Усі імперії вмирають, а деякі вмирають раптово

Ексклюзив. Росія нагадує собі та світу історичну правду. Деякі, звісно, називають це — зняти шкіру з живого ведмедя. Та напевно найбільше тих, хто тремтить від думки, що їхню імперію може спіткати доля решти імперій. Та рушниці вже націлені на ведмедя, а тварина стара, серйозно хвора та голодна, тож її час настав.

Словацький учений та письменник Юрай Месік написав книгу – «2023: рік загибелі Російської імперії». Він присвятив її українцям, які захищали Гостомельський аеропорт у лютому 2022 року.

Усі імперії приречені на смерть, а деякі помирають раптово. Російській імперії, перейменованій на Російську Федерацію, також загрожує раптова смерть. На думку автора цієї книги, після військової поразки в Україні Російська Федерація переживе швидкий розпад, подібний до розпаду Югославії, Чехословаччини та Радянського Союзу після падіння комунізму та поразки в Афганістані. Росія — колос на глиняних ногах, який тримається лише зусиллями репресивного апарату, маніакальної міфології та потоку грошей від експорту нафти та газу.

Напад Росії на Україну виявив військову та економічну слабкість Росії та різко послабив усі сили, які тримали в купі надзвичайно розрізнену країну. Колективний Захід має готуватися до розпаду Росії, інакше він буде заскочений зненацька розвитком подій, як це було після розпаду СРСР. Демократії не мають повторювати своїх помилок і загалом помилок 20-го століття, упродовж якого Захід тричі рятував Російську імперію лише для того, щоб тричі побачити, як Москва ставала загрозою світовому порядку.

Замість четвертого порятунку імперії, на думку Юрая Месіка, цього разу політика Заходу має зосередитися на досягненні 5 Д – її демілітаризації, денуклеаризації, денацифікації, деколонізації та поступового демонтажу залишків Російської імперії. У цьому колективний Захід може спиратися на позитивні та негативні історичні уроки контрольованого розпаду Австро-Угорської та Османської імперій після 1918 року, а також Великої Німецької імперії та Японської імперії після 1945 року.

Автор переконаний, що варто подумати про наближення краху Росії не лише її жителям, а й тим росіянам, що живуть в інших частинах світу – насамперед у Європі, США, Україні, Японії та Китаї. Навесні 2023 року стало помітно, що Росія, якою  її знали лише кілька років тому, стала мертвою тінню колишньої політичної, військової та економічної сили. Вона цього не усвідомлює, як і експерти та насамперед російські політики, які проживають за межами Росії.

Ніхто не може точно сказати, чого очікувати від Росії у найближчі місяці та роки, але їй доводиться переконуватися щодо військової поразки.

Вторгнення російських військ в Україну зруйнувало її спроможності встояти. Зовнішні сили, які тримали її купи після краху Радянського Союзу, слабшають і зникають.

Правильним символом сучасної Росії є мумія вічноживого Леніна, що зберігається в мавзолеї на Красній площі. Коли холодильник вимкнений і регулярне надходження формаліну припиняється, «вічно живий» труп починає розпадатися.

Для представників європейських народів, які виросли під час російської окупації, і донедавна існували під постійною російською пропагандою в школах і ЗМІ, це може здатися неймовірним. Твердження про те, що у 2023 р. ми станемо свідками кінця Російської імперії, чимало людей назвуть чистою фантазією або «видаванням бажаного за дійсне».

Людський розум можна дуже легко обдурити ілюзією вічності. Старші люди можуть згадати чехословацьке літо 1989 року: скільки б погодилися з твердженням, що наприкінці року Чехословаччина перетвориться на посткомуністичну нову країну? Скільки німців влітку 1989 року повірили б, що через рік вони будуть громадянами возз’єднаної Німеччини? Або, навпаки, скільки словаків і чехів під час новорічних тостів і співу державного гімну на новий 1992 рік, повірили б, що лише за рік, 1 січня 1993 року, їхню батьківщину й гімн розділять, а річка Морава стане кордоном?

Росіяни пережили частковий розпад Радянського Союзу – країни, яку багато хто вважав своєю батьківщиною, в грудні 1991 р. Радянський Союз був офіційно розпущений, і росіяни почали втрачати цілковитий контроль над Україною, Білорусією, Грузією, Казахстаном — загалом чотирнадцятьма своїми колоніями, що колись увійшли до складу Російської імперії. Для багатьох етнічних росіян це був травматичніший досвід, ніж розпад Чехословаччини для багатьох словаків і чехів.

Однак розпад Російської імперії не був завершений в 1992 р. Колоніальна імперія з десятками поневолених і пригноблених народів, продовжувала своє існування під новою назвою «Російська Федерація».

Чому розпад не було завершено у 1992 році автор книги намагається обґрунтувати.

Для тих, хто вже переконаний щодо неминучості розпаду Росії, існують питання — на скільки друзок розіб’ється Росія, що коїтиметься по всій поверхні присмертної імперії й в її окремих фрагментах? Що мають робити уряди Європи, США, України, Японії, Китаю?

Ніхто не знає відповіді на ці та інші питання. Лише є припущення, що хаос і анархія, відомі в російській історії як смута, запанують в деяких областях після краху московського уряду. В інших — війни приватних армій і злочинних угруповань, озброєних з пограбованих військових складів. У  деяких — спроби побудови нових, більш-менш демократичних держав. Найщасливіші частини імперії потраплять під владу сильної та в кращому разі демократичної Росії. Менше пощастить тим, яких поведуть під владу комуністичного Китаю.

У 2023 році починається дезінтеграція на території, яка в 70 разів перевищує територію колишньої Югославії та проживає вшестеро більше людей. Крім того, деякі акцентують традиційну російську лякалку про російські ядерні бомби.

Більшість сучасної Росії не має нічого з того, що колись мала Югославія. Переважна більшість європейських та американських політиків – як і більшість громадян їхніх країн – ще не думає про прийдешній розпад Росії та не знає і часто навіть не хоче уявляти.

Але думати про немислиме доводиться. В’ячеслав Володін, одна з московських топових офіційних осіб, у 2014 році промовив своє сакраментальне — є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії.

Сталося неймовірне, коли 17 березня 2023 р. Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна та звинуватив його у злочині — розв’язанні війни. Якщо Путін злочинець, то чи вся Росія злочинна з огляду на висловлювання Володіна? У цьому ж ключі наприкінці березня 2023 року вигулькнув запис телефонної розмови між російським мільярдером Фархадом Ахметовим і відомим музичним продюсером Йосипом Пригожиним, який злили загалу. У 36-хвилинній розмові, повній вульгаризмів і безнадії так звані представники російської «еліти» назвала свого господаря ліліпутом і сатаною.

Слабкість і вразливість правління Путіна Росією продемонстрував 24 червня 2023 року «Марш справедливості» приватної військової групи «Вагнер» під проводом покійного Євгена Пригожина до Москви. Військо Пригожина чисельністю понад 15 000 осіб окупувало мільйонне південноросійське місто Ростов-на-Дону, включно зі штабом південного військового округу, який керує війною в Україні.

Російська армія і силовики в Ростові опору не чинили найманцям Вагнера, і значна частина населення захоплено вітала їх на вулицях. Частина вагнерівців, кілька тисяч осіб і кілька сотень військових машин, негайно рушили з проголошеною метою безпосередньо «вимагати справедливості» до Москви. Ці підрозділи пройшли мільйонне місто Воронеж і  дійшли за 200 кілометрів на південь від Москви. Вони не зустріли опору з боку підрозділів російської армії, Росгвардії чи інших сил безпеки, ані від громадських служб, ані від цивільного населення. Пригожинці збили шість гелікоптерів і один військовий літак, не зазнавши втрат.

Вагнерівців не зупинила армія попереду Москви, але за угодою між Пригожиним і в Кремлем за посередництва білоруського диктатора Лукашенка вагнерівці повернули назад. Рефлексії військ і населення упродовж 1000-кілометрового шляху від Ростова-на-Дону до Москви засвідчили байдужість і неспроможність армії та жителів Росії захищати Путіна і Москву. «Київ за три дні, Москва за один» стало саркастичним мемом дня.

На відміну від часів розпаду СРСР, на сьогодні принаймні деякі аналітики на Заході вже пишуть про майбутній розпад Росії. Однак є все ще високий ризик того, що коли влада Москви впаде, Захід так само буде заскочений зненацька, як на початку 1990-х років через розпад Радянського Союзу. Або як були західні політики заскочені зненацька сто років тому через падіння царського режиму. Існує реальний ризик, що вони знову безпорадно спостерігатимуть за утворюваним хаосом, повторюватимуть фатальні помилки з потенційно трагічними наслідками не лише для жителів сьогоднішньої Росії, а й для всього людства.

Саме політика Європи та США після розпаду Радянського Союзу спричинила рецидив сьогоднішнього агресивного фашистського режиму в Росії, наступного етапу ядерного залякування цивілізованого світу. Це також є причиною поширення корупції та до гібридної війни Росії проти Заходу,  кровопролитної війни в Україні з сотнями тисяч жертв і знищенням українських міст.

Думки про розпад Росії – не веселі розваги, не розумова гімнастика, не мріяння людей, яких московська пропаганда називає «русофоби». Це важлива спроба зрозуміти альтернативні сценарії подальшого розвитку на величезній території Росії — півночі Євразі, проаналізувати що може і станеться на руїнах Росії, і готувати розумні стратегії щодо того, як має реагувати колективний Захід на майбутній геополітичний землетрус.

Іншими словами: роздуми про остаточний розпад Російської імперії є must-do для відповідальних європейців, американців, українців, японців та решти людства на сьогодні.

На мою думку, відповіді на питання щодо цього ви знайдете, коли прочитаєте книжку Юрая Месіка.

Дописувала власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проекту V5 Media Марина Ковальчук