Євген Магда: українським інтересом є діалог з білорусами з-за меж РБ

Що відбувається в Білорусі, чого нам чекати і чи правильно вибудовує Україна свої стосунки із білоруською опозицією? Ці питання прокоментував Newssky директор Інституту світової політики Євген Магда.

У відносинах Білорусі та України в Україні часто припускаються однієї дуже серйозної помилки — оцінюють ситуацію за принципом «тут і зараз», і при тому говорять, що «от, у нас є багато претензій до Світлани Тихоновської і до інших білоруських опонентів Лукашенко». Ці претензії часто мають під собою підстави, але давайте не забувати і про те, що, скажімо, позиція Володимира Зеленського зразка 2019 року і зразка 2022 року теж відрізнялась практично кардинально. Проте я зараз про інше.

Події останніх місяців, коли з Білорусі по українській території летять ракети, а з української спільноти в бік білоруської спільноти летить часто ненависть і нерозуміння, вони лише загострюють, на мою думку, необхідність розбудови ефективної системи відносин. Тому що персоналії підуть, війна так чи інакше закінчиться і поразка Росії в цій війни дуже швидко призведе до краху режиму Лукашенко, але також треба розуміти, що ми опинилися в ситуації, коли маємо усвідомити шлях до того, як зрозуміти наших сусідів.

Ми маємо понад тисячу кілометрів кордонів з Білоруссю і мало що знаємо про Білорусь. Білоруси мало того, що мало знають про Україну, але десь з серпня 2020 року, якщо вони перебувають всередині Білорусі, то перебувають під значним тиском не тільки білоруської, але і російської державної пропаганди. Ця крижинка розміром з айсберг російської пропаганди в наших очах існує вже протягом довгого часу і через розміри розтопити її можна лише спільними зусиллями.

Я маю великі сумніви, що білоруські військові дуже хочуть воювати в Україні. Незалежно від того, віддасть їм Лукашенко наказ чи ні. Білоруські фахівці наголошують, що цей наказ може віддати лише Лукашенко, але наскільки я розумію логіку російських військових і логіку відносин Путіна і Лукашенко, російська армія хотіла б сформувати якесь угруповання, яким будуть командувати саме російські генерали. Уявити собі, що ним командують білоруські генерали, спільним російсько-білоруським угрупованням, я не можу — це просто не вписується в характер їх двосторонніх відносин.

Білоруська армія ніколи не воювала, не має бойового досвіду, активно вивозить бойову техніку і боєприпаси зі своєї території в інтересах Росії, тобто Лукашенко все більше і більше нагадує Муссоліні часів республіки «Сало́», але проблема не лише в цьому. Проблема в тому, що активізація російської військової активності на території Білорусі спричинила і активізацію опонентів Лукашенко. І ми бачимо, що об’єднаний перехідний кабінет шукає можливості для більш ефективного діалогу з українським керівництвом, але часто речі, які там пропонують, вони не знаходять відгуку в офіційних кабінетах української влади. Ми бачимо, що вільні білоруси Зенона Позняка теж помітно активізувалися і теж вимагають до себе уваги.

Це означає, що українським інтересом, насправді, є побудова діалогу з тими білорусами, які проживають за межами країни, бо всередині Білорусі висловлювати симпатії до України останнім часом просто стало небезпечно. І це реальна проблема, з якою ми на сьогоднішній момент стикаємося. Проблему треба вирішувати простими способами.

На мою думку, до таких способів належить інвентаризація проблематики і створення експертного діалогу, і про це йдеться зараз в наших консультаціях з білоруськими колегами, а також створення формату медіа, яке б могло розповідати про повсякденне життя українців та білорусів тим, хто в цьому зацікавлений. Розповідати, очевидно, без зайвої політизації, без того, щоб говорити про якісь комплекси притаманні більш росіянам, комплекси старшого брата. Тому я постійно наголошую на тому, що ми маємо витягувати білорусів з наративу триєдиного слов’янського народу, витягувати з наративів братерського народу, говорити про нашу співпрацю і взаємодіяти на основах добросусідства. Це цілком реально та цілком можливо.

Ексклюзив

ПБ Newssky