Український фестиваль культури й молодих брендів у Братиславі

Ексклюзив. Захід став справжнім поєднанням краси, обдарованості та жаги до життя.

Щойно відлунав Український фестиваль культури й молодих брендів. Поєднання зусиль небайдужих людей створили чудовий продукт — справжнє свято українського ком’юніті. Кожен з партнерів зробив якнайбільше задля успіху в цьому. Захід відбувся в Українському інституті Словаччини, який вже не вперше подарував подію такого рівня.

Що спонукало до проведення фестивалю, про те, що вдалося, а також про плани на майбутнє ми поговорили з авторками ідеї стилісткою Анастасією Мельник та фешн-фотографинею Марією Вишнівською, засновницею та директоркою Українського інституту Словаччини Людмилою Вербицькою та засновником онлайн-проєкту — розважального порталу для українців “Наші люди” Андрієм Жулинським.

У цьому приміщенні в самісінькому центрі Братислави позавчора лунав гімн України дуже потужно, а навколо були радісні люди. Що надихнуло вас і як народилася ідея фестивалю?

Анастасія Мельник:

• Ідея напевно була в повітрі, бо коли почалася війна (до цього я кілька років працювала стилістом в Амстердамі, працювала з українськими брендами, всім про них розповідала, пропонувала своїм клієнтам, бо була переконана, що в них висока якість, і мені хотілося їх підтримувати, і вони зверталися до мене по рекламу, по допомогу у просуванні своїх брендів), українські бренди до мене звернулися через те, що важко, що не можуть сплачувати рекламні інтеграції, що мусять просити про допомогу про роботу. Як популяризувати бренди, як побудувати міст між Україною, Європою та усім світом, і як вивести бренди на світову арену. Я з цим прийшла до Маші…

Марія Вишнівська:

• У мене своєю чергою є свій бренд хустинок в Україні, виробництво розташоване в Бучі, і коли дівчата вийшли на зв’язок у квітні 2022 року, і на наше перше запитання — чим ми можемо допомогти, як ідуть справи,  вони просили не про донати, вони просили роботу. Тож іншого варіанта, окрім як розпочати поширювати та популяризувати їх всюди, не було. Ми почали замовляти великі тиражі хустинок і їздити з ними, зі своїм столом, на різних мітингах ми показували їх нам вдалося зібрати понад 100 тисяч гривень й виплатити в Бучу, аби там відновилося виробництво. Були пошкоджені будівлі, натомість я розуміла, що Україна воліє працювати якнайбільше, люди не хочуть отримувати донати, вони хочуть і можуть працювати. Це дуже важливо було. Я почала їздити, а Настя бачила, що я борсаюся зі своєю історією (Анастасія проживає в Амстердамі вже 10 років, Марія два з половиною роки), тож ми вирішили створити невеличку камерну історію, привезти кілька українських брендів і познайомити з ними нідерландців, аби вони могли зустрітися з українцями в невеликому приміщенні. То була невелика артгалерея, де відбувся наш перший фестиваль перший такий поп-ап у жовтні 2022 року.

Анастасія Мельник:

• Ми отримували запитання майже від кожного другого — коли наступний захід? Багато людей казали — а якби ще їжа була українська, артисти, й так ми дійшли до концепції власне фестивалю, який міститиме усі напрями — щось можна додати за бажання.

Такий формат демонструє українське ком’юніті яким воно є насправді. Для України — це добра їжа, гарні люди, чарівна музика. У який спосіб ви добирали українські бренди, що були запрошені?

Анастасія Мельник:

• Ми маємо чітке бачення того, що ми підтримуватимемо лише бренди, які мають виробництво в Україні. Ми знаємо, що деякі з них вже перемістили виробництво до інших країн — зокрема до Польщі, і їх можна зрозуміти. Адже працювати на генераторах, під обстрілами дуже важко. Натомість ми сфокусувалися на тих брендах, які залишаються в Україні, зберігають робочі місця, сплачують податки, тож саме таким ми надаємо майданчик для просування. Тобто хочемо акцентувати, що в наших фестивалях беруть участь лише ті, в яких виробництво в Україні, автентичні бренди, що мають свою ідею, працюють над дизайном, мають свою історію, вкладають душу у кожен свій дизайн.

А як світ зустрічає українські бренди?

Марія Вишнівська: 

• Всюди це неймовірна підтримка, насамперед посольств — через війну. Натомість стосовно якості продукту варто зазначити, що українські бренди виробляють високоякісні речі, й для нас це було важливо, коли ми обирали. Анастасія — стилістка, вона кожну річ, що братиме участь у фестивалі, затверджувала. Якість просто вражає! В часи, коли я була школяркою, студенткою, було таке поняття — якась європейська якість виробів. На сьогодні ми вбираємося в український одяг і розуміємо, що це значно якісніше ніж навіть європейські бренди…

Анастасія Мельник:

• І коли в різних країнах приходять місцеві мешканці, туристи й відзначають цю якість, то поступово українські бренди виходять на світову арену. І вже зараз вони отримують більше замовлень з-за кордону, беруть участь у тижнях високої моди, що для часів війни є взагалі фантастикою. Ці бренди реально вийшли на світову арену, їх помітили й відзначили. Це справді неймовірно.

Марія Вишнівська:

• І коли наприкінці березня ми були в Сингапурі з нашим фестивалем, туди прийшли представники магазинів, які висловили зацікавлення представляти українські бренди в Сингапурі, і деякі бренди тепер там продаються.

Анастасія Мельник:

• В Амстердамі є шоуруми, які приходять подивитися на речі, обирають їх, а потім домовляються з брендами щодо представництва їх в Нідерландах.

Пані Людмило, що вас спонукало долучитися до фестивалю?

Людмила Вербицька:

• Український інститут Словаччини розпочав роботу на початку цього року. Ми вже встигли провести чимало власних заходів, водночас подібні – як фестивалі заплановано провести ще тричі. Окрім того, наша організація Українсько-Словацька Ініціатива, що виникла під час Євромайдану, вже проводила такі заходи. Від початку війни у 2014 році ми насамперед підтримували нашу армію, добровольців, і коли завершилася гаряча фаза війни ми зосередилися на культурній дипломатії, адже переконані, що це найважливіше завдання українців за кордоном, аби світ знав, що таке Україна. На жаль, навіть сусідні країни, зокрема Словаччина, незнайомі з Україною, як і Україна не надто знайома зі своїми сусідами. Отже, нам потрібно не лише знайомитися, а й взаємодіяти, підтримувати один одного. Саме тому ми проводимо таку роботу вже довгий час, проводили фестивалі в різних орендованих приміщеннях, тому я хотіла якнайшвидше відкрити Український інститут у приміщенні, де можна проводити великі заходи. Кошти, які ми збирали фандрейзингом, йшли  на лікування українських дітей, на реабілітацію поранених, яких привозили зі сходу України, на перев’язувальний матеріал та водночас ми знаходили можливість привезти художників, письменників, музикантів. Зараз після тотальної інвазії, через яку жахнувся цілий світ, я побоювалася, що українці не зможуть відновити виробництво, надалі діяти в складних умовах так добре, як вони це робили раніше. До нас приходять сюди багато українських митців, виробників легкої, харчової промисловості, і я розумію, що вони працюють.  Попри релокацію підприємств, нові умови, незнайоме середовище податки, українські підприємці працюють і надсилають в Україну гуманітарну допомогу. Наше друге завдання — це презентація України. Інститут поширює знання про Україну у словацькому суспільстві, забезпечує видимість країни в інформаційному полі. Українці — не лише нескорені, спроможні до спротиву люди, які до останнього стоятимуть за свою країну, а талановиті, освічені, працьовиті творці української культури. Тож основне завдання всіх українців за кордоном —  утвердити місце України на європейській культурній мапі.
• Великий захід, що поєднав українську національну кухню, українське музичне мистецтво та український дизайн — у нас в інституті вперше, і мене дуже тішить, що захід пройшов на високому рівні, і що талановиті, щирі, патріотичні люди зібралися гуртом і зробили це.

Співорганізатори фестивалю онлайн-проєкт “Наші люди” показали високий рівень фаховості та спроможності у проведенні такого рівня івенту. Звідки така енергія й сила і як вам все так добре вдається? 

Андрій Жулинський:

• Я почав займатися івентами, щойно переїхав жити до Словаччини 5 років тому. Почалося все зі сторінки в Instagram з загальною інформацією щодо початку життя в Словаччині. Ми організовували дискотеки. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, звісно, дискотеки припинилися, ми почали возити людей від кордону (наша компанія має 20 автобусів). Що два дні я був на кордоні, й ми продовжуємо й далі допомагати, але вирішили додати ще щось. Ми взялися проводити українські івенти лише з українськими виконавцями, й початок виявився успішний. Івенти ми проводимо для українців, з залученням словаків задля інтегрування їх в нашу культуру. Бо словакам варто бачити справжніх українців, адже тут в новинах показують не все, в інтернеті багато неправдивої інформації. Словаки мають бачити, що ми виховані, освічені й гарні люди. І тоді жоден політик, жодна новина не змінить доброго ставлення після побаченого на власні очі. І це нам вдається. І проєкт такого масштабу як це фестиваль для мене вперше. Такий масштаб дещо вразив Братиславу, бо це досить спокійне місто, і тут мало чого масштабного. Для Братислави це масштаб, тут було багато наших друзів словаків, які були в захваті й від страв, і від концертної програми, і від фестивалю загалом. Усі їли вареники, приводили дружин і дітей. Вони зичать нам успіху й чекають наступного фестивалю! А сили беруться з дому, і хочеться перенести сюди дім, створити атмосферу дому скрізь. З усіх наших івентів частину зароблених коштів ми передаємо адресно на потреби ЗСУ.

Анастасія Мельник: ми свою частину прибутку від усіх заходів надсилаємо до фонду United24, якому не лише ми довіряємо, а й ті, хто під час наших заходів хочуть задонатити в Україну. Ми знаємо куди пішли кошти й завжди публікуємо звіти.

Насамкінець слід сказати, що у під час фестивалю українці відчули себе вдома, набралися сили й готові ділитися усім, що мають, із Всесвітом. Фестиваль вкотре засвідчив талановитість і працьовитість українців, а також здатність об’єднуватися. Ми є частиною української сім’ї й нам є що додати до скарбниці загальноєвропейської культури. Добрий початок. Чекаємо продовження.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media