Тупік стратегії. Пошук нового методу

Ексклюзив. О, тепер вже про стратегії. Якщо у попередній серії обговорювалося, що немає кого (суб’єкту, еліт), то у поточній серії обговорюється, що немає чого (стратегії).

В мене на тлі цього олдскуління виникло домогосподарське питання про стратегування. Допоможіть розібратися.

От дивіться. В ЄС стратегування — просто генеральний інструмент. Довготермінова стратегія розвитку, семирічні пляни, гігантські програми по розшивці семирічних плянів, національні стратегії мають у «матрьошечний» спосіб вкладатися до стратегії розвитку ЄС, а до національних — так само стратегії розвитку будь-якого регіону аж до найдрібнішого села. Все гарно і харашо. Але при цьому видатні стратеги сучасності буквально проклацують дзьобом підготовку білих ходоків до захоплення Вестеросу. Нафтогазову залежність, тотальну інвазію агентурою, потужну пропагандистську машину, корумпування чиновників усіх рівнів, кібєрнізацію ВПК ітд. І ще досі очам своїм не вірять. «Опять проклятая неизвестность» ©. Що ми на цьому тлі можемо сказати про дієвість стратегування?

В нежиті, виходячи з переліку вище, стратегія теж явно була. І нежить терпляче та планомірно її втілювала. Спочатку — гібридна окупація мирної Європи, а потім — блискавичний військовий хапок далеко за межі України, це ж очевидно, і перекроювання глобального світу. Але… теж не спрацювало. Що ми на цьому тлі можемо сказати про дієвість стратегування?

Ні, я ще розумію, якби досі тривала аграрна епоха. В якій соціальні позиції і їхні практики можна було перерахувати по пальцях. Осьдечки — селяни, осьдечки — міщани (невеликий перелік позицій). Духовенство, феодали, військові, торговці. Загалом — люди і групи із цілком передбачуваними практиками і реакціями, що у метасистемності своїй утворюють передбачуваний світ. Який триває тисячі років. А ти такий видатний стратег граєш в шахи на Великій шахівниці. Бо в тебе тура ходить тільки так і ніяк інакше, офіцер — отак, пішак — отак. То тоді да, все залежить від того, який ти гросмейстер.

Не то діло сучасний отой VUCA світ, в якому незрозуміло, скільки реально клітин на шахівниці. В якому «фігури» здобувають суб’єктність не стільки граючи по правилах, скільки шукаючи в них «вікна можливостей» для виходу до просторів організації власних шахівниць. І дуже непогано конкурують за ресурси в разі вдало здійсненого виходу. У якому на дошці в любий момент може з’явитися фігура, умовно кажучи, Цилінь, і почати ходити і по чорних і по білих клітинах літерою Умляют. І обігрує вона гросмейстера лише тому, що гросмейстер дивиться на Ціль, а Цилінь — на вікна можливостей. І обігрує не напряму, а змінюючи світ, так, що намічена стратегом Ціль через 10 років зміститься «у молоко».

Ти ви що, їй-богу, не читали Грозовий горизонт ще у 13-му році?? Ну то я нагадаю.

От скажіть мені, простій женщіні, який метод є релевантим у поточному світі? Чи точно це стратегування, чи, може, щось інше? А? А?

Катерина Гладкевич, візіонерка Newssky (Фонд Вільяма Д. Донована за міжнародний мир)