Валентин Ткач: нам слід зміцнювати простір довіри

Валентин Ткач

Космополітична технологічна культура і Традиція входять між собою у клінч – при цьому Україні необхідно зберегти свою так важко відновлену ідентичність (чи ні?). Як знайти вихід з цього протиріччя?

Ідентичність формується багатьма чинниками, але щодо них є визначальна вимога – вони мають діяти протягом кількох поколінь. Ці фактори повинні сформувати певні ознаки, які мають пройти через сепаратор доцільності, закріпитися в культурних традиціях, суспільних стереотипах, зберегтися, доповнитися та передатися нащадкам.

Нині ми маємо ситуацію, коли радикальні зміни не лише суспільного буття але й довкілля відбуваються кілька разів протягом життя одного покоління. Про формування культурних традицій, суспільних стереотипів та й етичних норм можна говорити лише відносно. Досить пригадати, як протягом життя нашої генерації змінювався сленг/глосарій юнацтва і скільки разів. Тобто, про ідентичність в класичному розумінні вже говорити не доводиться. Вона стає релятивістською, динамічною і втрачає свою глибинну, кореневу ознаку – бути відправною базою порівняння для етичних оцінок життя в суспільстві.

Окрім усього іншого, еволюційне значення ідентичності полягало в тому, що вона була «сигнальним інструментом», який розкривав у взаєминах простір довіри. Це був своєрідний тест «Свій-Чужий».

Довіра завжди була економічним драйвером, вона сприяла зменшенню транзакційних витрат, відтак, через економічні механізми тримала спільноту вкупі. Тобто, довіра була інструментом, скріплюючим розчином ідентичності.

Відповідь на ваше питання і слід шукати в цій площині: слід зміцнювати простір довіри, вести щирий діалог, шукати доповнення, а не протистояння.

Політика – це стан власності в країні і зміст діалогу, який веде домогосподарство через інститути громадянського суспільства з владою, бізнесом і соціумом. Якщо ми приймемо це визначення, то зрозуміємо, як зміцнити довіру, а, відтак, зменшити фактори, що руйнують ідентичність.

У царині власності має впровадитися універсальна інституційна формула без вибірковості, вилучень, доцільності – байдуже якої: політичної, родинної чи кумівської. Діалог в суспільстві має стати чесним, відкритим, позбавленим маніпуляцій, шахрайських хитрощів, інфантильної маячні.

Чітка інституційна формула забезпечить появу відповідального власника, а не лукавого хитруна. Відповідальний власник сформує «дорослий» діалог в суспільстві. Усе це разом призведе до появи нового уявлення про доцільність. Сепаратор притомної доцільності забезпечить стійкість ідентичності. Відтак, ми культивуватимемо те, що нас об’єднує і зближує, а не безтямно зосереджуватимемося лише на особливостях індивідуальних смаків та надання переваг у споживанні, побуті та дозвіллі.

Відразу слід зазначити, що суспільний діалог в Україні перебуває під жорстоким пресом навіювань та маніпуляцій з боку інформаційних військ Росії. Ця експансія смислів і тем триває протягом всіх часів Незалежності і є прямим продовженням всього, що було й в часи імперіалістичного поневолення.

Тому слід розуміти, що без радикального вирішення цього питання, ми не зможемо в просторі нашого діалогу позбутися брехні, образ, гризоти і розгардіяшу. Відтак, про системоутворюючу довіру ми матимемо підстави говорити лише умовно.

Саме очищений від агресивного зовнішнього втручання національний діалог дасть усім нам можливість побачити реальний простір нашої довіри і оцінити його фантастичні перспективи, які нині видаються недосяжними. І буде саме так.

ПБ Newssky