Девід Стулік: не можна сподіватися на швидкі рішення, але Захід реагуватиме швидше

Девід Стулік

На тлі заяви президента Росії Володимира Путіна про «приєднання» тимчасово окупованих українських територій до Росії та успішних наступальних дій захисників України на фронті. Київ майже одночасно прийняв два резонансні рішення. Йдеться про офіційне направлення заявки України на членство в НАТО генсеку Єнсу Столтенбергу та схвалення Володимиром Зеленським рішення РНБО про неможливість будь-яких переговорів з Володимиром Путіним.Чи правильні такі кроки і чи є надія на успіх? Про це Newssky запиталася в Девіда Стуліка, старшого політичного аналітика Європейського центру політики безпеки.

Так, це був правильний крок подати заявку на членство до ЄС і НАТО, хоча стосовно НАТО немає багато надій і перспектив на успіх, бо власне НАТО наразі не готова розширюватися і взяти до себе в члени Україну.

Щодо ЄС дещо інша ситуація. Цей процес дуже довгий, і якщо Україна виконуватиме всі сім умов, які окреслили Європейська комісія і Європейська Рада 25 червня у своїх рішеннях, то звісно, буде певний прогрес. Україна просуватиметься на цьому шляху. Натомість це буде дуже повільно. Не можна сподіватися на швидкі рішення. Водночас такі кроки — подання заявок — штовхають ЄС і НАТО швидше реагувати, усвідомлювати, що потрібно українцям.

Окрім того, це важливо з огляду на суспільну думку в європейських країнах, важливо, що думають суспільства в європейських країнах, і такі кроки привертають увагу до ваших проблем (українських – ред.).

Як у Чехії тривало просування до НАТО, що було найскладнішим і як ви з цим впоралися?

Дуже складно порівнювати процес вступу до НАТО для України і Чехії, бо тоді в 90-х роках ми мали неймовірно широке вікно можливостей.

Росія була слабка, вона пішла з центральної Європи, була зайнята власними проблемами.І тоді ніхто не протестував проти нашого вступу до НАТО. Це неправда, що Росія говорить наразі, що вони вже тоді були проти. Я навіть думав тоді про вступ Росії до НАТО.

Як тривало просування Чехії до НАТО?

Одразу після Оксамитової революції 1989 року був національний консенсус щодо вступу до НАТО і ЄС. Відтак наша дипломатія, уряд , президент, весь політичний клас були єдиніщодо цього, від першого дня почали просувати Чехію до НАТО.

Ми мали власного адвоката Мадлен Олбрайт, яка була Держсекретарем США. Вона родом з Чехії. А також особистість президента Гавела була дуже важлива. Тож ми мали потужну одностайну підтримку Заходу – Чехія, Угорщина і Польща.

Ми робили швидкі реформи нашої армії, військової промисловості, нашого озброєння, куди йшли великі бюджетні кошти.

Був спільний консенсус, була політична воля, не було жодних міжнародних бар’єрів на кшталт Росії чи інших країн. Тому все відбулося швидко.

Найскладніше — були фінанси. Переоснащення. Переозброєння сучасними зразками зброї.Ми досі не виконуємо стандарт, бо це шалені кошти. У нас досі стара військова техніка на військовому обліку.

У НАТО стандарт 2% ВВП на оборону. У нас завжди з цим були великі проблеми. Ми досі його не виконуємо, бо це неймовірне навантаження на державний бюджет, а кошти, звісно, ліпше спрямувати на соціальну політику, а не на озброєння. Це найбільший виклик для нас і дотепер.

Протягом 12 років Девід Стулік працював речником делегації Європейського союзу в Києві.

Англійською

Спілкувалася Марина Ковальчук, Newssky