ІНТЕРПОЛ на російській службі

Алексей Єлісєєвс

Кандидат юридичних наук з дослідницьким, експертним досвідом з Латвії Алексей Єлісєєвс, керівник CAC SIA, висвітлив факти роботи Інтерполу на країну-агресора. Зміст цієї латвійської юридичної практики полягає у захисті прав людини від переслідувань та дискримінації, а також в наданні притулку та юридичної допомоги у питаннях захисту від незаконного переслідування із застосуванням механізмів Інтерполу.

Майже 1,5 мільйона осіб залишили Росію після початку війни за оцінками Міністерства оборони Великої Британії. Росія, як завжди, використовує Інтерпол для переслідування цих громадян.

Заступник генпрокурора Росії з питань розшуку та екстрадиції Петро Городов, колишній високопоставлений співробітник Інтерполу, нібито продовжує впливати на його секретаріат у Ліоні. Це відбувається на тлі деяких публічних звинувачень у тому, що Городова та його корумпованих спільників підозрюють у розробленні схеми вимагання грошей у громадян, яку відстежив Інтерпол.

До війни Росія відповідала за приголомшливі 38% запитів до Інтерполу стосовно репресій, а наразі – майже 50%. Якщо говорити про контекст, то в Росії проживає менш як 2% населення світу. Для порівняння, Сполучені Штати подали 4,3% і 0,5% Китай.

Ось чому режим Путіна використовує Інтерпол для розправи з противниками війни. 9 березня 2022 року Європейський парламент порушив це питання перед Комісією ЄС у контексті долучення INTERPOL до Європейського пошукового порталу (ESP).

Але Генеральний секретаріат Інтерполу відмовив у проханні зупинити доступ Росії до систем Інтерполу, посилаючись на нейтралітет і відкритість організації міжнародного співробітництва поліції. У своїй заяві від 10 березня 2022 року стверджувалося, що «мандат Інтерполу не охоплює запровадження санкцій або вжиття заходів покарання, а також Конституція не містить жодного положення щодо зупинення або виключення країни-члена». Проте ця заява була лише словесним трюком — повноваження Генерального секретаріату щодо припинення права доступу держави-члена надані Правилами Інтерполу щодо оброблення даних, а не його Конституцією.

Замість виконання своїх прямих повноважень відповідно до регулятивних правил Генеральний секретаріат оголосив про деякі формальності, які де-факто були поганою імітацією так званих «посилених заходів нагляду та моніторингу щодо Росії». Не дивно, що ці косметичні зміни не зупинили — або хоча б сповільнили — потік політично вмотивованих повідомлень, що поширюються за російськими запитами. Що змінилося, так це витонченість процедурних маніпуляцій, здійснюваних Національними центральними бюро Росії. Як свідчить моя юридична практика — і всупереч заявленим цілям — системне зловживання російською владою міжнародним поліційним співробітництвом лише погіршилося. Справді з усіх публічних червоних повідомлень, які є в обігу, нинішня загальна кількість Росії — понад 46% проти 38% довоєнних — є пародією. Це не може означати «посилений нагляд для запобігання будь-якому потенційному зловживанню каналами Інтерполу» Росією.

Проблеми системного зловживання російською владою міжнародною поліційною співпрацею виникли задовго до того, як вона вдерлася в Україну. Наприклад, у Стамбульській декларації Парламентської асамблеї ОБСЄ 2013 року вже згадувалося, що Росія використовує систему Інтерполу, щоб домагатися арешту опонентів за політично мотивованими звинуваченнями. У Люксембурзькій декларації 2019 року Парламентська асамблея ОБСЄ прямо засудила Російську Федерацію за політично мотивоване зловживання базами даних Інтерполу та механізмами, включно з «червоними» повідомленнями та поширенням для переслідування політичних опонентів, журналістів, членів громадянського суспільства та бізнесменів за межами її кордонів. Це не було абстрактним занепокоєнням. Відповідно до спеціального звіту Freedom House за 2021 рік.

У будь-якому разі в роботі цього органу почали виявлятися тривожні тенденції. Інциденти з моєї юридичної практики містять отримання російськими слідчими чутливих і конфіденційних даних заявника до (або за відсутності) отримання Інтерполом дозволу від власника на їх розкриття. Ще одним кричущим прикладом є обмеження доступу до будь-якої інформації, пов’язаної з Росією, навіть щодо її наявності чи відсутності у файлах INTEROL. Результатом є те, що рішення Інтерполу щодо суті запитів на видалення ніколи не передаються заявникам, що робить право оскаржити неточні або незаконні дані абсолютно неефективним. На шкоду правам людини жертв переслідування, Інтерпол, здається, дбає лише про захист російських національних центральних бюро. Іронічна вишенька на торті сталася, коли Інтерпол запропонував клієнту, який отримав захисний статус біженця для захисту від Росії, звернутися до російської влади по допомогу.

Інтерпол не може переслідувати людей через політичні переконання або з інших подібних причин, наприклад, якщо росіянин виїхав з Росії, рятуючись від призову в армію — в таких ситуаціях неможливо оголосити розшук через Інтерпол.

Росія навчилася обходити цю систему: проти людей порушуються переважно сфабриковані кримінальні справи, і це дає підстави оголосити в міжнародний розшук. Політичним біженцям та іншим претендентам на притулок у цивілізованих країнах, таких як Латвія, нічого не загрожує, оскільки в більшості випадків латвійська влада розуміє суть справи та розшуком не займається, а в ситуаціях, якщо людина затримується, проблема швидко розв’язується за допомогою адвокатів.

Росія найчастіше зловживає «червоними повідомленнями» Інтерполу, оскільки давно зрозуміла, що ця система є ідеальним способом розширити свій глобальний вплив. Репутація Інтерполу суттєво постраждала останніми роками внаслідок низки скандалів, зокрема через засудження колишнього президента Інтерполу за корупцію та недавнього обрання нинішнім президентом генерал-майора ОАЕ, якого звинувачують у співучасті у тортурах.

Варто зазначити, що президентом Інтерполу у 1943–1945 роках був Ернст Кальтенбруннер, один із найвищих керівників у фашистській Німеччині, начальник Головного управління імперської безпеки СС.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора

 In English