Словаччина. Новий старий Фіцо

Ексклюзив. Як з’ясувалося, неприязнь Роберта Фіцо до України має давню історію. Натомість невдалі комунікації між людьми не мають впливати на державницькі справи.

Сага про формування уряду Словаччини

Чесноти часом зазнають краху, але історія вчить нас, що вони завжди перемагають, і коли вони не перемогли, то це ще не кінець чогось важливого.

У Словаччині «відгуляли» дострокові парламентські вибори, внаслідок яких втретє словацький уряд очолить Роберт Фіцо. Словацька політична арена на цей час поляризована. Створена коаліція у складі Smer (Роберт Фіцо), Hlas (Петер Пеллегріні) та SNP (Андрей Данко), і об’єднують ці три політичні сили більше чинників, ніж роз’єднують. Попри несміливі сподівання на щось інше, така коаліція є передбачувана. Наразі всі вони висувають своїх кандидатів на посади в уряді. Роберт Фіцо вже запропонував список президентці Зузанні Чапутовій.

Натомість стосовно окремих кандидатів вже є сумніви, бо ці сумніви зачепили насамперед зовнішньополітичну площину. Словацька національна партія запропонувала осіб з проросійською орієнтацією, націоналістичних ксенофобів, людей з дивним моральним профілем.

Рудольф Гуляк був висунутий на посаду міністра охорони навколишнього середовища, він не визнає кліматичних змін, в той час, коли Словаччина як член ЄС, дотримується усіх європейських директив. За його словами, у разі долучення до великої політики його першим кроком буде візит до Москви та прохання до Кремля пробачити Словаччину за позицію цієї країни стосовно українсько-російської війни. Гуляк є старостою невеликого села вже кілька термінів, бо місцеві проблеми він розв’язує вправно. Ця особа висловлюється лайливими словами, погрожує політичним опонентам чи не смертю, відомий розсиланням у соцмережах погроз фізичним насиллям. Рудольф Гуляк відомий пропагуванням знищення усіх ведмедів у Словаччині. Він фактично закликав до порушення екологічного балансу.

Друга кандидатка від СНП Мартіна Шимковичева запропонована на посаду міністра культури. Колись була модераторкою на найпопулярнішому приватному телевізійному каналі «Markiza», у 2020 році потрапила до парламенту, і ще з одним членом СНП утворила вебсайт «Slovan» (слов’янин), який транслює проросійські наративи конспірологічного типу з агресивною риторикою…

Річ у тім, що всі крім одного, хто потрапив до парламенту від СНП цьогоріч, не є членами власне партії. Це «заслані козачки» від ще радикальніших партій (насамперед від профашистської партії Маріана Котлеби). Щойно надійшла інформація про таку кандидатуру, чимало діячів культури висловили протест, і в разі отримання нею посади її бойкотуватимуть насамперед не через політичні погляди, а через непрофесіоналізм.

Данко наразі шкодить Фіцо за кордоном. Не тому, що обурюються журналісти та неурядові організації. Але тому, що ймовірне призначення гомофобної зірки прокремлівського медіа керувати культурним напрямом — це архаїчна практика. Мартіна Шимковичева, вірогідна міністерка культури вже долучалася до «бойкоту основних ліберальних ЗМІ», таких як Sme, Dennik N, Aktuality, Rádio Express та навіть Markiza. Можливо, Фіцо вважає це своїм реваншем щодо вільних журналістів…

За Конституцією СР міністрів призначає президент, він вирішує долю певного кандидата. Зузанна Чапутова відкинула можливість отримання посади Рудольфом Гуляком. «Як президент я маю забезпечити належне функціонування конституційних органів своїми рішеннями. Належний курс Міністерства захисту довкілля не може бути забезпечений особою, яка своїми заявами заперечує довгострокову екологічну політику цієї держави та міжнародні зобов’язання Словацької Республіки.

Кандидат, який не визнає наукового консенсусу щодо зміни клімату і, на його думку, реальної кліматичної кризи не існує, не може очолити та представляти міністерство, головна роль якого полягає в правовому захисті природи й країни, а також кліматичної системи Землі» — написала вона.

За словами Андрея Данка, це лише перший раунд формування уряду. Тобто передбачено їх кілька.

Вже просочилася інформація, що жоден фаховий дипломат не погодився очолити Міністерство закордонних справ в цьому уряді Фіцо. Такий прецедент перший у Словаччині. За інформацією джерел Роберт Фіцо має намір запропонувати себе на цю посаду, аби одночасно очолити уряд і зовнішньополітичний напрямок. Тимчасово. Словацька дипломатія в попередніх його урядах попри його вподобання дотримувалася державного курсу Словаччини як члена Європейського Союзу. Роберт Фіцо перейшов усі червоні лінії. Зокрема коли до Словаччини надійшли системи Patriot з Німеччини, він назвав німецьких фахівців, що приїхали налагодити й впровадити ці системи, Вермахтом. В попередніх його урядах були кар’єрні дипломати, які у якийсь спосіб нейтралізували його вербальні викиди.

Роберт Фіцо не може знайти досвідченого дипломата, який би просував ідею про «словацьку» зовнішню політику, приправлену «здоровим патріотизмом». Насправді він шукає пропагандиста, який би активно пояснював і захищав відхилення Фіцо від стандартної демократії. Він шукає такого, як міністр закордонних справ Петер Сійярто для Віктора Орбана. Фіцо не справжній в цій ролі. Він назбирав у різних ідеологіях, те що йому наразі потрібно. Це щось таке в комуністичних декораціях, котлебових камуфляжах і в дорогих куртках в одній руці з хрестом, а в іншій з російським прапором.

У Орбана новий партнер. Ця коаліція в змозі позбавити розчарування Словаччину?

Роберт Фіцо (як колись і Орбан) навіть на мить не може діяти як державний діяч і забути про помсту, яку виношував роками.

Петер Пеллегріні намагається говорити як державний діяч, але здається, ніби він повторює репліки з якоїсь дивної п’єси.

Андрей Данко. Що нового можна сказати про людину, яка застрягла у початковій школі та мріє про міністерство футбольних стадіонів і вівцеферм?

Коаліція не провела жодної пресконференції, на якій не було б анонсовано нової ери, що для деяких груп стане пеклом. Новий уряд завжди з обережністю надсилає перші меседжі суспільству.

Дональд Туск заявив, що якщо він сформує уряд, то поверне Польщу в Європу. Що оголосив Фіцо після перемоги? Нагадав про чорні списки: громадські організації, журналісти, поліційні слідчі та навіть дипломати.

Як скінчиться ця драма, ми побачимо згодом. Натомість Словаччина вже дещо інша. Варто нагадати, що великий відсоток словаків обрав прогресивне майбутнє. Це майбутнє у Роберта Фіцо не буде веселкове. Два попередні його урядування припадали на часи, коли країна була в економічному розквіті. Теперішній стан справ у Словаччині з огляду на попередні епідемії коронавірусу й війну України з Росією досить непростий. Фіцо оголосив кінець діяльності неурядових організацій і перспективу ухвалення закону про іноземних агентів.

Певна річ, що такий закон не пройде, Брюссель має вправити мізки, а Євросоюз не допустить наступного Орбана. І слід зауважити, що Словаччина не Угорщина, і Фіцо не вдасться реалізувати задекларовані наміри.

З Будапешта з любов’ю

Колишня помічниця словацького тодішнього прем’єр-міністра Роберта Фіцо була у стосунках з угорським колегою, що на той час також був таємним інформатором угорської контррозвідки. Їхні стосунки порушили питання щодо національної безпеки в Угорщині, оскільки вона працювала на іноземний уряд після того, як його підвищили до посади державного секретаря Міністерства закордонних справ та торгівлі (МЗС) Угорщини. У Словаччині про їхні стосунки поки що нічого не відомо. Два колишні помічники зробили успішну кар’єру в угорській політиці та в угорській нафтовій компанії MOL відповідно, але також беруть участь у скуповуванні нерухомості в Словаччині.

Левенте Мадяр був чиновником, який працював в апараті прем’єр-міністра Угорщини, коли він зустрів Веру Тетякову, співробітницю апарату прем’єр-міністра сусідньої Словаччини. Вони покохали одне одного і побралися. Вера Тетякова – нині Вера Мадяр – залишила кар’єру в уряді Словаччини у 2015 році, а потім почала працювати в угорській нафтовій компанії MOL.

Відтоді її чоловік зробив стрімку кар’єру в угорській політиці. Колись він був членом апарату прем’єр-міністра Угорщини, а у 2014 році став державним секретарем Міністерства закордонних справ Угорщини, а потім навіть заступником міністра закордонних справ у 2017 році – цю посаду він обіймає досі.

«Це загроза безпеці», — каже Андреа Михалкова, аналітикиня з безпеки та директор празького Центру поінформованого суспільства про те, що близький помічник колишнього словацького прем’єр-міністра мав стосунки з інформатором угорських служб національної безпеки. «Це могла бути пряма загроза суверенітету Словацької Республіки, оскільки важлива людина в апараті уряду могла свідомо чи несвідомо допомагати у шпигунстві на користь іншої країни. А щодо Угорщини ми не впевнені, чи не доходять ці повідомлення, наприклад, до Росії», — пояснює вона.

Залишивши роботу в уряді Словаччини, Тетякова почала працювати в угорській нафтовій компанії MOL. Один з її колишніх колег із MOL розповів журналістам, що «вона була порядним працівником, який намагався зробити свій внесок» в успіх компанії, але у керівництва MOL «спрацював автоматичний рефлекс не підпускати її до делікатних питань».

І вона, і її чоловік, схоже, цікавляться нерухомістю, насамперед у сусідній Словаччині – зокрема її придбанням угорським державним фондом, який Мадяр очолював особисто. Угоди та транзакції, ініційовані Левенте Мадяром, також часто попередньо досліджувалися угорським агентством зовнішньої розвідки, Інформаційним бюро (IH), з яким він співпрацював, коли був заступником міністра закордонних справ і торгівлі з 2018 року. Його дружина Вера Мадяр володіє приватною словацькою компанією, яка у 2021 році купила нерухомість на словацько-угорському кордоні. Вера  не відповіла на запитання, чи знала вона, що її чоловік був інформатором угорської контррозвідки, коли вона зустрічалася з ним.

Колишній прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо не відповів на запитання про те, чому він найняв Веру Тетякову (Мадяр), яка почала працювати в апараті уряду у 2006 році, коли він уперше став прем’єр-міністром; який був характер їхніх стосунків; і чи знав він, що її хлопець, а потім і чоловік, мав зв’язки з угорською контррозвідкою.

Канцелярія уряду Словацької Республіки не відповіла на запитання щодо прийняття на роботу Вери Тетякової; про те, чи знало її керівництво, що вона перебуває у стосунках з угорським колегою; і чи було Управління поінформовано словацькими спецслужбами про те, що цей угорський колега насправді пов’язаний з угорським агентством національної безпеки.

МЗС Угорщини не відповіло на запит. Кабінет прем’єр-міністра Угорщини, який нині займається як угорською розвідкою, так і контррозвідкою, також не відповів

Його стосунки з колишньою помічницею колишнього словацького прем’єр-міністра відомі в Угорщині, оскільки у 2016 році вони опинилися у центрі скандалу, пов’язаного з перевіркою національної безпеки, яку він проходив для отримання посади держсекретаря. Скандал ніяк не вплинув на його кар’єру.

У Словаччині Вера Тетякова уславилася лише завдяки припущенням таблоїдів щодо романтичних стосунків, які в неї могли бути з тодішнім прем’єр-міністром Робертом Фіцо у 2014 році. Спекуляції ґрунтувалися на тому факті, що вона супроводжувала Фіцо як керівник його протоколу не лише на державні візити, наприклад, до Білого дому у 2013 році, а й на особисті заходи, такі як святкування 50-річчя Фіцо.

Вона була довіреною особою словацького прем’єр-міністра, коли зустрічалася з Левенте Мадяром, який, як свідчить розслідування VSquare з ICJK.sk, був не лише угорським бюрократом, а й так званим «таємним зв’язковим», який надав інформацію угорському контррозвідувальному агентству «Управління захисту конституції».

«Це загроза безпеці», — каже Андреа Михалкова, аналітикиня з безпеки та директор празького Центру поінформованого суспільства про те, що близький помічник колишнього словацького прем’єр-міністра мав стосунки з інформатором угорських служб національної безпеки. «Це могла бути пряма загроза суверенітету Словацької Республіки, оскільки важлива людина в апараті уряду могла свідомо чи несвідомо допомагати у шпигунстві на користь іншої країни. А щодо Угорщини ми не впевнені, чи не доходять ці повідомлення, наприклад, до Росії», — пояснює вона.

Залишивши роботу в уряді Словаччини, Тетякова почала працювати в угорській нафтовій компанії MOL. Один з її колишніх колег із MOL розповів журналістам, що «вона була порядним працівником, який намагався зробити свій внесок» в успіх компанії, але у керівництва MOL «спрацював автоматичний рефлекс не підпускати її до делікатних питань».

І вона, і її чоловік, схоже, цікавляться нерухомістю, насамперед у сусідній Словаччині – зокрема її придбанням угорським державним фондом, який Мадяр очолював особисто. Угоди та транзакції, ініційовані Левенте Мадяром, також часто попередньо досліджувалися угорським агентством зовнішньої розвідки, Інформаційним бюро (IH), з яким він співпрацював, коли був заступником міністра закордонних справ і торгівлі з 2018 року. Його дружина Вера Мадяр володіє приватною словацькою компанією, яка у 2021 році купила нерухомість на словацько-угорському кордоні. Вера  не відповіла на запитання, чи знала вона, що її чоловік був інформатором угорської контррозвідки, коли вона зустрічалася з ним.

Колишній прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо не відповів на запитання про те, чому він найняв Веру Тетякову (Мадяр), яка почала працювати в апараті уряду у 2006 році, коли він уперше став прем’єр-міністром; який був характер їхніх стосунків; і чи знав він, що її хлопець, а потім і чоловік, мав зв’язки з угорською контррозвідкою.

Канцелярія уряду Словацької Республіки не відповіла на запитання щодо прийняття на роботу Вери Тетякової; про те, чи знало її керівництво, що вона перебуває у стосунках з угорським колегою; і чи було Управління поінформовано словацькими спецслужбами про те, що цей угорський колега насправді пов’язаний з угорським агентством національної безпеки.

МЗС Угорщини не відповіло на запит. Кабінет прем’єр-міністра Угорщини, який нині займається як угорською розвідкою, так і контррозвідкою, також не відповів.

Бувши заступником міністра закордонних справ, Мадяр почав давати прямі вказівки угорській зовнішній розвідці з низки питань, зокрема щодо купівлі нерухомості в Словаччині з кінця 2010-х років, згідно з джерелами, які добре знають внутрішню роботу МЗС Угорщини. Мадяр нібито неодноразово просив IH зібрати інформацію про можливі придбання, що IH і робила, збираючи інформацію як із матеріалів із відкритих джерел (словацьких компаній чи реєстрів та баз даних нерухомості), так і з місцевих активів та інформаторів. Деякі з таких завдань нібито містили розкриття структур власності, оцінку вартості та пошук можливостей для бізнесу.

«IH виконувала ці завдання, хоча агентство розуміло, що ці придбання не обов’язково служили угорським національним інтересам, а швидше приватним інтересам», — додав колишній офіцер угорської розвідки. Джерело пояснило, що попри участь IH у пошуку відповідної нерухомості для продажу в Словаччині, ці придбання не були ініційовані IH і не служили будь-якій меті угорської розвідки. (Кабінет прем’єр-міністра Угорщини, який нині займається IH, не зреагував на запитання.)

«Незалежно від дружби між Фіцо та Орбаном, Словаччина та Угорщина — країни, які мають розбіжності на рівні спецслужб. Це дві країни, які традиційно шпигують одна за одною», — сказав колишній угорський розвідник, наголосивши, що покупки нерухомості — це зовсім інша історія, оскільки йдеться виключно про бізнес.

Після угорських виборів у квітні 2022 року нагляд за органами національної безпеки знову було змінено, а МЗС втратило статус IH. Мадяр більше не має контролю над угорською зовнішньою розвідкою. Проте потік коштів на купівлю нерухомості через Фонд KEÉÖMA не припинився, як повідомили цього року словацькі та угорські ЗМІ. Manevi SK, словацька дочірня компанія Comitatus-Energia Ltd і у березні 2023 року купила таунхаус, що є об’єктом культурної спадщини, у Бардієві, Словаччина. За даними Atlatszo.hu, угорський державний фонд, очолюваний Левенте Мадяром, зараз володіє 26 об’єктами нерухомості в п’яти країнах, сусідніх з Угорщиною. Більшість цієї нерухомості – 14 з 26 – у Словаччині.

Тим часом схоже, що у сім’ї Левенте Мадяра теж з’явився смак бізнесу у сфері нерухомості. Його дружина Вера Мадяр володіє компанією у Словаччині. Visegrad Investment Inc існує з 2015 року і веде активну діяльність, заявляючи про річний обіг у десятки тисяч євро. Згідно з річною фінансовою звітністю, у 2021 році вона отримала у власність нерухомість вартістю 214 415 євро.

За угорським законодавством фінансова інформація подружжя не є публічною, тому ми не знаємо, якою ще нерухомістю вона може володіти безпосередньо в Угорщині. З розкриття інформації Левенте Мадяра у 2023 році ми бачимо тільки те, що він також надав додаткову інформацію про дружину та дітей, які проживають у його сім’ї.

Чому ж Фіцо ненавидить Україну: новий словацький прем’єр-міністр і досі не може забути, як з ним обійшлися у Києві у 2009 році

Роберт Фіцо спричинив фурор під час нещодавньої виборчої кампанії в країні, попередивши, що він не посилатиме «ще одну кулю», щоб допомогти Україні відбити російське вторгнення.

Його різкий відхід від рішуче проукраїнської позиції попереднього уряду, частково заснований на історичній симпатії Словаччини до Росії, але є й дуже особиста причина, через яку Фіцо не любить Україну.

Все почалося 2009 року, коли Фіцо був прем’єр-міністром Словаччини. 7 січня того ж року давня сварка між Росією та Україною через природний газ вийшла з-під контролю, і потоки російського газу через Україну до країн ЄС припинилися й обернулися кризою для Словаччини в середині зими.

Вимкнення обходилося словацькій економіці приблизно 100 мільйонів євро на день, оскільки заводи були змушені зупинитися. У розпачі Фіцо зателефонував Путіну, тодішньому прем’єр-міністру Росії, та прем’єр-міністрці України Юлії Тимошенко, щоб відновити подачу газу.

Рано-вранці 14 січня словацька делегація на чолі з Фіцо приземлилася в Києві для зустрічі з українським урядом. Українці змусили на них почекати, потім почекати ще.

Через три години після прибуття словаків запросили на зустріч, на якій, на їх подив, були присутні представники преси. Під ввімкненими камерами Тимошенко протягом 20 хвилин лаяла Фіцо за те, що той став на бік Москви у газовій суперечці.

«Це була абсолютно неприємна ситуація. Фіцо почервонів від гніву. Це була катастрофа», — сказав словацький високопосадовець, знайомий із тим, що сталося у 2009 році. «Він був принижений».

Потім словаки вилетіли до Москви, де їх вітав Путін на ретельно продуманій церемонії, що відбулася у розкішній Георгіївській залі Кремля.

«Після цього [Фіцо] почав займати відверто антиукраїнську позицію», — сказав Олександр Дулеба, старший науковий співробітник Словацької асоціації зовнішньої політики. «Він сказав, що нам не потрібно підтримувати українців, ми не потрібні Україні, вони з нами не ведуть серйозних розмов. Це особисте».

Це була не єдина помилка Києва під час газової кризи.

16 січня тодішній президент Словаччини Іван Гашпарович також прилетів до Києва, щоб зустрітися зі своїм колегою Віктором Ющенком, який пообіцяв, що компанія «Нафтогаз» зможе відновити постачання газу до Словаччини. Але під час зустрічі, на якій передбачалося укладення угоди, глава «Нафтогазу» повідомив двом президентам, що він не зможе цього зробити.

«Українцям вдалося принизити й прем’єр-міністра, і президента Словаччини», — зауважив високопосадовець. Попри те, що Тимошенко та Путін домовилися про припинення кризи та потоки відновилися 20 січня, гіркий присмак залишився.

«Політичні кола у Словаччині, наближені до Фіцо, не довіряють українцям», — сказав чиновник.

Словаччина була одним із найсильніших прихильників України. Вона надіслала східному сусідові систему ППО С-300 радянської доби й стала першою країною поряд з Польщею, яка спорядила увесь свій парк МіГ-29. Збройні заводи Словаччини також продають Україні зброю та боєприпаси.

Але під час виборчої кампанії Фіцо закликав до різкої зміни політики, заявивши, що ЄС має допомогти у переговорах щодо мирної угоди, а не надсилати зброю. Він також звинуватив Україну у війні.

«Війна в Україні розпочалася не рік тому, вона розпочалася у 2014 році, коли українські нацисти та фашисти почали вбивати російських громадян на Донбасі та в Луганську», — сказав проросійський політик.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора