Габор Хорват: Українці мають пам’ятати, що початок переговорів – це ще не кінець

Ґабор Хорват

Останнім часом ми спостерігаємо саботаж серед країн-учасниць, оскільки в деяких із них зростає вплив Росії, яка маніпулює націоналістичними партіями. Чи здатний ЄС розв’язати цю проблему — запитала кореспондентка Newssky у заступника головного редактора угорської газети Népszava Габора Хорвата.

Минулої п’ятниці у своєму щотижневому радіошоу прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан детально розповів про свій план відтермінування початку переговорів про вступ України до Європейського Союзу. Замість того, щоб розпочати процес вступу, він запропонував угоду про стратегічне партнерство, після якої, виходячи з досвіду, через п’ять-десять років ЄС мав би переглянути це питання. За його словами, початок переговорів про вступ, безумовно, не в інтересах Угорщини, і він погрожував протистояти цьому, якщо це питання винесуть на наступний саміт ЄС. Він також навів ту обставину, що частина України перебуває під російською окупацією, тому «не можна бути впевненим щодо території України».

Водночас міжнародний речник уряду Золтан Ковач у суботу гнівно зреагував на новину про те, що колишньому президентдві Петру Порошенку не дозволили перетнути український кордон дорогою на зустріч з Орбаном. За словами Ковача, Угорщина не має бажання сприяти спробам президента Зеленського щодо політичних «розбірок». Його допис на X (раніше відомий як Twitter) стверджував, що внутрішні конфлікти акцентують той факт, що Україна не готова до переговорів про вступ.

Це й надто, у Будапешті ходять чутки, що зображення Володимира Зеленського ледь не постало на тисячах білбордів по всій країні. За пів року до виборів до Європарламенту та за сім місяців до головування в ЄС уряд Угорщини розпочав кампанію проти Брюсселя та «самі знаєте кого» під гаслом «Не танцюйте під їхній свисток!». За легендою, портрет Зеленського в останню мить вилучили з галереї людей, на яких угорці не повинні зважати. Залишилися портрети президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн і Алекса Сороса, сина і спадкоємця мільярдера Джорджа Сороса.

Позиція Орбана чітка: Україна повинна відмовитися від частини своєї землі та отримати схвалення Росії, перш ніж навіть думати про вступ. Він намагається проштовхнути цю ідею, не заперечуючи теоретичної можливості майбутнього членства: але створюючи неможливі практичні перешкоди. Україна потребує моральної (та іншої) підтримки зараз, а не через п’ять чи десять років. Загальновідомо, що країна в нинішньому стані не відповідає вимогам і просто не може виконати всі вимоги ЄС. Проте початок переговорів про вступ може дати Києву поштовх і зміцнити народну підтримку опору проти імперської Росії.

Тактика зволікання Орбана є ознакою слабкості. Він веде важкі переговори про вивільнення принаймні частини заморожених коштів ЄС, які йому дуже потрібні, оскільки економіка Угорщини не в доброму стані. Він також конфліктує з американською адміністрацією Джо Байдена, чий посол дуже активний у соцмережах. Угорщина не може атакувати напряму, це позиція, з якою погоджуються Німеччина, Франція, Італія та Польща, але Орбан чомусь знову і знову повинен демонструвати свою лояльність до Володимира Путіна.

На завершення: вето Угорщини проти початку переговорів з Україною сприйматиметься як точка неповернення. Остаточний розрив не з бюрократією ЄС у Брюсселі, а насамперед з Німеччиною та Польщею. Буде непросто знайти рішення, яке збереже обличчя, але знаючи навички Орбана та силу інших гравців, вони, ймовірно, щось придумають. Швидше ні, що буде розпочато процес під назвою переговори про вступ, або якщо він буде так називатися, ЄС знайде спосіб, щоб Угорщина цьому протистояла без права вето. Що б не сталося, українці мають пам’ятати, що початок переговорів – це ще не кінець. У кейсі Туреччини минуло 18 років, а прогресу, яким можна пишатися, немає.

Спілкувалася кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора Марина Ковальчук.

In English