«Подав десь 180 резюме»: як ветеран ЗСУ вивчився на Java-програміста і знайшов роботу

22-річний військовослужбовець Володимир Малярчук через травму звільнився зі служби, пішов навчатися на Java-розробника і згодом отримав роботу в IT. На честь Дня захисників та захисниць України AIN.UA переповідає його історію.

Як потрапив до ЗСУ

Володимир народився у Івано-Франківську, але більшість часу прожив в Калуші. На перший курс вступив до польської Вищої школи заводової біля Любліна, на міжнародні відносини. У 2020 році, через коронавірус вирішив перевестися до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (по спеціальності «Філологія та переклад»).

Із друзями ще за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення він обговорював, що робити, якщо почнеться велика війна. 24 лютого 2022 року вони вступили до тероборони.

«Нас було доволі багато і людей одразу сформували в батальйони. Це було в Івано-Франківську, тож як про такі бойові дії не йшлось на той момент, але треба було загрузити-розгрузити гуманітарку, допомогти людям, які перебирались на Захід України, поробити іншу швидку роботу, зокрема і побутову. Був хаос, розібратись що, куди, кому було доволі непросто», — згадує він.

Уже ближче до середини весни їх прикріпили до ЗСУ, обучили, вже у червні Володимира відправили на Запорізький напрямок. Він нічого не сказав ні батькам, ні дівчині, ні друзям, для них вигадав легенду про полігон, де всі будуть без зв’язку: «Заспокоїв батьків словами „нас молодих на фронт не візьмуть“ і поїхав до точки дислокації».

Які задачі були в армії

У якийсь період усі повноваження начальника продовольства делегували Володимиру, він відповідав за забезпечення усіх рот батальону, включно з веденням рахунків та охороною складів від прильотів. Наприклад, коли бачили ворожі дрони, то процеси були налаштовані так, що всю провізію можна було оперативно спакувати, відправити та захистити. Все це — під масованими обстрілами, особливо на державні свята: День прапора та День незалежності.

Через якийсь час роботи та труднощів стало більше, робочих рук менше. На той момент кілька друзів Володимира отримали поранення та поїхали на лікування або на інші позиції.

«Коли я залишився без найближчих, з якими ми разом їхали на фронт, почалась особиста дизмораль. Бойовий дух, який тримався саме на тому, що ви від початку разом, потроху згасав. Коли вас багато, то навіть при обстрілах тримається бойових друг, хоч через істерику ви можете сміятись, жартувати. А коли вас двоє — навіть просто темрява з’їдає», — згадує він.

Як вирішив вчитися на програміста

У кінці серпня 2022 року росіяни нанесли по позиціях, де служив військовий, авіаудар, тож його із побратимом евакуювали. Володимира через поранення звільнили зі служби, почалися лікарні та ВЛК.

«ВЛК — це взагалі окрема історія. І це сюр, що в країні, де така сильна ІТ-сфера, до сих пір у більшість лікарень потрібно записуватись по місцю в живій черзі на листочок. Ти в четвертій ранку, коли комендатська, маєш приїхати в лікарню, щоб завчасно стати в чергу. Місце для черг взагалі не облаштоване для людей, які, наприклад, втратили кінцівки, а їм просто банально ніде присісти», — згадує він.

Адаптуватись до цивільного життя було проблематично, місяць він провів у психіатричній лікарні «на пігулках».

«Як би парадоксально не звучало, але служба та побратими дуже змінили мене в плані спілкування. І коли ти на реабілітації опиняєшся майже сам — таке відчуття ніби ти використаний матеріал, який просто списали. Це дуже тяжко, бо спочатку ти відчував себе корисним, а коли це зникає — перші два-три місяці ти наче сходиш з розуму», — розповідає він.

Згодом, через знайомих та родичів, багато з яких працює в IT, Володимир зацікавився цією галуззю, адже бачив, що людям подобається робота і вони позитивно відгукуються про неї. Тож вирішив піти навчатися на програміста і почав шукати IT-школи. Оскільки знайомий вчився у Mate academy, Володимир теж спробував податись туди на навчання, і згодом дізнався, що там є програма безкоштовної освіти для учасників бойових дій.

«Це страшне відчуття, коли ти думаєш: „Як вмру, то вмру, але я більше нічого не можу, тож треба повертатись на фронт“. Але завдяки навчанню я почав розуміти, що можу робити щось, окрім як служити. З кожним місяцем навчання я відкидав ті думки», — згадує він.

Як влаштувався в ІТ

Навчання на Java-програміста Володимир для себе характеризував як гойдалки: перший місяць навіть прості алгоритмічні завдання давалися складно.

«Через армію у мене був синдром самозванця, а на багато розумових речей стояв якийсь блокер всередині. Я дуже вдячний своїй дівчині, що вона вибивала мене з цього стану. Казала: «Не вигадуй і просто продовжуй робити», — розповідає він.

Але зрештою навчання, одногрупники та викладачі, сподобались, особливо під кінець, коли почалася робота над груповими проектами.

Щоб знайти роботу джуніора, Володимир загалом подав 170-180 резюме. Згадує, що складно було побороти відчуття того, що немає фідбеку, а отже в таких спеціалістах, як він, немає потреби. Але після перших співбесід воно пройшло і стало легше шукати роботу.

На етапі працевлаштування йому допомагали в Mate academy, а також у Veteran Hub. Зрештою Володимир влаштувався на позицію Customer Support Engineer у SoftServe. Цікаво, що спочатку йому відмовили у цій позиції, але він вирішив написати рекрутеру знову і переконати дати можливість працювати.

Історію своєї адаптації Володимир розповідає зокрема і для інших ветеранів, які шукатимуть роботу після війська: «Коли ви повернетесь, на жаль, не буде так добре, як ви уявляли. Це — романтизація повернення додому. У реальності буде сумно. Але з цим треба змиритись і витримати період. Головне — не замикатись від людей, не залишатись на самоті і чимось себе зайняти».

Читайте також на Newssky «Український стартап eTOLLs EU підняв €450 000 інвестицій при оцінці у €3 млн» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.