорщині. Варто зауважити, що Pegasus офіційно використовується щодо підозрюваних у причетності до організованої злочинності. Угорська влада ідентифікує критиків як злочинців.

У тій базі були четверо угорських журналістів, які працювали на незалежні ЗМІ та не належали до системи провладних ЗМІ. У липні 2021 року телефон фотографа Даніеля Немета таємно зламали, на нього встановили Pegasus. Немет є співавтором статті Atlatszo про те, що урядова еліта Угорщини, включно з Орбаном, використовує розкішні яхти та приватні літаки, зареєстровані за кордоном. Крім того, телефон Бригітти Чикаш, тодішньої журналістки Atlatszo, також кілька разів зламали у 2019 році за допомогою Pegasus.

Pegasus була не єдиною шпигунською програмою, яка використовувалася в Польщі. За даними CitizenLab, Predator, програмне забезпечення, розроблене компанією з Північної Македонії (пов’язаною з людьми з ізраїльської розвідки), також використовувалося в Польщі.

Я не зупинятимуся детально на результатах дослідження, лише додам, що поміж усіх цілей шпигунства були угорські громадські діячі, юристи та політики, а також бізнесмени, як-от власник медіакомпанії Central Media Group. Також мішенню став іноземний студент Центральноєвропейського університету. Лайош Коша, політик від владущої партії Угорщини, визнав факт придбання шпигунського програмного забезпечення, але акцентував його законність.

У 2017 році польські спецслужби заплатили 87,6 млн євро за шпигунську програму Pegasus. Більшість коштів надійшла з Фонду правосуддя (офіційно призначеного для підтримки жертв злочинів), яким опікується міністр юстиції Збігнєв Зіобро. Рахунок ізраїльського виробника NSO Group отримало Центральне антикорупційне бюро, підпорядковане уряду. За словами дослідників CitizenLab з Університету Торонто, які спостерігають за глобальним бізнесом інструментів стеження, а також журналістів Associated Press (AP), серед людей, за якими Pegasus стежив у Польщі, був Роман Гертих, юрист, один із найбільших критиків владущої партії – і Ева Вжосек, прокурорка, що критикує уряд. Телефон Кшиштофа Брейзи – сенатора від опозиційної Громадянської коаліції та на момент атаки керівника штабу опозиційного кандидата в президенти (який у підсумку програв вибори з мінімальною перевагою) – був зламаний 33 рази. За інформацією журналістів Superwizjer TVN, завдяки Pegasus сервіси отримали доступ до повідомлень, телефонних дзвінків і приватних фото політика.

Перелік осіб, яких переслідували, охоплює тих, про діяльність яких польська влада хотіла знати якомога більше: посадових осіб Вищої контрольно-контрольної служби, що контролює органи влади; Міхала Колодзейчака, лідера сільськогосподарської організації AgroUnia, що виступив проти уряду; Адама Гофмана і Маріуша Антоні Камінські, бізнесменів, які надають PR-послуги людям і компаніям, пов’язаним з владою.

У травні 2023 року розслідувачі дізналися про рекомендації комітету PEGA з епіднагляду в Польщі. Вони частково збігаються з висновками звіту «Осідлати Пегаса» від вересня 2019 року польського фонду конфіденційності Panoptykon. Серед іншого PEGA рекомендує Польщі відновити незалежний контроль над службами та систему парламентського нагляду за ними, імплементувати європейську директиву про захист викривачів, розпочати розслідування використання Pegasus та відновити повну незалежність судової системи. Проте немає жодних ознак того, що Польща зважатиме на рекомендації PEGA: уряд Об’єднаних правих постійно відмовляється від зустрічей з депутатами Європарламенту, які опікуються цією проблемою.

Польщі бракує вчителів

За даними Міністерства освіти і науки, у польських школах 21 тисяча вакансій, як щодо повної зайнятості, так і вакансії на кілька годин.

Оптимістична рефлексія міністра освіти і науки Пшемислава Чарнека, свідчить, що проблеми немає. За його словами, у польських школах працює понад 700 тисяч вчителів, а незаповнених місць менше ніж 1%. Цієї пори в цьому немає нічого незвичайного, – переконує Чарнек. Під час канікул завжди був кадровий рух і загрози немає – каже він. Натомість президент Союзу польських вчителів Славомір Броняж переконаний, що насправді бракує значно більше освітян – майже 50 тисяч. «Кураторський сайт свідчить приблизно про 25 тисяч понаднормових годин, які додатково взяли на себе вчителі», — каже Броняж.

За тиждень до початку навчального року на Люблінщині є понад 500 вакансій. Насамперед у сільських школах. У початковій школі Колонія Красєнін біля Любліна в гміні Німце терміново потрібен вчитель хімії, природознавства та фізики. Без вчителів-пенсіонерів складно було б скласти програми уроків. Молодих вчителів, які починають працювати в школах після закінчення навчання, не бракує, каже Маріуш Банах, віцепрезидент з питань освіти Любліна. «У нас є школи, де приблизно 1/3 вчителів пенсіонери – без них ми б не обійшлися. Це драма, за яку ми розплатимося в момент, коли ці пенсіонери вже не захочуть або не матимуть сил працювати, тоді справді буде дуже погано. З цим можна досить швидко впоратися – треба лише збільшити навантаження вчителів і радикально підвищити її оплату», – додає віцемер Любліна.

«Запорожець за Дунаєм» постав у Вроцлаві

24 серпня 2023 року Вроцлав побачив і послухав український національний шедевр – оперу «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Дійство тривало просто неба на Цеглярському Бастіоні міста, й оперні співаки були з України, натомість оркестр і хор – з Польщі. Ще й надто, в опері взяли участь 35 українських дітей, які зараз проживають у Вроцлаві та Нижньосілезькому воєводстві.

Перед початком опери виступили Директор Вроцлавського оперного театру Томаш Янчак, Генеральний консул України у Вроцлаві прочитав звернення Посла України у Польщі Василя Зварича.

Загалом оперу «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського відвідали понад 900 осіб, зокрема представники Адміністрації та Уряду Маршалка Нижньосілезького, Великопольського та Любуського воєводств, представники міст Вроцлав і Познань, Голова Сеймика Нижньосілезького воєводства, почесні консули закордонних країн у Вроцлаві, представники бізнесу та української громади.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора