Григорій Месежников: проєкт євроінтеграції — це найкраще, що взагалі відбулося у світі

Чи готова Європа до змін у безпековій ситуації у разі потенційного повернення до влади Дональда Трампа, – на запитання кореспондентки Newssky відповів Григорій Месежников, президент Інституту громадських справ у Словаччині.

Президентські вибори у США можуть стати ключовою подією в розвитку не лише відносин між окремими країнами, міжнародними організаціями, а й ключовим моментом у розвитку всього людства.

Від результатів цих виборів залежить, чи розвиватиметься світ за схемами й лекалами, за якими це тривало досі з часів закінчення Другої світової війни. Попри певні війни, конфронтації, біполярний світ, суперечності між окремими державами, світові вдавалося запобігати катастрофам.

Хочеться вірити, що незалежно від результатів американських виборів, катастроф не відбудеться, але в разі перемоги Дональда Трампа в світі постануть ускладнення, котрі розв’язувати буде нелегко з огляду на вже закріплені принципи й норми у системі міжнародних відносин, міжнародного права.

Воєнних доктрин держав…

Так, також у чинній структурі, зокрема ООН – всесвітній глобальній організації

Натомість її ефективність сумнівна…

Так і є, водночас вона створює певні межі. Отже, як мені видається, з огляду на дії Трампа під час першого президентства, його висловлювання і вчинки після закінчення президентського терміну, він може стати союзником сил, які прагнуть до цілковитої ревізії усіх правил.

Якщо ми поглянемо на міжнародну арену, то зрозуміємо, що такі сили сконцентровані в інтернаціоналі держав-парій (вигнанців) – з авторитарним або тоталітарним режимом, котрі пригноблюють власні народи, намагаються своєю військовою, геополітичною експансією змінити картину світу. Такі держави підтримують усі диктаторські режими.

Одна з таких держав, Росія, веде війну проти України, і врешті усі учасники такого ганебного інтернаціоналу певною мірою підтримують РФ. Росія порушила усі правила (писані й неписані), окрім того, ще й відхопила шматок сусідньої країни, формально анексувала, попри те, що не контролює ту загарбану територію.

Отже, якщо Дональд Трамп виграє ці перегони, то на мою думку, він схилятиметься до парій, зокрема з РФ може укласти якісь угоди чи протоколи, про співіснування, з визнанням за такими державами якоїсь особливої ролі, яка не відповідає чинним нормам. Така перспектива спричиняє найбільше занепокоєння, адже за увесь час з 2014 року, коли Трамп навіть ще не був президентом США, потім за роки його президентства, коли РФ пішла ганебним шляхом окупанта, Дональд Трамп жодного разу не висловився критично ні щодо Росії, ні щодо Путіна.

Так, він навіть мав зустріч з Путіним у Гельсінкі.

Так, враження від тієї зустрічі лишилося жахливе. Трамп на тлі Путіна мав вигляд слабкої людини (хоча на момент зустрічі Трамп був лідером найпотужнішої держави й водночас вільного світу). Тож перемога Трампа може позначитися на загальній картині світу.

Вірогідно держави-парії намагатимуться посилювати свій вплив на цивілізацію.

Пам’ятаєте його висловлювання про НАТО?

Під час свого президентства, Трамп неодноразово піддавав сумніву потребу у північноатлантичній співпраці, висловлювався з наріканнями до країн-членів НАТО, що вони недостатньо коштів вкладають кошти в оборону. Він сказав щось на кшталт – вони нам не платять за оборону. Це маячня! Держави вкладають ресурси у свою оборону, вкладають чимало, щонайменше 2 відсотки ВВП, і ці кошти передбачені не Сполученими Штатами.

Слід зазначити, що за останні кілька років більшість членів НАТО віддають два відсотки ВВП, зокрема Польща та навіть більше.

Один з вірогідних сценаріїв у разі президентства Трампа – він  намагатиметься відгородитися від Європи, він не любить Європу, у нього зверхнє ставлення до ЄС взагалі.

Насправді ж попри ряд зауважень і питань, проєкт євроінтеграції – це  найкраще, що взагалі відбулося у світі.

Якщо він намагатиметься відсторонитися від Європи, то на думку Джона Болтона, Трамп виведе США з НАТО. Якщо це станеться, то вся система північноатлантичної безпеки, її зобов’язання, будуть зруйновані, і Європі доведеться самотужки концентруватися на питаннях безпеки й оборони. Попри мій скептицизм, я маю певний оптимізм щодо такої ситуації, що буде створена певна європейська безпекова організація, яка в разі потреби буде спроможна замінити НАТО, американські війська будуть виведені, а європейські держави мають згуртуватися й перегрупуватися у таку регіональну безпекову організацію.

Добрим свідченням такої перспективи є нинішня поведінка Європи щодо України.

Так, з огляду на певний занепад США щодо цього, на мексиканський наратив республіканців, Європа оперативно виділила фінансову підтримку Україні, завдяки чому українська держава стоятиме.

Щодо озброєнь. Наразі Європа не має достатніх обсягів озброєнь, хоча постійно працює над цим. Водночас склади озброєнь США мають чималі обсяги. І в разі надання озброєння Україні, потужність США не зменшиться. Тобто США як постачальника замінити наразі неможливо.

Проте нещодавно намалювалася ініціатива. Зокрема чеська влада знайшла в якійсь країні (в якій саме – не каже) багато боєприпасів для України. Наразі триває розв’язання питання фінансування цієї опції, переконаний, гроші буде знайдено.

Просунута частина європейського істеблішменту все усвідомлює, як і відповідальність. Нещодавно Марк Рютте (прем’єр-міністр Нідерландів) в доброму гуморі сказав, що вже час припинити скиглити, скаржитися, – що буде, коли прийде Трамп до влади. Ми мусимо до цього підготуватися. На щастя, вже є розуміння моменту.

Радек Сікорські (міністр закордонних справ Польщі) взагалі сказав, що може відбутися в Європі, якщо США припинять допомагати. Він не відкидає ймовірного зіткнення з Росією. Тим часом Путін залякує ядерною бомбою. З огляду на це, Сікорські не відкидає розміщення ядерної зброї в Польщі. Європа зрозуміла, що втихомирення агресора не працює. Агресор розуміє лише силу.

З 1949 року донині трансатлантичному співробітництву вдалося зупинити поширення комунізму й решти інфекції у світі, стримати агресивні сили, зокрема Радянський Союз. Без НАТО це було б неможливо.

Це є певним холодним душем для тих євро-лицемірів, які критикували Америку, були завжди незадоволені, натомість якщо Америка залишить Європу, вони заголосять, що їх покинули на самоті.

Сподіваюся, що отямлення буде вчасним.

Трамп симпатизує диктаторам, він тиснув плече Кім Чин Ина, позитивно говорить про товариша Сі, лише з Іраном у нього не склалося поки. Трамп мріє про зникнення парламентаризму, судів. На щастя, у США таке неможливо. Адже кожен штат – це як окрема держава.

Натомість це поки розмови, і віримо, що після американських виборів світовий порядок залишиться звичним.

Спілкувалася власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук, заступниця головного редактора

In English