Кінець закарпатського сепаратиста Дмитра Сидора

Сидор-(..дор), где ты был?

Я в Москве бабло пилил!

Взял мильончик, взял и два-

Закружилась голова…

Закарпатська частушка

Ексклюзив. Раніше і неодноразово ми вже писали на нашому сайті про антиукраїнську діяльність настоятеля кафедрального собору в Ужгороді, лже-священика Дмитра Сидора. Але саме зараз під час гарячої фази війни настає вирішальний момент, коли з великою часткою ймовірності цей колабораціоніст та прихильник «русского миру» опиниться за гратами. В середині лютого на Закарпатті зчинився скандал, причиною якому знову його стали проповіді.

Попри все це у лютому-березні 2023 року активізувалися на Закарпатті любителі «руского міру». Так, СБУ викрила прокремлівську агітаторку із Мукачева, яка через соцмережі виправдовувала воєнні злочини окупантів. Жінка поширювала на власних сторінках у соцмережах, у тому числі заборонених у нашій країні, пропагандистські матеріали та проросійські наративи. «Інформприводи» вона брала з пропагандистських ресурсів РФ.

Під час слідчих дій співробітники СБУ отримали доступ до комп’ютерної техніки ворожої агітаторки, з яких вона адмініструвала деструктивний контент.

В результаті спецслужба зібрала вичерпну доказову базу і повідомила фігурантці про підозру за ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників).

Паралельно Державна міграційна служба скасувала українське громадянство митрополита Хустського УПЦ МП Марка (Петровція). Було скасовано рішення про набуття українського громадянства ще п’ятьма представниками УПЦ МП, а одному — закрито дозвіл на імміграцію. Зокрема, йдеться про українське громадянство митрополита Хустського УПЦ МП Марка (Петровція). Це рішення ухвалено ще на початку січня, коли указом президента було призупинено громадянство 13 представників УПЦ МП, відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство». Воно стосується двох архиєпископів, єпископа та двох митрополитів.

Але не лише представники єпископату РПЦвУ засвітилися у сепаратизмі. Так, 16 березня 2023 року настоятель храму УПЦ МП, протоієрей Дмитро Сидор, отримав підозру в розпалюванні релігійної ненависті. У грудні минулого року він неодноразово публічно ображав релігійні почуття українців, які виявили бажання святкувати Різдво 25 грудня. «Служба безпеки зібрала доказову базу стосовно настоятеля Хресто-Воздвиженського кафедрального собору в Ужгороді, який причетний до розпалювання релігійної ненависті», — йдеться в повідомленні.

Відомо, що СБУ робить все, аби жоден зрадник України не уникнув відповідальності. Окрему увагу приділяємо тим, хто прикриваючись священним саном пресвітера, або навіть епіскопа, працює на ворога. Підкреслимо — наявність ряси, великої бороди з хрестом на пузі та кадила у руці не є обтяжуючою обставиною, але вони також жодним чином не звільняють зрадників від законного покарання. Тож вирок суду — ще один чіткий сигнал усім перекинчикам.

«Ті, хто в умовах повномасштабної війни, яку розв’язала Росія проти України, чекає на „пробудження матушкі-русі“, мають розуміти, що це шкодить безпеці та інтересам України та наших громадян. І ми не допустимо таких проявів», — заявив керівник СБУ Василь Малюк.

Загалом у 2022 році СБУ відкрила 52 кримінальні справи, в яких фігурують 55 священнослужителів УПЦ (МП), у т. ч. 14 архієреїв церкви. Майже 200 клірикам РПЦ заборонено в’їзд в Україну. Також запроваджено низку санкцій стосовно функціонерів УПЦ (МП) та РПЦ. Служба безпеки наголошує на невідворотності покарання за злочини проти України. Чимало зрадників у рясах вже потрапили під суд, деякі з них отримали великі тюремні терміни. Але кожен регіон має свою специфіку. І перш, ніж розкрити українську (і не побоїмося цього сказати і антихристиянську діяльність «отця» Дмитра Сидора нам необхідно коротко пояснити специфіку саме Закарпаття.

Відомий фахівець, автор книги «Русинський сепаратизм», професор Любомир Белей, багаторазово зазначав, що прикро помиляються ті, хто вважає, що серйозні загрози українському етнічному простору існують тільки в зоні українсько-російського пограниччя, адже згубний вплив дезінтеграційних тенденцій очевидний і на крайньому заході України — в Закарпатській області.

Тут знаряддям дезінтеграції українства, місцевим різновидом концепту «Новоросії» стало неорусинство. Ідея дезінтегрувати український етнічний простір, що лежить в основі цієї концепції, об’єднала, здавалось би, непримиренних супротивників: окремі політичні партії та рухи сусідніх центральноєвропейських країн і російських реваншистів на зразок Алєксандра Дуґіна, Константіна Затуліна; впливові сили греко-католицької та православних (МП) єпархій; закарпатську бізнесово-правлячу верхівку — від знаного родинного клану державотворців до «колишніх» регіоналів та комуністів.

Секрет такої об’єднувальної сили неорусинства криється в тому, що ця концепція доводить не просто інакшість, а винятковість Закарпаття в порівнянні з іншими регіонами України. Якщо міф про винятковість «Новоросії» базувався головним чином на ідеї нібито економічної самодостатності Донбасу («Донбасс кормит Украину»), то в Закарпатській області з її досить скромним промисловим та аграрним потенціалом ставку було зроблено на гуманітарну сферу: відкриття нового слов’янського народу русинів, прабатьківщиною якого є нібито сáме Закарпаття і який зазнає на своїх землях «нещадної українізації».

Окрім закордонних агентів впливу, зацікавлених у поділі українського етнічного простору (їх присутність неодноразово доведена), русинська спільнота вигідна й закарпатській верхівці: та добре навчилася використовувати її як розмінну монету в торгах із Києвом. Мовляв, дивіться: ось зародок нестабільності. Ви нас не чіпаєте — і вони сидять тихо, а якщо наважитеся посягнути на русинську специфіку, то Закарпаття вже має готовий «русинський» переклад відомого гасла «Услышать Донбасс!» — «Учуйте русинов!»

До чого нам на Закарпатті привнесені ці сепаратистські рухи? Мета одна — «розділяй і володарюй». Хтось хоче, аби на Закарпатті був неспокій і наш мирний і трудолюбивий нарід охопили паніка і безлад, смерть і сльози. Як ми зараз спостерігаємо на Сході України, кулі не вибирають чи це старі люди, чи діти, чи жінки, — косять не озираючись.

Але ні Сидір, ні його послідовники не враховували того, що в разі відокремлення Закарпаття від України воно потрапить під владу сильних європейських країн (наприклад Угорщини) і тоді почнуться процеси насильницької асиміляції та дискримінації мстивого населення (це вже було у період 1939–1945 рр), а всякі там міжнародні правозахисники в кращому випадку будуть виражати «глибоку» заклопотаність і тільки. Мабуть, Сидір і ко хотіли перебудувати Закарпаття на свого роду Уйгурію, де китайська влада займається геноцидом місцевого населення? Замість того, що підтримувати проукраїнські елементи та сприяти спільній інтеграції всіх субетносів українського народу, вони зайнялися сепаратизмом, який в результаті може призвести і до закарпатських українців і їх асиміляції і знищення їх культури. На кого вони в решті працюють? На Путіна з Орбаном? Питання риторичне, але нехай СБУ наддасть на нього відповідь.

Зазначимо, що і сам похід «отця» Дмитра у політику має свою історію, яка нерозривно пов’язана то з соціалістами Мороза та Наталії Вітренко. Навіть був навіть курйозний випадок, коли батюшка помилково зареєстрував свою кандидатуру на Берегівщині та отримав лише 4 голоси підтримки. А діло було так. На початку 2010-х років він навідався в обласну територіальну комісію, щоб докладніше познайомитися з географією свого округу. Як розповіли члени обласної ЦВК, отець Димитрій, як зазвичай, був у чудовому гуморі: багато жартував, пригощав представниць жіночої статі кавою, розповідав цікаві історії.

Під час розмови о. Сидір мимохідь попросив озвучити йому перелік вулиць, на яких він міг би здійснювати свою виборчу кампанію. Коли члени ЦВК стали називати йому вулиці, священик дуже здивувався: стільки років прожив в Ужгороді, а таких назв зроду не чув. Далі о. Димитрій став розпитувати присутніх про те, де саме такі вулиці розташовані в обласному центрі. І тут з’ясувалося, що мова йде не про Ужгород, а про Берегово…

Замість того, щоб зареєструватися кандидатом у депутати Закарпатської облради по одномандатному виборчому округу в обласному центрі, священик потрапив до списку мажоритарників у провінційному райцентрі Берегово. Найцікавіше те, що цей округ є одним з тих, де більшість населення складають угорці. У той час як Сидор є лідером товариства підкарпатських русинів і у своїх публікаціях регулярно згадує негативну роль угорців в історії становлення «русинської державності». Священик остаточно впав духом після того, як почув угорські прізвища своїх конкурентів: Орос Ільдіко Імріївна, Кінч Габор Йожефович, Зійніч Микола Дєрдьовіч і так далі…

Як виявився, все переплутав помічник о.Димитрія Сидора, який і реєстрував священика кандидатом у депутати. Замість того, щоб зареєструвати Димитрія до другого Ужгородського округу, він заніс документи до загального другого округу.

У свій час голову «Cойму підкарпатських русинів» притягнули до кримінальної відповідальності за меморандум, прийнятий на конгресі русинів 25 жовтня 2008 в Мукачеві. Текст меморандуму містив «Акт проголошення відновлення русинської державності».

У 2010 році лідер русинів протоієрей Дмитро Сидор отримав від Патріарха Кирила благословення і взяв участь у Європейському Російському Форумі.

У 2011 році Сидор заявив про право русинів «зі зброєю в руках захищати свою свободу» від України. А в 2012 році Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін вирок, винесений протоієрею Сидору Апеляційним судом Закарпатської області — три роки позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки.

Неодноразові заклики до сепаратизму з боку московського агента в рясі та його сподвижників-відморозків невідомо з яких причин залишалися без відповідної реакції СБУ. Питання: або в цій службі сьогодні перебувають та отримують немалу зарплату з наших кишень абсолютні непрофесіонали, або в цій службі залишились зрадники?

Неодноразово в усвідомлених українських патріотів та націоналістів, представників закарпатської громадськості виникали питання щодо «отця» Сидора. Невже служба безпеки України в Закарпатській області не бачить і не чує? Він же агент ФСБ Росії. Так під час Великої Вітчизняної війни таких розстрілювали без суду і слідства. Хлопці, а ви не хочете провести обшук у нього? Може і зброю знайдете? Якщо він закликає Путіна приїхати в Закарпаття, то цілком можливо, що у нього для окупантів щось припасено. Невже потрібен грім, щоб працівники СБУ заворушилися? Молоді хлопці гинуть, а він, зрадник і сепаратист, жирує та ще гроші збирають від парафіян. А куди йдуть ці гроші? Може на покупку зброї? Чому Сидора ще не посадили за грати? Чи ми чекаємо в Ужгороді такі ж події як на Сході? Де СБУ, Прокуратура, поліція, чекають гроші від Сидора і тому він на свободі?

Кровні інтереси якраз у Сидора, звик неборака, коли возили гроші з Московії міхами на вибори в нашу верховну зраду. Досить на таких розстриг пальцем махати, йому вже давно пора дати кайло в руки. Там буде час подумати кому служити: Богу чи Путіну?

РПЦ благословляє терористів щоб ті убивали наших людей, а більша половина Закарпаття все ще належить до УПЦ Московського патріархату

Шукає СБУ сепаратистів і провокаторів, тільки де? У полі ? У себе під носом не бачать що робиться… Не розумію і тих вірян, які ходять і слухають такі проповіді в храмі, їх це влаштовує?

Довго на ці питання не було ні якої відповіді. Але лід рушив, панове присяжні засідателі. Так ось представники СБУ та правоохоронці 14 грудня 2022 року перевірили Кафедральний Хресто-Воздвиженський собор та Свято-Покровську церкву в Ужгороді.

На територіях обох храмів знайшли пропагандистську літературу російських авторів, прапор «Республіка Підкарпатська Русь», символіку забороненої партії «ОПЗЖ» та брошури, що пропагують ненависницьке ставлення до інших релігійних конфесій

За інформацією СБУ також в церквах знайшли «брошури сепаратистського характеру, текст та ноти до гімну «підкарпатських русинів», російські газети із зображенням карти «триединой русі», що включає Росію, Білорусію та Україну, пісні-балади про «богоносну Росію». А у «проповідях» проросійський священник погрожував, що у випадку заборони УПЦ МП або приєднання до ПЦУ, собор перейде до… Сербського патріархату. Проте на цьому провокації «священика» не припининилися. Крім цього, за матеріалами СБУ розпочали кримінальне провадження за ознаками порушення рівноправності громадян через багаточисленні проповіді настоятеля храму УПЦ (МП).

На території єпархії у цілому було знайдено російські паспорти, георгіївські стрічки, символіку забороненої партії ОПЗЖ і «методички» єресіарха Гундяєва щодо поширення ворожої пропаганди через вірян. Крім цього, виявлено склади з прокремлівською літературою, у тому числі авторства ідеолога рашизму Івана Ільїна. У цих виданнях представники Швабростану заперечують існування українського народу, його мови і культури, а також ставлять під сумнів українську державність.

Виявлені співробітниками СБУ книги містять проросійську пропаганду: українців закликають вилікуватися від «хвороби українізму» і знову стати «малоросами». У ході безпекових заходів знайдено символіку забороненої партії «ОПЗЖ» та брошури, що пропагують ненависницьке ставлення до інших релігійних конфесій, зокрема, прихожан Православної церкви України, яка отримала Томос про автокефалію На території Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору співробітники СБУ знайшли прапор так званої адміністративно-територіальної одиниці — «Республіка Підкарпатська Русь» та обкладинку до паспорта з відповідною «русинською» символікою.

Усі ці речові докази є підставою для відкриття двох кримінальних проваджень за 161 статтею Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками). Зараз (як ми зазначимо нижче) вони пройшли всі відповідні незалежні експертизи. Ініційована СБУ лінгвістична експертиза підтвердила наявність у проповіді Дмитра Сидора ознак приниження національної честі та гідності, розпалювання національної та релігійної ворожнечі та ненависті, образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями.

У березні 2023 року за матеріалами СБУ підозру нарешті отримав і сам настоятель храму Сидор. Служба безпеки зібрала доказову базу стосовно настоятеля Хресто-Воздвиженського кафедрального собору в Ужгороді, який причетний до розпалювання релігійної ненависті. У грудні минулого року він неодноразово публічно ображав релігійні почуття українців, які виявили бажання святкувати Різдво 25 грудня. А зараз співробітники СБУ задокументували понад 7 епізодів (хоча ця тематика була змістом всіх його майже 200 «проповідей», які він викладав у свій канал на Ютубі), коли «священик» постійно принижував релігійні почуття громадян інших конфесій та намагався сформувати ворожі настрої до них.

На підставі зібраних доказів фігуранту повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань та за іншими ознаками). Вирішується питання щодо обрання міри запобіжного заходу. Триває розслідування для встановлення всіх обставин злочину.Заходи з викриття правопорушення проводили співробітники Служби безпеки Закарпатської області спільно з Національною поліцією за процесуального керівництва обласної прокуратури.

Наведемо фрагменти висловлювань українських патріотів з соцмереж: «Рідкісна україноненависницька потвора. Але у людей на очах полуда… Таких треба судити. Ця сволота колаборантська має сидіти, поміняти — значить відпустити. Для обміну є полонені наші солдати… А цей так званий священик обманув людей більше, як хто небудь; його потрібно не судити, а спалити на багаті, як спалювали єретиків». У висновках зазначимо, за мурами Ужгородського кафедрального собору під проводом товариша Сидора виникла реально терористична організація, законспірована під релігійний культ. Так багато ще зомбованих московським «руськім міром». Побачимо як буде просуватися справа, бо терорист заслуговує на пожиттєве.

Шандор Рудь, м. Берегово