Слово про вірність Богу

Ексклюзив. Вірність — це поняття не дуже — що б ви сказали? — «в моді» у нашому світі сьогодні. Насправді невірність є одним з найтяжчих гріхів сучасності — багато хто з вас, зрозуміють це, тому що багаторазово пережили зраду та невірність. В цілому ми живемо у світі, де невірність і ненадійність стали нашими супутниками. У чому та у кому можна знайти опору?

Наведу приклад з практики нашого життя за останні пару-трійку місяців. Зараз те, що здавалося б непорушним та звичайним стало слабким та ненадійним. Наприклад, електрика. У тих ситуаціях, коли ви використовуєте будь-який електроприлад, Ви знаєте, що живлення може бути відключено у будь-який час, і Ви не розраховуєте, що він буде працювати весь час. Цілком закономірно, що ми дивуємося, дратуємося і відчуваємо незручності, тому що все наше життя проживається в залежності від нього, саме тому, що ми в основному можемо на нього розраховувати.

Навіть люди не такі надійні. Минулого тижня я прочитав у мережі коментар, в якому хтось сказав: «Ніколи нічого ні від кого не чекайте, бо вони вас тільки підведуть». Це справді сумний коментар, і він, мабуть, виявляється правдивим частіше, ніж ми хотіли б. Що змушує людину сказати: «ніколи?». В чому вони були розчаровані? Чому вони зустріли стільки людей, які були невірними, що вони реагують з таким цинізмом?

Електрика не на 100% надійна, люди не надійні, але як щодо Бога? Чи віримо ми, що Він вірний, чи ми були досить раз розчаровані, щоб нам захотілося сказати: «ніколи нічого не чекайте від Бога…?»

Біблія знову і знову говорить нам, що Бог вірний. Коли Бог відкрився Мойсею у виході 34: 6 ми читаємо: «Бог співчутливий і милосердний, дуже терпеливий, багатомилостивий і правдивий». Псалом 99: 5 додає, що «Господь добрий, Його милосердя — навіки, і Його правда — з роду в рід.». і Псалом 116: 2: «бо утвердилося над нами Його милосердя, і Господня правда перебуває навіки». В інших перекладах на місці слова правда стоїть слово «вірність». Для Бога це синоніми.

Сьогодні вранці я хотів би подумати про вірність Бога та закликаю нас покладатися на Його вірність. Бог не вирішує бути вірним за примхою або тому, що сьогодні це здається правильним. Перше, що нам потрібно зрозуміти, розмірковуючи про Його вірність, це те, що Бог вірний своєму Слову. Вірність Бога глибоко вкорінена і є невід’ємною частиною того, ким Він є.
У житті також бувають випадки, коли навіть християнину нелегко повірити, що Бог вірний. Наша віра піддається суворим випробуванням, наші очі наповнюються сльозами, ми вже не в змозі стежити за проявами Його любові. Наші вуха оглушені шумом світу, змученим атеїстичним шепотом сатани, так що ми не в змозі вловити його тонкі натяки, оскільки він все ще тихо говорить з нами. Обнадійливі плани руйнуються, друзі, на яких ми покладалися, підводять нас, називаючи себе нашими братами і сестрами у Христі, вони зраджують нас. Ми приголомшені. Ми намагалися бути вірними Богу, але тепер темна хмара приховує Його від нас.

Нам важко, навіть неможливо, примирити Його загадкове провидіння з Його обітницями. Душа тріпотлива, така собі суворо досвідчена мандрівниця, що шукає благодаті розрізнити ці слова: «Хто з вас боїться Господа? Нехай почує голос Його раба. Коли хто ходить у темряві, немає для таких світла, покладіть надію на Господнє Ім’я і зміцніться в Бозі» (Ісая 50:10). Коли у Вас виникає спокуса поставити під сумнів Божу вірність, вигукніть: «відійди, сатано!» (Мт. 4:10). Хоча Ви зараз не можете примирити незбагненну поведінку Бога зі сповіданнями Його любові, чекайте, поки Він дасть Вам більше світла. У той час, коли Він вважатиме за потрібне, Він зробить все зрозумілим і ясним. «Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш.» (Івана 13: 7). Подальше покаже, що Бог не залишив і не обдурив свою дитину. «І знову чекатиме Бог, щоб вас помилувати і через це підніметься, щоб вас помилувати. Тому що Господь Бог є вашим суддею, і де залишите вашу славу? Блаженні ті, які залишаються в Ньому» (Ісая 30:18).

Не судіть Господа слабким розумом, але довіряйте Йому, бо Він милостивий.

«Праведний Ти, Господи, і присуди Твої праведні. Ти заповів праведність, — особливим чином Свої свідчення і правду» (Псалом 118: 137-138). Бог не тільки сказав нам найкраще, але й не приховав найгіршого. Він вірно описав руйнування, викликане гріхопадінням. Він чесно поставив діагноз цьому жахливому стану, викликаному гріхом.

Божа вірність — це істина, яку ми повинні сповідувати не тільки тоді, коли нам легко, але і тоді, коли ми страждаємо від найсуворіших умовлянь. Це має бути сповіданням не тільки наших вуст, а й наших сердець. Коли Бог б’є нас жезлом покарання, це відбувається через Його вірності.

Визнання цього означає, що ми змирилися перед ним, визнавши, що цілком заслужили його покарання, і замість того, щоб нарікати, дякуємо йому за це. Бог ніколи не засмучується без причини. «Через це між вами багато хворих і недужих, і чимало тих, які впокоїлися» (1 Кор. 11: 30), — каже апостол Павло, ілюструючи цей принцип. Коли його жезл впаде на нас, скажемо разом з Даниїлом: «Тобі, Господи, праведність, а нам — сором обличчя до цього дня, і мужеві Юди, і тим, що живуть у Єрусалимі, і всьому Ізраїлеві, близько і далеко в усій землі, — там, куди Ти їх розсіяв у їхній невірності, якою вони були невірні Тобі» (Даниїла 9:7).

Новий Заповіт також повністю підтверджує вірність Бога. До віруючих у Коринті Павло пише: «Вірний Бог, Який покликав вас до Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого» (1 Кор. 1:9). Бог береже своїх вірних від сильних спокус. Іноді він допускає їх лише для того, щоб випробувати і зміцнити своїх обранців у вірі. Трохи збентеженим християнам у тому ж Коринті Павло пише: «Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати» (1 Кор. 10, 13). Його також повторює Петро, який пише, що «тому й ті, які терплять з Божої волі, хай, творячи добро, вручать свої душі Йому як вірному Творцеві» (1 Петра 4:19). І ще один текст: «якщо ми невірні, то Він залишиться вірним, бо Себе зректися не може (2 Тим. 2:13). Вірність є важливою рисою характеру Бога. Втіленням вірності Бога є Ісус Христос, названий «Вірний і Правдивий; і Він справедливо судить і воює». (Обл. 19:11).

А вираженням Божої волі є Ісус Христос, Якому та Якого ми маємо наслідувати у своєму житті. Оскільки Він був і залишився вірним виконавцем волі свого Отця, Його послідовники також мають відзначатися цією якістю.

Таким чином, вірність є відмінною ознакою християнина.

Багато персонажів Святого Письма вирізняються своєю вірністю. Так, Тихик був вірним слугою в Господі (Еф. 6:21), Епафрас — вірним слугою Христа (Кол. 1:7), а Тимофій — улюбленим і вірним у Господі (1 Кор. 4:17). А яким наполегливим і вірним своєму Господу був сам святий апостол Павло! Він здійснював важкі місіонерські подорожі, зазнав переслідувань з боку земляків, багато разів був побитий до втрати свідомості, ув’язнений, переживав муки «через турботу про всі Церкви» (2 Кор. 11, 28). Він буквально наслідував того, Кому треба було в «усьому уподібнитися братам, аби бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, для ублагання за гріхи людей» (Євреїв 2:17).

Вірність є плодом Святого Духа. Святе Письмо називає плоди Духу: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, вірність (Гал. 5:22). Вірність є характерною рисою людей, сповнених і ведених Святим Духом. Саме Він наділяє відроджених Ним людей цією Божою властивістю, цією Його відмінною рисою.

Бог очікує цієї подібності від Своїх послідовників — вірності завіту, який Він уклав з ними. «Нехай кожний вважає нас слугами Христовими та управителями Божих таємниць. А від управителів вимагається, щоб кожний був вірний (1 Кор. 4, 1-2).

Сьогодні існує великий дефіцит вірності. Вірність у подружньому житті, розпорядження своїм і чужим майном, вірність своїм зобов’язанням і постановам.

Ми повинні наслідувати вірність Христа, довіряти Його вірності, залишаючись з Ним до смерті. Він не змінюється, залишається тим, ким був — первосвящеником, сповненим милосердя та вірності (Євр. 2:17), Який відкрив нам вільний доступ до престолу благодаті. Виходячи з обітниці та вірності Бога, ми повинні зберігати віру та надію непохитними (Євр. 10:23).

Вірні послідовники Ісуса Христа будуть нагороджені часткою в радості Господа. Вірному слузі Він сказав: «Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана» (Матвія 25:21).

Але ця вірність вимагає зусиль і навіть боротьби з собою, зовнішнім світом і спокусником. У Біблії сказано: «Не любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, у тому немає любові Отця. Адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу. Проминає і світ, і його пожадання, а той, хто виконує Божу волю, — залишається вічно. (1 Івана 2:15-17).

Боротьба за те, щоб залишатися вірними Богові та Його заповідям, неможлива без витривалості в пильності та молитві.

Скажемо ясно: християнське життя власними людськими силами неможливе. Приймаючи Ісуса Христа у своє серце та життя, ми також приймаємо Його обіцянку допомоги та підтримки в кожній кризовій ситуації. Зрештою, Він запевнив нас: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою» (Матвія 11:28). Досвідчений псалмоспівець писав: «Поклади ж на Господа свої турботи — і Він буде опікуватися тобою. Він не дасть праведному захитатися повік» (Псалом 54:23).

Бог допомагає тим, хто, усвідомлюючи свою неміч, просить у Нього допомоги й поживи. Спасительна віра — це більше, ніж почуття — вона охоплює совість, волю, розуміння і внутрішню людину. Це свідоме підпорядкування Христу, Який запевнив, що Його послідовники не будуть вирвані з Його руки (Івана 10:28). Святий апостол Павло, досвідчений у християнському житті, запевняє нас: «Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Так, як написано: За Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Але в цьому всьому перемагаємо — завдяки Тому, Хто нас полюбив». (Римл. 8:35,37).

Господь Ісус Христос підтримує своїх послідовників у їхній важкій життєвій ситуації. Це дозволяє їм залишатися вірними своєму покликанню. Бог підтримує нашу вірність більше, ніж ми самі. Він стоїть за всіма нашими діями. Коли ми робимо гріх, це збуджує наше сумління і спонукає нас покаятися та виправитися. Це Він тримає нашу маленьку руку у своїй великій сильній руці, даруючи нам безпеку та стабільність.

Вірність Божим вимогам полягає не тільки в тому, щоб знати і приймати їх, але й у їх виконанні. Вірна людина — це людина, яка тримає слово, надійна, вдячна. Дякувати потрібно не тільки молитвою, а й життєвим шляхом.

А наслідувати Господа Ісуса означає передусім постійно дякувати Йому за виявлену благодать спасіння. Але не тільки. Послідовник принципів християнської віри повинен поступово ставати послідовником Господа Ісуса, який поступово зрікається себе, стає слухняним слугою аж до смерті (Флп. 2, 5-8). Адже Ісус Христос помер, «щоб ті, які живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес» (2 Кор. 5:15). Даний дар благодаті слід примножувати, як робили перші два слуги, яким пан довірив своє майно (Матвія 25:21). Тому молитва та читання Святого Письма є основною практикою справжнього християнина.

Вірність все ще (сьогодні, можливо, більше, ніж будь-коли) є дефіцитним товаром. Шкода, тому що це те, що необхідно для нормального розвитку людини.

Відмовитися від вірності — значить відмовитися від розвитку. Звичайно, ніхто з нас більше не є повністю вірним — ми все ще вчимося цьому — але варто наполегливо вчитися цьому. Вірність також вимагає сили. Тому нам перш за все слід шукати Бога, який вірний, шукати сили бути вірними та отримувати від Нього любов, яка буде джерелом нашої вірності іншим.

Тим часом нас оточує невірність у всіх сферах, і справді, якщо ми чесні з собою, ми повинні сказати, що бувають випадки, коли ми самі невірні, в угодах, які ми робимо, в словах, які ми говоримо, і більш суворо і серйозно — у наших стосунках із самим Господом Ісусом Христом. Бог — не людина, щоб каятися. Він не бреше, у ньому немає невірності, і ми не наважуємось порівнювати Його з людьми, або з людськими стандартами, або з людськими якостями.

Господь очікує, що Його послідовники будуть Йому добрими та вірними слугами. Бог знає наші можливості. У нас не у всіх однакова міра. Він не очікує від усіх нас однакових результатів. Він хоче, щоб ми робили щось хороше з талантами, які нам дано. Він, безумовно, хоче, щоб ми робили більше, ніж просто закопували свої таланти в землю. Хоча церква являє собою єдине тіло, кожен з її членів має особливий дар або здатність, які можна використовувати на благо і зростання всіх.

Ієромонах Феофан (Скоробагатов) Полоцький,
доктор богословських наук