Урок для України: Інноваційна політика США в перші роки незалежності

Джордж Вашингтон: напрямок розвитку

Сполучені Штати отримали незалежність в результаті багаторічної кривавої війни, що з самого початку визначило пріоритети політики незалежної держави. На офіційному рівні вони були сформульовані в першому посланні Президента Джорджа Вашингтона до Конгресу в 1790 році. Процитую деякі ключові положення цього послання, пише censor.net.

Головне завдання Вашингтон сформулював дуже чітко: «Особливої уваги заслуговує забезпечення загальної оборони. Бути готовим до війни є одним із найефективніших засобів збереження миру».

Як забезпечити обороноздатність вільного і незалежного народу? Вашингтон визначає: «Їхня безпека та інтереси вимагають, щоб вони сприяли такому виробництву, яке дозволить зробити їх незалежними від суттєвих іноземних поставок, особливо — військових».

Тобто захист незалежності потребує розвитку економіки, в першу чергу — оборонної промисловості. «Розвиток сільського господарства, торгівлі та виробництва всіма належними засобами, я вірю, не потребуватиме рекомендацій,» — заявив Вашингтон. — «Але я не можу не нагадати вам про доцільність ефективного заохочення як до впровадження нових і корисних винаходів з-за кордону, так і до прояву майстерності та генія у їх створенні вдома».

«Я не менше переконаний», — продовжував він, — «що ви погодитеся зі мною в думці, що немає нічого, що могло б більше заслуговувати вашого патронажу, ніж сприяння науці та літературі. В будь-якій країні знання є найвірнішою основою суспільного щастя».

У відповідь на це звернення Президента Конгрес надав доручення уряду підготувати доповідь про розвиток виробництва в США. Доповідь готував Александер Гамільтон, секретар казначейства, людина дуже близька до Президента, бо майже всю війну за незалежність Гамільтон був його першим помічником у штабі американської армії.

Александер Гамільтон: розробка політики

Доповідь Гамільтона Конгресу більш, ніж на півтора сторіччя визначила напрямок економічної політики США і була першим систематизованим викладенням того напрямку в економічній політиці, яке отримало згодом назву «американська система» на противагу «британській системі» Адама Сміта.

США мали тоді суто аграрну економіку, що було наслідком економічної політики Британії, яка цілеспрямовано протидіяла промисловому розвитку своїх колоній. Наприклад, в 1750 році Британія заборонила будівництво в колоніях будь-яких підприємств з обробки металу, хоча дозволила виробництво чавуну і безмитне його ввезення в Британію для подальшої переробки і експорту готових металевих виробів. Широко відомим є вислів голови британського уряду Вільяма Піта, що уряд не дозволить колоніям виготовити навіть цвяха для підошви.

Тому перед Гамільтоном постала не тривіальна задача, як перетворити таку аграрну економіку на індустріальну та інноваційну, до чого закликав Президент Вашингтон. Гамільтон готував доповідь майже два роки, відомі п’ять варіантів доповіді. Для підготовки він надіслав запити різним промисловим асоціаціям, що вже стали зароджуватися в американських містах, з метою визначити проблеми, які вимагали державного втручання.

Коли Гамільтон отримав результати опитування промисловців, то він побачив, що найбільш успішними з них були ті, хто мав кваліфікованих майстрів з Британії, британські машини та технології. В кінці XVIII сторіччя в Європі вже декілька десятирічь йшла промислова революція, а США залишалися аграрною країною. Для промислового розвитку США потрібно було подолати технологічне відставання, а зробити це можна було тільки за рахунок імпорту технологій з найбільш технологічно розвинутої країни того часу — з Британії.

Трансфер технології з Британії до США був можливим двома способами:

1. Імміграції в США кваліфікованих ремісників, робітників, майстрів, промисловців.
2. Імпорт технологічного обладнання або креслень для виготовлення обладнання.

Держава підтримка інновацій була складовою частиною економічної політики, яку максимально стисло можна викласти в декількох тезах:

• Для захисту незалежності США мають перетворитися з аграрної країни в розвинуту індустріальну державу. Теорія фізіократів щодо сільського господарства як єдиного продуктивного сектора економіки є помилковою.
• Промисловий розвиток країни потребує державного втручання, теорія Адама Сміта щодо невтручання держави в економіку є хибною, всі промислово розвинуті держави підтримували становлення своєї промисловості. Незріла промисловість (infant industry) потребує державного захисту, доки не стане конкурентоспроможною.
• Основними інструментами державної підтримки незрілої промисловості є захисні імпортні тарифи на промислові товари та субсидії виробникам. Тарифи на імпортну промислову сировину мають бути дуже низькими.
• Субсидії потрібні для підтримки інновацій та винаходів, фінансування «внутрішніх покращень» (Гамільтон так називав всі види інфраструктури, перш за все — транспорт), позбавлення від зовнішньої залежності в оборонних поставках та подібних критичних товарах.
• Економічне зростання потребує стимулювання імміграції для забезпечення промисловості робочою силою, в першу чергу — висококваліфікованою.
• Для економічного розвитку потрібно широке застосування технологій та науки в усіх секторах, в тому числі в аграрному. Треба винагороджувати тих, хто приносить в США винаходи та промислові секрети.

Реалізація політики

Імпорт обладнання або креслень не працював без одночасної імміграції носіїв технологій: були випадки, коли завезені в розібраному вигляді верстати роками лежали на складах, бо ніхто не знав, як їх зібрати і як на них працювати. З іншого боку, такі майстри як Семюел Слейтер, якого називають батьком американської промислової революції, могли обійтися без імпорту обладнання і навіть креслень. Слейтер в 1790 році по прибутті в США побудував там копії англійських текстильних верстатів, не маючи ні креслень, ні зразків, а тільки набуті в Англії знання. Вже в 1793 році текстильна фабрика Слейтера виготовляли продукції більше, ніж міг спожити внутрішній ринок США.

Британія бачила загрозу в вивозі передового обладнання і технологій та в еміграції кваліфікованих майстрів, тому вводила всілякі заборони та покарання, які діяли протягом всього XVIII сторіччя, а після набуття незалежності американськими колоніями стали ще жорсткішими.

Наприклад, незаконна еміграція кваліфікованих майстрів прирівнювалась до державної зради і каралася повною конфіскацією майна, що примушувало шукати замасковані способи міграції (наприклад, Семюел Слейтер емігрував під виглядом батрака з ферми). Вербувальники каралися штрафом в 500 фунтів стерлінгів або 12 місяців ув’язнення за кожний випадок переманювання емігрантів. Спроба вивозу технологічного обладнання за кордон Британії каралася таким самим штрафом та ув’язненням.

В цій ситуації Гамільтон всіляко підтримував такий спосіб імпорту технологій, який зараз кваліфікується, як технологічне піратство, але тоді ще не було такого терміну, бо охорона авторських прав обмежувалася національними кордонами, жодної міжнародної угоди в цій царині не існувало, тим більш — міжнародних організацій, що займалися правом інтелектуальної власності.

Захист державою авторських прав в США записаний в Конституції. Перший патентний закон був прийнятий 1790 року і надавав права на отримання патенту тільки громадянам США. Головним недоліком цього закону була складна процедура експертизи новизни та корисності винаходу.

Вже в 1793 році був прийнятий новий патентний закон, який значно спрощував експертизу винаходів. Фактично, в США стало можливо отримати патентний правовий захист на винаходи, вкрадені в Британії. Враховуючи те, що громадяни Британії та інших країн не мали права отримати патентний захист в США1, то склалася виключно сприятлива ситуація для узаконеного технологічного піратства, яка існувала декілька десятирічь у першій половині ХІХ сторіччя.

За ці декілька десятків років США встигли стати розвинутою промисловою державою, більше не залежною від іноземних технологій. Такий грандіозний за масштабами приклад технологічного піратства ми бачимо тільки в Китаї в кінці ХХ сторіччя. І він приніс не менший успіх, ніж в США на початку ХІХ сторіччя: в світі народився новий промисловий гігант.

Як я вже казав, технологія та обладнання без носіїв знання були мертві, тому головним питанням промислового розвитку США залишалася імміграція кваліфікованих робітників, ремісників, винахідників, організаторів виробництва. Без цих людей промисловий розвиток аграрної країни не можливий, людський капітал був і нині залишається корінним питання технологічного розвитку.

В своєму першому посланні до Конгресу Вашингтон наполягав на скорішому законодавчому врегулюванні надання громадянства іноземцям. Відповідний закон Конгрес прийняв в тому ж 1790 році.

В США на початку незалежності був просто величезний дефіцит промислової робочої сили, що призвело до значно більш високої, ніж в Європі, вартості робочої сили. Треба звернути увагу, що в перші декілька десятирічь після набуття незалежності потік іммігрантів в американські колонії був не дуже великим, приблизно 5-6 тисяч осіб на рік, що в 20-30 разів менше, ніж у другий половині ХІХ сторіччя.

Тенч Кокс, американський економіст, який був помічником Гамільтона і готував його доповідь Конгресу, в першому чорновому варіанті «Доповіді про виробництва» запропонував три напрямки подолання дефіциту робочої сили в промисловості: (1) впровадження механізованих технологій, які зменшують потребу в робочій силі, (2) розширення застосування дитячої та жіночої праці, (3) заохочення міграції з Європи.

Останній напрямок був головним, але виникало питання, як може аграрна, погано капіталізована економіка привабити кваліфікованих людей. Кокс запропонував використати єдиний ресурс, який американський уряд мав майже в необмеженій кількості — землю, тобто роздавати земельні ділянки бажаючим емігрувати з Європи.

Гамільтон в остаточному варіанті доповіді зауважив, що прогрес у розвитку виробництва значною мірою стримується нестачею кваліфікованої робочої сили в США. Проблема ця настільки значна та капіталомістка, що приватний капітал не впорається з нею без допомоги держави, тому федеральний уряд через спеціальні заходи має управляти притоком робочої сили з-за кордону.

Америка на той час вже мала деякі переваги для робітників порівняно з європейськими країнами: більш високий рівень зарплати, дешевша промислова сировина та продукти харчування, нижчі податки, політична та релігійна свобода. Тому перше завдання федерального уряду — активно розповсюджувати інформацію про ці переваги серед ремісників та робітників європейських країн (зауважу, що текст доповіді Гамільтона Конгресу видавався і розповсюджувався в Англії, Ірландії та Шотландії).

Але цього замало, тому Гамільтон підтримав більшу частину запропонованих Коксом заходів підтримки імміграції, таких як субсидії на переїзд, звільнення від мита обладнання та інструментів, а головне — монопольне право іммігрантів на використання запровадженої ними технології виробництва. Єдина пропозиція Кокса, яка була відкинута Гамільтоном, — винагорода переселенців земельними ділянками, бо Гамільтон вважав, що така винагорода спокушає стати фермером, а не промисловцем.

Наслідки

Після набуття незалежності США опинились в ситуації країни, яка «спізнилася на потяг» промислової революції, маючи майже чисто аграрну економіку. Ми бачимо, як блискуче американці не тільки «наздогнали потяг» індустріалізації, а й стали локомотивом світової економіки, хоча їх власний вклад в першу промислову революцію був дуже незначним.

Єдиним американським революційним винаходом тих часів була машина для очистки бавовни, яку створив Елі Вітні. Інше досягнення Вітні, з яким він увійшов в історію машинобудування, — уніфікація і взаємозамінність деталей — було не його ідеєю, цю ідею привіз в США з Франції Джефферсон, який був деякий час послом у цій європейській країні. Вітні втілив цю ідею у виробництво вогнепальної зброї, а згодом ця технічна ідея стала одним з наріжних каменів сучасного промислового виробництва.

Відсутність власних технологій та їх потенційних творців була компенсована економічною політикою трансферу технологій, перш за все шляхом переманювання носіїв технологій, таких як Слейтер і Дюпон.

Політика переманювання найкращих вчених та інженерів з усього світу діє в США і по сей день: як повідомляє журнал Forbes, в ХХІ сторіччі серед американських Нобелевських лауреатів з хімії, фізики та медицини 40% становлять іммігранти3, Yahoo!, eBay, Google, Qualcomm — всі ці компанії засновані іммігрантами, іммігранти є серед засновників більше половини стартапів Силіконової долини.

Політичні засади

Здається доволі дивним, що принципове рішення щодо пріоритету технологічного розвитку та індустріалізації було прийняте політиками аграрної країни за часів президентства плантатора-рабовласника. Промисловий розвиток діяв проти їхніх матеріальних інтересів, їм би просто вирощувати тютюн та бавовну на експорт та й годі, як Україна виробляла на експорт зерно та сталеві напівфабрикати й не переймалася технологічним розвитком.

Для розуміння цього дивного рішення треба пригадати, чим аргументували рішення про необхідність індустріалізації і інновацій Президент Вашингтон, Конгрес і секретар казначейства Гамільтон.

Всі вони виходили з необхідності забезпечити незалежність країни, тобто з аргументу зовсім не економічного, а політичного, незалежність країни була для них головною цінністю, а не сьогоденний матеріальний зиск. Чому саме люди з такими цінностями формулювали політику молодої американської держави?

Давайте глянемо на перший уряд США. В ньому всього шестеро людей (Вашингтон, віце-президент Адамс, державний секретар Джефферсон, секретар казначейства Гамільтон, військовий секретар Нокс, генпрокурор Рендолф), з них троє приймали безпосередню участь у війні за незалежність (Вашингтон командував армією, Нокс і Гамільтон були офіцерами, причому тільки Вашингтон був професійним військовим, Нокс і Гамільтон пішли не війну добровольцями, не маючі ніякого військового досвіду). Адамс безпосередньо не брав участь у війні, але у роки війни він очолював Воєнну раду Конгресу.

Війна за незалежність не тільки сформувала мотивацію політичної діяльності, вона з очевидністю показала мету діяльності — індустріалізація країни на базі новітніх технологій. Країна, позбавлена промисловості, була б не в змозі озброїти і одягти армію. Якщо забезпечення незалежності за рахунок промислового розвитку було наслідком воєнного досвіду, то заходи стимулювання індустріалізації з цього досвіду не випливали.

Захисна митна політика, субсидування промисловості, технологічне піратство та подібні заходи були наслідком комерційного, а не військового досвіду. Так сталося, що дитинство і юність Гамільтона і його помічника Кокса пройшли в сім’ях комерсантів, більш того, в 1784 році Гамільтон був одним з засновників Банку Нью-Йорку, який зараз є одним з найстаріших банків не тільки США, а й світу.

Таким чином історичний процес сформував в США політичну еліту, що народилася у війні за незалежність і для якої незалежність країни стала головною цінністю. Поєднання воєнного та комерційного досвіду дало цим людям розуміння того, що для збереження незалежності потрібна індустріалізація країни, а для індустріалізації — потрібен технологічний розвиток.

Історичний процес набуття незалежності Україною був зовсім не схожим на американський, можна сказати — протилежний американському. Для американців незалежність стала результатом довгої війни, для українців війна з Росією стала результатом отримання незалежності. Отримана «на халяву» незалежність не тільки призвела до тотального роззброєння і знищення армії, вона сформувала іншу політичну еліту і іншу економічну політику.

Уявимо, що війна за незалежність України розпочалася не в 2014, а в 1991 році, то наша політична еліта формувалася би з героїв війни, а не з «червоних директорів», комсомольців і бандитів. Історично сформована політична еліта України запровадила після набуття незалежності політику, протилежну американській — деіндустріалізація замість індустріалізації, примітивізація замість інновацій. Результатом став не тільки світовий рекорд з падіння ВВП, а й катастрофічне послаблення країни перед лицем смертельного ворога.

Історія боротьби США за незалежність, в тому числі — економічну, добре відома, вона не є таємним знанням для обраних. Ніщо, крім власної користі, не заважало нашим політикам вивчити уроки «американської системи» і застосувати їх. Ціна ігнорування уроків історії — життя тисяч загиблих і мільйонів постраждалих людей.

Читайте також на Newssky «США схвалили надсилання в Україну літаків F-16 з Данії та Нідерландів» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.