Шляхами долі Лесі Українки

Площа Лесі Українки в Новограді-Волинському — місті, де 13 (25) лютого 1871 року народилася Лариса КÓСАЧ. Фото — Користувач:IgorTurzh (Вікіпедія, 2010).

Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ

Шляхами долі Лесі Українки

Сто п’ятдесят! Їй вже сто п’ятдесят!

Для того, щоб сказати «ГЕНІЙ!», досить.

Її поезій незрівнянний сад

і досі дивом дивним плодонóсить.

Невдовзі після смерті Кобзаря

надія Українська відродилась:

путь Лесина осяяла зоря,

що в ній — дітей з народом нероздільність.

І був волинський Звягель-Новоград,

дім батьківський, питома Україна —

країна, сповнена скорботи-звад,

але й Краси, для серця незамінна.

І далі простягалася Волинь,

навіки рідна: Луцька замок пишний,

Колóдяжного поклик-далечінь,

край лісових пісень увесь розкішний.

Прекрасна Балаклавська бухта. Її ЛЕСЯ бачила щодня у серпні-жовтні 1907 року.

А там будиночком і Білий Світ

чекав — принадний, хай неосягненний:

пташиний спів з нових незнаних віт,

дива земні та спів морів натхненний…

…Схилилася русява голова

на гори — чи Кавказькі, чи Карпати.

Чи важко помирати в сорок два?

Та хоч у двісті — гірко помирати!

Безжально смерті вжалила змія,

їй опиратися було несила.

— Ой, Лесю, Лесю, ластівко моя! —

над нею Рідна Ненька голосила…

Кавказькі гори. Ельбрус.

…Хоч проти Неї, проти нас війни

не припиняє людожер «двуглавий»,

та пам’ятники Лесині — вони

в Столиці, Саскатуні, Балаклаві…

Хай шлях цей не в церковний спосіб свят,

але триває — світлий, іскрометний!

Сто п’ятдесят… Лише сто п’ятдесят…

Три кроки стежкою в саду Безсмертя.

До Дня 25 Лютого 2021 року

Пам’ятник ЛЕСІ УКРАЇНЦІ (2004, скульптор Володимир Суханов; урочисте відкриття було освячено представником церкви) у Балаклаві (Севастополь, УКРАЇНА). Фото — Reptar at Polish Wikipedia (2010). Слава Україні! Українській Героїні — Слава!