Демократія потребує захисту. Словаччина намагається зберегти демократичний напрям розвитку країни

Ексклюзив. Певна річ, що зовнішні виклики для кожної країни можуть провокувати внутрішні проблеми. Повномасштабна війна, розв’язана Росією проти України, гібридна війна РФ проти всього світу, здорожчання життя і низький рівень інформованості громадян завдають шкоди словацькій демократії та успішному поступу країни. Ми щиро сподіваємося, що наш друг Словаччина впорається.

Новообраний президент Чеської Республіки відвідав Словаччину

Петр Павел спільно з дружиною Євою Павеловою в понеділок 13 березня прибув з дводенним офіційним візитом до Братислави. Після переговорів у Президентському палаці Зузанна Чапутова з чеським колегою вшанували пам’ять засновників першої Чехословацької Республіки Т.Г.Масарика та М.Р.Штефаніка біля їхніх пам’ятників на набережній Дунаю в Братиславі.

Це перша закордонна поїздка чеського президента після вступу на посаду.

Увечері відбулася спільна дискусія у Словацькому національному театрі.

Петр Павел і Єва Павелова також вшанували пам’ять убитих журналіста Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової в Братиславі, а також пам’ять жертв теракту щодо ЛГБТ+ на вулиці Замоцькій.

Президент Чехії також провів зустріч з тимчасово призначеним прем’єр-міністром Едуардом Ґегером (Демократи) та головою Національної ради Словацької Республіки Борисом Колларом (Ми сім’я).

Генерал армії у відставці Петр Павел склав президентську присягу минулого тижня і став четвертим президентом незалежної Чехії, перемігши на січневих президентських виборах Андрея Бабіша. Варто зазначити, що президентка Словаччини Зузанна Чапутова була однією з тих, хто особисто привітав Павела у його виборчому штабі.»Коли приїхала до Праги привітати з обранням президента Петра Павела, люди спонтанно почали співати словацький гімн. Це був пам’ятний момент, який акцентував наскільки тісні та особливі відносини між нашими країнами», — написала тоді Зузанна Чапутова.

Ні для кого не секрет, що президенти двох республік мають спільні думки та спільні цінності, що є найліпшою основою для подальшої співпраці. Попереду перед ними чимало викликів, одним з яких є безпекова ситуація. Зузанна Чапутова висловила подяку, адже Чехія керує багатонаціональною бойовою групою НАТО і спільно з Польщею наразі захищає словацький повітряний простір.

Говорили про енергетичну ситуацію. Президенти акцентували на розширенні співпраці з метою зміцнення енергонезалежності, а також на захисті клімату та підтримці відновлюваних джерел енергії. Ще одним великим викликом є гібридна війна, і дезінформація впливає насамперед на єдність у цій сфері. Чапутова і Павел домовилися щорічно здійснювати хоча б один спільний закордонний візит до країн, де є спільні інтереси обох держав.

Довідково:

Мілана Штефаніка донині називають батьком Республіки або звіздарем, що створив армію. Мілан Растіслав Штефанік народився 21 липня 1880 року в селі Кошариська в Тренчинському краї, в сім’ї священника. У 24 роки блискуче захистив дисертацію в Карловому університеті. В 1905 році переїхав до Парижа, де почав працювати в обсерваторії П’єра Жансена. І робота виявилася дуже плідною, адже вже в наступному році Мілан публікує 7 наукових праць! Після звільнення Жансена він полишив обсерваторію та поїхав з французькою експедицією в Туркестан досліджувати затемнення сонця. Наступними були Північна Африка, Таїті та острови Тихого океану, Бразилія, Еквадор та Галапагоські острови. За свої дослідження в царині астрономії, М.Р. Штефанік отримав орден Почесного легіону. Натомість почалася І світова війна. Весною 1915 року він вступив в авіаційну школу в Шартрі, де здобув фах пілота. На службі знадобилися його цивільні знання, і він був одним із піонерів військової та авіаційної метеорології. За успіхи в цій царині йому запропонували очолити метеорологічну службу, але Мілан відмовився, адже мав нову мету — створити окреме чесько-словацьке військове утворення. В одному з боїв зазнав поранення, тож мусив залишити фронт. В Парижі він почав знайомитися з впливовими французькими політиками з метою лобіювання своєї мети. По-справжньому доленосною стала зустріч з Едвардом Бенешем та, згодом, з Томашом Масариком. Згодом ця трійця створить Чехословацьку народну раду — потужний орган, що поставив собі за мету відновлення незалежної Чехословаччини. Головним завданням Штефаніка в ній було домогтися організації закордонних чехо-словацьких сил. І він цього домігся! До речі, цікавий факт: Чехословацька народна рада була визнана керівним органом чеського та словацького руху в закордонні в… Києві! Будинок на вул. Володимирській зберігся до наших днів. Штефанік почав вербувати добровольців для збройних сил в Румунії, США, Російській імперії

17.12.1917 року французька влада випустила офіційний декрет про створення чехословацьких легіонів. Загалом вдалося рекрутувати 10000 бійців. Проте, Штефанік не збирався на цьому зупинятися, і рушив до Італії. Там М. Р. Штефаніку таки вдалося добитися підписання з італійським прем’єром договору про визнання військ та допомогу. 28 жовтня 1918 року Чехословаччина стала незалежною, а М. Р. Штефанік став міністром оборони нової країни. І першим його завданням і було повернення солдатів з Сибіру, чого завдяки важким і довгим переговорам вдалося досягнути. Вже в Чехословаччині Штефанік почав займатися створенням чесько-словацької авіації. Проте, на жаль, йому не судилося довго бути міністром. 4 травня 1919 року, повертаючись з Італії його літак розбився під Братиславою. Ніхто на борту не вижив. Мілану Штефаніку на той момент було 38 років.

Ім’я Мілана Растіслава Штефаніка довічно внесене в чеську та словацьку історії. Нарівні з Томашем Гарігом Масариком та Едвардом Бенешем він є батьком-засновником Чехословаччини. Головне летовище Братислави має його ім’я, а його портрет прикрашав банкноту в 5000 словацьких корун. Є пам’ятник Штефаніку і в Ужгороді, при чому символічно, що він стоїть навпроти пам’ятника Масарику.

Боріс Коллар переконаний, що військова допомога Україні не є втручанням у конфлікт

За словами Коллара, Україна не захищатиметься лише гуманітарною допомогою, яку надішле Словаччина, як радив, наприклад, голова «SMER» Роберт Фіцо. Примітно, що більшість постів у фейсбуку цього політика присвячені критиці чинної влади Словаччини, що через низький рівень обізнаності суспільства, здорожчання життя звичайних словаків має негативний ефект на громадян та їх ставлення як до України, так і до Європейського союзу і НАТО,

Про це він Боріс Коллар розповів у ток-шоу RTVS 5 хвилин. На думку глави парламенту, міністр оборони Словацької Республіки Ярослав Надь не повинен приймати рішення самостійно і так, як йому підказує серце щодо винищувачів МіГ-29. Коллар наполягає, що голова Міноборони має зважати на законодавство СР. За словами Коллара, кошти, які отримали б за постачання МіГ-29 в Україну, можна спрямувати на соціальні цілі. Він визнав, що навіть якби їх довелося використовувати для оборони, то ймовірно, оборонний бюджет буде урізаний на цю суму, а кошти будуть використані на інші потреби.

За словами голови партії «Свобода та солідарність» Ріхарда Суліка, саме конституційні юристи мають вирішувати, до чиєї компетенції входить постачання винищувачів в Україну. За його словами, у разі потреби депутати SaS готові проголосувати за таке рішення. Як ми бачимо, тональність з наближенням виборів змінюється, адже Словаччина є членом Європейського союзу, і хто б не прийшов до влади, Європейський союз встановлює настрої всередині спільноти.

Едуард Ґегер започаткував новий політичний проєкт

Тимчасовий виконувач обов’язків прем’єр-міністра Ґегер залишив владущу партію та створив новий політичний проєкт. 7 березня він презентував нову політичну партію «Демократи». У ніч на 6 березня після повернення з Ізраїлю Ґегер оголосив у Facebook про залишення OĽaNO, яку очолює його друг, депутат-популіст і експрем’єр-міністр Ігор Матович. «У мене є своє бачення політики. Якщо я хочу його втілити, я повинен йти своїм шляхом», – написав він. Наступного дня Ґегер офіційно приєднався до Modrá Koalícia, позапарламентської партії, яка й стала основою Демократів, очолюваної депутатом Мірославом Колларом. Ґегер став її лідером, замінивши Коллара, який буде його заступником.

«Я вважаю свій час в OĽaNO одним з найважливіших життєвих етапів. Цей рух дав мені впевненість та можливість бути частиною уряду, а згодом керувати нашою країною. Спільно з OĽaNO ми пройшли довгий шлях. У нас були важкі та приємні моменти. Ми також робили помилки, тому що ми не ідеальні, тому що ми лише люди. Хоча краща Словаччина була нашим пріоритетом. На сьогодні моя роль і місія в русі виконана. У мене своє бачення політики. Я знаю, якщо я хочу його втілити, то маю йти своїм шляхом. Життя просто дарує нам ситуації, коли ми повинні зробити вибір. Я роблю це сьогодні. Бажаю OĽaNO в наступному політичному житті лише найкращого», — написав він у фейсбуку.

Нідерландське королівське подружжя відвідало Словаччину з офіційним триденним візитом

Король Вільгельм Александр та королева Максима висловили солідарність зі спільнотою ЛГБТК, відвідавши кафе Tepláreň на вулиці Zámocká. Президентка Словаччини Зузана Чапутова привітала королівське подружжя Вільгельма Олександра та королеву Максиму в Президентському палаці. Крім Братислави вони також відвідали Попрад, Липтовскі-Мікулаш та Татранський національний парк.

«Словаччина та Нідерланди об’єднують спільні цінності та пріоритети, двостороння співпраця, а також партнерство в межах Європейського союзу та НАТО. Основними темами королівського візиту були проблеми верховенства закону та захисту клімату, включно з переходом до економіки замкнутого циклу, а також підтримка інклюзивності та різноманітності у суспільстві», — йдеться у заяві уряду.

Другий день візиту розпочався з обговорення рівності дівчаток та жінок зі студентами середніх та вищих навчальних закладів. Президентка Словацької Республіки спільно з королем Нідерландів відкрили словацько-голландський бізнес-форум «Майбутнє – це зараз», до якого долучилися понад 100 представників приватного сектору, громадських та державних структур.

У межах візиту королівське подружжя провело зустріч з Едуардом Ґегером на спільному обіді в Уряді Словаччини. Цей візит є сигналом для поглиблення відносин Словаччини й Нідерландів. Ґегер розповів про важке випробування для демократії країни. Очищення верховенства права ускладнюється пандемією та нападом Росії на Україну та пов’язаними з цим масштабами дезінформації. Результат — сильна поляризація суспільства.

Тимчасовий глава Уряду наголосив на кроках щодо повернення довіри громадян до держави та її представників після невдач попереднього уряду. Він назвав важливим твердий якір Словаччини в євроатлантичних структурах.

Під час зустрічі Едуард Ґегер окреслив ключові реформи, над якими слід багато працювати, зокрема зміни в освіті. У Словаччині триває проблема з витоком мізків, адже освічені й фахові люди їдуть на Захід до заможніших і безпечніших країн і будують там своє життя.

Словак Томаш Ґашперак повертає культуру вживання кави додому з Австралії

Відтепер словакам доступна така ж неймовірна кава, якою смакують знавці в Австралії. Уродженець Брезно повернувся до центральної Словаччини після багатьох років життя в Австралії. У місті, яке є воротами до Низьких Татр, він вирішив застосувати свій двадцятирічний досвід смаження та приготування кави.

Томаш Ґашперак проживав в Австралії з восьми років, відкрив у Брезно свою першу кав’ярню. Ґашперак і його дружина Мішель та їхні сини Томаш і Габріель пропонують високоякісну каву власного бренду Grinders місцевим і прибулим любителям кави.

Томаш підкорив Австралію кавою Horehronie. Кілька років він і його дружина Мішель мали кав’ярню та обсмажувальну фабрику в Брісбені. Він продав їх і зайнявся іншим бізнесом. Ґашперак повернувся на батьківщину 5 місяців тому, відкрив бізнес зі смачною чорною мокко. Вся родина працює у затишній кав’ярні, де каву також обсмажують.

У віці 7 років Томаш емігрував з батьками до Австралії майже 40 років тому. Батько був будівельником, син допомагав йому під час навчання на економічному факультеті, і так він заробив на свою першу маленьку кав’ярню, яку відкрив спільно з дружиною.

«Я ніколи ні на кого не працював. Я починав на будівництві, а в 19 років відкрив власну справу. Окрім кав’ярні, ми також відкрили обсмажувальний завод, а згодом експортували каву на всю Австралію», – пояснює досвідчений підприємець, який навчився всього самотужки.

За словами Ґашперака, в Австралії висока культура вживання кави. «Ми одними з перших запустили концепцію кави на винос. Люди зранку йшли на роботу, дорогою брали каву та ще щось. Вони не ходять туди на каву ввечері», – розповідає Томаш.

Goethe-Institut Bratislava запускає серію українських фільмів. Інститут пропонує переглядати українське кіно, залучати експертів та режисерів для глибшого діалогу. Україна — яка вона? Які теми хвилюють сучасних митців? Ця ініціатива має на меті ліпше зрозуміти сучасну Україну, зруйнувати усталені стереотипи та побачити українську культуру під свіжим кутом. Усі фільми в добірці — це відомі стрічки, що здобули нагороди на міжнародних фестивалях та визнання української та закордонної публіки. З допомогою цих фільмів відбудуться спроби проговорити про важливе та зрозуміти причини тотальної війни Росії проти України.

Першим у братиславському Goethe Institut відбудеться перегляд номінованого на Оскар фільму «Будинок зі скалок». Це дансько-українсько-шведський фільм 2022 року данського кінорежисера Сімона Леренга Вільмонта.

У центрі сюжету пронизлива історія трьох дітей, яких тимчасово забрали у батьків. Очікуючи на вирішення своєї долі, Єва, Саша та Коля знаходять дружбу та проблиски надії в старих стінах Лисичанського дитячого будинку поблизу лінії фронту на сході України. А група вольових соціальних працівників створює для дітей такий необхідний безпечний простір і дарує моменти радості та спокою.

Герої фільму «Будинок зі скалок» — це діти та вихователі Лисичанського центру соціально-психологічної допомоги. У стрічки не було сценарію і дублів, його головні герої не грають ролі. Діти живуть своїм життям у притулку допоки вирішується їхня доля — ловлять мильні бульки та домовляються дружити, танцюють і гадають на магічній кулі, куди вони вирушать жити.

Щирість фільмування відзначили й критики. The Guardian пише, що діти танцюють, грають та розчісують лялькам волосся так, немов камери немає. А Variety називає «Будинок зі скалок» вишукано-інтимним, де камера разом із дітьми спокійно спостерігає за їхнім зворушливим періодом невизначеності. «Будинок зі скалок» уже отримав ряд нагород. Зокрема і престижну нагороду на фестивалі незалежного кіно «Санденс» у США. Показ цього фільму саме зараз — це можливість почути голос українських дітей. Привернути увагу до проблем дитинства під час війни. А головне — дати маленьким українцям шанс на гідне та безпечне життя.

Вперше номінований на «Оскар» фільм про Україну все ж не отримав Оскара. Як прокоментував після оголошення фільмів-переможців другий режисер і лінійний продюсер фільму «Будинок зі скалок» Азад Сафаров: «Друзі, мені дуже шкода, що ми не змогли принести Оскар Україні. Ми дуже хотіли подарувати маленьку радість українцям в ці важкі часи. Ми дуже вірили в це і боролись до останнього. Ми мали виграти не тому, що ми з України, атому, що фільм глибокий, цінний і талановито знятий данським режисером Сімоном Леренгом Вілмонтом і зроблений крутою командою. Але сьогоднішній вечір ще раз довів, що російська пропаганда дуже добре діє і вміє розкручувати псевдо героїв там, де героїв нема», — написав Сафаров на своїй сторінці у соцмережі Facebook. «Ми українці, ми не скаржимось. Ми боремось.

Переконуємо, доносимо, доводимо інформацію знову і знову поки нас не почують. Навіть якщо почути мають в Голівуді».

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media