На відомого закарпатського сепаратиста в рясі нарешті відкрили кримінальне впровадження

14 грудня 2022 року СБУ та правоохоронці провели обшуки у Свято-Покровській церкві та в Кафедральному Свято-Воздвиженському соборі в Ужгороді. Настоятелем яких є відомий сепаратист Дмитро Сидор, який вже багато років оскверняє цінності українського народу, ставить під сумнів існування України як держави, української мови, самої української нації, поширює поняття та ідеологію «русского міра». Мета Швабростану — створити ще один регіон дестабілізації в Україні, переконати українську та світову громадськість у неспроможності України бути незалежною державою та вирішувати внутрішні питання.

Вже кілька тижнів СБУ проводить рейди по храмах і об’єктах УПЦ МП, підозрюючи її у зв’язках із Росією. «З огляду на збройну агресію Росії, ці заходи проводяться, зокрема, для унеможливлення використання релігійних громад як осередку “русского міра” та захисту населення від провокацій і терористичних актів», — йдеться в повідомленні СБУ.

Наразі СБУ перевіряє його можливу причетність до розвідувально-підривної діяльності на користь спецслужб країни-агресора. Наголошуємо, що у своїй діяльності СБУ дотримується принципу неупередженості до діяльності будь-якої релігійної конфесії та поважає право кожного громадянина на свободу світогляду і віросповідання, як це визначено Конституцією України.

Безпекові заходи проводили співробітники УСБУ в Закарпатській області спільно з ГУ Нацполіції в Закарпатській області, Нацгвардією, Управлінням патрульної поліції та Ужгородським зональним відділом Військової служби правопорядку

Отже, 14 грудня 2022 року на територіях обох храмів знайдено велику кількість пропагандистської літератури російських авторів, зокрема, прокремлівські книжки, в яких заперечується право України на незалежність.

Виявлені співробітниками СБУ книги містять проросійську пропаганду: українців закликають вилікуватися від «хвороби українізму» і знову стати «малоросами». Зокрема, на території Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору співробітники СБУ знайшли: прапор так званої адміністративно-територіальної одиниці «Республіка Підкарпатська Русь» та обкладинку до паспорта з відповідною «русинською» символікою; брошури сепаратистського характеру, текст та ноти до «гімну підкарпатських русинів», російські газети із зображенням карти «триединой руси», що включає росію, білорусію та Україну, пісні-балади про «богоносну росію»; символіку забороненої партії «ОПЗЖ» та брошури, що пропагують ненависницьке ставлення до інших релігійних конфесій, зокрема, прихожан Православної Церкви України, яка отримала Томос про автокефалію. Але потрібно зауважити, що співробітники СБУ знайшли явно набагато більше, ніж йдеться в офіційних повідомленнях.

Наразі всі вилучені матеріали направлено на експертизу для вжиття подальших процесуальних дій. Більше цього, повідомляється, що через «проповідь» Дмитра Сидора відкрито кримінальне провадження за ознаками порушення рівноправності громадян. За даними СБУ, на початку грудня «священник» називав українців, які бажають святкувати Різдво 25 грудня «безбожниками-сатаністами». Згадаємо цікаве відео на Ютюбі з проповіді 14 жовтня 2018 одіозного попа Сидора. Він заявляє що всі, хто не в Московському Патріархату «алкоголіки», та всі рішення Константинополя, щодо надання Томосу про Автокефалію Української Церкви — не є і не можуть бути законними. З цієї проповіді стало ясно, що піп Сидор не знає ні патристики, ні канонічного права, а є типовим шаманом-пропагандистом кремлівського розливу. І куди приведе цей лже-пастир Христових овець? Ясно справа, прямо в пекло. А туди вже попрямували цілі стада сидорових кіз.

Тому вчасно ініційована СБУ лінгвістична експертиза підтвердила наявність у проповідях «отця» Дмитра Сидора ознак приниження національної честі і гідності, розпалювання національної та релігійної ворожнечі та ненависті, образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями. Крім цього, за матеріалами СБУ розпочато кримінальне провадження за ознаками порушення рівноправності громадян через ці сидоровські проповіді.

Досудове розслідування здійснюється органом Національної поліції за ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання (від штрафу до виправних робіт на строк до двох років або позбавлення волі на строк до п’яти років) за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Як правило, такі злочини кваліфікуються як злочин, пов’язаний з вчиненням злочинних дій, без урахування порушення рівноправності.

Як зазначається у коментарі до цієї статті: «під діями, спрямованими на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності слід розуміти будь-які дії, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, почуття сильної ворожнечі та огиди до інших етнічних або расових груп чи конфесій, приниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими. Це можуть бути публічні підбурювання до вигнання за межі України або переселення в інші її регіони представників відповідних етнічних чи расових груп, розповсюдження матеріалів із завідомо неправдивими вигадками щодо таких груп, пропаганда расової, національної, релігійної винятковості або нетерпимості, наруга над певними історичними та культурними реліквіями національних меншин або титульної нації, заборона відзначення національних свят чи відправлення релігійних культів….Образа почуттів громадян у зв’язку з Їх релігійними переконаннями передбачає скривдження, приниження гідності та інших почуттів представників окремих релігійних громад, конфесій, напрямків та течій (православних, католицьких, протестантських, старообрядницьких, іудейських тощо), зареєстрованих на території України в установленому порядку, або глум над такими, що належать їм, місцями богослужінь або релігійних зібрань, місцями паломництва, шанованими у тій чи іншій релігії».

Зараз СБУ збирає докази вини Дмитра Сидора в антиукраїнській діяльності. Але вже давно відомо, що він у своїх виступах та лже-проповідях принижував національну честь та гідність українців. Також своїми діями він сприяв розпалюванню релігійної ворожнечі та ненависті не лише на Закарпатті, але і по всієї Україні, а для підготовки своїх «заяв» користувався наративами російських пропагандистів. Крім того, під час обшуків за місцем проживання фігуранта і в приміщеннях семінарії правоохоронці виявили літературу, яка повторювала «тези» кремля щодо внутрішньої ситуації в Україні.

Розглянемо детальніше ті аспекти антиукраїнської діяльності Дмитра Сидора, які вже стали доступні всі нам у відкритих джерелах.

Отже, цей настоятель Хресто-Воздвиженського собору РПЦвУ в Ужгороді наполегливо іменує український народ Закарпаття (історично сформований субетнос українського народу) так званими «русинами».

Для Сидора та його «духовних дітей» Закарпаття — це Карпатська «Русь», як «дрєвній осколок русского міра», а закарпатці — це «карпаторосси», частина єдиного «великоруського народу». На жаль, таких яничарів у дуже великій кількості наплодила радянська система, а також система Януковича. Таких же закарпатських українофобів на даний час виховують, надихають у кращих традиціях «русского міра», тепер уже в церковній обгортці, під релігійними гаслами.

Іменування Закарпаття та українського народу, який тут проживає наполегливо «Карпатською Руссю» і «Карпатськими русинами», що побічно містить заклик до порушення національно — територіальної цілісності України і промосковським сепаратизму карпатських українців. Більше того, тут міститься пряме заперечення того факту, що український народ існує.

Поширення паніки і пораженських настроїв можна угледіти в активній діяльності заперечення Томосу і автокефалію Української церкви… що пройшло червоною ниткою через майже всю «проповідницьку» діяльність Дмитра Сидора.

Саме існування «русинської нації» серйозними дослідниками не визнається, у тому числі і автором монографії «Російський» сепаратизм: націєтворення IN VITRO», професором Ужгородського національного університету Любомиром Белеєм. «Русинство — це майстерно сконструйована технологія, а не наука. Те, що не стосується української культури, я пропоную не називати русинським. Це проєкт дезінтеграції українського простору», — писав у свій час Любомир Белей. Аргументи на доказ цього можна знайти у книжці професора. Це детальний аналіз генетики, особливостей функціонування та механізмів «русинського» сепаратизму. Автор відслідковує історичні зв’язки, аналізує соціокультурний контекст і викриває псевдонаукові маніпуляції, які лежать в основі цього руху.

Любомир Белей зауважав, що русинів та українців не слід розмежовувати — ті, хто вважають себе неукраїнцями мають право називатися будь-як, але вживання етноніма «русин» — це просто крадіжка назви. Тому для розмежування він вживає у книзі слово «неорусин». Професор вважає, що термін «русин» — етнонім, який використовувався до появи терміну «українець», а «русинська мова» — діалект української. Він також прихильник заборони використання терміну «русин» в значенні «не українець», а замість нього пропонує використовувати терміни «неорусин» та «неорусинство».

Подамо пару цитат з книжки Любомира Белея, оскільки зрозуміліше підкреслити описувану нами проблему просто неможливо:

«Неорусинство — це не маргінальна закарпатська проблема, а місцевий різновид вкрай небезпечної антиукраїнської політики, спрямованої на дезінтеграцію українського етнокультурного простору та цілісності української держави. Основна мета неорусинської доктрини — заперечити українськість історичного Закарпаття і тим самим суттєво — на 200–300 кілометрів — обрізати найзахідніші українські етнічні терени». «Сучасне неорусинство у різних державах має свої особливості. В Україні — це сепаратизм та відокремлення найзахідніших областей, у Словаччині, Угорщині, Польщі, Сербії, Хорватії та Румунії — це міноритарна політика, спрямована на розщеплення місцевої української спільноти та обрубування її звʼязків з Україною…».

А між тим «отець» Дмитро Сидор прославився сепаратитськими й провокативними заявами, зокрема, щодо «геноциду русинів Україною». До слова, цей «священник» не одноразово був ласим до політичних посад. Зокрема, у 2002 та у 2006 роках балотувався до Верховної Ради, а також був депутатом Закарпатської обласної ради. Ще 2008-го проти Дмитра Сидора було заведено кримінальну справу за статтею «Зазіхання на територіальну цілісність України» (ч.2 ст. 110). А 1 грудня того ж року у Мінську товариш Сидор проголосив незалежність «Республіки Подкарпатська Русь». За інформацією ЗМІ Сойм підкарпатських русинів, який очолює сам Сидір, фінансувався російським урядовим фондом «Русскій мір»

Політичне русинство бере початок ще з минулого століття, коли на Закарпатті діяло москвофільське товариство Духновича. Саме ця організація під гаслами просвітництва у період між Першою та Другою світовими війнами самовільно використовувала царський триколор, навіть після зміни у 1917 р. царського режиму на комуністичний. Відтак русинство, яке наприкінці 80-х — на початку 90-х років під час розпаду СРСР було реанімовано тодішнім КДБ для боротьби з отриманням Україною незалежності, як один зі своїх символів нашвидкуруч скроїло триколор, скопійований з російського царського прапора (лише змінивши місцями розташування смуг і їх ширину). Істинний русинський жовто-блакитний прапор у той час їм використовувати не пасувало, оскільки під його кольорами відбувалась боротьба за незалежність України.

Згодом цей триколор був нав’язаний всім русинам, у тому числі і з проукраїнського культурологічного крила. Особливо активно утвердження триколора як русинського прапора піднімалось у 2007–2008 роках, коли Росія розпочала розкручувати сепаратистський проект «політичного русинства». Тоді за статтею про посягання на державну цілісність України був засуджений і місцевий проросійський священик Дмитро Сидор. Згодом його справу продовжив російський русинський шпигун Петро Гецко, який у часи Революції Гідності проголосив себе прем’єром уявної «русинської республіки» та втік до Москви

У 2008 році Дмитро Сидор активно просував ідею визнання автономної республіки «Підкарпатська Русь», а також введення паспортів для підкарпатських русинів. Того ж року «Сойм підкарпатських русинів», так званим лідером якого був Сидор, проголосив незалежність «русинської республіки» та звернувся з проханням визнати це рішення до Державної думи російської федерації, президента і прем’єр-міністра рф. Через кілька днів після цієї ганебної події голова організації «Сойм підкарпатських русинів», він та голова т. зв. «Народної ради русинів Закарпаття» Євген Жупан провели прес-конференцію, на якій безоглядно лили бруд на Україну та її народ. На цій прес-конференції в Сидор заявляв, що назви «Україна» з наукової точки зору не існує. Що «Україна» — це антинаукова назва, що це радше політичний міф.

У 2010 році лідер русинів протоієрей Дмитро Сидор отримав від Патріарха Кирила благословення і взяв участь у Європейському Російському Форумі

У 2011 році священик Дмитрій Сидор в примусовому порядку намагався змусити Кабмін України визнати його нацменшиною, а також заявив про право русинів «зі зброєю в руках захищати свою свободу» від України. У тому ж році на екстреному засіданні керівників молодіжних русинських організацій 10-ти країн о. Дмитро Сидор з соратниками були оголошені «маріонетками в руках імперських спецслужб» росії. Піп Сидор закликав Швабростан до активного освоєння Закарпаття, щоб зберігати в регіоні «кровні інтереси росії».

Саме за це у 2012-му Ужгородський суд визнав винним протоієрея Дмитра Сидора у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та засудив його до трьох років позбавлення волі з відтермінуванням виконання вироку на два роки. Главу т. зв. «Cойму підкарпатських русинів» притягнули до кримінальної відповідальності за меморандум, прийнятий на конгресі русинів 25 жовтня 2008 в Мукачеві. Текст меморандуму містив «Акт проголошення відновлення русинської державності». У 2014 році, з початком російської агресії в Криму та на сході України, русинський політичний рух активізувався з новою силою. Тоді о. Сидор закликав росіян «активно освоювати Закарпаття», бо, за його словами, звідти починається і тягнеться аж до Аляски «східнослов’янська, загальноросійська цивілізація».

У цьому контексті згадаємо і відомий факт активної співпраці Дмитра Сидора ще з одним активістом неорусинського руху, вже згаданим Петром Гецком, якого у 2014-му до 12-ти років позбавлення волі засудили, але так, як і «отцю» Сидору йому вдалося залишитися на свободі. «Петро Гецко агітував за зміну територіальної цілісності України. Але втілити вирок не вдалося, адже обвинувачений мешкає в Росії. На початку 2014 цей чоловік звернувся до президента РФ із проханням провести миротворчу операцію для “відновлення дорадянського статусу Республіки Підкарпатська Русь” і визнати її державність. Серед оприлюдненого листування екс-помічника Президента РФ Владислава Суркова знайдено план забезпечення федерального статусу Закарпаття, ідентичний тому, який слідчі СБУ вилучили під час обшуків, пов’язаних із сепаратистськими рухами в області, — розповіла для “Суспільне: Закарпаття” речниця СБУ в області. Перебуваючи в РФ, цей чоловік розробив документи, в яких виклав кроки з підготовки силового захоплення влади на Закарпатті. Також він розробив схему залякування представників влади, захоплення адміністративних будівель та комунікацій в Мукачеві, Ужгороді та Хусті. Також він планував створення “тимчасового уряду”, блокування чотирьох автомобільних і двох залізничних перевалів, захоплення аеропорту», — повідомили у СБУ.

Але тоді наша напівсліпа Феміда упустила одного сепаратиста: він і тепер відсиджується у Москві та живе собі приспівуючи на гроші Владислава Суркова, архітектора українського геноциду 2014–2022 років, а інший («рясофорній політрук» отець Дмитро Сидор) отримав умовний термін та дуже смішний (за його рівнем доходів) штраф у 1800 гривень.

Залишається тільки сподіватися, що найближчим часом зібрані співробітниками СБУ матеріали (хоча і без них це цілком ясно) тільки підтвердять факт антиукраїнської діяльності «отця» Дмитра Сидора не лише за статтею № 161/1, а й за іншими статтями Кримінального кодексу України (сепаратизм, державна зрада, кримінальний бізнес тощо) і він нарешті отримає повний та реальний термін за всією суворістю закону. А в час війни його послідовники будуть рятувати себе самих та не почнуть заступатися за цього державного злочинця, який не має ніякого морального права носити рясу та проповідувати Слово Боже в Карпатській Україні.

Лайош Надь та Шандор Рудь

(м. Берегово), брати-мад’ярони