Як стан світової економіки сприяє Україні

Склав невеликий список з 5 пунктів про те, що може змінитися вже досить скоро і повпливати на хід війни. Дещо з цього в Україні залишається за кадром — через те, що ми живемо тим порядком денним, який задає інтенсивність бойових дій. Щось нам болить, десь нас починає підпирати надія на краще, а ще — емоції та переживання з приводу буквально будь-чого, пише censor.net.

1. Стан світової економіки зараз зафіксований негласним консенсусом центробанків про помірно високі відсоткові ставки. Політично це створює можливість для великих економік Заходу диктувати цілому світові правила гри, тому що вартість державних запозичень і вартість бюджетів стала найвищою за останні десять років — і лише великі, ефективні економіки можуть із цим впоратися.

Таке економічне середовище створено з тією метою, аби сприяти глобалізації та переведення траекторії розвитку світової економіки до тієї моделі, якою її хоче бачити Захід.

Це — важливий поворот у світовій економіці, який має не дозволити жодній з країн розвиткової категорії стати авторитарною, тоталітарною чи захотіти опинитися в ізоляції.

Такі відсоткові ставки роблять ціну війни дуже високою — і судячи з цифр, які Україна (та й росія теж) мусить витрачати щоденно на ведення бойових дій, нікому не має захотітися воювати. Економіка робить війну захмарно дорогою — і ми це теж бачимо, тому що поки Сенат дискутує про $60 млрд допомоги для нас, цього вже видається якось малувато.

2. Із завданням поразки російській армії тепер набагато більше доведеться зважати на стратегічні інтереси США та Євросоюзу щодо Східної Європи. Справа не лише в тому, щоб росіяни забралися з України, але і в тому, щоб така війна більше не була можливою у майбутньому — ні зі сторони росії, ні зі сторони будь-якого іншого агресивного актора.

Відповідно, питання тепер вже не лише у зброї, яка би вигнала росіян з української території, а в тому, як повинна виглядати поразка росії, аби нікому й ніколи не захотілося брати з неї приклад. Найболісніше Путіну можна зробити в момент, коли він у березні 2024-го буде переобиратися на ще один президентський термін. Під цю дату він може отримати купу «сюрпризів», адже мусить одночасно і цементувати режим воєнного часу, і бодай трохи цікавитися реальним станом справ у росії, чуючи хоч якісь голоси невдоволення та критики.

Захід працює над питанням не лише європейської, але й азійської ізоляції росії — спершу американський президент Джо Байден провів саміт із лідерами центрально-азійських пострадянських країн, а зараз висока місія ЄС знаходиться у Пекіні для вкрай важливих розмов про майбутнє.

Путіну хочуть перекрити відхід у «євразійство», який він весь цей час тримає як резервний варіант розвитку росії.

3. Світ зараз знаходиться перед великими технологічними викликами — якісь із них можуть стати «епохальними», якщо мова про штучний інтелект. В цій темі ще дуже багато спроб здаватися модним та прогресивним, однак об’єктивно ця технологія може багато що змінити в тому, як ми живемо. Відповідно, від безпекової ситуації на планеті залежить, чи мільярди інвестицій підуть на мирні чи на військові технології.

Вся Східна Європа мусить зараз збільшувати видатки на оборону — і це зовсім нелегко для невеликих країн типу Естонії чи Латвії. Не має особливої готовності збільшити оборонні витрати Словаччина. Те саме в Болгарії. Тому безпекові ризики означають значне зменшення інвестицій у мирні технології, які могли би зробити наше життя комфортнішим.

Це — ціна як нашої війни, так і інших воєн, що зараз відбуваються на планеті. Можна масово виробляти дрони — а можна масово виробляти станції для видобутку вуглеводнів з шельфу морів та океанів. Або одне, або інше. Світ має знайти відповідь на цю дилему.

4. Велика важливість — у питанні про глобальну роль Америки. З огляду на Україну, тепер кожна країна наче як мусить розуміти, чи може вона розраховувати на підтримку США, в разі якщо хтось перетне її кордони. Зараз десь далеко від нас Венесуела намагається анексувати багатий нафтою район Гайани — і перше питання уряду Гайани полягає в тому, чим зможе їм допомогти Америка і що у відповідь на це можна Америці пообіцяти.

Я би не проходив повз всієї мемуарної літератури, котру протягом останніх п’яти років написали американські дипломати, рефлексуючи над епохою Дональда Трампа. Завдяки їй, тепер всі значно краще розуміють, як працюють процесі в американській політиці і вивчили відповіді на питання про те, як задовільнити американський стратегічний інтерес.

Ні республіканці, ні демократи не ставлять особливо під сумнів потребу Америки грати свою глобальну роль, але під це щороку потрібні гроші, бюджети, запозичення. Поки що все виглядає так, що на тлі нашої війни проти росії Америка буде максимально інвестувати у виробництво зброї — з-поміж інших альтернатив впливу на ситуацію в світі.

Нагадаю, що бюджет ЦРУ часів холодної війни з СРСР — щось близько $20 млн на рік. Воювати із совком за допомогою спецоперацій було дешево й часом досить ефективно.

Виробництво зброї — значно більш дорогий бізнес, тому на Америку чекають в найближчі роки великі витрати, великі програми державних замовлень, але це й надасть такий інструмент для будь-кого, хто стане президентом, як створення нових робочих місць. Республіканці точно дуже хочуть мати свого президента саме на цей період, тому що за останні 30 років президенти-демократи мають кращу статистику саме в створенні нових вакансій.

5. Саміт НАТО у Вашингтоні в червні 2024 року точно має відрізнятися від багатьох попередніх самітів. Якщо метою саміту буде зробити дуже болісно Путіну, то тут слід вести мову про прийняття до альянсу нових членів. Мені здалося, що Єнс Столтенберг — перший генсек НАТО, який справді щиро вирішив, що НАТО може і має бути кращим, ніж воно є.

Кількість військових навчань під егідою НАТО зараз дуже велика, з особливою ставкою на злагодженість військово-повітряних сил різних країн.

Від НАТО чекають системного рішення про захист неба та перевагу в небі на рівні техніки й тактики, щоб так не вийшло, що лише американська авіація здатна на такі трюки.

Побачивши в Україні, що навіть зброя НАТО не страхує від того, що війна все одно скочується в окопи й використання стрілецької зброї, західні генерали мають над чим задуматися.

Може бути нове майбутнє в такого інструменту, як гарантії безпеки від НАТО. Судячи з усього, Туреччина своїми торгами навколо прийняття до альянсу Швеції готує тепле місце для ширшої присутності НАТО в Чорноморському регіоні — чому б і не через надання безпекових гарантій Азербайджану?

Туреччина саме й хоче показати, що НАТО — то не лише для багатих та ситих країн, а й для тих країн, де НАТО реально найпотрібніше. Щонайменше на нові гарантії безпеки на саміті 2024 року може розраховувати Україна.

НАТО дивитиметься, яким буде наш вступ до ЄС — бо в нульові членство в ЄС та НАТО в принципі сприймалося як пакетне рішення, де ЄС відповідав за економічний розвиток країни/регіону, а НАТО — за безпеку.

Але точно можна сказати, що НАТО вимагатиме від України багатьох реформ у оборонному секторі, щоб надати членство. Без применшень заслуг ЗСУ, в НАТО щиро вважають, що Україні точно є що покращувати в тому, як працює наша оборона. І тут, мабуть, треба без образ із нашого боку.

Читайте також на Newssky «Змагання за румунські парафії як підкилимова гра Москви» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.