Третя українська цифра, або Чи відчувають українці допомогу уряду за епідемічної кризи?

Українців в умовах епідемічної кризи хвилюють три цифри. І всі вони повязані із власне урядом та всією зеленою системою влади.

Так, українці за умов епідемічної кризи відчувають, що уряд таки є. Не даремно ж круглоголова людина із квадратною українською вимовою щоранку спокійно зачитує напруженій від очікування неприємностей країні тексти, гідні хіба що менделевидних прессекретарів. Носіть маски! Маски носіть! От, в принципі, і все. Це не варто було б слухати і удруге поспіль. Все одно не носять. Або носять, як питав політик-пубіцист: «Перепрошую, ви так — і плавки носите?». Не носять масок. Не слухають ні здорового глузду, ні інстинкту самозбереження, ні примітивних закликів урядовця.

Але «прес-секретар у самого себе», що від давнього березня-2020 безуспішно удає із себе суперантиепідемічного міністра оборони здоров’я України, щоранку називає першу зі трьох цифр, що хвилюють сьогодні українців.

Цифру захворюваності на той вірус. І цифра усе більш бентежить. Бентежить настільки, що у аптеках бум розкуповування всього, що радять інтернет-лікарі і ті, хто живе поруч із людиною, яка має друга, дальні родичі якого вже перехворіли… Але перша цифра ще не бентежить настільки, щоб натягувати плавки масок на носа. Щоб відмовлятися від столюдних весіль, ювілейних банкетів та інших традиційно шикарних заходів, після яких наречені не у медовому білосніжному ліжку, а на сірих простирадлах у коридорах сучасної української медицини. І ювіляр — не на сьомому небі ювілярського почуття, а у кисневій масці — ШВЛ останньої надії… І нема тому ради. А ще й Новорічні та Різдв’яні Свята попереду, коли — од відчаю і назло всьому і всім — будуть ходити одне до одного і всі до всіх, бо то рідня, ще й — один раз живемо, та й скільки тієї зими, пані… І — шмигалять носами над масками, придбаними у день призначення міністра-саморечника…

І невпинно зростає перша українська цифра, що страшить. Скоро — 20 000? На момент створення нотатків — уже близько того, а на момент оприлюднення?

Страшить і обурює. Обурює, бо існує і теж невпинно зростає друга українська цифра-жах. Цифра — провалля дефіциту бюджету. І це хвилює всіх. Бо просто завтра щось треба буде дати уранці дитині, що радісно дивиться переважно неукраїномовні мультказки і не замислюється ні над першою цифрою, на над другою цифрою українською. А ще треба заплатити за хату, не лише за хліб. Врешті, люди хочуть працювати. Але урядом нищиться виробництво, великі підприємства. Малі підприємці криком кричать на Банковій проти касових апаратів і податкового тиску взагалі. Вибори нещодавні довели, що українці вирішили покладитися на ближніх, місцевих, гетьманів.

А допомоги від уряду не лише немає, адже не можна вважати допомогою обіцяні 8 000, які колись були тисячею доларів, сьогодні — заледве не 250, а завтра — 25, Боже борони? Скасовані колишні масштаби субсидій. Анонсовано — і таки «зроблять це разом»! — зростання цін на газ і електроенергію. Але ніхто в уряді і владі не може точно показати, хоча б зеленим музичним пальцем, куди пішли антикоронавірусні мільярди. І всі чесні, справжні, непідробні українські майстри спорту з боротьби мріють упіймати і нам’яти боки кільком — ще учора дуже веселим та навіть пихатим — «майстрам спорту по боротьбі з вірусом». Як упіймають майстри «майстрів», хай зголосяться — цифра бажаючих потримати самозванців за руки-ноги теж зростає щодня..

:..У задумі було кілька українських цифр, котрі мали б претендувати на високе звання «третьої», що анонсована першим словом заголовку. Наприклад, десятки тисяч лікарів, що звільнилися — від умов роботи, оплати праці і щоденного збільшення концентрації ковіду у легенях, та й просто від страху за життя. Наприклад-2, кількість загиблих лікарів. Наприклад-3-4: це тонни проданих за кордон на початку року і пандемії захисних масок, кількість кілограмів, що додалися у Феофанії до найвагомішого державного тіла, а ще — число днів, на які вдасться оголосити перезрілий локдаун в багатостраждальній Україні…Локдаун, який уже є синонімом вироку заасфальтованого власною імпотенцією уряду.

Але найкращою третьою українською цифрою буде числого того дня, місяця, року, коли і уряд, і ті, хто його створили та не змінили вчасно, підуть у відставку. Подумки українці оголосили локдаун владі ще позавчора і оголошують щодня — із кожною оновленою страшною цифрою захворілих і кожним новим повідомленням про збільшення діри, яку у нас за інерцією— із українським павлоглазовим гумором — ще називають і якийсь час називатимуть: «бюджетом»…

Сергійко Щеневсе
для Newssky