Найголовніша українська традиція або не робіть з вечорниці «вечірнього кварталу». Ексклюзив

Дати відповідь на питання «Що таке — українські традиції і для чого вони українцям?» — усе одно, що відповісти на питання «Хто такі українці і для чого вони живуть на світі?». Монументально? Тоді спробуємо ескізно.

Здавалося б, дві новини — що надійшли водночас із різних планет різних сонячних систем — важко підшити до загальної думки, але спільність є у якраз розбіжності.

Майже водночас поліцаї РФ і українські поліцейські затримали молодих осіб подібного віку. І за майже подібним заняттям.

У Петербурзі затримали підлітків через фашистську свастику, намальовану в одному з вагонів метро. У вандалізмі підозрюються 16-літня першокурсниця коледжу і 14-річний школяр.

А у Львові патрульні застали під час нанесення графіті на підпірну стіну Меморіалу пам’яті Героїв Небесної сотні двох осіб. Українськими варварами виявилися 20-річний молодий чоловік та 19-річна дівчина з міста Києва. Біля вандалів, що починають свідоме самостійне життя саме таким чином, стояли балончики з фарбою. Кияни не заперечили негідного вчинку.

Важко сказати, наскільки малювання свастики Гітлера є петербурзькою національною традицією, у місті на Неві був давно і недовго. Розберуться самі. Хоча слід зауважити, що саме це жовтнево-революційне місто не лише зустріло на свою голову Лєніна на Фінському вокзалі, але й породило, викувало, загартувало і проводило на Москву — пост совкового на всю голову неодиктатора і загарбника Путіна.

Проте, точно можна сказати, що малювання графіті по меморіалах героїв — не є українською національною традицією.

Українська традиція — малювати писанки, які славлять Україну і українців по всьому світі. А не вандалити із балончиками фарби, чим ганьбити себе і ганьбити країну. Не танцювати тверки на могилах українських героїв, хоча танцями ті курво-рухи і назвати важко.

Напевне одним із обов’язкових, спланованих, невід’ємних напрямків гібридної руйнації України гнило болотними ворогами є і руйнація українських традицій. Традицій віри. Традицій працьовитості. Традицій самопожертви. Традицій воїнства, козацтва та героїзму.

Здичавілий московський піп готовий просто з дверцят свого елітного мерседесу проклясти всіх вселенських патріархів і увесь Всесвіт за будь-які прояви симпатій до самостійної церкви України, а тим більше — за ненависний Томос про автокефалію, що перетворив усі московські погрози на пар.

Це — проти української традиції віри.

Навколокремлівські салавьі (соловейками їм не бути — харями не вийшли)— гавкають про мільйони українських заробітчан, мовляв, українці лише й здатні, що старкуватій Європі носа витирати.

Це — проти української традиції працювати на совість завжди й скрізь і не боятися будь-якої роботи.

Двокуркоголові телеканали ворога та їхні медведчуркіні внутрішні канали-підспівувачі вже встигли поєднати в один суцільний негатив псевдомайдан нікчемних трампістів і Майдан український з його Героями Небесними.

Це — проти української традиції самопожертви.

А посадити безпідставно за грати по одному представникові від армії, добровольців і волонтерів — це проти українських традицій воїнства, козацтва, героїзму. Щоб насаджувати традиції пост сталінського боягузтва, остраху, страху, бездіяльності, немічі.

Монументальності у думці про традиції не досягнемо, але монументальні натяки мають право на згадку.

Українці переплутали телевізор із церквою, і «вечірні квартали» — із божком, якому потрібно безоглядно, беззастережно, а головне — бездумно! — вірити, довіряти.

Українці починають призвичаюватися до традиції повторювати неукраїнські чужі ворожі слова тими українськими губами, якими потім не соромляться, не умившись, цілувати українських дітей. Традиція отруйного поцілунку минулим у майбутнє?

Традиція…Од латинського traditio — передача.

Що ми передаємо дітям? У майбутнє покоління? У майбутні покоління? Антиукраїнський портно-цинізм? Балончик із фарбою з написом «Для Монументів Небесних сотень»? Телевізор із «Г+Г» та іншими «г+г», які не вимикаються ні пультом, ні — очманілою від суміші совка, хмелю Незалежності та крові війни — головою українського пересічного виборця?

…Попід вікнами української хатини — опалюваної за найвищими у світі антиукраїнськими «квартальними» тарифами — ще ходить відлуння Різдвяних колядок.

Українська Традиція і антиукраїнські реалії.

А яка ж серед усього цього гібридного коктейлю — із суміші українських вечорниць і неукраїнських голомозих “вечірніх кварталів«— нам потрібна найголовніша традиція українська?

Та, що незламна? Та, що і не зламається, і не дасть зламатися українцям і Україні? І витягне нас із совкового смороду путлерівської мертвечини?

Відповідь знайшлася, за класикою, у одкровеннях «невітчизняного пророка».

Надзвичайний і повноважний Посол Королівства Нідерланди в Україні Йеннес де Мол наголосив: Україна відрізняється від Росії. І завершимо ескіз про українські традиціїйого теплими, людяними та, я б сказав, дуже проукраїнськими формулами.

Пряма мова вільної людини: «Я 8 років працював в Росії. І мене всі запитують: „А яка різниця між Україною та РФ?“. Я завжди кажу, що різниця величезна, і це одне слово — свобода. Так, у вас легкий хаос, незрозуміло, що буде завтра. Ок. Але є свобода, радість, бажання змін, ініціатива. Бережіть, захищайте, розвивайте це»…

Не втримаюсь.

Повторю.

Свобода!..

Сергійко Щеневсе
для Newssky