Шляхами долі Лесі Українки
20.02.2021
Площа Лесі Українки в Новограді-Волинському — місті, де 13 (25) лютого 1871 року народилася Лариса КÓСАЧ. Фото — Користувач:IgorTurzh (Вікіпедія, 2010).
Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ
Шляхами долі Лесі Українки
Сто п’ятдесят! Їй вже сто п’ятдесят!
Для того, щоб сказати «ГЕНІЙ!», досить.
Її поезій незрівнянний сад
і досі дивом дивним плодонóсить.
Невдовзі після смерті Кобзаря
надія Українська відродилась:
путь Лесина осяяла зоря,
що в ній — дітей з народом нероздільність.
І був волинський Звягель-Новоград,
дім батьківський, питома Україна —
країна, сповнена скорботи-звад,
але й Краси, для серця незамінна.
І далі простягалася Волинь,
навіки рідна: Луцька замок пишний,
Колóдяжного поклик-далечінь,
край лісових пісень увесь розкішний.
Прекрасна Балаклавська бухта. Її ЛЕСЯ бачила щодня у серпні-жовтні 1907 року.
А там будиночком і Білий Світ
чекав — принадний, хай неосягненний:
пташиний спів з нових незнаних віт,
дива земні та спів морів натхненний…
…Схилилася русява голова
на гори — чи Кавказькі, чи Карпати.
Чи важко помирати в сорок два?
Та хоч у двісті — гірко помирати!
Безжально смерті вжалила змія,
їй опиратися було несила.
— Ой, Лесю, Лесю, ластівко моя! —
над нею Рідна Ненька голосила…
Кавказькі гори. Ельбрус.
…Хоч проти Неї, проти нас війни
не припиняє людожер «двуглавий»,
та пам’ятники Лесині — вони
в Столиці, Саскатуні, Балаклаві…
Хай шлях цей не в церковний спосіб свят,
але триває — світлий, іскрометний!
Сто п’ятдесят… Лише сто п’ятдесят…
Три кроки стежкою в саду Безсмертя.
До Дня 25 Лютого 2021 року
Пам’ятник ЛЕСІ УКРАЇНЦІ (2004, скульптор Володимир Суханов; урочисте відкриття було освячено представником церкви) у Балаклаві (Севастополь, УКРАЇНА). Фото — Reptar at Polish Wikipedia (2010). Слава Україні! Українській Героїні — Слава!
