Політико-економічна репліка від «суворого реаліста»

ЧернецкийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Харків – Житомир), кандидат економічних наук, доктор соціологічних наук, автор книг «Вища освіта в ринковій економіці» (1991), «Світова економіка» (2007, 2009) та ін. і більш ніж 330 статей – спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

Характеристиці ключових завдань соціально-економічного розвитку України в контексті міжнародних порівнянь було присвячено мою недавню статтю в журналі NEWSSKY.COM.UA. Тепер з’явилася можливість інформацію з попередньої статті певною мірою доповнити. Цим завдячую свіжим матеріалам, розміщеним на офіційному сайті Міжнародного валютного фонду.

економікаУ згаданій статті, зокрема, характеризувався рівень життя, себто головний результат функціонування соціального інституту економіки, у 195 державах світу за допомогою такого показника, як валовий національний доход (ВНД) на душу населення, вимірюваний із використанням паритету купівельної спроможності (ПКС) національних валют. Сутність ПКС, за формулюванням фахівців Світового банку, полягає в тому, що так званий «міжнародний долар» (надалі просто долар) – застосовуваний інструмент вимірювання – має таку ж купівельну спроможність стосовно ВНД або валового внутрішнього продукту (ВВП) певної країни, тобто сукупності товарів і послуг, що в ній виробляються, яку долар США має в межах США. Нарешті, наголошувалося, що в контексті міжнародних порівнянь останній показник – ВВП – є взаємно замінюваним із ВНД.

Звернуся до матеріалу МВФ, який англійською називається World Economic Outlook Database, April 2015, щоби взяти звідти відомості про величину ВВП за ПКС на душу населення у 2014 році. У рейтинг за цим показником включені 36 держав, серед яких й Україна. По-перше, до нього ввійшли всі країни колишнього «соціалістичного табору» або їх спадкоємиці, що нині є членами Європейського Союзу: у низхідному порядку – Чехія, Словенія, Словаччина, Литва, Естонія, Польща, Угорщина, Латвія, Хорватія, Румунія, Болгарія. До речі, сьогодні Україну офіційно не розглядають ні як кандидата, ні навіть як потенційного кандидата на членство в ЄС, у чому можна переконатися, звернувшись до відповідного розділу офіційного сайту цієї організації. У рейтингу представлені всі нинішні кандидати на вступ, в алфавітному порядку – Албанія, Македонія (колишня республіка Югославії), Сербія, Туреччина, Чорногорія. З двох потенційних кандидатів на членство в ЄС у ньому фігурує Боснія і Герцеговина, але відсутнє Косово (через відсутність відомостей у використаному джерелі). Крім того, до рейтингу включені решта колишніх республік СРСР і країн соціалістичного табору (інформації щодо Куби та Північної Кореї також немає) й іще три в певному розумінні взірцеві держави Азії – Афганістан, Індія та Індонезія. Остання, подібно до іншої країни, що належить до числа одинадцяти мегасуспільств, як я їх називаю, – Китаю, – крок за кроком виривалася з бідності  і тепер впевнено входить до групи національних господарств середнього рівня розвитку (тих, у яких ВВП за ПКС на душу населення перевищує 9 тис. дол.). Велика Індія перебралася з третьої до другої (5–7 тис. дол.) підгрупи держав низького рівня економічного розвитку, а Афганістан, де запекла війна триває, є типовим прикладом країни нижчої підгрупи (1–3 тис. дол.).

1) Чехія – 29 925 дол.;

2) Словенія – 29 658 дол.;

3) Словаччина – 28 175 дол.;

4) Литва – 27 051 дол.;

5) Естонія – 26 999 дол.;

6) Польща – 25 105 дол.;

7) Угорщина – 24 942 дол.;

8) Росія – 24 805 дол.;

9) Казахстан – 24 020 дол.;

10) Латвія – 23 707 дол.;

11) Хорватія – 20 889 дол.;

12) Румунія – 19 712 дол.;

13) Туреччина – 19 610 дол.;

14) Білорусь – 18 161 дол.;

15) Болгарія – 17 860 дол.;

16) Азербайджан – 17 618 дол.;

17) Чорногорія – 14 996 дол.;

18) Туркменистан – 14 165 дол.;

19) Македонія – 13 349 дол.;

20) Сербія – 13 329 дол.;

21) Китай – 12 880 дол.;

22) Монголія – 11 882 дол.;

23) Албанія – 11 377 дол.;

24) Індонезія – 10 641 дол.;

25) Боснія і Герцеговина – 9 833 дол.;

26) Україна – 8 668 дол.;

27) Грузія – 7 653 дол.;

28) Вірменія – 7 374 дол.;

29) Індія – 5 855 дол.;

30) В’єтнам – 5 635 дол.;

31) Узбекистан – 5 609 дол.;

32) Лаос – 4 987 дол.;

33) Молдова – 4 979 дол.;

34) Киргизстан – 3 361 дол.;

35) Таджикистан – 2 688 дол.;

36) Афганістан – 1 937 дол.

Коротко прокоментую красномовний сам по собі рейтинг. Що стосується шести лідерів – членів ЄС із 2004 р., вони тепер тривко ввійшли до світової групи держав високого рівня економічного розвитку, нехай до нижчої її підгрупи. Новачок цієї групи – Польща – демонструє добру динаміку: за прогнозами, її ВВП за ПКС на душу населення у 2015 р. складе вже 26 210 дол., залишивши далеко внизу «класифікаційну» 25-тисячну позначку. Також до цієї групи приєднається ще один член ЄС – Угорщина: там цей показник за підсумками року зросте до 25 895 доларів.

У протилежному напрямку починає рухатися Росія: її ВВП за ПКС на душу населення у 2013 р. склав 24 298 дол., за підсумками 2014 р., як бачимо, зріс до 24 805 дол., або на 2 %, а у 2015 р. зменшиться до 24 067 дол., або на 3 %. Взагалі, за підсумками нинішнього року РФ випередять як Казахстан, де показник, що розглядається, збільшиться до 24 360 дол., так і найменш економічно розвинена з країн Балтії – Латвія, де він сягне 24 541 дол.! Такою є для Росії плата за путінську агресію. Але, констатуючи це, не треба втрачати реалізм оцінок: в Україні ВВП за ПКС на душу населення (який знижувався протягом усього воєнного періоду – з 9 143 дол. у 2013 р. до 8 668 дол. у 2014 р. і, за прогнозами, 8 278 дол. у цьому році) є майже в 3 (три!) рази меншим, ніж у згаданих – провідних – країнах (Латвії, Казахстані, РФ) групи держав середнього рівня економічного розвитку, і більш ніж у 2 (два!) рази меншим, ніж у найбіднішій країні ЄС – Болгарії (де він за підсумками року становитиме 18 327 дол.)…

бакКортить іще аналізувати, аналізувати й аналізувати. Але надаю можливість шановним читачам зайнятися цим самостійно. А сам спробую дати відповідь по суті на сакраментальне питання: що робити? Вона буде дуже короткою: здійснювати українське економічне диво (без лапок!). Альтернативний варіант – визнати неспроможність суспільства до ефективного розвитку і здатися «на милість» (???) путінським «рашистам» та іншим подібним доброзичливцям. І припинити балачки про Революцію Гідності, всенародну готовність захищати Батьківщину, потяг до європейських цінностей тощо. Це принаймні буде чесно. Чесно?! Мабуть, так, хоча й огидно… Однак «не вірю!», причому навіть більшою мірою, ніж К.С.Станіславський жалюгідним псевдо-акторам. Не хочу й не стану вірити!

Поділяю впевненість головного редактора журналу NEWSSKY.COM.UA Максима МИХАЙЛЕНКА в тому, що продемонструвати світові економічне диво нашому народові цілком до снаги. Перешкода лише одна, проте дуже й дуже… неприємна, а саме: вкрай неефективна держава. Держава, що зорієнтована зовсім не на оптимальне розв’язання нагальних і фундаментальних проблем суспільного розвитку. Тож слід терміново приймати Закон України з такою, приміром, назвою: «Про надзвичайний стан у системі державного управління». Цей шлях виходу з нинішньої кризи вважаю єдино реалістичним. І готовий його надалі опрацьовувати, якщо громадськість зацікавиться. А заразом створювати справжню демократичну партію, що представлятиме інтереси всіх трудящих: і підприємців, і найманих працівників, і пенсіонерів.

Так переможемо.

Поширити / Поделиться:

В тему:

,
Комментарии для: “Політико-економічна репліка від «суворого реаліста»
  1. Вітаю, пане Юрію! Радий, що наші думки і висновки практично збігаються. Зауважу, що партія,яка об*єднає «і підприємців, і найманих працівників, і пенсіонерів», ІМХО, має розпочинатися, як масовий рух/платформа. Разом з однодумцями напрацювали відповідну концепцію, виклад якої розміщений тут: ipgd.com.ua/files/vupysk1...tichni_nauki.pdf

    НАУКОВИЙ ВІСНИК Інституту політичних і геополітичних досліджень (ipgd.com.ua/index.php/sci...ki/vipusk-1-2015)

    ВИПУСК №1, 2015

    УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ: ВІД ФОРПОСТУ ДО ЦЕНТРУ

    View Comment
UkrNET - поисково-информационный ресурс