Григорій Месежников: Вступ України до ЄС є важливим вектором для Європейського Союзу

Григорій Месежников

Останнім часом ми спостерігаємо саботаж серед країн-учасниць, оскільки в деяких із них зростає вплив Росії, яка маніпулює націоналістичними партіями. Чи здатен ЄС розв’язувати цю проблему кореспондентка Newssky запитала у Григорія Месежникова, президента Інституту громадських справ у Словаччині.

Переважна більшість європейської еліти виступає за відкриття цих переговорів. Єврокомісія погодилася. Україна вже, по суті, має другий рік статус кандидата. Тому я вважаю, що немає потреби боротися з кимось, хто виступає проти членства України в Євросоюзі. Є один виняток. Так, лідер однієї з держав намагається зараз, по суті, вилучити з порядку денного очікуваного засідання Європейської Ради Україну. Це Віктор Орбан.

Як мені відомо, ніхто з представників окремих держав-членів Євросоюзу нічого подібного не вимагає. І хоча я думаю, що знайдуться в країнах ЄС такі політики, які не надто симпатизують руху України у європейському напрямку. Але нині з тих державних діячів, які впливають на рішення, на мою думку, крім Віктора Орбана навряд чи хтось спробує заблокувати шлях України до Євросоюзу шляхом заборони на відкриття цих переговорів.

У який спосіб Євросоюз зараз чинитиме тиск на Віктора Орбана?

Він написав листа, правда, в цьому листі прямо не заявив про те, що Угорщина блокуватиме, але спробував змінити порядок денний, що начебто Україна поки що не готова тощо.

Відомо, що з цього питання потрібне одностайне голосування. Єврокомісія рекомендує розпочати переговори. Зрозуміло, що всі національні уряди повинні з цим погодитися, і, на мій погляд, тиск, який зараз Євросоюз чинитиме на Віктора Орбана, матиме особливу дію, бо це стратегічне завдання для Євросоюзу. Це питання стратегічне.

Україна зараз перебуває під російською агресією. Україна бореться не лише за свою незалежність, не лише за свою свободу, вона бореться за незалежність, свободу, демократію у всій Європі. Тож завдання всіх держав-членів Євросоюзу, насамперед сусідніх, зокрема й Словаччини, підтримати Україну абсолютно одностайно і не потішити Росію, яка спить і бачить, а як можна заблокувати Україні шлях до Євросоюзу.

Якщо Україні вдасться успішний шлях до Євросоюзу, це, звичайно, буде великою поразкою Москви.

Ви гадаєте, що Орбан блокує будь-які спроби України вступити до Євросоюзу, бо це спричинено спільними інтересами з Росією, чи то дешевими корисними копалинами, чи Угорщина має інші амбіції?

Угорщина часто використовує як привід ситуацію з етнічними меншинами в Україні, зокрема з угорською нацменшиною. Це давня пісня Віктора Орбана. Якщо проблема є, є механізми її врегулювання. Але Віктор Орбан просто користується такою нагодою.

Насправді Віктор Орбан пов’язаний якимись дивними зв’язками з Росією. Йому ближчий тип режиму, який у Росії існує, він має особисті стосунки з Володимиром Путіним. Гадаю, що навіть з огляду на те, що Орбан намагається намалювати ситуацію, ніби Україна не займається питаннями нацменшин, громадянських прав етнічних угорців в Україні.

У такій прихованій формі, судячи з усього, у Віктора Орбана виявляються ревізіоністські тенденції, і тому він особливо не критикує Росію за її політику щодо України та знаходить завжди якісь причини для того, щоб критикувати Україну.

Останніми днями він відзначився заявою, що Україна, нібито, є однією з найкорумпованіших країн. Він не приховує симпатії до авторитаризму, м’яке ставлення до російської, такої ревізіоністської, окупаційної політики. І загальна антипатія до України як до сусідньої держави. Це недалекоглядна позиція, бо Україна, виборюючи свою свободу, водночас захищає й Угорщину, яка з Україною межує.

У самій Угорщині дуже багато політиків, які це усвідомлюють, які Україну підтримують. Але оскільки Віктор Орбан є найсильнішим політиком в Угорщині, зараз голова уряду, в його руках влада. Він користується способом, що відповідає його ставленню і до російсько-української війни, і до Росії, і до Володимира Путіна.

На вашу думку, чому Орбан використовує таку маніпуляцію? Адже в Євросоюзі досить розумні люди, які добре розуміють, через що він намагається бути таким стримувальним чинником для ухвалення рішення щодо вступу України до Євросоюзу.

Є ще один аспект, про нього теж слід сказати. Річ у тім, що в Угорщині, крім того, що її політика щодо України розбігається з політикою Євросоюзу, є інші проблеми у відносинах з ЄС. Насамперед основні тенденції внутрішньополітичного розвитку Угорщини. Угорщина вже кілька років є об’єктом критики окремих держав Євросоюзу, певних структур ЄС через політику, яку Віктор Орбан провадить усередині країни.

Тобто це обмеження незалежності засобів масової інформації, недружнє ставлення до гравців громадянського суспільства, концентрація влади тощо.

Тож саме на цьому тлі проблема зі ставленням Угорщини до України якось є досить виразна. На мій погляд, тут вірогідні певні якісь у лапках компроміси.

Якщо ви припините нас, припустимо, критикувати за нашу внутрішню політику, ми пом’якшуємо нашу позицію щодо України. Тут усе перемішано – загальна тенденція розвитку самої Угорщини, симпатії до Росії як держави. Віктор Орбан часто говорив про свої симпатії до Путіна. Ті ж тенденції плюс такий прихований може бути, ревізіонізм історичний.

І особисте ставлення Віктора Орбана до України як держави.

Його не бентежить позиція Євросоюзу, бо він фактично ними маніпулює, чи він використовує це для свого зиску?

Але річ у тім, що Орбан взагалі досить досвідчений практик, адже це все-таки вже десь 10, 12 років у нього проблеми у відносинах з Євросоюзом. Він цього не приховує, критикує прямо Євросоюз, окремих політиків.

Він звинувачує Євросоюз у підході до деяких проблем, спільних для європейських країн, звинувачує Євросоюз у здійсненні неправильної політики, критикує політику інших держав Євросоюзу.

У нього є досвід такої боротьби, позиційної боротьби, іноді навіть певного шантажу, насамперед у разі останніх пакетів санкцій проти Росії. Віктору Орбану вдалося щось виторгувати, якісь винятки для себе.

Тобто це були винятки начебто для Угорщини, насправді  — для окремих осіб, наближених до російської влади. Тобто він уже в цьому контексті свою руку набив, він не новачок і має досвід.

Усі проблеми, які існують, необхідно вирішувати у межах наявних механізмів, внутрішніх механізмів, механізмів оцінювання, зокрема Венеційської комісії. І все це між державами й зокрема тими, які нещодавно вступали до Євросоюзу, це розв’язувалося.

Тож я переконаний, що для України іншого сценарію, ніж тісна співпраця з державами, які підтримують її євроінтеграцію, немає.

Постійно слід нагадувати угорському керівництву, що Україна — це держава, яка, в принципі, зараз сповідує ті самі принципи, на яких будується Євросоюз: свобода, демократія, солідарність, спільна підтримка та створення механізмів безпеки — це все важливо не лише для України, але й для Угорщини. Тож варто українському керівництву постійно на цьому наголошувати, що в принципі воно й робить. Гадаю, що українська влада жодних помилок, які пов’язані з процесом підключення до інтеграції, не робить.

Зрозуміло, що є домашнє завдання, тобто реформи, боротьба з корупцією тощо. Українська влада добре знає, що їй робити.

Ми розуміємо, що позиція Угорщини — це мильна бульбашка на тлі європейської опери. Подивимося, що все це спричинить, чи здатен вплив Угорщини створити якісь тимчасові перешкоди.

У європейських країнах, на жаль, існують такі групи політичних діячів. Цілі політичні партії, якісь лобістські структури, які перебувають під російським впливом, які можуть чимось нашкодити Україні, активізуються.

Ось, наприклад, блокування руху на кордоні між Україною та Польщею, Україною та Словаччиною. У принципі, це ніби результат діяльності лобістських груп транспортників або груп у межах сільськогосподарського лобі.

І цілком можливо, що до цієї справи долучаються гравці російського впливу. Так, така ймовірність є не лише, до речі, у країнах центральноєвропейських, а й західноєвропейських.

Тож зараз ситуація пов’язана з підключенням України до євроінтеграції, відрізняється від тієї ситуації, яка була наприкінці 90-х – початку двохтисячних років. Тоді в принципі, нашій державі треба було проводити реформи, проводити процес перемовин.

Умови існували з погляду впливу зовнішніх гравців. Тоді Росія була слабкою державою, вона також не погоджувалася з тим, щоб Словаччина йшла на Захід, натомість Росія тоді не мала сил для того, щоб цьому перешкодити. Зараз, як відомо, Росія стала агресивною імперіалістичною державою шовіністів. Свою незгоду висловлює у формі збройної агресії. Звісно, Україна у складнішій ситуації, ніж ми свого часу.

Вступ України до ЄС є важливим вектором для Європейського Союзу, для бідних країн Євросоюзу, для самої України.

Спілкувалася Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора

In English