Павел Гавлічек: Драйв України до НАТО посилює позицію держав ЦСЄ – і Прага в цьому клубі

07.11.2022 0 By NS.Writer

Павел Гавлічек

На тлі заяви президента Росії Володимира Путіна про «приєднання» тимчасово окупованих українських територій до Росії та успішних наступальних дій захисників України на фронті Київ майже одночасно ухвалив два резонансні рішення. Йдеться про офіційне спрямування заявки України на членство в НАТО генсеку Єнсу Столтенбергу та схвалення Володимиром Зеленським рішення РНБО щодо неможливості будь-яких переговорів з Володимиром Путіним. Чи правильні такі кроки та чи є надія на успіх? Про це Newssky запиталася в Павла Гавлічка, наукового співробітника дослідницького центру Асоціації з міжнародних справ у Празі (Чеська Республіка)

З моєї точки зору, це дуже логічний курс дій з боку української влади та президента Володимира Зеленського. Вони відповідні нагальній потребі реагування на не припинювану російську агресію, а також формулюванню майбутніх гарантій безпеки, яких потребує Україна задля перемоги над російською агресією та запобігання їй в майбутньому. Це важливі стратегічні та політичні рішення, які мають на меті чітко окреслити позицію України стосовно західної спільноти та показати шлях уперед щодо наступних довгострокових кроках уряду.

Очевидно, що рішення пана Зеленського щодо прискореного вступу до НАТО суперечить нинішній політичній реальності Альянсу та яскраво вираженій незацікавленості у цьому кроку просто зараз. Проте це зрозумілий крок для європейської країни після обіцянки, даної їй НАТО у 2008 році, що Україна та Грузія колись стануть членами Альянсу.

Своїм небажанням вести переговори з Володимиром Путіним Україна має на меті дві речі. По-перше, це конкретна відмова від перемовин з військовим злочинцем, яка надсилає чіткий сигнал Москві, а також російській еліті, що президент більше не є легітимним представником для дискусії щодо майбутнього врегулювання двостороннього конфлікту.

По-друге, це також сигнал, який Київ надсилає Заходу, що будь-які переговори через голову України та з нинішнім російським режимом неприйнятні. Це важливо, оскільки посилює логіку, яку поділяють також країни ЦСЄ, що саме Україна має ухвалювати рішення щодо майбутніх переговорів і мирного врегулювання конфлікту.

Як у Чехії відбувалося просування до НАТО, що було найскладнішим і як ви з цим впоралися?

Чехія традиційно є однією з країн, які підтримують вступ до ЄС і НАТО як України, так і Грузії (у разі ЄС також Молдови).

Це ще раз засвідчили нещодавні спільні переговори між урядами Чехії та України в Києві, які акцентували цю позицію та ще більше її посилили, з огляду на трансатлантичну орієнтацію України та чеської підтримки її, втіленої у спільному меморандумі.

Отже, Чехія приєдналася до клубу країн, які раніше схвалили цей курс дій, навіть якщо наразі всередині НАТО немає консенсусу з цього питання.

Однак Чехія мала власний досвід вступу до НАТО в 1999 році у хвилі перших країн ЦСЄ, які приєдналися дещо в іншому контексті ніж решта, з огляду на слабкість Росії, а також потужне лідерство Сполучених Штатів і Державного секретаря Мадлен Олбрайт, яка була чеського походження.

З усім тим, нинішній контекст є абсолютно інший і значно складніший для України, зокрема через тяглу війну та географію, яка передбачає, що лише після завершення російської війни проти України серйозні (гео)політичні кроки стосовно інтеграції до ЄС і НАТО справді можуть відбутися.

Наукові та експертні інтереси пана Гавлічка переважно полягають у тематиці Східного партнерства, внутрішньої та зовнішньої політики України та Росії, демократизації, стратегічних комунікацій та протидії дезінформації.