Величезний шторм: Словаччина завершує рік під проводом ветерана Фіцо

Ексклюзив. Токсична виборча кампанія популістського лідера Роберта Фіцо оголила глибоку поляризацію словацького суспільства. Новий старий очільник уряду є ветераном у політиці, у ньому поєднався лівий популістський націоналізм, соціальний консерватизм, антиімміграційна риторика та обіцянки великих видатків для народу.
Ми переглядаємо події року, насамперед останні вибори в країні парадоксів. Фіцо та його партію Smer-SSD наздоганяла молода Progresivne Slovensko — досить нова лівоцентристська партія молодих модернізаторів із новаторським баченням майбутнього своєї країни.

Проте перемогу здобула проросійська SmerSSD, що в наслідку має перспективу різкої зміни зовнішньої політики Словаччини, загрозу підтримці ЄС України та підтримку політиків-популістів по всьому континенту.
Упродовж запеклої та токсичної” кампанії 59 річний колишній молодіжний активіст-комуніст чинив запеклі нападки на політичних опонентів, заявляв про змову з метою державного перевороту і навмисно натякав на фальшування результатів виборів.

Smer та його потенційні вкрай праві союзники також працювали над тим, щоб права ЛГБТК+ стали центральним питанням на виборах задля мобілізації його основного електорату на противагу прогресивним цінностям, які поширені поміж молоді, насамперед у великих містах.

Фіцо також допомогли давні проросійські настрої, нещодавно розпалені війною в Україні, і систематична кампанія дезінформації, яку провадить Кремль, що заполонив соціальні мережі. Ці речі близькі тим, хто почувається маргіналізованим після закінчення комуністичного правління в 1989 році та здобуття Словаччиною незалежності. Сплинули десятиріччя, а старші словаки потерпають через жалюгідні пенсії та незадовільний рівень охорони здоров’я.

«Це довга та глибока ностальгія. Очікування багатьох людей щодо демократії виявилися порожніми, вони розчаровані… і голосують за Фіцо та праві партії», — сказала Домініка Гайду із братиславського аналітичного центру Globsec. «Частина Словаччини безперечно все ще традиційна і консервативна, тому використання страху перед невідомим дуже ефективно».

Ще одним чинником є нестабільна політика останніх років. Фіцо був змушений піти з посади прем’єр-міністра невдовзі після вбивства у 2018 році журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої, що спричинило найбільші протести у Словаччині з часів падіння комунізму. Через рік на тлі нових повідомлень про розслідування хабарництва та надмірний вплив тіньових бізнесменів президентом було обрано адвоката з прав людини та активістку Зузану Чапутову. Потім 2020 року до влади прийшла коаліція правих і центристських партій, обрана на антикорупційній платформі.

Новий уряд, що чинив постійні конфлікти всередині, незабаром почав наражатися на труднощі. Хоча десятки високопосадовців, поліціянтів, суддів, прокурорів, політиків та бізнесменів, пов’язаних зі Smer-SSD, були засуджені за корупцію та інші злочини, хаотична реакція на пандемію Covid та кризу здорожчання життя погіршили ситуацію. Тимчасовий кабінет технократів було призначено напередодні Чапутовою.

Ця політична нестабільність дозволила Фіцо повернутись і дала йому нову мотивацію для завоювання влади. «Фіцо… поглянув униз і назовні. Причиною його повернення стала не війна в Україні, а розгнівані та скривджені виборці, які шукають лідера чи захисника», — сказав Мілан Ніч, старший науковий співробітник Німецької ради з міжнародних відносин.

Торік самому лідеру Smer-SSD було пред’явлено кримінальні звинувачення за підозрою у створенні злочинної групи та зловживанні владою, але втрутився проросійський генеральний прокурор Словаччини та відхилив обвинувальний висновок.

«Він запозичує у Трампа і робитиме і казатиме те, що необхідно, беручи праворуч і ліворуч. Він дуже вміло позиціював себе як супротивник істеблішменту. Його головний інтерес зараз — звести нанівець судові зусилля… Він втече через перемогу», — сказав Ніч.

2023 рік Словаччина розпочала з надсилання в Україну винищувачів МіГ-29 та з саги про відставку уряду
Прем’єр-міністр Едуард Хегер підтвердив, що український президент на позачерговому саміті в Брюсселі звернувся з проханням щодо винищувачів МіГ-29. Він додав, що невдовзі може розпочатися процес переговорів щодо постачання. Хегер наголосив, що списані винищувачі, які Словаччина не використовуватиме, можуть врятувати життя в Україні.«Україна захищається. Незабаром буде рік, як Росія напала на Україну», — нагадав глава словацького уряду, додавши, що Україна хоче миру.

Хеґер зреагував на слова Роберта Фіцо, який сказав, що Словаччина має надіслати ковдри людям в Україні. «Надсилати ковдри тим, хто може загинути — це повний цинізм», — додав прем’єр. За його словами, політика Фіцо може повернути Словаччину на десятиріччя назад, у чорну політичну діру.
Хеґер запросив Петра Пеллегріні вийти з лісу і сказати, як він розв’язав би цю ключову проблему. Прем’єр-міністр також нагадав, що в обмін на словацьке військове спорядження Словаччина отримала танки та систему ППО «Патріот».

Новообраний президент Чеської Республіки відвідав Словаччину

Петр Павел спільно з дружиною Євою Павеловою 13 березня прибув з дводенним офіційним візитом до Братислави. Після переговорів у Президентському палаці Зузанна Чапутова з чеським колегою вшанували пам’ять засновників першої Чехословацької Республіки Т.Г.Масарика та М.Р.Штефаніка біля їхніх пам’ятників на набережній Дунаю в Братиславі.

Це була перша закордонна поїздка чеського президента після вступу на посаду. Нідерландське королівське подружжя відвідало Словаччину з офіційним триденним візитом Король Вільгельм Александр та королева Максима висловили солідарність зі спільнотою ЛГБТК, відвідавши кафе Tepláreň на вулиці Zámocká. Президентка Словаччини Зузана Чапутова привітала королівське подружжя Вільгельма Олександра та королеву Максиму в Президентському палаці. Крім Братислави вони також відвідали Попрад, Липтовскі-Мікулаш та Татранський національний парк.

«Словаччина та Нідерланди об’єднують спільні цінності та пріоритети, двостороння співпраця, а також партнерство в межах Європейського союзу та НАТО. Основними темами королівського візиту були проблеми верховенства закону та захисту клімату, включно з переходом до економіки замкнутого циклу, а також підтримка інклюзивності та різноманітності у суспільстві», — йшлося в заяві уряду.

У квітні президенти Словаччини й Чехії відвідали Київ та підписали спільну декларацію

28 квітня президентка Словаччини Зузанна Чапутова спільно з президентом Чеської Республіки Петром Павелом приїхали до України, аби підтримати українського колегу в темні часи. Спільний візит в Україну засвідчив нову еру відносин між главами держав Словаччини та Чехії. Це була їхня перша спільна закордонна поїздка, і саме Україна, сприйняття війни вкотре акцентували близькість двох націй — словаків та чехів.
«Наші відносини глибокі, міцні та зміцнюються спільним історичним досвідом фашизму, окупації, комунізму, розбудови демократії та нарешті мирного розділення спільної держави. Сьогодні ми разом веземо цей символ взаємоповаги, дружби та партнерства до Києва. Наше послання зрозуміле: Україна нас пов’язує не лише кордоном і спільним минулим, але й спільним майбутнім», — написала Чапутова у фейсбуку.

Прем’єр-міністр Хеґер визнав, що Словаччина в «хаосі» через сукупність криз. Він натякнув на відставку
Виконувач обов’язків прем’єр-міністра Едуард Хеґер (Demokrati) акцентує словацьку серйозну кризу, хаос, що триває в країні, закликав президентку Зузану Чапутову не призначати тимчасового уряду. Натомість президентка Зузанна Чапутова відкинула пропозиції прем’єра про те, як врятувати тимчасовий кабінет.
Спершу Хеґер висловився через кілька годин після того, як міністр сільського господарства Самуель Влчан оголосив про свою відставку через скандал щодо субсидій ЄС.

У своєму зверненні Едуард Хеґер звинуватив усі кризи, включно з війною в Україні та високою інфляцією — і частково себе — у хаосі, який переживає Словаччина. Проте Хеґер не збирався відмовлятися від посади та волів довести країну до майбутніх парламентських виборів. Незабаром після його виступу міністр закордонних справ його кабінету Растіслав Качер розкритикував його звернення у Facebook. Хеґер проклав шлях для призначення президентом тимчасового уряду, додав він. «Повна дурість», — написав він.

7 травня виконувач обов’язків прем’єр-міністра Словаччини Едуард Хеґер заявив, що попросив президентку звільнити його від своїх обов’язків після того, як відставки міністрів послабили його кабінет, що виконує обов’язки тимчасового до виборів у вересні.

Пізніше Хеґер мав зустріч з президенткою Зузаною Чапутовою, яка має право призначити нового тимчасового прем’єр-міністра. Опозиція закликала Хеґера звільнити місце для адміністрації технократів задля керування центральноєвропейською країною до дострокових виборів, які відбудуться у вересні. Певна річ, словацька урядова криза грала на руку проросійській опозиції, що було небезпечно для Словаччини.

«Ніхто не очікував, що Хеґер піде на пенсію і продаватиме елітний алкоголь після фіаско, але він міг працювати над своїми політичними інстинктами. У такий спосіб він лише підтвердив, що в Словаччині політики (за деякими винятками) не володіють мистецтвом залишати найвищі посади. Попри всі жахливі прогнози щодо тимчасового уряду, неважливо, який прем’єр веде країну до дострокових виборів. Насамперед аби усунути зловживання владою в найчутливіший період, коли з посад і відомств витискаються останні», — написала Беата Балогова, головна редакторка SME.

Демократія потребує захисту. Перше, що спадає на думку стосовно Словаччини. Ця країна парадоксів може здивувати. І що оберуть словаки — не знав ніхто. Навіть вони самі. Я не здивуюся, якщо знову відбудуться дострокові вибори. Бо вже втомилися й від цього уряду.

Попри твердження, що словаки захоплюються Росією, реальність не відповідає словам

У смутні часи зневірені люди шукають затишку там, де його немає.

Згідно з опитуваннями, видається, що чимало словаків підтримують Росію. Вони не називають Путіна агресором, не кажуть, що він напав на Україну. Однак слова суттєво розходяться зі справами.

У 2015 році Словаччину залишили 3870 словаків, у 2018 році таких було 3298, у 2020 році — 2428 осіб поїхали шукати кращого життя за кордон, у 2021 — країна поменшала на 3395 громадян. Сотні вирушили до Німеччини або до Великої Британії, десятки добралися до США. А скільки ж словаків перебралися до расєюшкі? У 2015 році п’ятеро, у 2016 році лише троє, у 2017 й 2018 — по двоє, а наступними роками — ніскільки.
Словаки через те захоплюються Росією, що їм не доводиться в ній жити.

Нещодавно словацький журналіст Міро Грман з Aktuality.sk наголосив, що росіяни вбили тисячі мирних жителів України, а інших катували чи ґвалтували. «Якби українцям не вдалося відбити атаку Володимира Путіна, сьогодні Словаччина вже межувала б з Росією. Прикордонна зона була б в радіусі дії російських ракет чи артилерійських гармат. Завдяки наполегливості наших східних сусідів все склалося інакше», — сказав він.
Андрей Данко, який захоплювався Віктором Орбаном, знітився через заяви угорського лідера про Словаччину
Андрей Данко відповів Віктору Орбану, для якого Словаччина, як і раніше, є «територією, що відкололася», тобто територією сепаратистів, лише млявим буркотом. Але не дивно. Поняття нації для таких «націоналістів», як Орбан, нічого не означає. Президент SNS сказав, що Орбан для нього не кумир, який робить лише добрі справи. Але він багато робить для угорців, додав Данко.

«Такі заяви не належать до цього періоду», — сказав Данко. За його словами, Орбан має свій погляд на історію, з яким він не згоден. Водночас віцепрезидент SaS Браніслав Ґрьлінг розкритикував заяви Орбана, а також його політику.

Віктор Орбан говорив про «території, що відкололися» на фестивалі угорської меншини в Румунії, маючи на увазі Словаччину. Виступ прем’єр-міністра Угорщини вже багато років є основним пунктом програми Tusványos, найбільшого фестивалю угорської меншини у Румунії. У цих виступах Орбан дає оцінку минулому періоду і презентує свої цілі. Черговий орбанізм поставив Андрія Данка у скрутне становище, тому що словацькому національному лідерові, ймовірно, варто було б відповісти жорстко. А щоб не сказали, що Данко проковтнув образливі слова Орбана, він промимрив щось про слова та емоції, чого, на його думку, не повинно відбуватися з таким досвідченим політиком, як Орбан.

Український інститут у Словаччині відвідав Микола Подрезан

Український мандрівник на інвалідному візку повторив маршрут всесвітньої естафети Олімпійського вогню 2004 року, пройшовши шістьма континентами.

Микола Подрезан відвідав 68 країн на 6 континентах (у Європі, Австралії, Азії, Африці, Північній та Південній Америці). 61 з них — у візку, в деяких державах гостював по декілька чи багато разів. У Словаччині Микола Подрезан не вперше, й не востаннє.

Він зробив подарунок — конверт № 37 з персональної колекції пана Миколи поштових надсилань проєкту «Планета Земля. Погляд з інвалідного візка» (дизайн Андрія Пилюха, видавництво Козацька Пошта).
Словаччина напередодні дострокових парламентських виборів постала перед вибором свого шляху. Чи розвиватиметься країна як демократична держава, чи повернеться у депресивне минуле — вирішували громадяни.

Певна річ, прокремлівська пропаганда системно виконує свою роботу. Але ця маленька країна сюрпризів може здивувати, натомість не цього разу. На жаль. Огляд учасників виборів за посиланням.

Словацька система розмінування Bozena-5 вже рятує життя українським саперам

Ще в лютому Словацький уряд підтримав надання Україні двох систем розмінування Božena. Тодішній міністр оборони Ярослав Надь (OĽaNO) закликав допомогти Україні розмінувати «великі поля на території України».
«Йдеться про мільйон мін. Це те, що потрібно Україні й чим ми можемо допомогти», — сказав він. Система ліквідації мін BOZENA-5 — гусенична дистанційно керована машина для ліквідації мін з передавальним пристроєм на відстань до 2000 метрів. Вона здійснює примусову детонацію або ліквідацію протипіхотних мін натискної чи натяжної дії, а також протитанкових мін з зарядом до 9 кг тринітротолуолу. Процес розмінування контролює оператор з броньованої кабіни з прямим полем огляду. До місця розмінування BOZENA-5 доставляється на транспортному причепі.

Словацькі журналісти систематично отримують погрози

На роковини вбивства журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової лідери коаліції та опозиції у Словаччині вирішили, що це нагода для нападу на журналістів. Журналістці громадського радіо погрожували катуваннями, зґвалтуванням і вбивством. Ян Куцяк працював у країні, де політики беззастережно словесно нападали на журналістів. Правоохоронні органи проігнорували його попередження, почувши його лише після того, як Куцяк і його наречена були брутально вбиті у власному будинку. «Брудний, продажний, нехай твій язик дерев’яніє, нехай ти та вся твоя сім’я помре до завтрашнього ранку. Я плюю на тебе, ти, свиня, ти, мавпа, ти, продажна сволота. ….коли Фіцо прийде до уряду, вам кінець». Такі слова висловили в бік медіа вже після смерті Яна. Цьогоріч.

«Я слухав ваше шоу і мушу повідомити вам, єврейський фашист, що ви успішно потрапили в чорний список. Це список, яким ми незабаром скористаємося. Російська армія скоро прийде, хоч і ти, фашистська п*да, і та соросівська п*да Чапутова так брехали, що пил з рота йшов, що вони не прийдуть, але як солдати приїдуть, ми почнемо обступати вас і ваші сім’ї та вбивати вас згідно зі списком…» Чимало подібних електронних листів і голосових повідомлень було спрямовано Марті Янчкаровій, ведучій щотижневої політичної програми на громадському радіо RTVS.

Це закономірні дії після найменших конфліктів представників партії Фіцо з журналістами, емпірично перевірені та підтверджені багато разів у Словаччині. Словесні напади політиків на журналістів -це частина словацької дійсності. Роберт Фіцо коли був прем’єр-міністром, ще у 2016 році назвав журналістів «брудними, антисловацькими повіями». Після вбивства Яна Куцяка, якому перед убивством погрожував Маріан Кочнер (тепер його судять за замовлення вбивства), здавалося, що напади на журналістів стали певним табу. Через короткий час знову все повернулося.

Як з’ясувалося, неприязнь Роберта Фіцо до України має давню історію. Натомість невдалі комунікації між людьми не мають впливати на державницькі справи.

Чесноти часом зазнають краху, але історія вчить нас, що вони завжди перемагають, і коли вони не перемогли, то це ще не кінець чогось важливого.

У Словаччині «відгуляли» дострокові парламентські вибори, внаслідок яких втретє словацький уряд очолить Роберт Фіцо. Словацька політична арена на цей час поляризована. Створена коаліція у складі Smer (Роберт Фіцо), Hlas (Петер Пеллегріні) та SNP (Андрей Данко), і об’єднують ці три політичні сили більше чинників, ніж роз’єднують. Попри несміливі сподівання на щось інше, така коаліція є передбачувана. Наразі всі вони висувають своїх кандидатів на посади в уряді. Роберт Фіцо вже запропонував список президентці Зузанні Чапутовій.

Натомість стосовно окремих кандидатів вже є сумніви, бо ці сумніви зачепили насамперед зовнішньополітичну площину. Словацька національна партія запропонувала осіб з проросійською орієнтацією, націоналістичних ксенофобів, людей з дивним моральним профілем.

Роберт Фіцо не зміг знайти досвідченого дипломата, який би просував ідею про «словацьку» зовнішню політику, приправлену «здоровим патріотизмом». Насправді він шукав пропагандиста, який би активно пояснював і захищав відхилення Фіцо від стандартної демократії. Він шукав такого, як міністр закордонних справ Петер Сійярто для Віктора Орбана. Фіцо не справжній в цій ролі. Він назбирав у різних ідеологіях, те що йому наразі потрібно. Це щось таке в комуністичних декораціях, котлебових камуфляжах і в дорогих куртках в одній руці з хрестом, а в іншій з російським прапором.

У Орбана новий партнер. Ця коаліція в змозі позбавити розчарування Словаччину?

Роберт Фіцо (як колись і Орбан) навіть на мить не може діяти як державний діяч і забути про помсту, яку виношував роками.

Словаччина вже дещо інша. Варто нагадати, що великий відсоток словаків обрав прогресивне майбутнє. Це майбутнє у Роберта Фіцо не буде веселкове. Два попередні його урядування припадали на часи, коли країна була в економічному розквіті. Теперішній стан справ у Словаччині з огляду на попередні епідемії коронавірусу й війну України з Росією досить непростий. Фіцо оголосив кінець діяльності неурядових організацій і перспективу ухвалення закону про іноземних агентів.

Певна річ, що такий закон не пройде, Брюссель має вправити мізки, а Євросоюз не допустить наступного Орбана. І слід зауважити, що Словаччина не Угорщина, і Фіцо не вдасться реалізувати задекларовані наміри.
Роберт Фіцо спричинив фурор під час виборчої кампанії в країні, попередивши, що він не посилатиме «ще одну кулю», щоб допомогти Україні відбити російське вторгнення.

Його різкий відхід від рішуче проукраїнської позиції попереднього уряду, частково заснований на історичній симпатії Словаччини до Росії, але є й дуже особиста причина, через яку Фіцо не любить Україну.
Все почалося 2009 року, коли Фіцо був прем’єр-міністром Словаччини. 7 січня того ж року давня сварка між Росією та Україною через природний газ вийшла з-під контролю, і потоки російського газу через Україну до країн ЄС припинилися й обернулися кризою для Словаччини в середині зими.

Вимкнення обходилося словацькій економіці приблизно 100 мільйонів євро на день, оскільки заводи були змушені зупинитися. У розпачі Фіцо зателефонував Путіну, тодішньому прем’єр-міністру Росії, та прем’єр-міністрці України Юлії Тимошенко, щоб відновити подачу газу.

Рано-вранці 14 січня словацька делегація на чолі з Фіцо приземлилася в Києві для зустрічі з українським урядом. Українці змусили на них почекати, потім почекати ще.

Через три години після прибуття словаків запросили на зустріч, на якій, на їх подив, були присутні представники преси. Під ввімкненими камерами Тимошенко протягом 20 хвилин лаяла Фіцо за те, що той став на бік Москви у газовій суперечці.

«Це була абсолютно неприємна ситуація. Фіцо почервонів від гніву. Це була катастрофа», сказав словацький високопосадовець, знайомий із тим, що сталося у 2009 році. «Він був принижений».

Потім словаки вилетіли до Москви, де їх вітав Путін на ретельно продуманій церемонії, що відбулася у розкішній Георгіївській залі Кремля.

«Після цього [Фіцо] почав займати відверто антиукраїнську позицію», — сказав Олександр Дулеба, старший науковий співробітник Словацької асоціації зовнішньої політики. «Він сказав, що нам не потрібно підтримувати українців, ми не потрібні Україні, вони з нами не ведуть серйозних розмов. Це особисте». Це була не єдина помилка Києва під час газової кризи.

16 січня тодішній президент Словаччини Іван Гашпарович також прилетів до Києва, щоб зустрітися зі своїм колегою Віктором Ющенком, який пообіцяв, що компанія «Нафтогаз» зможе відновити постачання газу до Словаччини. Але під час зустрічі, на якій передбачалося укладення угоди, глава «Нафтогазу» повідомив двом президентам, що він не зможе цього зробити.

«Українцям вдалося принизити й прем’єр-міністра, і президента Словаччини», — зауважив високопосадовець. Попри те, що Тимошенко та Путін домовилися про припинення кризи та потоки відновилися 20 січня, гіркий присмак залишився.

«Політичні кола у Словаччині, наближені до Фіцо, не довіряють українцям», — сказав чиновник.

Словаччина має один з найсильніших законів про свободу у слова у Східній Європі на цей момент. Та чи буде так надалі?

Доступ до публічної інформації є одним із найважливіших інструментів, який журналісти та громадяни застосовують щодо політиків. Словаччина досі має одну з найліпших законодавчих баз в регіоні. Проте приклади з сусідніх країн свідчать, що можновладці можуть чинити спроби обійти та скасувати закони про свободу інформації. Нівелювання законодавства може бути одним із перших кроків на шляху до обмеження демократії та верховенства права.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора