Матей Кандрік: Україна прагне повної інтеграції в євроатлантичні структури

Матей Кандрік

На тлі заяви президента Росії Володимира Путіна про «приєднання» тимчасово окупованих українських територій до Росії та успішних наступальних дій захисників України на фронті Київ майже одночасно ухвалив два резонансні рішення. Йдеться про офіційне спрямування заявки України на членство в НАТО генсеку Єнсу Столтенбергу та схвалення Володимиром Зеленським рішення РНБО щодо неможливості будь-яких переговорів з Володимиром Путіним. Чи правильні такі кроки та чи є надія на успіх? Про це Newssky запиталася в в Матея Кандріка, головного виконавчого директора Adapt Institute (Словаччина)

Останні кроки президента Зеленського цементують міжнародні позиції України. Рішення РНБО закриває будь-які можливості для переговорів з Володимиром Путіним. Лише зміна режиму в Росії створила б можливість будь-яких переговорів між Києвом і Москвою. Це також важливе повідомлення для західних політиків, оскільки воно чітко сигналізує про безнадійність будь-яких спроб підштовхнути Україну до переговорів з Володимиром Путіним. Заявка на членство в НАТО працює аналогічно, і це сигналізує про те, що Україна не погодиться на Будапештський меморандум 2.0 і на обмін гарантій безпеки на нейтралітет. Україна прагне повної інтеграції в євроатлантичні структури, Європейський Союз та НАТО. Президент Зеленський навмисно обмежує простір для маневру не лише для себе, а й для західних осіб, які ухвалюють рішення, оскільки ці рішення досить чітко визначають стратегічні наміри України. Зрештою, цілком можливо, що ми побачимо компроміс відтермінування членства України в НАТО після війни за ще більшу військову, гуманітарну та фінансову підтримку, на мій погляд.

Як у Словаччині відбувалося просування в НАТО, що було найскладнішим і як ви з цим впоралися?

Шлях Словаччини до НАТО був тривалим, складним процесом, керованим переважно політичними елітами. Згадаймо, що Польща, Угорщина та Чехія вступили в 1999 році, а Словаччина вступила лише у 2004 році. Це сталося через авторитарне правління Володимира Мечіяра, яке не відповідало демократичним стандартам НАТО. У 2000-х у словацькому суспільстві було дуже мало розуміння, не кажучи вже про популярність НАТО. Втручання Альянсу в Югославію було розцінено в націоналістичних колах як порушення міжнародного права та імперіалістична агресія проти братських слов’янських сербів. Багато важливої ​​роботи було виконано політичними елітами, ЗМІ та організаціями громадянського суспільства з яскраво вираженою проатлантичною орієнтацією. Проте, було б помилкою вважати пересічних словаків затятими прихильниками НАТО. Наше суспільство загалом цінує членство, але великої любові до Альянсу не має. Крім того, у публічних дебатах також досить регулярно з’являються розмови про потенційний нейтралітет або бачення Словаччини як мосту між Заходом і Сходом. Хоча ці голоси, безумовно, не сильні, вони є, і сприяють посиленню антизахідних настроїв.

Ексклюзив

Англійською
Спілкувалася Марина Ковальчук, Newssky (Братислава)