Як Дмитро Шимків розвиває компанію-виробника БПЛА, що можуть гайнути на 3100 км аж за Урал

Минулого тижня технопідприємець Дмитро Шимків дав велике інтерв’ю «Економічній правді» про безпілотники D-80 Discovery та E-300 Enterprise, які виробляє компанія AeroDrone, де Дмитро є інвестором. «Чому я зайшов у цей стартап? Перше — це вага. У світі багато людей займається безпілотною авіацією, але найчастіше мова йде про легкі літаки. Далі йдуть середні, а далі нема нічого аж до літаків, які піднімають одну-дві тонни, наприклад, MQ-9 Reaper. Тобто є велика незайнята ніша», — каже він. У компанії Дмитро відповідаж за бізнес-девелопмент, інвестори, взаємини з держструктурами, пише dev.ua.

За словами Шимківа, нині літальні апарати, що виготовляє AeroDrone, не контрактує Міністерство оборони. Хоча літаки можуть пролетіти понад 3000 км. Наразі компанія виготовляє тільки одиниці літаків на місяць. Для серійного виробництва немає замовлень.

Публікуємо найцікавіші тези з розмови.

Про користь БПЛА для фронту

Discovery має вантажопідйомність 80 кг, Enterprise — 300 кг. Це другий клас безпілотників. Вони призначені для розвідки, доставки вантажів на фронт та можуть бути платформою для несення складного обладнання, озброєння й ураження противника. Вартість комплексу з двох D-80 з дорогими камерами та системами зв’язку — $450 000.

Один з літаків може перебувати в повітрі до 23 годин. Літаки можуть нести набір важкого радіотехнічного обладнання для розвідки. Недавно ми на демонстрації показали військовим, як наш літак може нести розвідувальне обладнання, якого ще навіть немає в ЗСУ. E-300 має кращу стабільність. Завдяки цьому на одній з камер середньої вартості нам вдалося досягти 40-кратного зуму.

Військовим часто потрібно робити термінові постачання, наприклад, дефіцитних запчастин, однак наземним транспортом — довго. Згадайте Маріуполь, коли в оточення літали гелікоптери з вантажами. У мене знайомий загинув в одному з цих гелікоптерів. На їх місці могли бути наші безпілотники. Ці літаки не треба мати в кожному підрозділі, але для певних завдань вони потрібні.

Літак E-300 Enterprise є платформою, на яку можна встановлювати різне обладнання, у тому числі таке, яке раніше ніхто і не думав ставити на БПЛА. У нас є один проєкт на стадії випробування. Він може стати доповненням для авіації сухопутних військ. Більше не скажу, бо вас москалі читають.

E-300 Enterprise може летіти на 3 100 км. Такий «голий» літак без обладнання коштує $300 000. Це дорого і недоцільно, але все залежить від бажання військових.

Локалізовані на 30%

70% вартості літаків — імпорт. У нас тільки робоча сила та виробничі витрати. Колись в Україні був авіаційний алюміній, але зараз його немає. Авіаційної тканини теж немає. Двигуни ми теж закуповуємо. В Україні не виробляють авіадвигуни для невеличких літаків. Гадаю, значно більше шансів, що наші підприємства почнуть виробляти маленькі електричні двигуни, ніж двигуни внутрішнього згоряння.

Технологія літаків — наша. Це непросто — узяти і переробити двомісний літак на безпілотник. Це купа модифікацій із збереженням аеродинамічних характеристик. Це електроніка, програмування, власні розробки, частини керування.

Частину програмного забезпечення роблять в Україні,частину — замовляємо на аутсорсі.

Про бізнес у Польщі та курс на експорт

Мені не все подобається у відносинах Польщі та України, чого не хотілося б мати, коли будуєш щось довге. Відкриття бізнесу там був один із варіантів. Ми залишаємося з ідеєю виробничих потужностей і в Україні, і за кордоном. Обговорюємо це з низкою інвесторів, яким це цікаво.

Літаки можна застосовувати в сільському господарстві, логістиці, відстежуванні газопроводів, пожежогасінні. Усі іноземці, які бачать мої літаки, кажуть: «Блін, як дешево». Усі українці, які дивляться, кажуть: «Дорого».

Воєнні технології покращать їх надійність у районах з нестабільним зв’язком або поганими комунікаціями. Наприклад, ми зараз експериментуємо з оптичною навігацією.

Про заробітки

Коли я заходив, то був упевнений, що там є маржа. Однак під час укладання першого контракту побачив усі тодішні обмеження. Питання виробництва зброї завжди було поза моєю увагою. І ось я стаю виробником військового обладнання, читаю «нормативку» і починаю розуміти, чому до початку великої війни в Україні ніхто в «тверезому стані» не заходив як інвестор у виробництво техніки.

Зараз я нічого не заробляю на БПЛА, тільки витрачаю. Багато.

Була історія, коли європейський виробник критичних компонентів для літаків відмовив нам у постачанні після оплати за державним контрактом. Відмову пояснили отриманням рекомендацій від свого уряду. Думаю, росіяни могли бути причетними до цієї історії. Росія дуже хитро впливає на процедури оформлення митних речей, ускладнюючи ці процеси. Зрештою, ми вирішили проблему.

Про плани

У галузі зараз багато людей, яким цікаві технології, мені це подобається. Ми можемо рухатися в напрямку розвитку РЕБів, систем навігацій чи навіть оптики. Найважливіше — накопичення знань та досвіду.

Я знаю українських виробників, які на порядок крутіші за іноземних конкурентів. Мої прямі конкуренти — міжнародні. Я готовий з ними битися об заклад, проводити тестові змагання, бо я їх «зроблю».

Про співпрацю з Міноборони

Ми закінчили виконувати контракт у кінці 2023 року і вже два з половиною місяця чекаємо новий. Поки займаємося розробкою.

Перша проблема — Міноборони не укладає довгих контрактів. За законом, усі контракти повинні починатися і закінчуватися в рамках одного року, за винятком спеціальних умов, які рідко хтось отримує. Друга — нестача грошей у держави.

Третя — це формування потреби. Виробник не знає, чи потрібна його техніка в армії на конкретний сезон і йому про це не повідомляють. Сьогодні ви не потрібні, а завтра — потрібні. Підприємство так існувати не може.

Також відбулися зміни в Генеральному штабі та Міноборони, приходять нові люди. Це теж створює додаткові затримки. Останні шість місяців ми, виробники, отримуємо запити про спроможність виробляти певну кількість продукції у випадку укладення контракту. Ми інвестували, закупили обладнання, але в контракти це не трансформувалося.

Якщо держава не хоче купувати в українських виробників, а в них є спроможності, то треба дозволити експортувати. Проте цього не роблять. Головне пояснення — продукція потрібна армії. Однак законтрактувати цю потребу вони не можуть.

Читайте також на Newssky «Україна веде перемовини про гарантії безпеки з 10 державами» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.