Слово про довіру Богу

Ексклюзив. Коли ми прагнемо зрозуміти, що відбувається в ці безпрецедентні дні, Біблія запевняє нас, що ми можемо твердо покладатися на непохитну любов і провидіння Бога. У Приповістях 3:5 сказано: «усім серцем надійся на Бога, а не підносься своєю мудрістю», тобто сподівайтеся на Господа всім своїм серцем і не покладайтеся на свій розум. Хоча ми можемо не розуміти Божий план та цілі в поточних подіях, ми знаємо, що Бог навіки панує над усім творінням. Життя не передбачуване. На шляху бувають злети та падіння. Багато з нас хочуть довіряти Богу. У добрі часи це може бути легше. Але коли часи здаються важкими, ще важливіше довіряти Богу. Незмінний характер Бога може дати нам міцну основу, коли все здається нестійким. А справжнє смирення, про яке багато хто говорить, полягає саме в довірі Богу, а не в самобичуванні.

Невідомі речі в нашому житті важкі. Ви стикаєтеся з невизначеним майбутнім прямо зараз? Ви прагнете впевненості у конкретному результаті? Вам здається, що чим менше Ви знаєте і чим довше чекаєте, тим більше занепокоєння і страху позбавляють вас душевного спокою?

Нагадаємо читачам моєї проповіді одну притчу. Одного разу вночі чоловіку приснився сон. Йому наснилося, що він йшов берегом з Господом. По небу миготіли сцени з його життя, для кожної сцени він помічав на піску два набори слідів: один належав йому, а інший — Господу. Коли перед ним пронеслася остання сцена його життя, він озирнувся на сліди на піску. Він помітив, що багато разів на життєвому шляху була лише одна пара слідів. Він помітив, що це сталося в найважчі та сумні моменти його життя. Це дуже хвилювало його, і Він запитав Господа про це: «Господи, Ти сказав, що як тільки я вирішу піти за тобою, ти будеш йти зі мною весь шлях. Але я помітив, що в найважчі часи в моєму житті залишається лише одна пара слідів. Я не розумію, чому, коли я тобі найбільше потрібен, Ти кинув мене».

Господь відповів: «сину мій, моя дорогоцінна дитино, я люблю тебе і ніколи не залишу тебе. У часи випробувань і страждань, коли ти бачив тільки одну пару слідів, саме тоді я ніс тебе».

Ми всі хочемо, щоб у нашому житті відбувалося щось хороше, але занадто часто ми хочемо цього зараз, а не пізніше. Коли цього не відбувається, у нас виникає спокуса запитати: «коли, Боже, коли?». Більшості з нас потрібно рости у сфері довіри до Бога, замість того, щоб зосереджуватися на питанні «коли». Якщо Вам не вистачає радості та миру, Ви не довіряєте Богу. Якщо Ваш розум весь час відчуває втому, Ви не довіряєте Богу.

Схильність хотіти знати про все, що відбувається, може завдати шкоди вашому християнському життю. Іноді знання всього може бути незручним і навіть може зашкодити Вам. У юнацтві частину свого життя я провів нетерплячим, засмученим та розчарованим, бо були речі, яких я не знав. Бог повинен був навчити мене залишити все в спокої та перестати відчувати, що мені потрібно знати все. Нарешті я навчився довіряти Тому, хто знає все, і змиритися з тим, що на деякі питання ніколи не буде відповіді. Ми доводимо, що довіряємо Богу, коли відмовляємося турбуватися.

Бог хоче, щоб ми жили проникливістю — знанням одкровення, а не розумовим знанням. Важко бути проникливим, якщо ти завжди намагаєшся все зрозуміти. Але коли Ви готові сказати: «Боже, я не можу цього зрозуміти, тому я збираюся довіритися Тобі, щоб Ти дав мені розуміння, яке звільнить мене», тоді Ви можете відчувати себе комфортно, попри те, що чогось не знаєте. Довіра до Бога часто вимагає незнання того, як Бог збирається здійснити те, що має бути зроблено, і незнання того, коли Він це зробить. Ми часто говоримо, що Бог ніколи не спізнюється, але зазвичай Він і не спізнюється. Чому? Тому що Він використовує час очікування, щоб посилити нашу віру в Нього та викликати зміни та зростання в нашому житті.

Отже, Бог піклується про вас і про те, що зараз відбувається у Вашому житті. Він з вами посеред усього, з чим Ви стикаєтесь, і Він може допомогти Вам у вашій невпевненості та стражданнях.

Життя може йти гладко протягом протягом певного часу. Але потім можуть початися випробування, як загальнонаціонального характеру (зараз йде війна і ми не можемо бути впевнені в завтрашньому дні), так і індивідуального, причому такого, що може статися у відносно мирні часи. Ваша робота задовольняє. Ваші друзі та родина приємні Вам. Ваші цілі, фінанси, здоров’я та перспективи здаються яскравими. Потім, раптом, життя кидає вам виклик.

Хтось, кого Ви знаєте, захворів. Ви втрачаєте роботу. Вас зрадить друг або член сім’ї, або померла близька до вас людина. Речі, в яких Ви відчували себе в безпеці, раптом стали хиткими та невизначеними.

Сумно, що коли справи йдуть погано, багато людей вирішують втекти, шукаючи щось краще в іншому місці. В результаті вони тікають від важкого шлюбу, зіпсованих відносин, складної роботи, фінансової кризи та інших важких обставин. Деякі тікають від пошуку справжнього кохання, бо колись їх образили у стосунках. Інші можуть навіть подумати про самогубство. Ми дозволяємо почуттю безпорадності заволодіти нами. Але чи сподіваємося ми при цьому на Бога?

Як Ви вірите, що Бог благий в цих обставинах? Як Ви довіряєте йому, якщо не розумієте, що відбувається? Коли Ви не бачите дозволу? Це правильні питання, і Бог хоче допомогти вам розібратися в них.

Можливо, Вам сказали, що як християнин ви повинні навчитися «довіряти Господу всім серцем». Але цей знаменитий уривок з 3-го розділу Приповістей містить більше, ніж просто загальне твердження про життя. Натомість ви знайдете кроки, які вам потрібні щодня, щоб по-справжньому уповати на Бога.

Ми живемо у світі, де довіру потрібно заслужити, а її, схоже, не вистачає. Але святий Соломон, знаменитий цар, який написав притчі, знав, що довіра — це саме те, з чого ми повинні почати. Більшість з нас стикалися з розчаруваннями, які навчили нас, що ми можемо покладатися лише на себе.

Але іноді так повністю довіряти Йому може бути складно. Отже, кожен день ми повинні свідомо відкладати в сторону наші власні плани і очікування та підкорятися його планам.

Довіряти — це вірити в надійність, правду, здатність чи силу чогось. Отже, коли справа доходить до довіри до Бога, це означає віру в Його надійність, Його Слово, Його здібності та Його силу. Біблія говорить, що Бог не може брехати. Що Він завжди виконує свої обіцянки. Що Він любить Вас та приготував для Вас добро. Довіритися Йому означає вірити, щось, що Він говорить про Себе, про світ і про вас, істинно.

Довіра до Бога — це більше, ніж почуття; це вибір вірити в те, що Він говорить, навіть якщо Ваші почуття чи обставини змушують Вас вірити в щось інше. Ваші почуття та обставини мають значення, і на них варто звернути увагу. Бог піклується про них обох. Але самі по собі ці речі недостатньо надійні, щоб базувати на них ваше життя. Вони можуть змінитися в будь-який момент, навіть в одну мить. Бог, з іншого боку, не змінюється. Він той же вчора, сьогодні та завтра і тому гідний вашої довіри.

Довіряти Богу не означає ігнорувати свої почуття чи реальність. Це не прикидатися, що все в порядку, коли це не так. Довіряти Богу означає жити життям віри та послуху Богу, навіть коли це важко.

Тепер, коли ви знаєте, що означає довіряти Богу, як саме Ви можете це робити у своєму повсякденному житті?

Якщо Ви довіряєте комусь, вам комфортно бути чесним з ним у чому завгодно. Бог набагато надійніший, ніж навіть Ваш найнадійніший друг. Коли щось здається важким, Він не просить вас тримати ці почуття при собі.
Оскільки Бог любить вас, Ви можете показати Йому свою довіру, обговорюючи з ним усі свої почуття та обставини — добрі та важкі — через молитву. Не дозволяйте емоціям керувати вашим життям; принесіть їх Богу, щоб Він міг допомогти вам вирішити їх. Він не розчарований і не засмучений вашою боротьбою, сумнівами чи болем. Він піклується про вас, і ви можете довірити йому ці речі.

Коли Ви довіряєте, Ви йдете до Бога та Його слова, коли життя важке. Ви також дієте в послуху (робите те, що Бог говорить у Своєму Слові) і вірите, що він врешті-решт подбає про все інше. У довірі Ви не шукаєте безпеки в інших речах; Ви очікуєте від Бога надійної підтримки у складних обставинах. Ви не зробите це ідеально, але Бог добрий і терплячий з Вами, поки Ви вчитеся довіряти Йому.

Бог більше, ніж Ваші обставини. Важкі часи можуть здаватися вічними, але вони тимчасові. Бог присутній як у погані часи, так і в добрі. Він завжди вірний.

Бог хоче, щоб ви прийшли до Нього зі своїми обставинами. Він також хоче, щоб Ви прийшли до Нього просто для того, щоб провести з Ним час. Ви не повинні дозволяти обставинам формувати ваші стосунки з Богом. Бог може сформувати Ваше уявлення про ваші обставини.

Регулярно проводьте час з Богом на молитві та читанні Біблії. Постійне проведення часу з Господом, коли справи йдуть добре, допоможе Вам продовжувати звертатися до Нього, коли справи йдуть погано. Якщо Ви цього не встановили, ніколи не пізно почати.

Читайте Його Слово. Проведіть час у молитві, визнаючи, хто Він. Служіть оточуючим. Ці прості практики допоможуть вам побачити Бога поза труднощами, що вселить у Ваше серце віру в те, що Він буде діяти за ваших обставин.

Богу можна довіряти, навіть якщо Ви не бачите відповіді на свої молитви або розв’язання проблем відразу. Життя непередбачуване і часом важке, і ця складність може тривати довше, ніж ви сподівалися. Це може навіть довести вас до межі ваших сил. Отже, що Ви робите тоді?

Чекайте, вірте та пам’ятайте, що Бог любить Вас. Ви можете довіряти Йому, щоб Він підтримав Вас, забезпечив Вас і був з Вами навіть посеред ваших труднощів.

Ісус Христос гарантував своїм послідовникам, що їх чекають важкі часи (Івана 16:33), але він обіцяв, що завжди буде з ними (Матвія 28:20).

Богу можна повністю довіряти, але Він не просить вас сліпо довіряти Йому. Він хоче, щоб ви навчилися довіряти Йому, коли Ви Його впізнаєте. Ви можете пізнати Бога через особистий час з Ним і через Його Слово

Віддання себе Богу починається з наших вуст і наших думок. Нам потрібно більше, ніж зобов’язання покладатися на нього; нам потрібно звернутися до нього.

Коли ми молимося, ми визнаємо, що Його шляхи вищі за наші. Ми показуємо, що залишаємо свої проблеми, тягар і мрії в Його вмілих руках. Насправді Біблія обіцяє, що коли ми звертаємося до нього в молитві, він чує нас: «увечері, вранці й опівдні буду розказувати й оповідати, — і Він почує мій голос (пс54: 18)

Тільки б нам ніколи не визнати себе самих сильними, тому що сила наша — це тільки Христос. Тільки б нам ніколи не визнати себе незламними та не схильними до гріха, тому що ми — всього лише занепалі люди. І тільки б нам ніколи не втратити віру в Христа, тому що Господь Ісус Христос нескінченно могутній та має владу не тільки від тимчасових пристрастей і бід врятувати нас. Господь, «смертю смерть поправ», може дарувати вічне життя і нам, які колись опиняться в гробі, Він може нас з цього вічного та останнього розслаблення. Будемо Його саме це просити.

Не будемо високо мудрувати про себе, не будемо дивуватися нашим немочам, не будемо впадати від них у відчай і зневіру. Будемо щиро, з усіх наших сил, прагнути до виправлення, трудячись проти зла і гріха, що живуть в нас. Будемо твердо вірити, що в цьому допоможе нам Господь наш Ісус Христос. Він любить нас, тому що ми — Його діти. Нас, які визнають себе розслабленими та просять допомоги в отця нашого Небесного, Господь не залишає, але вселяє в нас свою незламну силу. Тільки цим ми сильні — так само, як тільки цим були сильні всі апостоли, сповідники, преподобні та мученики.

Чим більше Ви довіряєте Ісусу Христу та сфокусуєте на Ньому свій погляд, тим більше у Вас буде сил для життя. Довіра до Бога приносить життя. Віра приносить спокій. Тож перестаньте намагатися все зрозуміти та нехай Бог буде Богом у Вашому житті. Амінь.

Ієромонах  Феофан (Скоробагатов)  Полоцький,

доктор богословських наук.