Євген Коновалець — очільник боротьби за незалежну Україну

Ексклюзив. 23 травня виповнилося 85 років від дня загибелі від рук більшовицького аґента видатного діяча українського національно-визвольного руху, Провідника Української військової організації та Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця (1891-1938).

Євген Коновалець

Народжений на Галичині (с. Зашків, тепер — Львівської області), яка входила тоді до складу Австро-Угорщини, Євген присвятив своє життя справі здобуття незалежності України. Майбутню державу він бачив лише соборною, тобто об’єднаною в межах усіх українських етнічних земель. «Шлях до Львова лежить через Київ», — так Є. Коновалець відповідав опонентам, які пропонували обмежитися досягненням незалежності Східної (тобто української за національним складом населення) Галичини. Слова Коновальця не розходилися зі справами: саме він ще у 1918 р. очолював підрозділ Січових Стрільців, який у Києві — столиці Української Народної Республіки — охороняв Центральну Раду під час т. зв. Січневого повстання керованих Москвою більшовиків.

Коли стало ясно, що черговий етап національно-визвольної боротьби українців зазнав поразки, Євген Коновалець був одним із перших, хто негайно розпочав підготовку до нових боїв за незалежність. Уже в 1920 р., опинившись у таборі для інтернованих українців у Польщі, він з однодумцями заснував Українську військову організацію, головною метою якої було збройне протистояння польським намаганням захопити Галичину та Волинь. Упродовж майже десяти років послідовно розбудовуючи організацію, розширюючи коло її завдань та залучаючи ідейно споріднені національні об’єднання, Є. Коновалець на І Конґресі Українських Націоналістів у 1929 р. започаткував ОУН, яка не на одне десятиріччя стала флагманом боротьби українців за відновлення державності.

Очолюючи впродовж 1930-х років ОУН, Євген Коновалець, крім високих моральних вимог до членів Організації, постійно наголошував також на необхідності єдності її лав, недопущенні згубного для загальнонаціональної справи фракціонерства. Хоча Провід Українських Націоналістів у силу зрозумілих причин діяв за кордоном, основна частина організаційного активу працювала в умовах підпілля на Галичині та Волині, що належали Польщі. Різні умови життя й діяльності викликали різні погляди членів ОУН на методи боротьби, але Провідник своїм незаперечним авторитетом гасив усі наявні та потенційні суперечності. Особливим аспектом діяльності Євгена Коновальця була розбудова підпільної мережі на Східній, підсовєтській, Україні. Імовірно, саме ця робота й мала для Провідника фатальні наслідки.

Керівництво Совєтського Союзу, так само як і сучасної російської федерації, добре розуміло, що без України їхня великодержава існувати не зможе. Тому Сталін, скоївши злочин Голодомору-геноциду в Українській СРР, скерував значні сили на боротьбу з національним рухом за кордоном. А найпотужнішою з революційних організацій, що змагалися за самостійну Україну, була ОУН, очолювана Євгеном Коновальцем. Через те спецслужби СРСР безнастанно за ним полювали. На превеликий жаль, чергова спроба вбивства Провідника 23 травня 1938 року в Роттердамі аґентові НКВД вдалася…

Таким чином, саме напередодні найбурхливіших подій ХХ сторіччя, пов’язаних із Другою світовою війною, ОУН залишилася без загальновизнаного очільника. Згодом — напевно, не без участі совєтських, німецьких та польських аґентів — стався прикрий розкол в Організації, спричинений невизнанням більшістю галицького підпілля леґітимного наступника Євгена Коновальця — Андрія Мельника. Відтак, утворилася ОУН (революційна), яку очолив керівник Крайової екзекутиви (виконавчого органу) Степан Бандера. Саме фігуру останнього совєтські, а потім — рашистські ідеологи визначили на роль жупела, щоб ним лякати «советских граждан», а тепер — «россиян».

Постать С. Бандери загальновідома, і він, безперечно, герой України. Проте, він був лідером лише однієї з фракцій ОУН, тоді як Євген Коновалець очолював цілу Організацію. І, на превеликий жаль, особистість Є. Коновальця досі лишається незаслужено нерозкрученою. А даремно…

У середовищі західної української діаспори вже невдовзі після загибелі Провідника 23 травня стало вшановуватися як День героїв, присвячений пам’яті Євгена Коновальця і його численних побратимів. Переконаний, до вшанування цього дня варто долучитися і нам. Тисячі героїв уже в наш час поклали голови за Україну на війні з усе тим же нашим одвічним московським ворогом. Вони продовжили справу утвердження самостійності української нації, яку започаткували Міхновський, Петлюра, Коновалець, Олена Теліга, Ольжич, Шухевич, Бандера, Стус, Чорновіл… Вічна їм пам’ять.

Слава Україні! Героям слава!

Юрко Луганський, для Newssky