Слуга Божа Зіта Бурбон-Пармська

Австо-Угорська Імператриця Зіта Бурбон-Пармська є справжнім прикладом благочестивого християнського життя. На її долю випало дуже багато випробувань. Хоча вона і народилась в королівській сім’ї, проте усюди її родина почувалася вигнанцями. Її дідусь по-материнській лінії втратив португальський престол, а батько після перевороту втратив пармський престол в Італії. Згодом і сама Зіта втратила усі свої привілеї і титули і була вигнана з Австрії. Вона переносила усі випробовування, і в цей же час залишалася вірною слугою Божою. Будучи ревною католичкою, вона не забувала про допомогу бідним та знедоленим.

Майбутня імператриця народилася 9 травня 1892 року в Італії. Її батько, Роберто І, був колишнім правителем Парми, який був відсторонений від управління. Мати, Марія Антонія Португальська, була дочкою відстороненого правителя Португалії Дона Мігеля. Хоча батько Зіти був позбавлений влади, він залишався досить заможною людиною. Її дитинство проходило на віллі Піаноре, а згодом сім’я переїхала в замок поблизу Відня. Зіта була розумною дівчиною, і оскільки сім’я була інтернаціональною, вона розмовляла італійською, французькою, німецькою, іспанською, португальською та англійською мовами. За її спогадами: «Ми зростали у різних країнах. Батько вважав себе французом, і кілька тижнів на рік ми проводили у нашому замку Шамбор. Одного разу я спитала його, як нам позиціювати себе. Він відповів: «Як французькі принци, що правлять на італійській землі». Насправді, з його двадцяти чотирьох дітей лише троє, включаючи мене, народились в Італії».

У десятирічному віці Зіта почала навчатися в салезіанському монастирі, де навчання було досить суворим, і велика увага акцентувалась на релігійному вихованні. Навчальна програма включала в себе курс математики, географії, історії, природничих наук та музики. Діти також займалися різними ремеслами і фізичною культурою. Акцент робився на виховання у дітях таких якостей як скромність, смиренність, відданість обов’язку. За сприянням своєї бабусі Зіта разом з сестрою Франческою навчалася і в бенедиктинському монастирі, де сестри вивчали богослів’я та філософію.

Будучи ревними католиками, Зіта зі своїми братами і сестрами брала активну в допомозі бідним. Вона сама розподіляла одяг, взуття, та інші пожертвування. Саме через католицьке виховання, троє її сестер стали монахинями. Зіта також планувала піти в монастир, але її здоров’я погіршилося, і вона відправилась на лікування у Франценсбад.

Також біля замку Францау була резиденція тітки Зіти, Марії Терези. У неї було багато онуків, серед яких і Карл, майбутній імператор та святий.

Вони були знайомі з Зітою ще з дитинства. У 1909 році Кард відвідав свою бабцю, де він знову зустрів Зіту. Для самого Карла Зіта була ідеальною парою, адже була з аристократичного роду. Сама вона згадувала: «Ми, звичайно, були раді знову зустрітися і стали близькими друзями. З мого боку почуття розвивались поступово протягом наступних двох років. Йому ж хотілося зробити все швидше. Восени 1910 року пішли чутки про мої заручини із Хайме Мадридським. Карл розшукав бабусю і запитав, чи дійсно це лише чутки. Отримавши позитивну відповідь, він мовив: „Все одно, мені краще поспішити у будь-якому випадку, інакше вона дістанеться комусь іншому“». Вже 13 червня 1911 року було оголошено про їхні заручини, а саме весілля відбулося 21 жовтня 1911 року.

Вже через рік, 20 листопада 1912 у Карла та Зіти народився перший син, Отто. Всього у них було восьмеро дітей. Після народження Отто вони переїжджають до замку Гетцендорф у Майдлінгу. Там подружжя проживало до 1914 року.

Після смерті Франца Йосифа І 21 листопада 1916 року, Карл займає престіл, Зіта стає імператрицею. Їхня коронація відбулася 30 грудня. Урочистості не були дуже пишними, оскільки Карл і Зіта вважали, що це було б недоречно під час війни. Тому усі урочистості обмежилися бенкетом.

Подружжя бачилось набагато рідше, адже Карл майже увесь час перебував у військовому штабі в Бадені, а Зіта перебувала у Гофбурзі, куди їй телефонував її чоловік декілька разів на день. Зіта дуже допомагала своєму чоловікові, і мала великий вплив на нього. Для неї були важливі соціальні питання. Вона як і в дитинстві почала займатися допомогою бідним, займалася благодійністю, часто відвідувала поранених бійців у шпиталях.

Війна для Австрії була програною. Вже у 1917 році було зрозуміло, що союзники програють. Одна за одною країни почали капітулювати. Першою це зробила Болгарія у вересні 1918 р. 11 листопада того ж року Карл видав указ, за яким зняв з себе повноваження австрійського імператора і народ міг сам вибирати форму державного устрою. Вже на наступний день була створена Німецька Австрія.

Карл і Зіта разом з дітьми повинні були покинути межі Австрії. Вже 24 березня 1919 Карл із сім’єю виїхав до Швейцарії. Потяг із військовими почестями проводжали у вигнання. Карлу і Зіті було заборонено повертатися у Австрію. Іншим членам сім’ї дозволялося тільки за умови, що вони не планувати відновити монархію в Австрії.

У Швейцарії імператорська сім’я проживала на березі Боденського озера у замку Фартег, який купив ще батько Зіти у середині ХІХ століття. Проте сім’я мусила переїхати, адже замок знаходився недалеко від австрійського кордону. Тому на прохання швейцарського уряду Карл і Зіта оселяються на віллі Пранжен біля Женевського озера.

У 1921 сталися події, які знову змусили сім’ю переїжджати. Карл хотів повернутися до влади в Угорщині. Проте його спроби перевороту були невдалими. Його разом з Зітою було затримано в Будапешті і відправлено у вигнання на Мадейру. 19 листопада Карл і Зіта прибули у Фуншал. Діти були доправлені на острів тільки у лютому 1922 року.

Проте спокійне життя сім’ї на цьому не почалося. Вже у березні того ж року Карл захворів на застуду, яка з часом перейшла в пневмонію. Імператор у вигнанні помер 1 квітня 1922 року. Зіта тоді була на восьмому місяці вагітності, а старшому синові було тільки 9 років. Вона стала вдовою, а її сім дітей залишились сиротами.

За сприяння короля Іспанія Альфонса ХІІІ Зіта та її діти переїхали до Іспанії. Спочатку на військовому кораблі вони вирушили до Кадіса, а згодом переїхали у Мадрид, де проживали у палаці Пардо. Саме там Зіта народила свою восьму дитину – Елізабет. Імперська сім’я згодом переїжджає в Лейкетіо, де Зіта займається вихованням та освітою своїх дітей. Сім’я по суті жила за рахунок приватної власності у Австрії та виноградників, які знаходилися в Йоганнесбурзі.

Згодом Зіта з дітьми переїжджає у Бельгію, адже старшим дітям потрібно було здобувати вищу освіту. Отто як і його тато хотів відновити правління Габсбургів і вів навіть перемовини з канцлером Австрії. Проте плани не здійснили через анексію Австрії нацистською Німеччиною. З початком ІІ Світової Війни Зіта разом з дітьми змушена була покинути Європу. Спочатку вона втекла до Іспанії, а згодом і до Португалії. Проте вона не затрималася надовго там і вже влітку 1940 року вона відправилась до Америки. Остаточно Зіта з дітьми оселилася в Канаді. Сини в той час брали активну участь у військових діях, а Зіта, незважаючи на фінансові труднощі, робила усе для того, щоб забезпечити своїх дітей. Після закінчення війни Зіта подорожує Америкою і Канадою для того, щоб зібрати кошти на відбудову Австрії та Угорщини.

Зіта часто бувала в Європі. Причиною цих подорожей були весілля її дітей. Вже у 1952 році вона остаточно переїхала назад у Європу. Вона оселилася Люксембурзі, де разом зі своїм братом доглядала матір, яка згодом, в 1959-му році померла. У 1962-му році вона переїжджає в замок в Цицерсі. Замок був церковною власністю, але єпископ Куру запропонував його для резиденції колишній імператриці. Великими плюсами було те, що замок був досить просторим, і там могли розміститись усі член сім’ї. також поблизу нього знаходилася каплиця, що було дуже важливим для Зіти.

Важлива подія в житті Зіти сталася в 1982 році. Їй було дозволено повернутись на територію Австрії. Вже у листопаді того ж року вона вперше за більше, ніж 60 років вступила на австрійську землю. Після цього вона часто відвідувала Австрію і навіть брала участь у телевізійних програмах. Її здоров’я почало слабшати після святкування 90-річчя. На святкування її 95-річчя, у 1987 році, в останній раз зібралась уся її родина. Рік після цього Зіта захворіла. У неї діагностували пневмонію. 14 березня 1989 року остання австрійська імператриця померла.

Імператрицю поховали у Відні. На прощання з нею прийшло десятки тисяч людей. Тіло імператриці спочиває у імператорському склепіКапуцинеркірхе. Проте її серце знаходиться в монастирі Мурі в Швейцарії, де воно знаходиться поруч з серцем Карла. 10 грудня 2009 року розпочався процес беатифікації нашої останньої імператриці.

Екслюзив

Лайош Надь та Шандор Рудь
(м. Берегово), брати – мадярони