Демократія не ідеальна. Однак вона дає свободу і розвиток. Словаччина впевнено це засвідчує

Словацька Республіка обрала демократичний шлях розвитку. На тлі російської агресії та угорської орбанізації країна стала поряд з Україною, підтримуючи на всіх напрямах. І не лише словацька влада, а й звичайні громадяни, скромні й небагатослівні, демонструють, що лише вільні люди здатні розвиватися і вдосконалюватися.

Росія — це сучасна Імперія Зла. Словаччина переосмислює історію

Чимало словаків не мають жодних сумнівів, що Росія не нормальна держава, а терористичне утворення. Це імперія зла, як колись Радянський Союз. І як тоді, потрібен був час, щоб сказати це публічно та офіційно.

На сьогодні сприйняття радянської імперії словаками можна викласти такими тезами.

Радянський Союз мав за плечима десятиріччя звірств як над своїми громадянами, так і зовні — він уклав угоду з гітлерівською Німеччиною і спільно з нею розділив Польщу, після того, як передумав і почав воювати проти Гітлера (з прагматичних та з міркувань самозбереження), він «шантажував» своїх західних союзників, щоб вони не перешкоджали йому окупувати Східну та Центральну Європу, отримуючи у такий спосіб нові держави. Імперія Зла окупувала ці держави протягом десятиліть — прямо й опосередковано. Це встановило в них панування терору, який з часом лише послабився, що, звісно, ​​деякі трактують як лібералізацію та пом’якшення комуністичних структур.

Знадобилися десятиріччя, перш ніж було почуто правду, тобто поки Рональд Рейган не сказав вголос у 1983 році, що Радянський Союз був Імперією Зла.

І протягом тих десятиріч жахів Радянський Союз мав корумпованих або божевільних прихильників по всьому світу, таких же божевільних, як і ті, хто хоче побудувати комунізм навіть сьогодні.

Варто додати, що словаки взагалі люди досить долерантні, розсудливі. Вони віддають перевагу розміреному способу життя. Без стресів і дедлайнів. Саме цим, попри досить багато збігів ц менталітеті українців і словаків, можна пояснити їхня певні вчинки.

Листопад 1989 р. зруйнував режим, який замикав словацьких громадян у їхній власній країні та не давав змоги їм вільно пересуватися. Про це нагадав голова Національної ради (НР) Словацької Республіки Борис Коллар під час поминальної служби біля Воріт Свободи під замком Девін. Він наголосив на прагненні людей світу жити в умовах свободи, свободи та демократії.

«У цьому меморіалі, за межами розділеного Берліна, залізна завіса, яка була встановлена ​​по всій Європі тоталітарним комуністичним режимом, була, ймовірно, найпомітнішою», — сказав Коллар біля Воріт Свободи.

За його словами, не всі люди були готові змиритися з принизливим статусом ув’язненого у власній країні. «Для багатьох прагнення свободи було більшим, ніж страх перед небезпекою та загрозою життю», — сказав він, наголосивши, що від підйому «залізної завіси» до її падіння люди намагалися перетнути її нелегально.

«Не всім це вдалося. Багато хто був затриманий при спробі втечі у вільний світ. Але 400 з них, чиї імена висічені на цих Воротах, заплатили життям за своє прагнення свободи. Ми не повинні цього забувати», — підкреслив він.

За словами Коллара, зняття «залізної завіси» та свобода пересування не є найвищим досягненням 17 листопада 1989 року. «Ми не можемо забувати, що листопад 1989 року відкрив шлях до 1 січня 1993 року, 30-річчя якого ми відзначатимемо за кілька тижнів. Без змін, які відбулися у листопаді 1989 року, безумовно, не було б незалежної Словацької Республіки», — сказав він.

Коллар також акцентував, що багато хто очікував значного поліпшення соціального рівня і мало хто уявляв собі, що навіть понад 30 років рівень життя середнього громадянина Словаччини значно відставатиме від стандартів західних країн. Він нагадав політикам, що їх завдання не вигадувати прізвиська своїм опонентам і сперечатися, а розв’язувати проблеми простих людей. Правда, щось знайоме в цьому є?

Президентка Зузанна Чапутова виступила на White Crow Awards, де нагороди за громядянську мужність отримали власник ЛГБТ-клубу та еколог. Вона акцентувала, що як і в листопаді 89 року, знову доводиться захищати здобуту свободу і демократію. Що не завжди правда та любов можуть перемогти брехню та ненависть, що брехня може мати перевагу, а ненависть вбити.

«Сьогодні ми пишемо історію нашого суспільства. У нас є шанс підписатися на них як на покоління, яке зуміло захистити демократію та вийти з криз. Залучімо все гідне в цьому суспільстві, будьмо силою, яка зможе подолати ненависть», — наголосила вона.

HUMANFORUM відбувся вже вдев’яте в Банській Бистриці. Цього року темою була боротьба за демократію

Міжнародний дискусійний форум з прав людини HUMAN FORUM — дев’ятий рік поспіль відбувається в Банській Бистриці. Цьогоріч захід патронує президентка Словаччини Зузана Чапутова спільно з Міністерством закордонних та європейських справ Словацької Республіки та Інститутом демократії UMB, а також долучилися міністр закордонних та європейських справ Словацької Республіки Растислав Кацер, голова Банськобистрицького самоврядного краю Ян Лунтер,мер міста Банська Бистриця Ян Носко, Ректор Університету Матея Беля Володимир Гіадловський, декан факультету політичних наук і міжнародних відносин Браніслав Ковачик.

Ініціатором конференції є громадська організація «NIE V NAŠOM MESTE» у співпраці з Інститутом демократії UMB.

Права людини та демократія потребують рішучих дій, посилення захисту прав людини підтримують загальні цінності демократії — головні меседжі форуму, а також говорили про практичний досвід та можливості дотримання прав людини та демократії в Словаччині.

Як відомо, президентка Словаччини Зузанна Чапутова — на всіх напрямах життя суспільства. Вона подякувала кожному, хто допомагає боротися з проблемами та соціальними та людськими трагедіями, які відбуваються в усьому світі з тривожною інтенсивністю. Вона закликала бути небайдужими до державних справ, долучатися до дискусії, мати активну громадянську позицію, щодо будь-яких розбіжностей. Президентка у своїй промові нагадала слова Т. Г. Масарика, що «якщо у нашої демократії є недоліки, ми маємо долати ці недоліки, але не долати демократію».

Інформаційна війна Кремля в Європі не припиняється. На жаль, Словаччина не виняток

У жовтні 2022 року VoxCheck промоніторив 94 медіа з Італії, Німеччини, Чехії, Словаччини, Польщі та Угорщини та виявив 373 випадки дезінформації про Україну. Найбільше кейсів дезінформації було знайдено в польських (105), німецьких (81) та словацьких (75) медіа.

Стосовно словацьких медіа у жовтні найбільша кількість неправдивих наративів щодо України стосувалися повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Так, найбільше фейків свідчили, що Україна нібито програє війну, російська агресія є виправданою, а Україна — це «терористична держава». Тобто, Словаччину також намагаються ввести в оману, як і українців, яких ця держава гостинно прихистила.

У такій ситуації можна порадити бути пильними, думати, аналізувати й досліджувати.

Нідерланди безпеково допомагають Словаччині

Нідерланди надали систему Patriot для захисту неба Словаччини одразу після нападу Росії на Україну. Прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте акцентував, що східний кордон НАТО потребує укріплення, бо для боротьби проти російської агресії потрібні спільні зусилля. Насамперед після нещодавнього ракетного інциденту в Польщі, де загинули дві особи, Захід посилює оборонну співпрацю. Адже війна ставить під загрозу безпеку всього світу.

Від початку конфлікту Словаччина поглибила міжнародні відносини і як результат на сьогодні отримала:

• замість застарілої оборонної системи ППО С-300 — системи Patriot;
• небо захищають сучасні бойові літаки з Польщі та Чехії;
• за короткий час зменшено залежність від російського газу з 85% до 65%;
• налагоджено співпрацю з Естонією, лідером з цифровізації та кібербезпеки;
• спільні проєкти з Фінляндією над пошуком альтернатив ядерному пальному.
• Війна Росії проти України посилила геополітичне становище чималого переліку країн.

Словацький уряд намагається поліпшити систему охорони здоров’я країни та домовитися з лікарями

Прем’єр міністр Едуард Хегер спільно з міністром фінансів Ігорем Матовічем з огляду на фінансову допомогу ЄС оголосили про амбітний проєкт реформування словацької медичної галузі. Матовіч акцентував, що в Словаччині бракує лікарів через високу вартість навчання кожного окремого лікаря. За його словами, «медичні факультети стверджують, що вони повинні приймати іноземних студентів, тому що отримають майже на 4000 євро більше за студента на рік, ніж від словаків».

«Наша пропозиція мати чеські зарплати у словацьких лікарнях створює потужні передумови для збільшення кількості лікарів у Словаччині», — сказав очільник словацького уряду.

Хегер назвав ряд недоліків словацької системи медичного забезпечення:

• надвисока вартість харчування в лікарнях;
• надвисока ціна КТ в певних лікарнях (як приклад назвав П’єш-Нючан та чотири окружні лікарні Кошицького самоврядування);
• несправна електронна система охорони здоров’я;
• непрозорий тендер для автівок швидкої допомоги;
• непрозоре виділення коштів пов’язаним компаніям;
• призначення керівництва галузі 25 тисяч премій тощо.

Отже, уряд Хегера пропонує збільшення зарплат медичних працівників на 300 млн євро крім 6,9% валоризації зарплати;збільшення базової зарплати сертифікованого лікаря з 20-річним стажем на 35%; наближення рівня середніх зарплат лікарів у словацьких лікарнях до чеських.

Врешті середня зарплата лікаря з доплатами має збільшитися на 797 євро у порівнянні з нинішнім рівнем: 2022 рік – 3493 євро; 2023 рік – 4240 євро.

Базова зарплата сертифікованого лікаря в лікарні без доплат (20 років стажу) має зрости на 35%: 2022 рік – 2606 євро; 2023 рік – 3512 євро.

Для порівняння з Чехією, середні зарплати у 2023 році у Чехії – 4129 євро, Словаччина – 4240 євро.

Це не була б країна колишнього соціалістичного табору, якби в цю ситуацію не втрутилася політика, міжпартійна боротьба і популізм. Пост у ФБ Ігоря Матовіча спільно з коментарями до нього ілюструє це. Натомість ініціатива уряду правильна, навіть героїчна, адже часи не найпростіші, проте той, хто хоч раз зіткнувся з медичною сферою Словаччини, безумовно погодиться з урядом.

Словацькі депутати Європарламенту зреагували на закиди Орбана: кордони Словаччини непорушні

Провокація прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який 20 листопада надягнув шарф із картою «Великої Угорщини» для футбольного матчу недоречна та суперечить духу та правилам існування Європейського Союзу.

Заклик словацького депутата Європарламенту Івана Штефанця (Christian Democrats/EPP)підписали решта семеро словацьких депутатів Європарламенту від різних політичних партій.

Шарф, який надягнув Орбан, не лише спричинив протести дипломатів із сусідніх з Угорщиною країн, а й обурення у залі Європейського парламенту.

Декларацію Штефанця підписали словацькі депутати Європарламенту не лише від народного табору, а й від ліберальної фракції «Оновимо Європу» (OE) та групи європейських консерваторів та реформістів (ECR).

«ЄС ґрунтується на повазі угод та правил, і елементарним правилом є повага до кордонів держав-членів ЄС. Ми відкидаємо безглузді провокації Віктора Орбана і закликаємо його поважати сусідів та дотримуватись правил. Кордони Словаччини непорушні, і дії прем’єр-міністра Угорщини безглуздо створюють напруженість між нашими країнами», — йдеться у заяві, підписаній Міріам Лексманн (Christian Democrats/EPP), Володимиром Більчиком (Spolu/EPP), Петером Поллаком (OLANO/EPP), Міхалом Шімечкою (Renew Europe Group), Мартіном Хойсіком (Renew Europe Group), Міхалом Вейзіком (Renew Europe Group) та Євгеном Юржицом (SaS/European Conservatives and Reformists Group).

За словами Штефанця, на сьогодні ЄС як ніколи потребує миру, взаємної поваги та добросусідських відносин, а не непотрібних сумнівів щодо чинних кордонів та правил.

Навіщо Віктор Орбан пошився в посміховисько, знає лише він сам. Натомість його вчинки щоразу свідчать — будь-яка залежність для лідера будь-якої держави не обіцяє нічого доброго.

Водночас не варто мати ілюзій щодо Орбана — щоразу вдаючи легковажного й не надто розумного, він послідовно й вперто орбанізує Угрщину й демонструє світові, що йому дозволено все — недоречні жарти й часом навіть образи , бо жодна відповідальність його не зачепить.

Уважне око на кашпо Віктора Орбана не могло не помітити карту Великої Угорщини в кольорах угорського прапора, а територія Словацької Республіки на цій «карті» частина Угорщини або Великої Угорщини.

Надзвичайно огидно, насамперед з огляду на війну в Україні, де Росія чинить спроби відхопити частину чужої території. Такий історичний ревізіонізм зараз вкрай небезпечний.

Словацька Республіка — незалежна і суверенна держава, а не частина Угорщини. В кращому разі — це недбалість, а в гіршому — провокація і зазіхання на суверенітет і територіальну цілісність. Угорці добре знають, наскільки чутливо такі спроби сприймають у Словаччині.

Teplo a svetlo pre Ukrajinu. У Словаччині запрацювала нова ініціатива допомоги українцям

Вам тепло?! А їм ні! — підтримайте збір та пожертвуйте генератор. Зима наближається і війна розвивається так, що наразі знищується критична інфраструктура України. У людей немає електрики, газу, води. Ми намагаємося допомогти їм ПЕРЕЖИТИ зиму, тож ми зосереджуємося на зверненні допомоги саме там, де вона найбільше потрібна, — йдеться на сторінці інціативи у фейсбуку.

Елі Горсакова, колишня скаутка, втілює власну мрію — допомагати Україні. Словаків не можна назвати надто емоційними, натомість серед них чимало справді добрих і чуйних людей. Всього можна досягти, коли правильно пізнати себе і визначити наміри, для яких ти створений у цьому світі, — переконана Елі. Вона каже, що всі ми прийшли у цей світ з унікальними якостями (перевагами та браком чогось), з якими ми можемо добре працювати, лише якщо можемо їх розпізнати.

За її словами, Україна стала близькою її серцю ще кілька років тому. Тож вона вирішила допомогти, щойно розпочалася війна. Спершу поїхала на кордон як волонтерка, а потім прийшло сміливе рішення. Купила старий фургон, зібрала гуманітарну допомогу, подалася аж на схід охопленої війною країни. Під час своєї подорожі вона почула багато важких історій і зустріла людей, які стали сенсом життя.

Перші генератори на Харківщину, на Донбас, харчові продукти, засоби гігієни — своїм фургоном доправила Елішка самотужки. Приблизно 1000€ (а це допомога для близько 300 осіб на місяць абсолютно на все необхідне… )

«Тут трохи подорожчало, але допомога потрібна, і це має сенс (купувати для людей саме тут, на сході України)», — каже Елі.

Власний подкаст також був у її мріях.

Відтепер триває співпраця з Teplo a svetlo pre Ukrajinu.Через простоту та прозорість процесів лишеза кілька днів перші генератори вже роздано безпосередньо на сході України, де вони найбільше потрібні.

Найбільший генератор передала Елі завдяки спонсорському подарунку поліклініці Малої Данилівки Дергачівської центральної районної лікарні.

Ексклюзив

Марина Ковальчук, Newssky (Братислава)