Чи залишиться Словаччина другом України після парламентських виборів? Країна парадоксів не раз дивувала всесвіт

Ексклюзив. Урядова криза завдала Словаччині чимало проблем. Влада діє хаотично, щодня додаючи сюрпризів громадянам. Ще й надто, політики найвищих ланок не вміють правильно поводитися. Натомість підтримка України триває і зміцнюється. Проте, якою вона буде після парламентських виборів — покаже час.

Президенти Словаччини й Чехії відвідали Київ та підписали спільну декларацію

 28 квітня президентка Словаччини Зузанна Чапутова спільно з президентом Чеської Республіки Петром Павелом приїхали до України, аби підтримати українського колегу в темні часи. Спільний візит в Україну засвідчив нову еру відносин між главами держав Словаччини та Чехії. Це була їхня перша спільна закордонна поїздка, і саме Україна, сприйняття війни вкотре акцентували близькість двох націй — словаків та чехів.

«Наші відносини глибокі, міцні та зміцнюються спільним історичним досвідом фашизму, окупації, комунізму, розбудови демократії та нарешті мирного розділення спільної держави. Сьогодні ми разом веземо цей символ взаємоповаги, дружби та партнерства до Києва. Наше послання зрозуміле: Україна нас пов’язує не лише кордоном і спільним минулим, але й спільним майбутнім», — написала Чапутова у фейсбуку.

Президенти поклали квіти перед Софійським собором на місці, що стосувалося одного з відомих моментів спільної історії.

Згадали жовтень 1914 року, коли с 716 солдатів чеського загону, з яких 16 були словаками, склали присягу Чехословацькому полку, а згодом Чехословацькій бригаді під час Першої світової війни на Східному фронті та здобули повагу та визнання. Їх історія та нескінченна мужність стали відомі у всьому світі.

Володимир Зеленський, Зузанна Чапутова та Петр Павел підписали спільну декларацію щодо підтримки української європейської та євроатлантичної інтеграції.

Європейська міжнародна спільнота сподівається, що настане час, коли винні заплатять за їхні злочини. Словаччина залучила команди судових експертів та поліційних техніків, а також підтримує створення спеціального судового трибуналу. «Не достатньо просто говорити про свободу, справедливість і мир, а слід діяти», — акцентувала президентка Словаччини. Петр Павел наголосив, що Чехія буде голосом, який нагадує, що Україна заслуговує бути повноправним членом сім’ї демократичних країн. Варто зазначити, що президентка Словаччини Зузанна Чапутова вдруге упродовж кремлівської інвазії відвідує нашу державу.

День Європи: звідки він узявся і що він означає зокрема для Словаччини

Цей день нагадує Європі про момент, який тепер вважається генезисом європейської інтеграції. Щороку 9 травня європейці відзначають День Європи, подію, яка фіксує відправну точку політичної та економічної інтеграції континенту та мир, досягнутий в результаті десятиріч колективних зусиль. Це свято бере свій початок у 1950 році, коли Роберт Шуман, тодішній міністр закордонних справ Франції, виступив зі своєю знаковою декларацією, в якій запропонував Франції та Німеччині — двом націям із довгою та кривавою історією — об’єднати своє виробництво вугілля та сталі. Він мав намір прискорити модернізацію обох країн після економічної руйнації та людської бійні Другої світової війни та уникнути потенційної гонитви нечесної конкуренції.

Зробивши настільки нерозривно переплетеними такі важливі галузі промисловості, французький міністр мав високу мету: зробити нову війну матеріально неможливою.

«Встановлена у такий спосіб солідарність у виробництві зробить очевидним те, що будь-яка війна між Францією та Німеччиною стає не просто немислимою, але й матеріально неможливою» , — сказав Шуман, читаючи свою декларацію в Salon de l’Horloge на Quai d’Orsay у Парижі 9 травня 1950 року.

Варто акцентувати, що Шуман залишив відчиненими двері для інших країн, охочих приєднатися до справжньої об’єднаної Європи – такі ідеї поширювалися в міжвоєнний період, але зазнали краху під вагою національних інтересів. «Європа не буде створена відразу чи за єдиним планом. Вона буде побудована через конкретні досягнення, які спершу створять фактичну солідарність», — цими словами він пояснив свій амбітний план. Намір Шумана виявився успішним. Канцлер Західної Німеччини Конрад Аденауер майже миттєво сказав «так». Ідея об’єднаної Європи мала в наслідку Європейський Союз.

18 квітня 1951 року представники Франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Нідерландів та Люксембургу підписали Паризький договір і заснували Європейське об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС), новаторську організацію, створену на принципі наднаціоналізму. Держави почали об’єднувати свої суверенні повноваження, які ревно охоронялися, і передавати їх ряду європейських інституцій: незалежному високому органу влади, Загальній асамблеї національних парламентаріїв, Спеціальній раді національних міністрів і Суду. Близький помічник Шумана, Жан Моне, якого називають ідеалом знакової декларації, був призначений першим президентом.

Економічні переваги ЄОВС, зокрема безмитний ринок вугілля та сталі, переконали держави піти далі та передати більше секторів і сфер політики під наднаціональний мандат. Спершу було створено Європейську економічну спільноту, що трансформувалася в Європейський Союз.

Початкові чотири інституції згодом перетворилися на Європейську комісію, Європейський парламент, Раду ЄС і Європейський суд, які відомі на сьогодні.

Поступова еволюція політичного проєкту, подібного якому людство ще не бачило, закріпила статус Декларації Шумана як справжнього генезису європейської інтеграції.

«Європа не буде створена відразу або за єдиним планом. Вона буде побудована через конкретні досягнення, які спершу створять фактичну солідарність» , — сказав французький державний діяч у своєму виступі.

На зустрічі в Мілані в 1985 році глави держав і урядів вирішили офіційно назвати 9 травня Днем Європи, щоб відсвяткувати мир і єдність на континенті.

Ця подія стала одним із головних символів Європейського Союзу спільно з дванадцятизірковим прапором, гаслом In varietate concordia — «об’єднані в різноманітті» — та гімном, заснованим на «Оді радості» Бетховена.

Договір 2004 року про створення Конституції для Європи мав на меті перетворити символи на офіційні емблеми, але це положення було скасовано після провалу процесу ратифікації.

Цікаво, що лише дві країни, Люксембург, де в 1886 році народився Шуман, і Косово, держава, яка не входить до ЄС і має давні прагнення вступити в союз, встановили День Європи як національне свято. У Румунії він збігається з Днем незалежності, тоді як Хорватія та Литва юридично визнали цей день, але не зробили його державним святом. Інші країни-члени святкують День Європи у пам’ятний спосіб, вивішуючи прапори та організовуючи різноманітні заходи. У Брюсселі інституції ЄС проводять День відкритих дверей, який два роки поспіль скасовували через пандемію коронавірусу.

День Європи – не єдине свято, яке відзначають 9 травня, і в умовах війни в Україні всі свята, які припадають на цей день, набувають нового значення

«Вторгнення Кремля нагадує нам, чому ми святкуємо День Європи. День, коли народилася наша мирна, квітуча та об’єднана Європа», — сказала Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, у заяві напередодні свята. «Сімдесят два роки потому Європа стала сильнішою та згуртованішою ніж будь-коли» .

Крім європейської інтеграції, 9 травня святкують в інших частинах Європи з іншої нагоди: перемога Радянського Союзу над нацистською Німеччиною в 1945 році.

На сьогодні День Перемоги відзначається як національне свято в таких країнах, як Росія, Білорусь, Грузія, Вірменія, Азербайджан, а також Ізраїль. У Молдові проєвропейська фракція замість цього святкує День Європи.

Причина, чому обидві частини континенту відзначають одне й те ж свято у дві різні дати, однак, полягає в тому, що нацистська Німеччина підписала свою другу й останню офіційну капітуляцію пізно 8 травня 1945 року, коли в Москві було вже 9 травня.

Словаки, які першими стали союзниками німців у Другій світовій війні, виявилися найненадійнішими з усіх.

Навесні 1939 року нацистська Німеччина остаточно розігнала ослаблену Чехословаччину після того, як її залишили західні держави. Поки німецькі війська окупували Богемію та Моравію майже без жодного пострілу, в іншій частині країни за ініціативою Берліна було проголошено «незалежну» Словацьку Республіку.

Словаки вперше у своїй історії мали власну державу. Але далеко не всі словаки раділи тому факту, що їхня батьківщина стала фактично тоталітарною державою-сателітом Третього Рейху. У роздробленому словацькому суспільстві одні люди допомагали будувати гітлерівську «нову Європу» , а інші приєднувалися до наростального руху опору.

Після початку німецького вторгнення в СРСР десятки тисяч словаків потрапили на Східний фронт, де воювали в арміях двох ворожих сторін. Словацька Республіка фактично була першим союзником Німеччини у Другій світовій війні. У вересні 1939 року її 50-тисячна польова армія «Бернолак» брала участь у вторгненні в Польщу, маючи намір захопити в неї території, які Чехословаччина втратила в попередні роки.

У червні 1941 року уряд президента Йозефа Тісо та прем’єр-міністра Войтеха Туки виступили з ініціативою знову воювати пліч-о-пліч із нацистами. «У повній солідарності з Великим Німецьким Райхом словацький народ посідає своє місце на захисті європейської культури. Деякі підрозділи нашої армії перетнули [словацькі] кордони, щоб приєднатися до німецьких бойових військ» , — заявив міністр внутрішніх справ Александр Мах у радіозверненні 22 червня. Словацькі частини брали участь у бойових діях на території СРСР у складі німецької 17-ї армії вже в перші дні війни. Одночасно в країні була проведена масова мобілізація, і незабаром Словацька експедиційна армійська група на Східному фронті перевищила 40 тис. осіб.

Однак дуже швидко стало зрозуміло, що кількість не компенсує якість. Словацькі підрозділи, погано навчені, маючи недостатню мобільність і нестачу добре навчених командирів, не могли бути ефективно використані у швидкому німецькому бліцкригу.

Після того, як восени 1941 року німці просто вирядили більшість словаків додому, у Радянському Союзі залишилося лише близько 15 000. На 2-у дивізію охорони – було покладено обов’язки по боротьбі з партизанами та охорону важливих тилових об’єктів і залізничних сполучень в окупованій Україні.

З листопада 1942 року по жовтень 1943 року словацький 13-й винищувальний авіарейс перебував на радянсько-німецькому фронті. Словацька 41-а бомбардувальна ескадрилья кілька місяців базувалася в окупованому Криму. Найефективнішим словацьким формуванням була 1-ша піхотна дивізія («Швидка дивізія»), яка підпорядковувалася командуванню групи армій «Південь» . Вона брала участь у боях за Київ, насамперед відзначилася при другому взятті Ростова-на-Дону в липні 1942 року і навіть зуміла дійти до передгір’їв Північного Кавказу, звідки незабаром почала відступати спільно з німецькими союзниками.

Десятки тисяч чехів і словаків воювали у складі союзних армій під час Другої світової війни за відновлення своєї держави на політичній карті Європи. Саме вони сформували перші іноземні частини, які пліч-о-пліч вступили в бій з нацистами проти Червоної Армії на радянській землі.

Згодом радянський уряд скасував визнання держави Йозефа Тісо та налагодив військово-політичну співпрацю з чехословацьким урядом у вигнанні під керівництвом Едварда Бенеша. Чехи та словаки продемонстрували бойовий дух і чудову підготовку. За короткий час батальйон було реорганізовано в бригаду, а у квітні 1944 року — в 1-й чехословацький армійський корпус чисельністю близько 16 тис. осіб.

У вересні-жовтні 1944 року корпус спільно з іншими частинами Червоної Армії намагався прорватися через Карпати для підтримки Словацького національного повстання, але безрезультатно. Лише 2-у чехословацьку парашутно-десантну бригаду вдалося перекинути в райони, підконтрольні повстанцям. Але вона також була змушена відступити на свій бік із великими втратами після придушення повстання німцями.

Словаки та чехи, які воювали на боці СРСР, зустріли закінчення війни в Празі. Передовий загін 1-ї чехословацької танкової бригади увійшов у звільнене місто 10 травня 1945 року, а за тиждень вулицями столиці звільненої Чехословаччини пройшов урочистий парад усього особового складу корпусу.

Навіщо я про це нагадала? Історична пам’ять, як і генетична — речі не завжди передбачувані, але часто вони допомагають зрозуміти причини певних дій. Словаччина прямує до виборів, наразі в країні пожвавилися прорадянські настрої, які досі живуть в мізках старших людей, і вони активно передають їх наступним поколінням.

Словаччина була першою країною після розширення 2004 року, яка прийняла євро і мала історично високу підтримку Брюсселя, але зараз вона є однією з найскептичніших країн щодо ЄС. Що сталося з проєвропейськими настроями? Словаччина не набула європейської ідентичності, перетворюючись на одну з антиєвропейських націй. На жаль, різні політики чинять спроби використати ЄС як цапа відбувайла, натомість вони неспроможні запропонувати гідну альтернативу, просто цинічно обдурюючи громадян країни.

9 травня на площі Старий Ринок в Братиславі відбулося святкування дня народження Євросоюзу. І безплатний концерт, на який реєстрація обов’язкова. Звісно, молодь сприймає себе частиною Європи, а старші покоління курсують до Австрії, Німеччини аби за два тижні заробити півтори-дві тисячі євро й потім два місяці відпочивати. Чи згодні вони не мати такої можливості? Звісно, ні. Натомість нечесні політики, які вкотре грають з сумлінням довірливих громадян, намагаються довести переваги дешевого газу над свободами людини. А вміст гаманців і слабкий рівень освіченості людей сприяють їхній меті.

У Європейському союзі акцентували, що цьогоріч День Європи має засвідчити, як ЄС підтримує мир, безпеку та демократію через свою рішучість перед обличчям російської агресивної війни проти України та решти конфліктів у всьому світі. День Європи 2023 також має на меті розповісти про зусилля ЄС побудувати Європу, яка є зеленою, цифровою та конкурентоздатною, справедливою та кваліфікованою, а також сильною, стійкою та безпечною. Більше про плани ЄС тут.

Словаччина, стане майданчиком для розширення Winkelmann Group

Німецький інвестор обіцяє 450 робочих місць у центральній Словаччині. Winkelmann Group вироблятиме накопичувальні баки для теплових помп на півдні центральної Словаччини. Майбутній індустріальний парк у Римавській Соботі, стане майданчиком для розширення Winkelmann Group, адже передбачено побудувати завод. Очікувана сума інвестицій становить щонайменше 110 мільйонів євро. З огляду на розвиток ринку, до 2030 року потенційно можна очікувати збільшення кількості робочих місць на новому заводі вдвоє.

Компанія планує запустити виробництво на початку 2025 року.

Меморандум про взаєморозуміння щодо запланованих інвестицій був підписаний 27 квітня в Римавській Соботі в.о. прем’єр-міністра Едуардом Хегером, в.о. міністра економіки Карелом Гірманом і керівником компанії Генріхом Вінкельманном.

У Мінекономіки Словаччини наголосили, що інвестор приходить у регіон з найвищим рівнем безробіття – понад 13 відсотків. Таким проєктом компанія реагує на підвищений попит на технології теплових помп і потребу в альтернативних джерелах енергії.

Winkelmann Group є однією з провідних компаній, що працюють у сфері оброблення металу та формування листового металу для різних промислових цілей. Заснована у 1898 році як сімейний бізнес. На цю мить має виробничі підприємства в Німеччині, Польщі, Туреччині, Китаї, США та Мексиці.

Стосовно започаткування проєкту слід додати, що ним зацікавилася певна китайська компанія, зокрема вільними приміщеннями колишнього заводу важкого машинобудування, що розташований поруч із майбутнім державним індустріальним парком, а приміщення порожні понад два десятиріччя.

Міський голова Йозеф Шимко розповів, що китайці відвідали Римавську Соботу в березні, але відвідали й інші міста Словаччини. Планують створити близько 200 робочих місць.

Прем’єр-міністр Хеґер визнає, що Словаччина в «хаосі» через сукупність криз. Він іде у відставку

Виконувач обов’язків прем’єр-міністра Едуард Хеґер (Demokrati) акцентує словацьку серйозну кризу, хаос, що триває в країні, закликав президентку Зузану Чапутову не призначати тимчасового уряду. Натомість президентка Зузанна Чапутова відкинула пропозиції прем’єра про те, як врятувати тимчасовий кабінет.

Спершу Хеґер висловився через кілька годин після того, як міністр сільського господарства Самуель Влчан оголосив про свою відставку через скандал щодо субсидій ЄС.

У своєму зверненні Едуард Хеґер звинуватив усі кризи, включно з війною в Україні та високою інфляцією – і частково себе – у хаосі, який переживає Словаччина. Проте Хеґер не збирається відмовлятися від посади та хоче довести країну до майбутніх парламентських виборів. Незабаром після його виступу міністр закордонних справ його кабінету Растіслав Качер розкритикував  його звернення у Facebook. Хеґер проклав шлях для призначення президентом тимчасового уряду, додав він. «Повна дурість», — написав він.

Його допису передував певний скандал. Виконувач обов’язків міністра сільського господарства Самуель Влчан оголосив про свою відставку лише через день після того, як опозиційна партія Smer згадала про грант, який компанія міністра отримала від держави. Йдеться про  Reko Recycling, у якій Влчан володіє 55 відсотками, наприкінці минулого року отримала 1,4 мільйона євро від Міністерства навколишнього середовища.

«Було вісім заявок, але одна була успішною: фірма Влчана», — сказав лідер SMER — SD Роберт Фіцо 3 травня. Натомість кошти компанія ще не отримала.

7 травня виконувач обов’язків прем’єр-міністра Словаччини Едуард Хеґер заявив, що попросив президентку звільнити його від своїх обов’язків після того, як відставки міністрів послабили його кабінет, що виконує обов’язки тимчасового до виборів у вересні.

Пізніше Хеґер матиме зустріч з президенткою Зузаною Чапутовою, яка має право призначити нового тимчасового прем’єр-міністра. Опозиція закликала Хеґера звільнити місце для адміністрації технократів задля керування центральноєвропейською країною до дострокових виборів, які відбудуться у вересні. Певна річ, словацька урядова криза грає на руку проросійській опозиції, що небезпечно для Словаччини.

Якби й далі працював цей уряд, це було б безплатною передвиборчою кампанією насамперед прем’єр-міністра Хеґера, що йде у відставку. Навіть у заяві про своє звільнення він впевнено виклав передвиборче гасло щодо роботи над новою альтернативою для Словаччини.

Це було не таким відверто нахабним, як «я нікуди не подінуся» Фіцо, але меседж схожий. Якщо щойно звільнений політик замість перепросити каже розчарованому виборцю, що має для нього інший план, це посилює відчуття того, що політика та саморефлексія взаємозаперечні. Що на сцені одні й ті ж обличчя, просто змінюють грим.

«Ніхто не очікував, що Хеґер піде на пенсію і продаватиме елітний алкоголь після фіаско, але він міг працювати над своїми політичними інстинктами. У такий спосіб він лише підтвердив, що в Словаччині політики (за деякими винятками) не володіють мистецтвом залишати найвищі посади. Попри всі жахливі прогнози щодо тимчасового уряду, неважливо, який прем’єр веде країну до дострокових виборів. Насамперед аби усунути зловживання владою в найчутливіший період, коли з посад і відомств витискаються останні», — написала Беата Балогова, головна редакторка SME.

 Довідково:

Беата Балогова приєдналася до The Slovak Spectator у 2003 році та стала першим словацьким головним редактором словацького англомовного тижневика. Балогова керувала газетою та її спеціальними публікаціями з 2003 по 2006 рік. Вона навчалася у Школі журналістики Колумбійського університету з 2006 по 2007 рік, а в червні 2007 року  обійняла посаду головного редактора паперового видання The Slovak Spectator. До роботи в The Slovak Spectator Беата Балогова працювала в першій приватній інформаційній службі Словаччини SITA та в державній інформаційній службі TASR. Вона здобула ступінь магістра журналістики в Школі журналістики Колумбійського університету в Нью-Йорку, а також має ступінь магістра мистецтв з відзнакою Школи журналістики Університету Коменського за спеціальністю «журналістика» . У січні 2015 року залишила Spectator, щоб очолити редакцію щоденної газети SME. Беата Балогова продовжує співпрацювати з The Slovak Spectator.

Про наміри президентки Зузанни Чапутової сформувати тимчасовий уряд вона написала у фейсбуку. «Словаччина потребує стабільності, порядку, експертизи та повернення до гідної політики. Вважаю, що крок, який я маю зробити, тобто призначення уряду експертів, сприятиме цьому».

Азербайджан має намір постачити в Європу додаткові 5 млрд кубометрів газу

Наразі світ зіткнувся з серйозною кризою енергопостачання та великими ризиками в енергетичній безпеці, тож така ініціатива важлива. Це більше, ніж річне споживання газу Словаччиною, — акцентує виконувач обов’язків міністра економіки Словаччини Карел Гірман.

Щороку до Центральної та Східної Європи з Азербайджану може постачатися до 5 мільярдів додаткових кубометрів природного газу, — сказав в.о. міністра. Про це він заявив у зв’язку з підписаним у вівторок, 25 квітня, меморандумом про взаєморозуміння між операторами газотранспортних систем Болгарії, Румунії, Угорщини, Азербайджану та Словаччини.

«Через газові труби, які вже є між нашими країнами – тобто з Туреччини через Болгарію, Румунію та Угорщину до Словаччини – ми говоримо про можливість постачати в усі ці країни загалом до 5 мільярдів кубометрів газу на рік», — сказав Гірман.

Міністр наголосив, що газ з Азербайджану усуне можливі проблеми з постачанням з Росії. Він додав, що нові постачання не вплинуть на ціни на газ у Словаччині, які прив’язані до ринкових спотових цін. Меморандум про взаєморозуміння укладено для співпраці між словацьким оператором трубопроводів Eustream, болгарським Bulgartransgaz, румунським оператором Transgaz, угорським FGSZ і азербайджанською компанією SOCAR у Софії, Болгарія. Меморандум окреслює напрями співпраці щодо постачання додаткових обсягів газу з Азербайджану до Європи через уже модернізоване Кільце солідарності.

Підписанням документа країни-учасниці посилають сигнал про те, що вони готові створити новий коридор для імпорту природного газу до Європи, співпрацювати з партнерами в Азербайджані в подвоєнні експорту газу до Європейського Союзу та сприяти загальній диверсифікації постачання газу в регіоні.

Меморандум стосується спільної ініціативи Solidarity Ring (STRING), підтриманої Європейською Комісією, яка спрямована на підвищення безпеки постачання природного газу до Європейського Союзу та, зокрема, до Центральної та Південно-Східної Європи. «Кільце солідарності» має на меті модернізувати системи транспортних мереж Болгарії, Румунії, Угорщини та Словаччини, щоб забезпечити додаткові постачання газу з альтернативних джерел, наприклад, Азербайджану, європейським клієнтам, уточнив Eustream на своєму вебсайті.

«Газ, що транспортується з Азербайджану через південно-східну Європу до Словаччини, може далі досягати інших ключових ринків ЄС, оскільки Eustream має надійні транспортні потужності до всіх сусідніх країн, включаючи Україну», — сказав Растислав Чукович, генеральний директор Eustream.

Експерти називають природний газ з Азербайджану однією з альтернатив імпорту газу з Росії.

350-річні словацькі підземні сховища — ідеальне місце для зберігання вина та релаксу

Під виноградниками у туфовій скелі викопані підвали. Ці підвали нагадують невеликі печери. Точний їх вік невідомий. Відомо лише, що в часи найжорстокіших гонінь в них збиралися євангелісти для служінь Божих. Про це згадує церковний літопис, перша згадка від 1673 р. Відтоді започаткувалася їхня історія. Згідно з історичними джерелами, ці підвали, ймовірно, були притулками тако від турецьких навал. У середині 19 сторіччя вони також були житлом для обслуги, що працювала на поміщика Конколу. Туфовий масив над Гонтянськими Моравцями приховує всередині систему з 42 підземних приміщень, що робить його унікальним у Словаччині. Спадщина предків, які вручну витесали туфи, тепер стає бізнесом.

«Умови зберігання вина в туфі унікальні завдяки цілорічній стабільній температурі. Це найкращий природний клімат для вина та його ідеального дозрівання», — розповідає Петер Наги, один із власників винного льоху. Скелясті схили ділянки орієнтовані на південний схід та бездоганно підходять для вирощування винограду. Тепер вони використовуються для цієї мети лише мінімально.

Наразі вони здебільшого служать винними підвалами, кожен з яких має свого власника. Це не лише місцеві мешканці, хоча вони в пріоритеті. А також давні споруди використовують з метою релаксації.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media