Чому РПЦ виправдовує масові вбивства і що з цим робити?

Революція на Майдані 2014 року представляла серйозну загрозу для свідомості Путіна, який згодом запустив пропагандистську машину для дискредитації нової влади в Україні. З тих пір російська пропаганда проти нових демократичних сил України, які, безумовно, не були проросійськими, включала в себе звинувачення в тому, що вони «неонацисти», але також і в тому, що вони є маріонетками західних демократій, які приховують антиросійський порядок денний. У своїй пропаганді Кремль впевнено спирався на свої «релігійні сили», в основному на РПЦ імені Сталіна, яка як і раніше мала дуже великий вплив в Україні.

Православна церква взяла на себе в пострадянській Росії ту роль, яку Комуністична партія та її ЦК грали в СРСР, що диктували політико-ідеологічну лінію для всієї країни. На початку ганебного путінського двадцятиріччя вона виконувала абсолютно первинну орієнтовну функцію, закладаючи своєю соціальною доктриною наріжні камені орієнтації на т. зв. «православний суверенітет».

Після анексії Криму в 2014 році вся ідеологія рашистського режиму стає все більш агресивною та радикальною, відсуваючи церкву на другий план та не дозволяючи їй висловлювати автономну думку. Патріарх Кирило (В. М. Гундяєв) постійно опиняється у колі інтересів Путіна. Інтерпретація Кирилом християнства, як ми покажемо нижче, сильно забарвлена націоналізмом та вписана у«тронно-вівтарний» договір з Кремлем, який є гарантією для обох сторін.

З цієї причини, крім заперечення існування Бога, експансіоністські цілі двох інститутів збігаються: для Путіна Україна теж не існує, це «помилка в історії», і вона є «частиною Росії»; для Гундяєва вона потрапляє в межі т. зв. «канонічної території» Московського патріархату без подальшого зволікання. Саме тому для Гундяєва не має значення, чи співіснують в Києві дві православні церкви, одна вірна РПЦ імені Сталіна, а одна незалежна, визнана Константинопольським Патріархатом, крім того факту, що існує Греко-Католицька церква в спілкуванні зі Святим Престолом.

Протягом останніх двох місяців ми спостерігаємо за спробами Володимира Путіна розширити свою репресивну імперію шляхом вторгнення в Україну. Його жертвами стали переважно беззбройні, цивільні українці, в тому числі діти та літні люди. Щодня нас відвідують перелякані, розлучені, переміщені, поранені та замордовані українці на наших екранах та газетах, запрошуючи нас у свої невимовні агонії – всі ці невпинні травми, завдані рукою тирана.

Колишній агент КДБ на псевдо «Міхайлов», Гундяєв виявився ідеологічним рупором кремлівського антихриста. Лже-патріарх, перший серед рівних, що очолює РПЦ, вважає себе ледь не вустами самого Ісуса Христа, особою, яка говорить від Бога та Церкви. Для Путіна його присутність надає більше ніж підтримку; він благословляє верховного «(па)хана», нібито надає божественну санкцію на всі його злочини та пекельні справи. Гундяєв навіть оголосив керівництво Путіна «чудом Божим» та підтримав путінський злий «хрестовий похід» насилля проти українського народу.

Саме тому 6 березня 2022 Патріарх Московський і всієї Русі Кирило звершив літургію в Храмі Христа Спасителя в Москві досить специфічною промовою. Після закінчення богослужіння він виголосив проповідь. Навіть відомий українофоб, екс-протодиякон всея Орди Андрій Кураєв, назвав її «самою ганебною проповіддю» цього сановника. Він додав, що виступ «увійде в історію як приклад найгіршої маніпуляції».

Оскільки війна між Україною та Росією загострюється, патріарх Кирило, не сказав ні слова проти нападників. Дійсно, підкоряючись російській цензурі, він говорить так, ніби війни в Україні немає: у своїй першій публічній заяві після російської атаки він говорив про «глибоке співпереживання всім, кого торкнулася ця трагедія», як якщо б українці були жертвами стихійного лиха.

Насправді третина його «проповіді» була присвячена гомосексуалізму, і особливо гей-парадам, які повторювалися як основний лейтмотив його виступу. Ні про який інший гріх, який міг би бути на совісті української влади, Гундяєв не згадав. Однак це виявилося достатнім приводом, щоб оголосити війну сусідній країні, бомбити міста та вбивати беззахисних мирних жителів. Ну мабуть геноцид не такий вже тяжкий гріх в очах лже-патріарха всього Швабростану.

У цьому світлі збройний напад на Україну, покликаний запобігти гей-парадам, виглядає як крок на шляху до порятунку людства. Таким чином, навіть вбивство жінок, дітей та людей похилого віку виправдовується вищою метою. За словами «патріарха», українці захищають свою Батьківщину не тому, що борються за свободу і незалежність своєї країни, не тому, що не хочуть жити у ганебно-принизливому рабстві під важким чоботом Москви, а тому, що вони зайняли не той бік, вибравши світ гей-парадів. На тлі загальновідомої розпусти тюремного типу у вищому ешелоні РПЦ імені Сталіна тези Гундяєва виглядали особливо облудно.

Демократичний Захід розглядається Гундяєвим як головний противник. Для протидії західному світу розвивається риторика моральної деградації, яка, на думку російського керівництва, розглядається, серед іншого, у формі глобалізації, захисту прав невеликого кола гомосексуалістів. На противагу цьому, правителі Росії і РПЦ МП імені Сталіна представляють правильне мислення і правильне вчення. Якщо придивитися до проповідей «патріарха» останнім часом, то «русский мир» постійно маячить на задньому плані.

Отже, тов. Гундяєв засуджує мирні гей-паради, натомість благословляє «традиційн» зґвалтування жінок та дівчаток в Україні. Війна Путіна – це війна Кирила також, тому по всій Україні триває осудна кампанія гноблення та знищення мирного населення.

Зі свого боку, Кирило зробив своє твердження, яке Путін кладе в основу своєї війни: заперечення існування українського народу, відмінного від російського. Патріарх підкреслював цю думку, коли Росія бомбила українські мирні будинки та лікарні. Вочевидь, Гундяєв є поплічником диявола. А церква і віра Христова стала для нього всього лише зароблянням грошей.

За іронією долі, слова московського першо-ієрарха пролунали в той же день, коли Папа Римський під час молитви «Ангелус», крім заклику людей молитися за жертв конфлікту, дав чітку оцінку подій в Україні: «Це не просто військова операція, а війна, яка сіє смерть, руйнування і страждання», – сказав Бергольо, – «в тій країні течуть ріки крові та сліз». Як казав понтифік: «Бог є тільки Бог миру, Він не бог війни, і ті, хто підтримує насильство, оскверняють Його ім’я». Попередження, явно адресоване Гундяєву та його нібито політичним, моральним і навіть метафізичним виправданням на підтримку війни Путіна проти України. Здійснивши заклик припинити «неприйнятну збройну агресію» в Києві до того, як вона «зведе міста до кладовищ», єпископ Риму та намісник Христа закликає : «іменем Бога я прошу вас: зупиніть цю різанину».

Треба підкреслити, що для Гундяєва, все це – не нові аргументи в області релігійного фундаменталізму; маніхейський (суворо дуалістичний) контраст між двома світами – чистими «ми» та нечистими «вони», над якими панує гріх, – лежить в основі різних політико-релігійних поглядів, що сходяться в невпинній атаці на плюралістичні, демократичні, відкриті суспільства, якими б недосконалими вони не були. У цьому контексті можна краще зрозуміти значення «вироку», виголошеного Папою Франциском в бесіді з журналістами в перші дні його понтифікату: «Хто я такий, щоб засудити гея?» Дуже просте, але насправді руйнівне твердження в порівнянні з абсолютистською та у кінцевому рахунку, авторитарною бінарною схемою.

Між тим Кирило може розраховувати на мусульман у своїй «метафізичній боротьбі». Головний муфтій Чечні Салах Межієв назвав напад на Україну «священною війною» та закликав своїх прихильників до джихаду. Кирило Гундяєв, вірогідно, є представником туранської цивілізації, в якій воля правителя є вищим законом. Якщо правитель наказує вбити тисячі людей, то вони повинні бути вбиті, тому що це закон і ніяка заповідь «не убий» не може його змінити. Так було при Івані Грозному, при Сталіні і сьогодні при Путіні.

Чому президенту Росії Володимиру Путіну потрібна підтримка Московського патріархату? Це також ключове питання для розуміння еволюції війни на Україні та балансу сил між Патріархом Кирилом і Кремлем. Насправді релігійний вимір завжди займав фундаментальне місце в путінській пропаганді. Це було помічено і нещодавно, коли верховний (па)хан Мордору-Швабростану процитував вірш з Євангелія від Іоанна на честь восьмої річниці анексії Криму: «немає більшої любові, як це: покласти душу Свою за друзів своїх».

Ці слова, які, нехай і побічно, знайшли осуд Папи Франциска, який затаврував як «блюзнірське» те, що відбувається в Україні, «тому що це йде проти святості людського життя, особливо проти беззахисного людського життя, яке потрібно поважати і захищати, а не знищувати, і яке важливіше будь-якої стратегії! Не будемо забувати: це жорстокість, нелюдська і блюзнірська».

Посилання Путіна на Євангеліє є справжнім богохульством, оскільки тут ми бачимо експлуатацію Євангелія з метою самовиправдання. Це показує всю глибоку слабкість Путіна, який вже не може знайти аргументів для виправдання цього безумства необґрунтованої та абсолютно аморальної агресії. Цитування Євангелія таким чином, безумовно, є блюзнірським актом, і це додає до дуже серйозних гріхів, заплямованих гріхом справжнього богохульства: використання Бога для виправдання скоєного зла. На нашу думку, політика не повинна узурпувати мову Ісуса Христа для виправдання ненависті. Релігійна риторика заради виправдання насильства блюзнірська.

Путін напів релігійна людина, але точно не християнин. Він відчуває потребу в містичному, таємничому, може бути, магічному (навіть сатанинському) елементі та перш за все шукає сакрального підтвердження того, що він робить. Йому важливо вірити, що його дії отримують якесь підтвердження згори. А патріарх Кирило з його давно протухлими теоріями про «русский мир», або «Святу Русь» пропонує Путіну та російській державі виправдання, яке вони шукають для злочинів, що вони здійснюють проти інших народів, але також і проти російського народу, цензурою, репресіями, терором та масовими вбивствами.

Систематична пропагандистська кампанія з боку РПЦ імені Сталіна в Україні також використовувалася Путіним для виправдання вторгнення: у своїй промові 21 лютого про визнання «народних республік» Донецької та Луганської областей російський президент-папуга повторив пропаганду Московського Патріархату: «у Києві триває знищення Української Православної Церкви Московського Патріархату».

Так званий «патріарх» додає нові та дуже важкі заяви про нібито мотиви Путіна. Гундяєв стверджує, що між Заходом та Швабростаном йде конфронтація і що Атлантичний альянс недооцінив побоювання Москви. «У 90-х Росії обіцяли, що її безпеку і гідність будуть поважати», – стверджує він, але «рік за роком, місяць за місяцем держави-члени НАТО посилювали свою військову присутність». Для «патріарха» саме Захід озброїв Україну та налаштував неньку проти Москви: «вони намагалися зробити братські народи ворогами». Заява, яка повністю збігається із заявою Путіна від 3 березня, коли він у посланні, переданому в прямому ефірі по телебаченню, сказав, що «ніколи не відмовиться від віри в те, що росіяни і українці – один народ».

Як нещодавно зауважив архієпископ кіпрський Хризостом «росіяни спочатку хрестять, а потім вбивають». Продовжуючи тему відзначимо, що після вторгнення і, перш за все, проповіді 6 березня, якою Кирило благословив спецоперацію, близько п’ятдесяти українських єпархій залишилися під владою московського патріархату після проголошення автокефалії в 2018 році, коли його ім’я перестали згадувати на Літургії.

Близько 200 священиків Української Православної церкви (РПЦвУ), що поки що залишаються у структурах Московського патріархату, вважають, що Московський патріарх повинен постати перед «міжнародним церковним трибуналом». У відкритому листі до глав Помісних Православних Церков, оголошеному 11 квітня, вони також зажадали чіткого і недвозначного засудження агресії Російської Федерації проти України. Які все це може мати наслідки для «агента Михайлова», товариша Гундяєва?

На початку свого послання священнослужителі УПЦ пояснювали, що називають «міжнародний церковний трибунал» вищим судовим органом світового православ’я, яким був би собор глав Східних Православних Церков, оскільки існувала традиція звертатися до суду такого собору в разі серйозних конфліктів, а Рада східних патріархів часто заслуховувала позови проти вищих церковних сановників.

Такий прецедент в історії РПЦ вже є: в 1666 році саме східні патріархи засудили Московського патріарха Никона, позбавивши його патріаршества, єпископського сану, звивши до рівню рядового ченця та відправивши на покуту в один з монастирів. Сьогодні, коли патріарх Кирило відкрито підтримує війну Росії проти України, «ми, священики УПЦ, вирішили подати до суду, на собор Предстоятелів стародавніх східних Церков», – йдеться в документі майже 200 священнослужителів.

У даній заяві священнослужителі відзначили, що тисячі людей вже загинули, а «дії російської армії під Харковом, Черніговом, Охтиркою, Гостомелем, Ворзелем і особливо Маріуполем та Бучею несуть явні ознаки геноциду української нації і викликають обурення у всьому світі». Вони вказали, що їх настоятель, митрополит Київський Онуфрій (тов. Березовський), вже в перші дні війни різко засудив її і закликав В. Путіна зупинити її, а патріарха Кирила посприяти цьому, але він проігнорував це звернення.

Більш того, він дуже швидко став виправдовувати агресивні дії РФ, а 13 березня передав командувачу Росгвардією В. Золотову що дав своє «благословення» на це формування. Сам Золотов називав ЗСУ «нацистськими». Коментарі тут зайві: Гундяєв тільки схвалює злочинну діяльність. Це ще м’яко сказано.

Нарешті, священнослужителі закликали глав Помісних Православних Церков чітко і недвозначно засудити агресію Росії проти України, закликати Путіна негайно припинити війну і звільнити окуповану територію країни, придивитися до публічних заяв Гундяєва про війну проти України і їх оцінку в світлі Святого Письма Церкви та думки отців Церкви і розглянути на загально-православному рівні вчення про «русский мир», насаджуване протягом багатьох років Кирилом, яке стало одним з ідеологічних обґрунтувань нинішньої війни на Україні, у разі засудження цього вчення, притягнути до відповідальності і позбавити патріаршого сану.

Це добрий крок, але його мало, якщо вони не підтримують свого «начальника», закликають до суду над ними, цього мало. Потрібно рішуче рвати з ним і переходити до ПЦУ. Тому, навіть не поминаючи його на літургії, вони все одно є так чи інакше провідниками його політики в Україні. Чому вони не зробили ще такого рішучого кроку? Сподіваємося, що після Великодня це станеться.

Наступним кроком стане виключення всієї гундяївської контори зі Всесвітньої Ради Церков. Таке рішення входить до компетенції Центрального комітету Ради, який збереться в червні 2022 року. Це, безумовно, буде однією з головних тем дискусії. У минулому ця доля спіткала Голландську реформатську церкву в ПАР, яка відкрито підтримувала апартеїд. Громаду попросили покинути Раду. Причиною виключення церкви Мордору-Швабростану може бути підтримка товарищем Гундяєвим вторгнення в Україну.

Під час війни на Балканах багато говорилося про виключення Сербської Православної Церкви. Однак в даному випадку Патріарх Павло, спочатку підтримував сербських лідерів, вчасно зрозумів свою помилку та публічно попросив вибачення. Він сказав, що ніколи не погодиться з тим, що Велику Сербію буде досягнуто ціною злочину. Це було сміливе свідчення у важкій ситуації і тому може служити зразком для нас і сьогодні.

Повідомлення «з Бучі та інших районів під Києвом явно свідчать про серйозні порушення міжнародного права. Всесвітня Рада Церков висловлює свій жах з приводу цих злодіянь, які повинні бути розслідувані і задокументовані, щоб винні могли бути притягнуті до юридичної та особистої відповідальності» – повідомила Всесвітня Рада Церков.

Саме членство РПЦ імені Сталіна у Всесвітній раді церков використовується російською владою для поширення ідеології рашизму-путінізму (реального неонацизму) серед ієрархів християнських церков у Європі та світі. Це призводить до того, що будь-які злочини путінського режиму довгий час не викликали публічного засудження з боку християнських лідерів.

Прекрасно, що вже у прекраснодушних («рожевих», або пост-ліберальних) екуменістів нарешті починаються відкриватися очі, на те що Путін-ворог християнства, а «патріарх» Кирило його ганебна посіпака. Кирило повинен понести відповідальність за жорстоке та антихристиянське порушення прав людини.

Один із способів притягнення до відповідальності – це вжиття заходів Всесвітньою радою церков проти Московського Патріархату. Таких же, яких вже багато було вжито з боку урядів світу, комерційних підприємств та навіть спортивних команд. Саме тому глобальне Християнство повинне перешкодити Кирилу та його подільникам використовувати Євангелію заради виправдання масових вбивств в Україні та світі.

Ексклюзив

Іван Верстянюк, Newssky