Словаччина має один з найсильніших законів про свободу у слова у Східній Європі на цей момент. Та чи буде так надалі?

Ексклюзив. Доступ до публічної інформації є одним із найважливіших інструментів, який журналісти та громадяни застосовують щодо політиків. Словаччина досі має одну з найліпших законодавчих баз в регіоні. Проте приклади з сусідніх країн свідчать, що можновладці можуть чинити спроби обійти та скасувати закони про свободу інформації. Нівелювання законодавства може бути одним із перших кроків на шляху до обмеження демократії та верховенства права.

Центри розслідувань Investigace.cz (Чехія), Bird.bg (Болгарія), Frontstory.pl (Польща), Rise Project ( Румунія), Investigative Ján Kuciak Center – icjk.sk (Словаччина), Átlátszó (Угорщина), Context Investigative Reporting Project (Румунія) обєдналися в проєкті – The Organized Crime and Corruption Reporting Project . Команда вивчає тему організованої злочинності чи корупції та оприлюднює найважливіші факти.Такий проєкт працює і в СШа, і в Західній Європі.

Закони про вільний доступ до інформації були ухвалені практично одночасно в Центральній і Східній Європі на межі тисячоліть. Чехія — в 1999 році, Румунія — у 2001 році, а Польща — у 2002 році.

У Словаччині парламент ухвалив закон про вільний доступ до інформації у 2000 році під час першого уряду Мікулаша Дзуринди, який намагався повернути Словаччину на шлях євроатлантичної інтеграції після періоду нестабільності. Законотворці розробили законодавчий акт № 211/2000 Coll., також відомий як 211-й, який є одним із найсильніших інформаційних законів у світі.

Відтоді було зроблено багато спроб його послабити. Ідеться про зміни, якими громадяни позбулися б права запитувати інформацію стосовно рішень державних органів або щодо компаній, утворених центральними державними органами та органами місцевого самоврядування. Також було докладено зусиль, щоб порушення Закону про інформацію не було злочином. У 2007 році депутат від Smer намагався через поправку до Закону про рекламу надати чиновникам можливість відхиляти інформаційний запит, якщо вони вважали його «очевидно необґрунтованим». Проте всі ці спроби були марні насамперед через опір громадянського сектору.

Обов’язки державних установ у Словаччині щодо публікації інформації неодноразово розширювалися. Кожен громадянин, на відміну від решти країн, має вільний доступ до торговельного реєстру, кадастру нерухомості, а також може перевірити публічні контракти та видатки державних грошей. Міністерства, державні компанії, установи, а також муніципалітети мають оприлюднювати всі кошториси, замовлення та угоди на своїх вебсайтах. Договори центральних органів державної влади набирають чинності лише після внесення їх повного тексту до Центрального реєстру договорів.

Не в усіх країнах із законами про інформацію так пощастило. У Словаччині  секретною є інформація, що стосується національної безпеки і оборони, і це виняток із закону.

Однак державні установи часто посилаються на європейський закон про захист даних GDPR, аби уникнути оприлюднення інформації. Наприклад, у Румунії відмовляють у доступі до документів на тій підставі, що вони містять персональні дані.

Минулого року закон про інформацію Угорщини поліпшився та полегшив отримання публічної інформації. Поправка щодо більшої прозорості була частиною зусиль уряду Угорщини у досягненні угоди з Єврокомісією щодо розморожування європейських фондів. Поправки містили скорочення судового розгляду та обмеження можливості органів влади вимагати плату за надання інформації, а також зменшення плати, яку вони можуть вимагати за оброблення запитів на інформацію.

Уряди можуть ускладнювати доступ громадян і журналістів до інформації, яка часто є підставою для розкриття розслідувань, стягуючи плату, а також затримуючи відповідь.

У Словаччині офіційні особи мають відповісти на інформаційний запит протягом восьми робочих днів. У Чехії цей термін становить п’ятнадцять днів, але за особливих обставин він може бути подовжений ще на десять. У Румунії державні органи та установи зобов’язані надати відповідь протягом десяти днів, але кінцевий термін можна легко продовжити до тридцяти днів з дати реєстрації запиту. У Польщі запит має бути оброблений «без невиправданої затримки», не пізніше ніж через чотирнадцять днів від дати запиту. Якщо цього не відбувається, суб’єкт має сповістити причини затримки та дату надання інформації, але не пізніше ніж через два місяці після подання запиту.

В Угорщині цей термін становить п’ятнадцять днів, який можна продовжити ще на п’ятнадцять. Однак під час пандемії COVID-19 запровадили спеціальний закон: державні органи мали сорок п’ять днів на відповідь і могли продовжити його ще на сорок п’ять. З листопада 2020 року до кінця 2022 року, коли діяла така зміна, угорським журналістам було дуже важко отримати інформацію від державних установ.

Насправді журналісти з центральноєвропейського регіону неодноразово натрапляли на труднощі.

Здебільшого влада задовольняє інформаційні запити, винятки стосуються лише захисту персональних даних чи державної таємниці, відкритого поліційного розслідування чи захисту інтелектуальної власності.

Центр розслідувань Яна Куцяка постав перед незгоду влади надати інформацію у справі про незаконно виплачені мільйони з пандемічної допомоги від Pezinok. І в Центрі праці, і в Мінпраці відмовилися надати точну інформацію про виплачені кошти конкретним компаніям. Аргументували, що у справі триває кримінальне провадження.

Однак подібну інформацію влада надавала іншим організаціям протягом тривалого часу. Словацькі чиновники можуть затримувати відповідь журналістам, якщо хочуть зберегти інформацію в таємниці.

У Чеській Республіці закон виконується зі “скрипом”, тому що орган, який мав би його контролювати, неохоче виконує це завдання. Це означає, що часом єдиний спосіб змусити установу надати інформацію – звернутися до суду, а це забирає кілька років.

Дві важливі справи, коли журналісти боролися за інформацію, Конституційний суд Чехії розв’язав. Один стосувався даних, пов’язаних з пандемією COVID-19, а другий – баз даних поліції про злочинність. У січні 2023 року Конституційний суд постановив, що Національна інформаційна система охорони здоров’я має надавати детальні статистичні дані журналістам і громадськості. Йшлося про кількість осіб, що померли через covid-19. Суд зазначив, що загалом інформацію слід надавати, якщо немає серйозних причин для відмови у задоволенні запиту, і ці причини завжди мають бути чітко обґрунтовані. Побоювання чиновників, що заявник не зможе правильно витлумачити цю інформацію і що її публікація може спричинити паніку, на думку Конституційного суду Чехії, не є підставою для відмови в її публікації.

У другій справі з 2016 року поліція вимагала від журналіста майже 26 мільйонів чеських крон (більше мільйона євро) за надання даних. Журналіст сервера iROZHLAS.cz надіслав запит стосовно інформації про кримінальні правопорушення за останні п’ять років – наприклад, чи застосовувалася в них зброя тощо. Правоохоронці аргументували це тим, що їм доведеться оплачувати роботу людей, які створюватимуть таку базу. Загалом це становитиме 102 899 годин людської праці. В інших країнах світу така інформація загальнодоступна.

У червні 2021 року Конституційний суд постановив, що така плата практично унеможливить доступ до інформації. «Зобов’язаний суб’єкт має шукати шляхи максимального виконання поданої вимоги, а не причини, що перешкоджають її виконанню», – написав один із суддів у постанові.

Відповідно до останнього звіту GRECO (Групи держав проти корупції, створеної Радою Європи), однією з проблем румунського законодавства є те, що важлива інформація нерегулярно публікується в Інтернеті, навіть якщо це вимагається законом. Крім того, GRECO закликала створити незалежний механізм розгляду скарг на рішення про відмову в наданні інформації, розкриття якої становить суспільний інтерес.

В одному кейсі, який досліджував Context.ro, Міністерство закордонних справ Румунії не відповіло на просте запитання про те, чи використовує уряд Румунії шпигунське програмне забезпечення. Міністерству було доручено зібрати відповіді на перелік питань, надісланих до різних інституцій Румунії комітетом Європейського парламенту з розслідування використання шпигунського програмного забезпечення в Європі. Румунія відмовилася співпрацювати та прямо відповідати, чи використовувала вона шпигунське програмне забезпечення проти своїх громадян. На підставі Закону про інформацію портал Context.ro звернувся до Міністерства з проханням надати результати анкети, яку кілька органів влади Румунії заповнили та надіслали до Міністерства закордонних справ. Однак міністерство відхилило запит на інформацію. Суд у Бухаресті також виніс рішення на користь уряду.

В Угорщині журналісти партнерського порталу Átlátszó більш як сім місяців марно намагалися з’ясувати у відповідних органів, як часто за останні роки ставалися пожежі на сміттєпереробних підприємствах. У кількох негативних відповідях на їхні запити щодо Закону про свободу інформації Головне управління з боротьби зі стихійними лихами Міністерства внутрішніх справ (BM Országos Katasztrófavédelmi Főigazgatóság) стверджувало, що воно не збирає такі дані. Це дивна відповідь, оскільки дирекція веде календар подій на власному вебсайті, у якому описані всі пожежі. Проте пошук у базі у належний спосіб неможливий, тому журналісти попросили дані в окремому файлі – якого так і не отримали.

Водночас з’ясувалося, що Міністерство внутрішніх справ також запитало та отримало такі дані від цього Головного управління. Журналісти намагалися отримати цей файл в обох установах: Міністерство стверджувало, що не є власником даних, тому не може їх оприлюднити, а Головне управління знову стверджувала, що не збирає такі дані. Зрештою, за допомогою рідера журналісти витягли усі дані з публічного онлайн-календаря подій.

Угорські державні установи вдаються до хитрощів: надають журналістам дані, але в непридатному для використання форматі. Під час пандемії в травні 2022 року журналісти Átlátszó хотіли отримати інформацію від Національного центру громадського здоров’я про те, скільки із щоденних зареєстрованих випадків зараження коронавірусом мали щеплення та який тип вакцини вони отримали. Через 90 днів офіс надіслав їм дані у непридатному для прочитання PDF-файлі та просканованому чорно-білому графіку. Після публікації статті вони також надіслали діаграму в кольорі, але  лише у вигляді скану. Переконана, ви стикалися з наданням відповіді у такий спосіб. Ніби й відповідь надійшла,  та чи прочитаєте ви її – ваш головний біль.

У Польщі багато державних установ навчилися затримувати або відмовляти в публікації інформації, користуючись положеннями закону. Один зі способів не відповідати – позначити запитувану інформацію як «оброблену».

Польський закон про інформацію каже, що громадяни мають право запитувати в органів влади інформацію, зокрема оброблену, тобто інформацію, яку посадові особи повинні якимось чином обробити, змінити тощо, але «тою мірою, якою це особливо важливо для суспільних інтересів».

Тому органи влади хочуть, щоб заявники продемонстрували надзвичайно важливий суспільний інтерес. Під таким приводом, наприклад, Агенція державних лісів відмовилися надати публічну інформацію журналістам Frontstory.pl.

У разі відмови громадянин має право звернутися до адміністративного суду. Однак це довга процедура, яка може тривати від кількох місяців до кількох років, і її результат невизначений.

Сьогоднішня Словаччина

Роберт Фіцо та партія Smer під час виборів найбільше атакували журналістів та ЗМІ, а також вони не скупилися платили за рекламу

Цьогорічна виборча кампанія була однією з найнапруженіших за довгий час — сповнена нападок і агресії, зокрема щодо журналістів і ЗМІ. Аналіз Центру розслідувань імені Яна Куцяка відстежував комунікацію партій і політиків у найпопулярнішому в Словаччині Facebook. Найбільше нападали на журналістів і ЗМІ Роберт Фіцо та інші члени партії Smer, яка перемогла на виборах.

Увечері 5 вересня в братиславському барі Luna зібралися гості, запрошені на презентацію книги Петра Барді «Фіцо: одержимий владою». Через кілька хвилин до головного редактора порталу Aktuality.sk підійшла група чоловіків. Це були молоді представники партії Smer на чолі з кандидатом у депутати Еріком Калиняком. Вони зняли відео з критикою Барді. Через кілька хвилин після того, як вони залишили захід, у Facebook Калиняк написав: «Як вовки SMER, ми — покоління, яке виросло в епоху грубих порушень основних прав і свобод людини, цензури та маніпулювання ЗМІ. Такі ганебні спроби завдати шкоди партії SMER – SSD ми будемо жорстко чинити опір, тому що відчайдушних боягузів з ліберальних кафе ми не надто боїмося». Такий допис був не поодинокий у передвиборчі місяці. Саме Facebook та меншою мірою інші соціальні мережі стали найпоширенішим місцем нападу на журналістів. Загалом політики та партії-кандидати за два передвиборчі місяці згадали ЗМІ та журналістів у понад 560 дописах.

Пости Роберта Фіцо, партії SMER-SSD, Еріка Калиняка та Роберта Калиняка мали найбільший вплив і найбільше рефлексій. У деяких випадках атакували політики, як у випадку з нападом Smer на головного редактора Denník N Матуша Костольного. Критичні статуси щодо Костольного потім поширили Роберт Фіцо та Ерік Калиняк, їхні заяви підхопили сайти дезінформації Hlavný Denník, eReport та InfoVojna. В інших кейсах політики скористалися атаками з каналів змови, як-от у випадку переслідування репортерки Denník N Моніки Тодової з боку Мартіна Даня.

Як партії та їхні кандидати чи партійні профілі у Facebook атакували журналістів? На перших сходинках партії Smer, Republika, «OĽANO-Za ľudí-KÚ», SNS, SHO та Hlas.

Після вбивства Яна Куцяка у 2018 році  хвиля підтримка ЗМІ значно посилилася, але з часом вона зменшилася. «Деякі партії тривалий час підтримують напружені стосунки зі ЗМІ, і справа не лише у виборах. Під час пресконференцій кілька партій починали або закінчували відповіді на запитання певних ЗМІ негативним коментарем стосовно медіа, у такий спосіб підтримуючи своїх виборців у «робочому градусі» та посилаючи їм повідомлення про те, що потрібно остерігатися певних засобів масової інформації. Ця процедура є майже традиційною стосовно Smer та її головних представників», – каже Петер Спач, політолог з Університету Масарика в Брно.

Під час кампанії політичні партії також спілкувалися в інших мережах, таких як Telegram, Instagram і TikTok, але вони мають менше охоплення, ніж Facebook.

6 вересня міжнародна неурядова організація «Репортери без кордонів» закликала словацькі політичні партії, які підтримують членство в Європейському Союзі, взяти на себе зобов’язання виконати всі рекомендації Європейської комісії щодо захисту журналістів і боротьби з позовами SLAPP (Strategic Lawsuits Against Участь громадськості Ця абревіатура також нагадує англійське слово slap, тобто ляпас.

«Членство в ЄС означає дотримання його рекомендацій щодо безпеки журналістів і боротьби з позовами SLAPP. Ми кидаємо вам виклик, візьміть на себе зобов’язання. Словаччина повинна підтримувати позитивний імпульс, щоб продовжувати відігравати надійну роль на європейському рівні проти дезінформації та підтримувати надійні новини та інформацію», – сказав Павол Шалай з RSF. Словаччина поки що впровадила рекомендації лише в дуже обмеженій мірі. Єврокомісія схвалила їх два роки тому. Навіть після цього заклику кілька політиків і політичних партій продовжують нападати на журналістів і відмовляються нести за це будь-яку відповідальність.

«Репортери без кордонів» (RSF) закликали політичні партії Словаччини, які підтримують членство країни в ЄС, взяти на себе зобов’язання виконувати рекомендації щодо безпеки журналістів і судових позовів. Деякі політичні партії, які балотувалися на парламентських виборах, взяли на себе зобов’язання виконати рекомендації та позитивно зреагували на заклик RSF щодо поліпшення захисту журналістів, тоді як інші не відповіли взагалі.

 Дописувала власний кореспондент Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівник проекту V5 Media Марина Ковальчук