Кремлівський снукер. Ексклюзив

«И это всё происходит, думаю, оттого, что люди воображают, будто человеческий мозг находится в голове; совсем нет: он приносится ветром со стороны Каспийского моря».

Микола Гоголь

З приводу «нових» ініціатив Кремля щодо порядку денного переговорів із США, НАТО тощо. Колись давно з друзями-шахістами обговорював гру Магнуса Карлсена — норвезького шахіста, чемпіона світу з шахів.

Вони мені пояснювали особливість та унікальність гри Карлсена.
Так як мої друзі серйозні шахісти — учасники міжнародних змагань, і самі організатори шахових олімпіад — пояснення їх були надзвичайно точними. Після бесіди, метафорично для себе, я визначив цю унікальність діючого чемпіона світу в тому, що для Магнуса Карлсена домінуючою є не «очевидна атака на фігури суперника, а створення супернику проблем на шахівниці».

Тому тоді друзям я і сформулював метафоричний висновок: «Магнус Карлсен грає у «шаховий снукер».

У правдивому снукері для гравця важливим є не стільки забити ігровий шар, скільки не допущення, при власній невдалій спробі, за здійсненої помилки, віддати атаку супернику.

Як визначити «Кремлівський снукер»? Говоріть про що завгодно, що ми вам підкинемо, лише не про головне і правдиве.

А за прикладами не потрібно навіть ходити в глибоку історію. Досить пригадати статтю та заяви Путіна, статтю Медвєдєва, я вже не кажу про щоденні темники прес-секретарів для ЗМІ та, звичайно ж, Лаврова — дійсно віртуоза «створення глухих кутів».

Нас, послуговуючись термінологією снукера, постійно заганяють у ситуацію «з якої потрібно шукати вихід».

Снукер має свої особливості. Правила в ньому чітко визначені. Гравець має здійснювати удари не довільно, а у відповідності до цих правил: по якому шару здійснювати удар, який кольоровий шар після якого забивати тощо. Тому на столі виникають ситуації, коли наступний удар гравця стає складним, через ситуацію, що склалася на столі. Випадок, коли здійснити такий удар «напряму» є неможливим, а потребує гри через борти, або складні підкрутки, називають снукером. Часто, гравець, який вже не бачить своєї власної подальшої гри, в сенсі забиття наступного шару, заводить биток в таке положення, щоб його суперник потрапляв у снукер і повинен був би з нього виходити. Помилки при виході зі снукеру супроводжуються штрафними очками. Часто бувають партії, коли виграш отримував гравець, що програвав по ходу гри, але, за рахунок снукерів і помилок суперника, саме він здобував перемогу.

Міжнародна спільнота живе у системі Міжнародного права. Зрозуміло, що ситуації у взаєминах між країнами завжди складніші, ніж діючі норми. Але діяти потрібно за правилами.

«Кремлівський снукер» полягає саме в тому, щоб створювати ситуації, з яких не можна вийти без «втрат очок», як окремим країнам, так і міжнародному праву в цілому.

Але, як говорив вуйко Дезьо: «Вихід завжди є там, де був Вхід».
Цей «Вхід» лише потрібно пригадати: «Армія, Мова, Віра».

P.S. Послуговуючись вже використаною шаховою термінологію, хочу додати, що тоді в України «на Вході» не було надзвичайного, а, часом, визначального ресурсу — часу. А нині він працює на нас. А, послуговуючись вже снукерними настановами, — поспішати в грі не можна: і це неписане правило гравців. А «кремлівські снукеристи» це розуміють. Тому, нічому не дивуйтеся. Просто пригадуємо Миколу Васильовича Гоголя. І додаємо Фрідріха Енгельса: «Любой захват территории, любое насилие, любое угнетение Россия осуществляла не иначе, как под предлогом просвещения, либерализма, освобождения народов».

Валентин Ткач,
для Newssky