Святий Лука – еллінський геній на службі Боголюдині (пам’ять 31 жовтня). Ексклюзив

Ікони цього доброчесного старця є майже у всіх храмах. А часом його малюють у вигляді крилатого тільця з книгою! Таке зображення є частиною тетраморфа символічної істоти з бачення пророка Єзекіїля, які втілюють жертовність, самовідданість і беззавітну любов до Господа. Вища мета християн — це поширення Божого слова. Заради цього подвижники пускалися в небезпечні подорожі, протистояли жорстоким язичникам, писали твори, що прославляють Господа, нерідко навіть жертвували собою! Саме таким був життєвий шлях праведника, про якого йтиметься в цій статті.

Євангеліст Лука в православній і католицькій традиціях вважається першим іконописцем та святим покровителем лікарів і живописців. Святий Лука — апостол з числа 70-ти, сподвижник Святого апостола Павла, будучи лікарем, вважав цілком можливим поєднання обов’язків лікаря з високим званням учня Спасителя та Євангеліста.

Про походження Святого Луки в Біблії нічого не сказано. А за переказами, апостол походив родом з освіченого грецького середовища і, можливо, був єдиним автором Нового Завіту неєврейського (еллінського) походження. Лука (з грец. Λουκςς) народився близько 2 р.н. е. в столиці Сирії Антіохії. Ім’я Лука — це скорочена форма від грецького імені Лукій, Лукіан або Лукан, досить часто зустрічався в той час. У перекладі ж з латині ім’я Лука означає «світло».

У той час це місто було найбільшим культурним центром, так що юнак отримав гарну освіту — він володів грецькою та арамейською мовами, розбирався в медицині і живопису, був блискучим оратором. Але, коли до освіченого хлопця дійшла звістка про вчителя з Галілеї, він залишив сім’ю і відправився на пошуки мудрості. І старанність святого було винагороджено -апостол Лука став одним з 70 учнів Ісуса Христа, яких Він послав проповідувати ще за свого життя. Подвижник бачив хресну жертву Спасителя, і саме те, як перед ним Син Божий вперше постав після свого розп’яття, з’явившись Луці на дорозі з Єрусалиму в Еммаус.

Залишаючись невпізнаним, Господь втішав скорботного хлопця, роз’яснюючи йому сенс Своїх вчинків. Так праведник знайшов прозріння і розуміння призначеної йому місії. Однак до її здійснення мудрець приступив лише в 62 р., на прохання Феофіла з Антіохії почавши роботу над головною працею свого життя — Євангелієм. Про це нагадує канонічна ікона святого Луки, де він зображений таким, що схилився над сувоєм. Подвижник благоговійно передавав події, що відбувалися з Ісусом Христом, через що його називають «світлим списником». Також апостол був автором книги «Діянь апостолів» — хроніки перших років християнства.

Лука став для Павла найвідданішим і люблячим попутником, лікував його хвороби, перш за все, полегшував головні болі і лікував очні хвороби, за що Павло іменує його «лікарем улюбленим». Для Луки Павло став мудрим учителем та духовним батьком.

Послідовник не відвернувся від свого досвідченого наставника і після того, як Павла схопили і тримали під вартою в Кесарії. Після ж його страти в Римі апостол продовжив розпочату справу. Він поширював вчення Ісуса в Італії, Далмації, Галії та Греції. Подібно Павлу, він «подвигом добрим подвизався, течія здійснив, віру зберіг».

Вже в похилому віці, євангеліст дістався до Лівії та Єгипту. Коли ж повертався назад, то зупинився в грецькому місті Фіви. Тут він трудиться в ім’я Ісуса Христа, проповідує християнство, виліковує людей від фізичних та душевних недуг.

Земне життя апостола завершиться в Ахаї. Він помре в 84 роки, як мученик, коли він буде повішений язичниками на оливковому дереві. Похований апостол у старовинній усипальниці з мармуру у Фівах.

Взагалі-то в посланнях ап. Павла святий Лука згадується як лікар. У тексті Євангелія від Луки це помітно, оскільки на відміну від інших євангелістів він знає назви хвороб не взагалі, а точно за підручниками медицини того часу. Але як він став художником? Секрети ремесла художника середньовіччя полягала не в умінні будувати композицію і малюнок. Це стало цінним лише в епоху Відродження.

Всі інструменти і матеріали для роботи художники виготовляли самі. Самі в’язали кисті, робили олівці зі свинцю або срібла, самі виготовляли фарби та лаки. Це займало у них більшу частину часу. Рецепти виготовлення фарб зберігали в секреті. Фарби були реально на вагу дорожчі золота. Унція ультрамарину коштувала дорожче унції золота.

А середньовічні трактати про живопис були розділами алхімії. «Що б отримати білу фарбу треба гранульований свинець або цинк, труїти кислотою без доступу повітря…» і аж до «фарба ж ця вельми хороша для роботи по дошці, при роботі по стіні може доставити неприємності»…

In tempo reillo (во они дні), я з рук дістав самвидавівський переклад трактату «Про іконопис» афонського ченця Діонісія Фурнографіота, розчарування було в тому, що приблизно на 2/3 це алхімічний трактат про виготовлення фарб, лаків та ґрунтів. Словом всього того, що в 90-ті вже було у вільному продажу…

До речі в античності так не було. Барвиста алхімія — надбання середньовіччя. Оскільки в середні століття живопис вважався ремеслом, а більшу частину секретів цього ремесла становила прикладна хімія, то художники входили в гільдію аптекарів, які теж вважалися ремісниками. І аптекарі ж в більшості випадків лікували людей і саме їх називали «медики».

На жаль, гроші на послуги доктора медицини з дипломом з Падуї були не у всіх. А аптекар (як і зараз) дешево продасть порошок «від голови», або «від живота»… (попутно ще помаду для губ, духи, мускат, перець і відбілювач для зубів).

Загалом аптекарі — це народні медики. Природно покровителем Гільдії аптекарів був проголошений Святий євангеліст Лука. Так він став покровителем і художників теж, десьу XIII столітті. А потім йому стали приписувати то одну знамениту ікону, то іншу…Наприклад, Ченстоховську, або Києво-Вишгородську (відому також як Володимирська) написану в Константинополі невідомим майстром «Комнінівського ренесансу». Забавно звичайно не це.

Забавно те, що легенда з середньовічних європейських цехів, десь в XVII столітті стала «споконвічним православним переданням»… А чим для нас дійсно цінна праця св. Луки? Тим що це праця не юдея, а людини з класичною еллінською освітою, хлопця «з іншої екумени».

Погляд на «Дії Апостолів» та на проповідь Спасителя, з середини грецького світогляду. Причому людина, швидше «технар», ніж «гуманітарій», що логічно. Медицина в той час ставилася до «технології», а не до «науки», або «мистецтв» (як, втім, і живопис). Такий позбавлений поезії і риторичної вишуканості погляд дозволяє нам розглянути Євангеліє як складний феномен.

У центрі Євангелія від Луки — людина, що шукає Бога і навіть знаходить Його. Шукає Земної справедливості та знаходить її, але лише у Бозі. Викладене в Євангелії від Луки бачення юдейського світу, безпосередньо. Що вдалося зібрати, то і записано, причому починаючи зі слів «оскільки вже багато…»

А для нас це унікальне свідчення, того, що Бог не вважає за краще якийсь один підхід викладу, юдейський, або елліністичний, або римський як єдино вірний. Він взаємодіє з генієм автора в синергії-сприянні. Тому ми маємо свідчення чотирьох євангелістів, про одного Бога…

Будь-який професійний художник непогано знає пласт-анатомію, тобто мистецтво вибудовувати зображення людини в перспективі. І часом саме художник, коли дивиться на картинку із зображенням людини і каже, — «що ж тут їй (йому) руку-то вивернули…» або «ногу не можна так поставити…» а потім згадую, що бачу фотографію, і фотограф — не художник він зображення не будує, а фіксує що бачить його оптика. А оптика так може давати глюк та спотворювати перспективу, особливо оптика на смартфонах, а не на фотоапаратах. І виходить лажа. Ще фотоапарат навіть хороший дивиться одним оком, а людина — двома.

А ще людина раціоналізує на льоту. Якщо вона впевнена, що предмет зелений, то 9\10 вона побачить його зеленим, навіть якщо він не зелений. І ось виходить, що в реальності щось одне, бачиться інше, малюється третє, а фотографується взагалі четверте. І все це, як не дивно правда.

Євангелісти як художники, в широкому сенсі слова фіксують для нас свідчення присутності Слова Божого серед людей. І ціннісна не «інформація про Слово Боже», але саме Слово. Сам Ісус Христос як Син Божий і Предвічне Слово Отця. І тому сприяння, співпраця Слова Божого і авторів текстів Євангелій, саме по собі свідчення того, як Бог працює з людиною.

У богословському змісті Євангеліє від Луки відрізняється насамперед вченням про загальність спасіння, здійсненого Господом нашим Ісусом Христом, про вселенське значення євангельської проповіді.

Третя книга Нового Завіту написана святим Апостолом Лукою, приблизно, в 62-63 роках під час перебування його в Кесарії. Книга, як відомо, створювалася під керівництвом Апостола Павла. Написана вона красивою грецькою мовою, адже не дарма її вважають найкращою книгою всіх часів і народів. На відміну від двох колишніх Євангелій, Лука оповідав у своїй книзі про народження Іоанна Предтечі, про деякі невідомі деталі народження Спасителя, і навіть торкнувся римського перепису населення. Апостол докладно описав отроцтво Ісуса, видіння, які представлялися пастухам, почуття розбійника, розп’ятого поруч з Спасителем, а також повідав про Еммауських мандрівників. Євангеліє від Луки включає в себе безліч різних повчальних притч, серед яких про блудного сина, про доброго самаритянина, про несправедливого суддю, про Лазаря і багатія і т.д. А також Лука описує подвиги і вчинки, які здійснював Христос, тим самим доводячи, що Він є істинною людиною.

У своїй книзі Апостол Лука детально описує всю хронологію, досліджує факти, а також добре застосовує усний переказ Церкви. Ймовірно, щоб розповідь Ця вийшла повною та максимально докладною, Лука розпитував всіх, хто знав Спасителя при його земного життя, включаючи його учнів і Богородицю. При цьому саме Євангеліє від Луки написано в кращих елліністичних традиціях з чіткою структурою і багатством форм викладу — від поетичних гімнів до грецької прози і афоризмів.

За спостереженням, одного разу висловленім сучасним біблеїстом Андрієм Десницьким, «точність і увага до деталей характерні для Луки. Наприклад, тільки він розповідає про розсудливого розбійника, який звернувся до Христа вже на хресті. У цьому немає нічого дивного: учні Ісуса майже всі розбіглися, а хто залишався біля Хреста, чи прислухався до слів розбійників, розіп’ятих разом з Ним. Але Лука знайшов і такого свідка, який розчув і запам’ятав розмову Ісуса і того самого розбійника, що покаявся і якому була обіцяна швидка зустріч в раю. Як Матвій наводить в деталях старозавітні пророцтва, як Марк підкреслює силу та велич Ісуса, так Лука особливо докладно говорить про його жертовної смерті і її рятівному значенні для людства».

Тому символом апостола, завдяки якому безпомилково впізнається ікона, або картина. із зображенням святого Луки, є крилатий телець з Біблією. Така емблема виникла через те, що в своєму Євангелії подвижник приділяє багато уваги розп’яттю Спасителя, а бик був уособленням жертви у древніх євреїв.

Мощі святого Луки кілька разів перевозили-спочатку їх поховали у Фівах, проте вже в 356 р.за наказом римського імператора Констанція ІІ останки відправили до Константинополя, поклавши під престолом базиліки Святих Апостолів. І тут відбулося незвичайне диво одужання. Євнух Анатолій, придворний служитель, знемагав від давньої невиліковної недуги. Кращі лікарі були безсилі йому допомогти. Віруючи в лікувальну силу мощей, він нарівні зі здоровими людьми ніс раку і відчув, що зцілився.

Після падіння Візантії мощі забрали хрестоносці, і з 1177 р вони знаходяться в церкві Св. Юстини в Падуї (Італія). А в 1354 р голову праведника передали в дар чеському королю Карлу IV. З тих пір вона зберігається в соборі Св. Віта. Частина мощей зберігаються в кафедральному також в трьох афонських монастирях: Іверському, Святого Пантелеймона і Діонісіаті. Євангелісту корисно помолиться перед тим, як читати духовні або богословські книги, щоб легше зрозуміти приховані думки.

Апостол Лука є хорошим помічником і при іконописанні. Апостола Луку шанують як покровителя лікарів і цілителів — йому моляться про допомогу в зціленні від різних недуг, особливо при очних хворобах. Святому люди також моляться про допомогу в духовному житті.

Ієромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов)

Доктор богословських наук