Слово про Хрещення Господнє і про освячення води. Эксклюзив

На жаль, наше століття — це епоха великих забобонів. Справжній сенс християнської віри дуже часто йде геть від наших сучасників. Часто багато чого з того, що є в церковній спадщині профанують, підміняють; саме релігійне життя по-радянськи і зараз трактується як зібрання якихось туманних ритуалів та напівмагічних практик. Як священнослужитель та богослов, я вважаю своїм обов’язком боротися з цим в міру того, як я це можу робити. Наведу випадок з моєї пастирської практики. Запросили мене освятити (мабуть, саме освячення проводили в уже не перший раз) якийсь будинок до однієї бабусі, яку всі вважали «стовпом благочестя». Зробив я все необхідне, допоміг розлити воду у банки, господиня понесла їх в коридор і стала ставити у шафу. І ту я побачив таке, що ледь встояв на ногах. У тій шафі було приблизно 20 тре-літрових банок, на кожній з них була скетчем наклеєна бірочка: «вода від отця….». На одній з них я побачив своє ім’я. Я прийшов до тями, і запитав, навіщо все це? І почув, що вода від отця А.. допомагає «від запою», вода від отця Р…. «від геморою», а вода від отця Ф.(тобто освячена мною) «від нервів». Довго потім довелося пере-катехизувати цей «стовп благочестя». Тому сьогодні і поговоримо про свято Хрещення та про сенс освячення води.

Освячення води прийнято Церквою від апостолів і їх наступників. Але перший приклад поданий Самим Господом, коли Він занурився в Йордан та освятив все єство води. Не завжди вода потребувала освячення. Були часи, коли все на землі було чисто та свято. «І побачив Бог все, що він створив — йдеться в Книзі Буття, — добре вельми» (Бут. 1, 31). Тоді, до гріхопадіння людини, все творилося Словом Божим, все оживотворялося Духом Святим, Який носився над водою. Все на землі було під благословенням Божим, і тому всі земні стихії служили для користі людини: підтримували життя, оберігали від руйнування тіло. Живучи у цьому гармонійному, райському оточенні, людина, за обітницею Божою, повинна був бути безсмертною, бо «смерті Бог не створив» (Прем. 1, 13).

Головних «подій», які ми святкуємо в хрещенні — два: Хрещення Ісуса Христа, який взяв на Себе гріхи людей, і явище до тих пір невідомої таємниці про Бога Єдиного у Трьох особах — Пресвятої Трійці — багатьом людям. Бог Отець говорив з Неба, засвідчуючи, що Христос — Його Син, Син Божий, що хрестився у водах Йорданських, а Святий Дух зійшов на Христа у вигляді голуба. Таким чином народ побачив Христа як Бога, а Святу Трійцю у видимих і доступних для людини образах: Бог Син — Ісус Христос, Бог Дух Святий — Голуб, Бог Отець — голос. Це і є головна радість цього дня. Тому день Хрещення Господнього ще називається Богоявленням. І тому, приймаючи святе хрещення, людина хреститься в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Перші згадки про традицію святкувати Водохреща зустрічаються в постановах та правилах апостольських. Згідно зі священним переказом, священномученик папа Римський Олександр I на початку II століття ввів звичай освячувати будинки святою водою. Про водо свячення перед Хрещенням відомо з кінця II-початку III століть. Про освячену воду згадує в IV столітті в своїх творах святитель Епіфаній Кіпрський, покровитель нашого Предстоятеля. Свято Богоявлення вперше стали відзначати в Олександрійській Церкві. Чин богоявленського водо-свяття з’явився в останній третині V століття в Антіохії і вже звідти поширився по всіх візантійських православних церквах. З цього часу обов’язковою вимогою до святої води стало її освячення священнослужителем.

До речі, спочатку хрещення було нерозривно пов’язане з Різдвом та називалося воно саме Богоявленням. Тільки в V столітті Різдво та Водохреща стали різними святами. Відгомони їх єдності ще зустрічаються в богослужінні. Наприклад, у двох свят є навечір’я-Святвечір (сочельник), зі строгим постом і особливими традиціями. А саме поняття про святу воду зустрічається ще в Старому Завіті: «і візьме священик святої води в глиняну посудину» (Чис. 5,17).

При цьому головна традиція свята-освячення води, яке проходить у всіх храмах. Освячена вода називається агіасмою, або водохресною водою. Напередодні, 18 січня, в водохресний святвечір в храмах відбувається Чин Великого освячення води. Вдруге водосвяття проводять 19 січня на Божественній Літургії. Коли набирати воду з цих двох днів, неважливо. За традицією, водохресну воду зберігають рік — до наступного свята Водохреща. Святою водою можна окропляти житлові приміщення, приймати під час хвороби, наносити на хворі місця, а також давати пити тим, хто не може бути допущений до Святого Причастя. Якщо ви її не п’єте, полийте їй квіти або вилийте у відкритий водойм. П’ють її треба з молитвою.

Вода освячується не тому, що в неї занурюється хрест і вона набуває «іони срібла», як писалося в антирелігійних радянських брошурах. Вода освячується тому, що її одного разу освятив Сам Христос у своєму хрещенні, і, у відповідь на молитви Церкви, продовжує робити це, посилаючи Святого Духа. Вода стає святою тому, що по молитві Церкви з нею з’єднується Божа благодать.

Священику дана влада просити в особливих молитвах і священнодійствах послання на води благодатних дарів Божих. У молитвах на освячення води говориться: «О еже освятитися водам сим силою и действием, и наитием Святаго Духа, Господу помолимся».

Святий Дух входить в звичайну воду і робить її незвичайною, робить її святинею, яка, в свою чергу повідомляє благодать всьому, що стикається з нею. Спочатку священик освячує звичайну воду, читаючи над нею молитви та занурюючи в неї хрест. А потім вже сама ця вода повідомляє благодать тому, що священик окроплює нею.

Тому і існує спеціальний чин освячення води в православному християнстві. Він детально описаний в кожному Требнику, яким користуються священнослужителі. У ньому прямо зазначено, що миряни не мають можливості освячувати воду. Освячення води — виняткова прерогатива священнослужителів. Малі освячення води бувають різні, наприклад, перед хрещенням людини, при освяченні храму та при звершенні Божественної літургії, яку очолює архієрей.

Різниться освячення по цілях — ми при кожному освяченні молимося про те, для чого будемо використовувати воду. Наприклад, при здійсненні хрещення дитини, або дорослого, під час освячення води ми молимося про цю людину. Під час великого освячення, в свято Богоявлення Господнього, і під час малого освячення святої води протягом року, ми молимося про людей, які будуть її вживати (пити, використовувати для освячення осель, або якихось предметів).

Але, якщо ви чекаєте від святої води максимальної користі, не обмежуйтеся нею однією. Адже благодать Святого Причастя набагато більше, ніж та, яку людина отримує від святої води. Ідіть в храм, пийте святу воду, зміцнюйтеся, а потім йдіть на сповідь і до причастя — щоб свята вода стала, за словом Господа, «рікою в життя вічне».

Навіщо освячують воду? Символічно освячення води позначає, що Господь собою освячує цей світ. Там, де присутній Бог, є чистота, любов і Його дари для людини. Народні повір’я, просочені магічним поглядом на світ, звичайно, не мають ніякого відношення до того, як Церква ставиться до святої води: як до будь-якої іншої святині, до речового прояву милості Божої по відношенню до людини. Не можна забувати, що водохресна вода вимагає шанобливого ставлення. І використання агіасми для купання не зробить людину чистішою в духовному плані. А ось злита в каналізацію свята вода — це дуже погано. Якщо вже й виливати, то під дерево, бажано плодове. Як відомо, водохресна вода допомагає людям з благочестивими намірами. І зовсім не важливо скільки цієї води вип’є або виллє на себе людина. Якщо вона черства душею і слабка вірою, такі дії не принесуть очікуваного результату.

Мій покровитель, Святитель Феофан Затворник (1815-1894) застерігав: «Вся благодать, що йде від Бога через Святий Хрест, святі ікони, святу воду, мощі, освячений хліб (артос, антидор, просфори), включаючи Святе Причастя тіла і Крові Христових, має силу лише для тих, хто гідний цієї благодаті через покаянні молитви, покаяння, смирення, служіння людям, справи милосердя і прояв інших чеснот християнських. Але якщо немає їх, то ця благодать не врятує, вона не діє автоматично, як талісман, і марна для нечестивих і уявних християн (без чеснот)».

До цього варто додати, що Христос-Бог дав людині безліч своїх дарів, які зміцнюють тілесно та духовно: святі чудотворні ікони, святу воду, святе масло, святі мощі великих угодників Божих. Але головний дар, який дав людині Бог — це Він Сам, наш Спаситель Ісус Христос. Він дає нам себе, щоб одухотворити нашу природу, наше єство, щоб ми могли стати подібними до Нього, щоб ми могли жити з Ним, стати безсмертними, у житті вічному. І цей дар Господь дає нам у Святому Причасті: причащаючись Тіла та Крові Господа, ми стаємо до Бога близькі настільки, наскільки можемо вмістити.

Але від причастя людини можуть відлучити за гріхи. Терміни такого відлучення раніше бували дуже тривалими: на 7, 15, 20 років, а іноді і на все життя. Весь цей час людина не могла причащатися Тіла та Крові Христа. Тоді дозволялося причащатися водохресною водою. Водохресна вода була заміною причастя для тих, хто не брав участі у повноті церковного життя через свої важкі гріхи.

Повертаючись до гріхів… омиває їх не водохресна вода, а покаяння в Таїнстві сповіді. Більше ніяк. Навіть якщо ви кілометра два пропливете в ополонці туди-сюди, а на сповідь не прийдете, то гріхів менше не стане.

Якщо ви приходите у храм пару раз в році — навесні, освятити паски з яйцями та взимку, за водохресною водою, то толку від набраної води для вас практично не буде ніякого. Це звичайне язичництво, віра в магію, в те, що «вода заряджена». Треба ставати православним християнином, тоді і вода буде на користь. І паски з яйцями. А для цього треба почати ходити на богослужіння (хоча б для початку на недільну Літургію) та вдаватися до Таїнств, головні з яких сповідь і причастя. Треба почати перебудовувати своє життя на Євангельський лад, навчитися не просто вірити в Бога але і вірити Богу. Ну і вже остаточно вигнати з себе найстрашнішого біса наших днів — «бога в душі»! Допоможи нам усім в цьому Господь Ісус Христос!

Не можна використовувати святу воду як засіб «від хвороб та проблем» Недостатньо і одних слів молитви, якщо людина вимовляє їх без віри, як заклинання. Тільки віра в Христа робить людину здатною прийняти Його благодать, яку повідомляють будь-якій святині, в тому числі і святій воді.

Варто застерігати себе від магізму: нічого не відбувається просто автоматично, просто за фактом того, що ми приклалися до якоїсь святині. У нашому житті і в нашій вірі головне — це моральні зусилля, подвиг любові, подвиг віри, подвиг уваги до оточуючих нас людей, а церковні таїнства і молитва лише зміцнюють нас в цьому. Тут з’єднуються акт віри, акт молитви і одночасне вживання якоїсь святині, молитва перед іконою, то, як ми прикладаємося до хреста і т.д. Все це, в кінцевому рахунку, то видиме, що покликане зміцнювати невидиме в нас. Для цього потрібна святиня.

Господь створив світ матеріальним. Весь включаючи тіло людини. Точніше навіть сказати, що Він створив людину прив’язаною до матерії. До її основного «показника» мінливості в часі. Було і стало… У процесі полеміки з матеріалізмом ми часто йдемо в абсолютно чужий християнській вірі контекст, ніби матерія та її властивості — якась перешкода на шляху духовного зростання. І це помилково. Матерія та прихильність людини до неї — о це благословення. Благословення настільки, що навіть Бог не погнушався прийняти втілення у матеріальне тіло. Матерія настільки благословенна, що Бог призначив її для вічності. Вічності у загальному воскресінні мертвих.

Християнство вчить про вічне життя у вічному тілі… Причому не якомусь новому, а тому ж самому. І сама всепроникна матерія — це вода.

І «Дух Божий носився верху води»… Там на івриті стоїть слово яке позначає дію курки, яка висиджує курчат. Бог творив воду. Вода — важливий компонент життя. Без води неможливе життя. Вода в Старому Завіті — символ смерті. Ізраїльський народ переходить Червоне море рятуючись від переслідування єгиптян. «Води оточили мене» — стогне старозавітний цар-поет, натякаючи на те, що знаходиться в смертельній небезпеці. Вода — символ очищення. Нового буття. Власне, чому старозавітна релігія мала в побуті безліч ритуальних обмивань. Від обмивання людини в разі ритуальної нечистоти і вдома, і меблів, до обмивання жертв у храмі.

Вода — багатозначний символ. Навіть своїм хімічним складом. Хто не в курсі, але вода — це суміш двох вибухонебезпечних газів. І кисень, і водень окремо цілком собі горять і при певній концентрації — вибухають. Але разом вони набувають властивостей завдяки яким водою гасять пожежі.

І в цей день Церква звершує благословення води. Тієї матерії без якої неможливе життя. І освіження води відбувається через людину. Через Христа, Який прийняв хрещення в річці Йордан. І вся матерія освячена втіленням і воскресінням. І ми покликані стати «агентами» цього освячення і благословення. Цієї Благодаті.

Ми повинні прийняти це благословення з великою вдячністю Тому, Хто освячує цей матеріальний світ. А нам він може здаватися ворожим і диспропорційним. Людство, яке унікальне в гігантському Всесвіті. І гігантськість Всесвіту матеріалісти часто ставлять як докір віруючим. Як можна мислити людину-вінцем творіння, коли у Всесвіті такі гігантські відстані в порівнянні з якими вся планета Земля вкрай мізерабельна. Та й вся система планет навколо «зірки на ім’я Сонце» теж вкрай мізерабельна…

Проте. Для Бога сущого поза матерії всі ці диспропорції не існують. Весь цей гігантський Всесвіт Він творить для людини. Що б астроном, що дивиться у телескоп міг насолодитися гармонією та красою далеких зірок і галактик…. Якщо ця краса (а вони дійсно красиві) не має сенсу, то чому вона є? Бог дарує цей Всесвіт нам, для освячення. Для того що б він став святим Всесвітом. І хоча, як все матеріальне, він мине. «І небеса сов’ются яко сувій», але він повинен бути освяченим людиною. Союзом Бога і людини, заради якої і створений Всесвіт.

Щоб свята вода принесла користь — будемо дбати про чистоту душі, про світлість помислів і діянь. І при кожному дотику до святої води, будемо підносити в розумі та у серці молитву до Того, Хто створив цей світ, Хто став людиною та Хто хрестився у Йордані.

Ієромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов),
доктор богословських наук